Вирок № 5906805, 23.04.2008, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа № 1-65/2008 p.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2008 року Жидачівський районний суд Львівської області в складі

головуючого-судді Сидорака Б.Г.

при секретарі Кузишин М.С.

з участю прокурора Чорненького Я.Б.

адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

потерпілого ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Жидачеві кримінальну

справу про обвинувачення ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродження та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, позапартійного, ІНФОРМАЦІЯ_3, студента ІНФОРМАЦІЯ_4, призовника, неодруженого, раніше не судимого,

- за ч.2 ст. 289 КК України ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5, уродження та жителя ІНФОРМАЦІЯ_6, українця, громадянина України, позапартійного, ІНФОРМАЦІЯ_7, штукатура ТзОВ „Будремпослуги" (м. Ходорів), неодруженого, військовозобов"язаного, раніше не судимого,

- за ч.2 ст. 289 КК України ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_8, уродження та жителя ІНФОРМАЦІЯ_9, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_10, студента ІНФОРМАЦІЯ_11, непрацюючого, одруженого, що має на утриманні малолітнього сина, не військовозобов"язаного, раніше не судимого,

- за ч.2 ст. 289 КК України

встановив:

Підсудний ОСОБА_5 21 січня 2008 року о 5 годині ранку в смт. Гніздичів Жидачівського району біля залізничної станції за попередньою змовою в групі осіб з підсудними ОСОБА_6 та ОСОБА_7 незаконно заволоділи автомобілем потерпілого ОСОБА_8 ВАЗ 2105 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 при наступних обставинах. Підсудні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підійшли до потерпілого ОСОБА_4 із метою отримання доступу до автомобіля, долаючи опір потерпілого, нанесли йому декілька ударів руками по голові, повалили на землю, нанесли ще декілька ударів руками та ногами в різні частини тіла, спричинивши легкі тілесні ушкодження у вигляді синця на лівій нозі та садна на правій нозі. Коли потерпілий ОСОБА_4 вирвався та побіг викликати по телефону працівників міліції, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 скористались тим, що двері в автомобілі не були зачинені, сіли в автомобіль, зламали блокіровку руля, після чого вирвали провода із замка запалення, і, слухаючи поради

підсудного ОСОБА_7 як завести автомобіль, закоротили проводку, запустили двигун автомобіля і поїхали ним в напрямку міста Жидачева де в районі стадіону «Авангард» ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 розкомплектували автомобіль і забрали з нього деталі для подальшого використання у власних цілях.

Підсудний ОСОБА_5 в судовому засіданні винність у вчиненому визнав. Суду пояснив, що 20 січня 2008 року працював на зміні водієм таксі у місті Жидачеві. Біля 23 години до нього зателефонував ОСОБА_6 і попросив підвезти його разом з товаришем в смт. Гніздичів в бар „Кузня". Біля 23.30 год. він під"їхав до бару „50x50", забрав ОСОБА_7, ОСОБА_6 та двох незнайомих дівчат та завіз їх в Гніздичів в бар. Біля 5.00 години 21 січня 2008 року він, ОСОБА_7, ОСОБА_6, дві дівчини та ОСОБА_9 під"їхали до залізничного вокзалу. ОСОБА_6, ОСОБА_7 та Арсен вийшли з автомобіля та пішли в сторону залізничного вокзалу. Невдовзі він побачив, що ОСОБА_6 підійшов до невідомого йому чоловіка, який стояв біля вокзалу, почав з ним розмову, після чого даний хлопець втік на територію залізничного вокзалу, при цьому ОСОБА_10 крикнув невідомому йому хлопцеві „це вже не твоя машина, а моя!" та побіг за власником автомобіля. Він вийшов з автомашини та пішов до ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7, дівчата залишились в салоні його автомобіля, а ОСОБА_9 з своєю дівчиною кудись пішов. ОСОБА_6 сказав йому сісти всередину автомобіля ВАЗ 2105, що стояв неподалік залізничного вокзалу, на що він погодився. Дверцята даного автомобіля були відчинені. ОСОБА_6 сів в автомашину потерпілого і спробував повернути кермо автомобіля вправо та вліво, але воно заклинило. Він допоміг ОСОБА_6 повернути кермо. Вони вдвох зламали замок блокіровки руля. ОСОБА_10 витягнув замок запалення, став „коротити" дроти та завів автомобіль. В цей час ОСОБА_7 перебував біля автомобіля та підказував ОСОБА_6, які саме дроти коротити. Він та ОСОБА_6 заволоділи автомашиною ВАЗ 2105 і проїхали від вокзалу двома машинами біля 200-300 метрів в сторону Жидачева, після чого він пересів в свій автомобіль, а ОСОБА_7 сів в автомобіль до ОСОБА_6. ОСОБА_6 по телефону повідомив, що їде до стадіону „Авангард". Біля стадіону його автомобіль забуксував. ОСОБА_6 поїхав далі в сторону річки Стрий. Він залишив свій автомобіль і пішов до них пішки. Підійшовши, побачив, що ОСОБА_7 знімає колеса з автомобіля. Автомобіль припідняли за допомогою домкрата, що знаходився всередині того ж викраденого автомобіля. В цей час він світив хлопцям ліхтарем. ОСОБА_6 допомагав ОСОБА_7 знімати колеса. Вони вдвох зняли два задніх і переднє ліве колесо з автомобіля. Також ОСОБА_7 разом з ОСОБА_6 зняли запасні частини з автомобіля, а саме: спойлер, акумулятор, задні дві колонки, спинку заднього сидіння, паливний бак, два дзеркала заднього вигляду, дві передні додаткові фари, дві пластмасові панелі, два чохли від передніх сидінь, чотири полики, витягнули з багажника запасне колесо, зняли трамблер. Всі ці речі скинули біля викраденого автомобіля. ОСОБА_6 за допомогою дерев"яної палки вибив заднє вікно та вікна на задніх дверцятах, вискочив на дах, поскакав по ньому та погнув. Відігнув догори лівий та правий кут кришки багажника, вирвав з гнізда передній капот. Він пішов до свого автомобіля. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пішли з ним. З свого автомобіля по рації він викликав таксі. Приїхав його знайомий на їм"я ОСОБА_8, який відвіз їх в місто. Дівчат висадили в місті. Приблизно через 5 хвилин він під"їхав батьковим мікроавтобусом „Мерседес" до житлового будинку ОСОБА_7. Вони втрьох сіли в мікроавтобус та під"їхали до місця, де розібрали автомобіль, завантажили зняті запчастини в вантажний відсік мікроавтобуса і поїхали до стадіону „Авангард", де він витягнув свій автомобіль і на буксирі під'їхали до ОСОБА_7 додому. Всі викрадені речі вигрузили в ОСОБА_7 на подвір"я. У скоєному розкаявся.

Підсудний ОСОБА_6 в судовому засіданні винність у вчиненому визнав і суду пояснив, що біля 05 години 21 січня 2007 року разом з двома дівчатами, підсудними ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на автомашині останнього був у Гніздичеві в районі залізничного вокзалу. Невдовзі до залізничного вокзалу на автомобілі ВАЗ 2105 приїхав ОСОБА_8. Він підійшов до нього та запитав як його звати та де він проживає. ОСОБА_8 відповів, що це

не його справа. Він зробив крок назустріч ОСОБА_8, і той, перелякавшись, побіг в сторону залізничного вокзалу. Жодних ударів ОСОБА_8 він не наносив і не погрожував йому фізичною розправою. Він захотів тільки покататись на автомобілі ВАЗ 2105, що належить ОСОБА_8 і запропонував це зробити ОСОБА_5. Коли Балабан втік, то до нього підійшов ОСОБА_5 і вони сіли автомобіль ВАЗ 2105, який залишив Балабан. Витягнувши замок запалення, почав „коротити" дроти та завів автомобіль, однак руль був заблокований. Разом з ОСОБА_5 вони зламали блокіровку керма, запустили двигун і поїхали в Жидачів. ОСОБА_7 їхав на автомобілі ОСОБА_5. Коли вони приїхали в Жидачів, то поїхали до стадіону „Авангард". Вони на двох автомобілях проїхали повз стадіон в сторону річки Стрий, з"їхали з польової дороги, розкомплектували автомобіль ВАЗ 2105 на деталі, які скинули біля розібраного автомобіля. Поскільки автомобіль ОСОБА_5 загруз біля стадіону, вони по рації викликали таксі. Таксист на ім"я ОСОБА_8 під"їхав через 5-10 хв., витягнув автомобіль ВАЗ 2104 з калюжі, однак далі його тягнути відмовився, бо в ньому поламалась муфта зчеплення. В той час, коли вони розбирали автомобіль, дівчата були всередині автомобіля ВАЗ 2104. Таксист висадив одну дівчину біля Жидачівської ЦРЛ, іншу біля „Ощадбанку", ОСОБА_5 відвіз додому, а його та ОСОБА_7 висадив біля магазину „Едельвейс" неподалік житлового будинку ОСОБА_7. Невдовзі під"їхав ОСОБА_5 на батьковому мікроавтобусі „Мерседес-бенц". Вони втрьох поїхали до викраденого напередодні автомобіля ВА32105, де погрузили в грузовий відсік автозапчастини та відвезли їх до ОСОБА_7 додому. Викрадені речі вони вигрузили на подвір"ї біля будинку, де проживає ОСОБА_7. Вони втрьох поносили викрадені речі в господарське приміщення. У скоєному розкаявся.

Підсудний ОСОБА_7 винність у вчиненому визнав. Суду пояснив, що 21 січня 2008 року над ранок, він, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ще двоє дівчат знаходились поблизу залізничного вокзалу у Гніздичеві. Перед тим в барі вживали спиртні напої. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пішли автомобіля, який під"їхав до вокзалу. Приблизно через 5-10 хв він почув крик з сторони залізничного вокзалу. Він хотів подивитись за тим, що там відбувається, але його дівчата не пустили. Через декілька хвилин ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підійшли до автомобіля, сказали, щоб він їхав з дівчатами в Жидачів, а вони або йому передзвонять, щоб він повернувся за ними, або приїдуть своїм ходом. При виїзді з Гніздичева йому передзвонив ОСОБА_10 та сказав, що їде ззаду нього. Він автомашиною ОСОБА_5 поїхав до стадіону „Авангард". Невдовзі на автомобілі ВАЗ 2105 білого кольору під"їхали ОСОБА_10 та ОСОБА_5 сказали, щоб він поїхав разом з ними в сторону р.Стрий. Коли вони від"їхали на відстань біля 500 м, то автомобіль ВАЗ 2105, за кермом якого перебував ОСОБА_10 з"їхав з польової дороги на поле та загруз. Втрьох вони розукомплектували цю автомашину на автозапчастини. Він зняв акумулятор, дві пластмасові панелі, спинку заднього сидіння. ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зняли два задніх та ліве переднє колесо автомобіля, паливний бак, спойлер, трамблер, витягнули чотири полики. Дівчат залишили в салоні автомобіля ВАЗ 2104, який загруз біля стадіону „Авангард". ОСОБА_5 запропонував пригнати вантажний мікроавтобус, оскільки автомобіль ВАЗ 2104 загруз. Вони втрьох повернулись до автомобіля ВАЗ 2104, викликали по рації таксі водій якого витягнув автомобіль ВАЗ 2104 з калюжі. Вони посадили дівчат та разом з ними поїхали в Жидачів. По дорозі висадили дівчат, його та ОСОБА_6 таксист висадив на вул. ОСОБА_11 та повіз ОСОБА_5 на вул. Шкільну додому. Через 10 хвилин до його дому приїхав ОСОБА_5 на батьковому мікроавтобусі „Мерседес-Бенц". Вони поїхали до розібраного автомобіля, де завантажили в мікроавтобус чотири колеса, акумулятор та інші зняті ними деталі. Коли доїхали до стадіону „Авангард", то там взяли на буксир автомобіль ВАЗ 2104, оскільки в ньому згоріла муфта зчеплення. Викрадені речі вигрузили в нього на подвір"ї, після чого поїхали до ОСОБА_5 додому поставити мікроавтобус. ОСОБА_6 залишився носити викрадені речі до господарського приміщення. У скоєному розкаявся.

Крім визнання вини, винність підсудних у вчиненому доказана перевіреними судом іншими доказами. Твердження підсудних про те, що вони не чинили насильства стосовно потерпілого спростована послідовними показаннями потерпілого в ході досудового слідства та в суді.

Зокрема потерпілий ОСОБА_4 суду пояснив, що 21 січня 2008 року власним автомобілем НОМЕР_2 приїхав на залізничну станцію Гнідичів близько 5 год. 10 хв. за 20 хвилин до прибуття поїзда Чернівці-Львів, щоб зустріти ОСОБА_12 і поставив автомобіль на площадці навпроти вокзалу. Неподалік стояв автомобіль ВАЗ-2104 з якого вийшли і до нього підійшло два молодих чоловіки. Одним з них був ОСОБА_6, а другий віком до 20 років, середньої тілобудови з коротко стриженим темним волоссям. Підійшовши до нього, ОСОБА_10 спитав, чи його машина стоїть на зупинці. Він відповів, що машина є його. На це ОСОБА_10 йому сказав, що машина вже не його, а їхня. Він побачив, як ще один третій чоловік в цей час сів за кермо його автомобіля. Він відштовхнув в сторону ОСОБА_6, так як той з своїм товаришем загородили йому дорогу і не давали можливості бігти до автомобіля. В цей час другий з нападників вдарив його правою рукою в область обличчя. Від удару він впав на землю. Дані особи нанесли йому два удари руками в область голови, два удари ногами в область ребер справа в район печінки, один удар по ребрах зліва. Вони притиснули його до землі руками і не давали можливості підвестися. Залишивши його ОСОБА_10 та його спільник побігли до його автомобіля, в якому був вже третій чоловік середнього зросту, середньої тілобудови з коротко стриженим світлим волоссям. Він зразу побіг до житлового будинку, який знаходиться неподалік залізничного автовокзалу і по телефону з даного будинку, про факт незаконного заволодіння автомобілем, повідомив в міліцію. Коли він біг дзвонити, то всі три підсудні були біля його автомобіля. ОСОБА_6 зразу повідламував дзеркала в автомобіля, спойлер, тюбінгову решітку на капоті автомобіля, яка кріпиться вище фар. Третій з вказаних осіб , що був на місці водія, порався з замком автомобіля намагаючись завести двигун. В його автомобіль сіли ОСОБА_6 та його товариш, який підходив до нього. Коли він повертався, після того як повідомив про злочин в міліцію, то його автомобіль вже поїхав. Автомобіль ВАЗ 2104 поїхав ще раніше. Інші особи, крім підсудних, участі в заволодінні транспортом не приймали. Завдану шкоду йому відшкодували. Такі ж покази потерпілий давав в ході досудового слідства при проведенні зведень віч-на-віч з підозрюваними.(а.с. 89-90, 91-92, 95-96)

Показаннями свідків:

- ОСОБА_13, який суду пояснив, що біля 07 години 22.01.2008 року його, як водія таксі, по рації викликав ОСОБА_5 і повідомив, що загруз біля стадіону „Авангард" в м.Жидачів, щоб він допоміг йому виїхати. Він через 10 хвилин під"їхав до стадіону і побачив автомобіль ВАЗ 2104 білого кольору, який стояв на обочині. Всередині автомобіля знаходились ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ще дві незнайомі йому дівчини. ОСОБА_5 вийшов з автомобіля і попросив допомогти виїхати з калюжі. Він за допомогою шнура витягнув автомобіль і, залишивши автомобіль ОСОБА_5 з розвіз їх по місту.

- ОСОБА_9, який суду пояснив, що в Гніздичеві у барі „Кузня" працює його колишня дівчина Іра. На той час він з нею зустрічався і приходив щовечора в бар, де перебував до його закриття. ОСОБА_10 вечора, 21 січня 2008 року з першої години він теж там перебував і бачив трьох знайомих хлопців з Жидачева, які приїхали автомашиною. Деякий час сидів з ними, розмовляв, а коли бар зачинявся, попросив їх підвести його з дівчиною на залізничну станцію.

Залишивши їх біля вокзалу, пішов провести Іру додому, а коли повертався назад, їх вже не було. Кофлікту між ними та потерпілим не бачив.

- Оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_12 про те, що автомашиною ОСОБА_8 на залізничній станції в Гніздичеві в її присутності незаконно заволоділи ОСОБА_10 з іншою особою в той час, коли ОСОБА_8 не було в машині. Коли автомашина поїхала, то прибіг потерпілий і сказав їй про те, що його побили і забрали автомашину.(а.с.32,198)

Винність підсудних доведена також іншими зібраними по справі доказами.

Протоколами зведення віч-на-віч між ОСОБА_5 та ОСОБА_7В.( а.с. 172-175) та між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 (а.с.174-175).

Висновком № 16 від 29.01. 2008 року судової медичної експертизи потерпілого ОСОБА_4 згідно якого внаслідок побиття, яке мало місце під час незаконного заволодіння йому спричинено легкі тілесні ушкодження у вигляді синця на лівій нозі та садна на правій нозі (а.с. 154).

Висновком №1/85 від 30.01. 2008 року судової товарознавчої експертизи згідно якого ринкова вартість легкового автомобіля ВАЗ-21053 1985 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить потерпілому ОСОБА_8 на момент незаконного заволодіння складала 7911,67 грн. (а.с. 149-153)

Явкою з зізнанням ОСОБА_6 згідно тексту якої він зізнався в тому, що в групі осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_7 вчинив незаконне заволодіння автомобілем ОСОБА_4. (а.с.14)

Протоколом огляду місця події від 21.01. 2008 року згідно якого в ОСОБА_7 було вилучено запчастини з викраденого автомобіля ОСОБА_4 (а.с. 20-23)

Протоколом огляду місця події від 21.01.2008 року з якого вбачається, що працівники міліції з участю ОСОБА_6 виявили розкомплектований автомобіль ОСОБА_8 неподалік стадіону "Авангард" в м. Жидачеві.( а.с. 24-28)

Не заперечуючи факту незаконого заволодіння автомобілем ОСОБА_4 в смт. Гнідичів при вище вказаних обставинах жоднен з підсудних не визнав факту застосування до потерпілого протиправного насильства, що знайшло ствердження як в ході досудового слідства, так і в суді. Тому покази всіх підсудних у цій частині суд визнає за намагання уникнути більш суворої кримінальної відповідальності.

Так під час зведення віч-на-віч між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 потерпілий розповів, що саме ОСОБА_7 з метою заволодіння його автомобілем першим наніс йому удар рукою в область обличчя, після чого разом з ОСОБА_14 став наносити йому чисельні удари руками та ногами з різні частини тіла, а обвинувачений ОСОБА_5 в ході досудового слідства пояснював, що на момент коли він з ОСОБА_6 зірвали блокіровку руля та вирвали провода з замка запалення ОСОБА_7 знаходився біля автомобіля і радив, які саме провода необхідно коротити, щоб завести автомобіль.

Оцінюючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що винність підсудних у скоєнні злочину повністю доведена, їх дії суд кваліфікує за ст.289 ч.2 КК України, оскільки всі троє підсудні своїми умисними діями за попередньою змовою групою осіб, застосувавши насильство, що не є небезпечним для життя та здоров"я потерпілого, вчинили незаконне заволодіння його транспортним засобом, тобто вчинили злочин передбаченний ч. 2 ст. 289 КК України.

Призначаючи покарання підсудним суд враховує ступінь суспільної небезпечності вчиненого ними умисного злочину, який віднесено до тяжких, наслідки скоєного та особу винних. Разом з тим суд враховує і їхнє щире каяття, молодий вік, позитивні характеристики, наявність на утриманні підсудного ОСОБА_7 малолітньої дитини, думку потерпілого, що жодних претензій до них не має, добровільне усунення завданої шкоди, що є обставинами, котрі пом"якшують покарання винних та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, тому вважає, що необхідним і достатнім для виправлення підсудних та попередження нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України.

Речовий доказ підлягає поверненню власнику, а витрати за проведення криміналістичної експертизи слід стягнути з підсудних відповідно до долученого рахунку.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України і призначити покарання у виді п"яти років позбавлення волі звільнивши його від відбуття покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням та іспитовим строком два роки.

У відповідності з СТ.76 КК України зобов'язати засудженого без дозволу органу КВС не змінювати місце проживання, виїжджати за межі держави на постійне проживання, періодично з'являтися для реєстрації в цей орган.

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України і призначити покарання у виді п"яти років позбавлення волі звільнивши його від відбуття покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням та іспитовим строком три роки.

У відповідності з ст.76 КК України зобов'язати засудженого без дозволу органу КВС не змінювати місце проживання, виїжджати за межі держави на постійне проживання, періодично з'являтися для реєстрації в цей орган.

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України і призначити покарання у виді п"яти років позбавлення волі, звільнивши його від відбуття покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням та іспитовим строком два роки.

У відповідності з ст.76 КК України зобов'язати засудженого без дозволу органу КВС не змінювати місце проживання, виїжджати за межі держави на постійне проживання, періодично з'являтися для реєстрації в цей орган.

Строк відбуття покарання всім засудженим рахувати з часу проголошення вироку.

Запобіжний захід у вигляді застави зберігає свою дію до набрання вироком законної сили.

По вступу вироку в законну силу внесену в бухгалтерію Жидачівського РВ ГУ

МВСУ у Львівській області 25.01.2008 р. заставу в розмірі 25500(двадцять п"ять тисяч)

грн. по квитанції до прибуткового касового ордеру серії 02АААГ 090302 засудженими

ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 відповідно до квитанцій

№№008667, 008668 та 008689 вії 25.01.2008 р. в розмірі 8500(вісім тисяч п'ятсот) грн. кожним повернути заставодавцям ОСОБА_15 в сумі 8500 (вісім тисяч п"ятсот) грн. та ОСОБА_16 в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) грн..

Речові докази по справі транспортні засоби, що передані згідно розписок на зберігання власникам - залишити їм, як законним власникам, (а.с.202-204)

Витрати за проведення криміналістичної експертизи в сумі 202 (двісті дві) грн. 82 коп. стягнути з засуджених ОСОБА_6 ВолодимираВолодимировича, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ при УМВСУ у Львівській області банк УДК у Львівській області код ЄДРПОУ 25575150 рахунок №35221003000808 банк ОПЕРВ НБУ м.Львова МФО 825014 призначення платежу „За експертні послуги для НДКЦ". (ах. 86-93).

Вирок можна оскаржити до Апеляційного суду Львівської області на протязі 15 діб з часу проголошення через Жидачівський районний суд.