Ухвала суду № 59065005, 20.07.2016, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/4871/15-к

Номер провадження № 1-кп/629/62/16

У Х В А Л А

20 липня 2016 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Соколенко О.О., прокурора Шкребця А.Є., захисника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лозова, Харківської області питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, м-н 5АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, м-н 5АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого, відносно якого обрана міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, -

В С Т А Н ОВ И В:

26.11.2015 року до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з Лозівської міжрайонної прокуратури Харківської області надійшов обвинувальний акт та додані до нього документи у відношенні ОСОБА_2 з кваліфікацією кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.

23.07.2016 року спливає шістдесят днів тримання під вартою ОСОБА_2.

В судовому засіданні прокурор Шкребець А.Є., з урахуванням закінчення строку тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою просив продовжити у відношенні нього застосування раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність підстав передбачених ст. 177 КПК України, вказавши при цьому, що не допитані всі свідки у справі і обвинувачений може вплинути на них та також вказав на те, що після звільнення через три місяці вчинив нові злочини.

Обвинувачений ОСОБА_2 заперечував проти заявленого клопотання прокурора, вважав обставини на які посилався прокурор необґрунтованими, вказав, що за станом здоровя потребує оперативного втручання, а щодо продовження строку запобіжного заходу залишив розгляд клопотання в цій частині на розсуд суду.

Захисник ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, вважала його необґрунтованим, вказала на необхідність врахування стану здоровя обвинуваченого та вказала на відсутність підстав для продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також просила змінити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід на домашній арешт.

При вирішенні зазначених клопотань суд виходить з наступного.

Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту.

Згідно пунктів 1 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою, відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України не може перевищувати шістдесяти днів.

Судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, які відповідно до санкцій статей караються позбавленням волі за ч. 3 ст. 185 КК України від 3 до 6 років, а за ч. 2 ст. 289 КК України від 5 до 8 років та відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів. Ухвалою слідчого судді від 07.10.2015 року під час досудового розслідування у відношенні ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема що обвинувачений може переховуватись від суду, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України свідчать такі обставини як тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень в скоєнні яких він обвинувачується, що може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, ОСОБА_2 будучи працездатною особою не працював, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зі слів перебуває в цивільному шлюбі, однак доказів цьому не надав, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних звязків. Суд враховує, що судове слідство у справі триває.

Підстави, за яких судом було застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та обставини які при цьому враховувались не змінились, а ризики не зменшились, а тому продовження обвинуваченому строку тримання під вартою є виправданим.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для зміни міри запобіжного заходу, оскільки скасування чи зміна запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, не пов'язаний з позбавленням волі, може призвести до спроб переховування від суду, а тому, залишає незмінним запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та продовжує строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 до 17 вересня 2016 року, вважаючи жоден із більш мяких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, таким, що не може запобігти вищевказаним ризикам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110, 177, 178, 331, 369-372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Задовольнити клопотання прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_3.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянину України, зареєстрованому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, м-н 5АДРЕСА_1, проживаючому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, м-н 5АДРЕСА_2, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на строк до шістдесяти днів, тобто до 17 вересня 2016 року в умовах Харківської установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 27).

Відлік строку продовження дії існуючого запобіжного заходу рахувати з дня постановлення ухвали, а саме з 20 липня 2016 року.

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.А. Смірнова