Ухвала суду № 59063710, 19.07.2016, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 415/1568/16-к

Провадження № 11-кп/782/176/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді О.В.Чобур,

суддів А.В.Юрченко, О.Г.Сахаріленко,

секретаря Д.В.Попової,

за участю прокурора С.С.Черненко,

захисника ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянула у приміщенні апеляційного суду Луганської області у м.Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу прокурора Лисичанської міської прокуратури ОСОБА_4 на вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 28.04.2016 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не працюючого, раніше судимого 06.10.2003 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч.3 ст.185, ч.1 ст.187, ч.2 ст.189, ч.1 ст.296, ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком 2 роки; 23.01.2006 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч.1 ст.122, ч.3 ст.296, ст.ст.70,71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі; 26.07.2010 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч.2 ст.186, ч.1 ст.345, ч.1 ст.398, ст.ст.70,71 КК України до 6 років позбавлення волі; який зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_3, мешкає у АДРЕСА_1,

визнано винним та засуджено за ст.124 КК України до 6 місяців арешту.

Строк покарання ОСОБА_3 постановлено обчислювати з 18.02.2016 року, відповідно до ч.5 ст.72 КК України зараховано в строк покарання строк попереднього увязнення з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі з 18.02.2016 року по день винесення вироку.

Запобіжний захід ОСОБА_3 залишено у вигляді тримання під вартою.

В с т а н о в и л а :

Оскаржуваним вироком суду ОСОБА_3 визнано винним в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, вчиненому у разі перевищення меж необхідної оборони, потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_2 за наступних обставин.

17.02.2016 року близько 20-00 години ОСОБА_3 разом з ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та двома невстановленими в ході досудового розслідування особами знаходилися в районі ПК ім. Сосюри, розташованого за адресою: м.Лисичанськ, вул. Героїв Сталінграду, 1. Під час спілкування у ОСОБА_3 виникали словесні сварки з ОСОБА_6 з приводу необережного користування скутером, який він брав в тимчасове користування у ОСОБА_6,та з ОСОБА_5 з приводу відмови останнього надати в користування мотоцикл, при цьому не бажаючи продовжувати спілкуватися з ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 поїхали геть.

Цього ж дня, близько 21-00 години до будинку 14 по вулиці Клубна у м.Лисичанську, де знаходилися ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 прийшов ОСОБА_10, який поскаржився на двох невстановлених в ході досудового розслідування осіб, які хотіли його побити, та від яких він втік. ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на мотоциклі приїхали в район будинку № 1 по вул. Клубна м. Лисичанська, де зустріли ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_9. Через нетривалий час вищевказані особи пройшли в район будинку № 8 по вул. Клубна м. Лисичанська, туди також прийшли Кладко та ОСОБА_11.

ОСОБА_6 і ОСОБА_3 стали з'ясовувати обставини поведінки не встановлених осіб щодо ОСОБА_10 та обговорювати необхідність заступитися за нього, внаслідок чого між ними виникла сварка. Під час сварки ОСОБА_5 завдав ОСОБА_3 удар ногою у тулуб, від якого ОСОБА_3 впав на землю, а Кладко став заважати ОСОБА_5 завдати удари ОСОБА_3. У зв'язку з продовженням висловлювання образ ОСОБА_3 на адресу присутніх, до дій ОСОБА_5 приєднався Пахомов, який скориставшись тим, що Кладка відштовхнули від ОСОБА_3, спільно з ОСОБА_5 завдали ще декілька ударів ОСОБА_3. Від удару ногою ОСОБА_5 в тулуб ззаду ОСОБА_3 повторно впав на землю, де на нього зверху лягла ОСОБА_8, закриваючи його від ударів ОСОБА_6 та ОСОБА_5. Також до місця конфлікту підбіг ОСОБА_12 та намагався зупинити побиття ОСОБА_3, проте ОСОБА_5 наніс ОСОБА_12 удар в область обличчя, від якого ОСОБА_12 впав на землю.

В цей час ОСОБА_3, скориставшись тим, що ОСОБА_8 лежала на землі поряд з ним, намагався дістати з карману її куртки мобільний телефон з метою подзвонити друзям та попросити у них допомоги, проте випадково натрапив на розкладний ніж, який ОСОБА_8 раніше цього ж дня принесла на ставок з метою різати продукти на закуску.

Коли ОСОБА_5 став знову наносити ОСОБА_3 удар в область голови, між ними виникла бійка, під час якої ОСОБА_3 став розмахувати ножем та вимагати щоб до нього ніхто не наближався, однак, незважаючи на вимоги ОСОБА_3 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 стали наближатися до ОСОБА_3 і він завдав не менш 3 ударів ножем ОСОБА_5 в область живота, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення черевної порожнини з пошкодженням жовчного міхура, внутрішньочеревної кровотечі, та дві різані рани передньої черевної стінки, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

В цей момент до ОСОБА_3 підбіг Кладко, який замахнувся кулаком руки в область голови ОСОБА_3, щоб нанести удар, а ОСОБА_3 в свою чергу завдав в область грудної клітини Кладка не менш 2 ударів ножем, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини зліва, посттравматичного гемопневмоторакса зліва.

Поваливши ОСОБА_3 на землю, Кладко став завдавати йому удари ногами по різним частинам тіла. До дій Кладка також приєднався Пахомов, який теж завдав ОСОБА_3 декілька ударів ногами по різним частинам тіла. Під час його побиття ОСОБА_3 випустив з руки ніж та став хрипіти, після чого Кладко та Пахомов припинили застосовувати до нього насильство.

В апеляційній скарзі прокурор, просить скасувати вирок суду у звязку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження і ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 та ч.2 ст.15, п.13 ч.2 ст.115 КК України і призначити покарання за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України у вигляді 10 років позбавлення волі, за п.13 ч.2 ст.115 КК України у вигляді 11 років позбавлення волі, на підставі ч.4 ст.70 КК України остаточно призначити покарання у вигляді 11 років 6 місяців позбавлення волі.

Посилається на те, що суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання прокурора про дослідження доказів сторони обвинувачення, а саме протоколів слідчих експериментів за участю потерпілих ОСОБА_13, ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_6, позбавивши тим самим прокурора можливості посилатися на ці докази під час судових дебатів. Між тим, з протоколу слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_6 вбачається, що обвинувачений сам наблизився до ОСОБА_13 та наніс йому удари ножем в живіт, також свідок вказав, яким чином ОСОБА_3 наносив ножем удари в область грудної клітини потерпілому ОСОБА_2. Під час досудового слідства встановлено, що ОСОБА_3 не захищався, а сам спровокував конфлікт та скоїв замах на умисне вбивство потерпілих, виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки на місце були викликані медичні працівники, які надали потерпілим допомогу.

В запереченнях на апеляційну скаргу захисник ОСОБА_1 просив відмовити в її задоволенні і зазначив, що обвинувачений знаходився в стані необхідної оборони і склад будь-якого злочину в його діях відсутній.

В запереченнях на апеляційну скаргу обвинувачений ОСОБА_3 просив відмовити в її задоволенні і зазначив, що саме потерпілі почали першими наносити йому тілесні ушкодження, внаслідок чого він був вимушений захищати себе і дружину.

В запереченнях на апеляційну скаргу потерпілий ОСОБА_2 просив відмовити в її задоволенні і виправдати ОСОБА_3, вважаючи, що той захищався від побиття і спричинив тілесні ушкодження йому та ОСОБА_13 в стані необхідної оборони.

В запереченнях на апеляційну скаргу потерпілий ОСОБА_5 просив відмовити в її задоволенні і виправдати ОСОБА_3, вважаючи, що той захищався від нападу та побиття і спричинив тілесні ушкодження йому та Кладку в стані необхідної оборони.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги та надав аналогічні її змісту пояснення; потерпілого ОСОБА_2, обвинуваченого та його захисника, які просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та провівши судові дебати, колегія суддів доходить до наступних висновків.

Вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення доведена сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Так, сам обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що 17.02.2016 року приблизно о 21 годині на вулиці Клубній у Лисичанську у нього виникла сварка з ОСОБА_5, в ході якої вони стали взаємно ображати один одного нецензурною лайкою, а потім ОСОБА_5 першим завдав йому удару, почав бити по обличчю кулаками. Від цих ударів він впав на землю і висказав образливі слова на адресу ОСОБА_6, ОСОБА_5 і Кладко, у відповідь на що останні втрьох стали бити його лежачого ногами, при цьому його співмешканка Трофимова лягала на нього зверху, закриваючи своїм тілом від ударів, але її відтягали і продовжували побиття. Він двічі втрачав свідомість. Коли він хотів взяти з кишені куртки Трофимової телефон, аби звернутися за допомогою до знайомих, то наткнувся на розкладний ніж, який дістав і став ним розмахувати, попереджаючи присутніх, щоб вони припинили його побиття. Проте ОСОБА_5 спробував знову його вдарити і він завдав кілька ударів ножем в область тулуба ОСОБА_5. ОСОБА_6 відвів ОСОБА_5 в сторону, а до нього підійшов Кладко і завдав кілька ударів кулаком в обличчя, в цей час він завдав Кладко удар ножем в груди. Після цього хтось вибив у нього з рук ніж, і хлопці розбіглися, а ОСОБА_8 підняла його з землі і повела додому, де вони викликали швидку допомогу.

Потерпілий ОСОБА_5 суду пояснив, що в зазначений час між ОСОБА_3 і ОСОБА_6 стався словесний конфлікт, потім ОСОБА_3 став ображати всіх присутніх нецензурною лайкою. Він підійшов до ОСОБА_3 і першим почав бійку, завдавши йому удар кулаком в голову, а потім в ході бійки завалив ОСОБА_3 на землю. ОСОБА_2 спробував припинити бійку і допоміг ОСОБА_3 піднятися на ноги, проте той, піднявшись, став висловлюватися грубою нецензурною лайкою в адресу Кладко і відразу ж завдав Кладко удар в голову. Він, ОСОБА_5, знов став наносити по тілу ОСОБА_3 удари, та в цей момент відчув пекучий біль у животі, відразу відійшов від ОСОБА_3 і побачив у себе на животі три ножові рани. Потім він дізнався від Кладко, що його також підрізали.

Потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що 17.02.2016 року близько 21 години, після вживання спиртних напоїв, він знаходився в компанії, яка перебувала приблизно на відстані 20-30 метрів від гаража ОСОБА_5. Через деякий час він побачив, що ОСОБА_5 і ОСОБА_3 б'ються, почав їх розбороняти, в цей час ОСОБА_5 завалив ОСОБА_3 на землю. Він став допомагати ОСОБА_3 піднятися на ноги, в цей момент у ОСОБА_3 зявився телефон, і він сказав, що подзвонить друзям. Не бажаючи продовження конфлікту, він забрав у ОСОБА_3 мобільний телефон і передав його ОСОБА_8, у зв'язку з чим ОСОБА_3, піднявшись з землі завдав йому удару кулаком в голову. ОСОБА_5, побачивши, що його вдарив ОСОБА_3, став знову битися з ОСОБА_3 і в цей час він побачив, що ОСОБА_5, став відходити назад, тримаючись обома руками за живіт. Він, ОСОБА_2, підбіг до ОСОБА_3, схопив його обома руками за плечі ззаду і кинув на землю, а коли останній впав, став наносити удари носками ніг по різним частинам тіла. В цей момент до нього приєднався і Пахомов, який став також наносити ОСОБА_3 удари. Коли ОСОБА_3 почав хрипіти, вони припинили його побиття. Коли саме наніс йому удар ножем ОСОБА_3 він не може сказати, так як не помітив цього моменту. Після того, як він разом з ОСОБА_6 перестали бити ОСОБА_3, він виявив у себе на светрі кров і побачив поріз, а потім дізнався про те, що у ОСОБА_5 також є ножові поранення. Вважає, що йому було нанесено ножове поранення в той час, коди він кидав ОСОБА_3 на асфальт.

Свідок ОСОБА_6 пояснив в судовому засіданні, що не пам'ятає у звязку з чим почалась бійка між ОСОБА_3 і ОСОБА_5. В ході бійки він також наносив ОСОБА_3 удари, яким чином і куди - не памятає, оскільки перебував в стані сильного алкогольного сп'яніння. ОСОБА_3 двічі падав на землю від ударів ОСОБА_5, ОСОБА_2 намагався їх розборонити. Потім ОСОБА_5 намагався вдарити ОСОБА_3 в голову, але не влучив, а ОСОБА_3 завдав удари ОСОБА_5 в живіт. В цей момент до ОСОБА_3 підбіг Кладко, замахнувся, аби нанести удар, а ОСОБА_3, в свою чергу, завдав удар у ділянку грудей Кладко, після чого той вхопив ОСОБА_3 за куртку і жбурнув на землю. Потім він разом з Кладко наносили носками ніг у взутті удари по тілу лежачого ОСОБА_3, і лише почувши, як він став хрипіти, зупинилися.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що під час сварки між ОСОБА_3 і ОСОБА_5, першим розпочав бійку ОСОБА_5, ударивши ногою в тулуб ОСОБА_3, від чого той упав. Між ними розпочалася бійка, під час якої на ОСОБА_3 з кулаками кинувся також Пахомов і став наносити йому удари по обличчю, при цьому Кладко тримав ОСОБА_3 за руки. ОСОБА_5 наніс удар ногою ОСОБА_3, від чого той упав, в цей час до них підбіг ОСОБА_12, який намагався зупинити побиття ОСОБА_3. ОСОБА_5 вдарив по обличчю і ОСОБА_12, той теж впав. Вона намагалася втручатися і не давати бити ОСОБА_3, який лежав на асфальті, а Кладко наносив йому удари по тілу. Коли ОСОБА_3 дістав з кишені мобільний телефон і попросив її подзвонити знайомим, щоб вони прийшли на допомогу, Кладко телефон відібрав і передав його їй. Декілька разів вона лягала на ОСОБА_3 зверху, прикриваючи своїм тілом від ударів. Піднявшись, вона стала утримувати Кладко, щоб він перестав наносити удари ОСОБА_3. ОСОБА_3, піднявшись став просити не чіпати його, однак ОСОБА_5 кинувся до ОСОБА_3 і вона побачила як ОСОБА_5 різко зупинився перед ОСОБА_3, після чого Пахомов відтягнув за одежу ОСОБА_5 і відвів в сторону. Вона, знаходячись за спиною Кладко за одежу намагалась відтягнути останнього і почула крик ОСОБА_6, який біг до ОСОБА_3 з погрозами. Вона почула як ОСОБА_3 крикнув аби до нього не підходили, після чого його повалили на асфальт і деякий час били ногами, поки він не став хрипіти.

Внаслідок дій ОСОБА_3 потерпілим причинені тяжкі тілесні ушкодження, а саме проникаюче колото-різане поранення черевної порожнини з пошкодженням жовчного міхура внутрішньочеревної кровотечі у ОСОБА_5 та проникаюче колото-різане поранення грудної клітини зліва, посттравматичний гемопневмоторакс зліва у ОСОБА_2 (згідно висновкам судово-медичних експертиз №78 та №79 від 04 квітня 2016 року),

Таким чином, обставини події, як встановлено у судовому засіданні судом першої інстанції, свідчать про те, що хоча ОСОБА_3 сам спровокував словесну сварку, проте він не застосовував першим будь-якого насильства до потерпілих. Бійку розпочав ОСОБА_5, після чого він, Кладко і Пахомов разом та по черзі здійснювали побиття ОСОБА_3 і припинили свої дії лише після застосування ним ножа, яким він наніс особам, які його били, декілька поранень.

Відповідно до ч.1 ст.36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав і інтересів особи, яка захищається…від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Суд першої інстанції, оцінивши докази в сукупності, обґрунтовано дійшов висновку, що ОСОБА_3, який захищався від суспільно небезпечного посягання з боку ОСОБА_5С, ОСОБА_2 і ОСОБА_6 і при цьому причинив шкоду двом з зазначених осіб з метою негайного припинення посягання, знаходився в стані необхідної оборони, але допустив перевищення її меж.

Зокрема, про наявність у ОСОБА_3 стану необхідної оборони свідчить те, що його били троє нападників, які фізично були сильнішими за нього, він не мав змоги втекти з місця конфлікту, оскільки разом з ним знаходилась його співмешканка, він неодноразово був повалений ударами на землю, втрачав свідомість, телефон у нього відібрали і він був позбавлений можливості звернутися у такий спосіб за допомогою.

Згідно висновкам судово-медичної експертизи у ОСОБА_3 встановлено забій грудної клітини, забита рана в області правої брови, синці повік обох очей, забита рана в ділянці правої брови, а також поодинокі подряпини м'яких тканин спини, дані тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тобто існувала реальна загроза життю та здоров'ю обвинуваченого.

Відповідно до ч.3 ст. 36 КК України перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

Суд першої інстанції дав правильну оцінку доказам і обґрунтовано дійшов висновку про перевищення ОСОБА_3 меж необхідної оборони, при цьому суд керувався розясненнями, які містяться в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. №1 «Про судову практику у справах про необхідну оборону», зокрема врахував не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров'я) та інші обставини.

З урахуванням зазначених факторів суд обґрунтовано дійшов висновку, що шкода, яку заподіяв ОСОБА_3 потерпілим є тяжкою і явно не відповідає небезпечності посягання і обстановці захисту, тим самим він перевищив межі необхідної оборони і умисно заподіяв тяжкі тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_2

Кваліфікацію дій ОСОБА_3 за ст.124 КК України колегія суддів вважає правильною, оскільки він умисно заподіяв тяжкі тілесні ушкодження у разі перевищення меж необхідної оборони потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_2

Будь-яких доказів умислу ОСОБА_3 на вбивство потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_2 органами обвинувачення не надано і підстави кваліфікувати його дії як замах на вбивство двох осіб за ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115, ч.2 ст 15, п.13 ч.2 ст. 115 КК України відсутні, цим обставинам суд першої інстанції також надав правильну оцінку.

Колегія суддів вважає, що всупереч доводам апеляції, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання прокурора про дослідження протоколів слідчих експериментів за участю потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_2, а також свідка ОСОБА_6, при цьому така відмова не призвела до зменшення обсягу процесуальних прав сторони обвинувачення.

Відповідно до ч.4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати свої рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

В судовому засіданні суд безпосередньо сприйняв показання потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_2, а також свідка ОСОБА_6, при цьому вони були допитані сторонами обвинувачення і захисту, а також судом. Всі обставини бійки між зазначеними особами та обвинуваченим були ретельно зясовані в судовому засіданні і, таким чином, сторона обвинувачення мала можливість реалізувати свої процесуальні права. Отримавши від потерпілих і свідка ОСОБА_6 показання щодо обставин конфлікту з ОСОБА_3, суд не вправі був обґрунтовувати своє рішення показаннями, які давали зазначені особи слідчому і прокурору, в тому числі і під час проведення слідчих експериментів, отже дослідження у судовому засіданні протоколів слідчих експериментів за участю потерпілих і свідка ОСОБА_6 суд цілком обґрунтовано визнав недоцільним.

Призначене ОСОБА_3 покарання колегія суддів вважає необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів і не вбачає підстав для скасування вироку та призначення ОСОБА_3 більш суворого покарання, отже в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

ОСОБА_3 призначено покарання у вигляді арешту на строк 6 місяців, яке обчислюється з 18.02.2016 року, тобто на момент апеляційного розгляду він знаходиться під вартою 5 місяців 1 день, що відповідно до ч.5 ст.72 КК України з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі становить 10 місяців 2 дні.

Таким чином, на момент апеляційного розгляду ОСОБА_3 відбув призначене вироком суду покарання і його слід звільнити з-під варти негайно в залі суду

Керуючись статтями 407 та 419 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора Лисичанської міської прокуратури ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 28.04.2016 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_3 строк попереднього увязнення з 18.02.2016 року по 19.07.2016 року включно з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

У звязку з відбуттям призначеного строку покарання звільнити ОСОБА_3 з-під варти негайно в залі суду.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою скасувати.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим ОСОБА_3 - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

___ _______ ___

О.В.ОСОБА_12ОСОБА_14Сахаріленко