Рішення № 59063209, 01.07.2016, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Провадження № 2/225/1252/2016

Справа № 225/3652/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(повне)

01 липня 2016 року Дзержинський міський суд Донецької області у складі :

судді Нємиш Н.В.,

за участю секретаря Андрієвої Т.О.,

з участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Миркіна О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Торецька цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ДП «Дзержинськвугілля» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок загибелі особи на виробництві, -

В С Т А Н О В И В :

13.06.2016 року позивач звернулась до суду в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4 з позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок загибелі особи на виробництві. В обґрунтування вимог зазначила, що чоловік позивачки, ОСОБА_5, який також є батьком їхньої з ним дитини- ОСОБА_4, тривалий час перебував у трудових відносинах з ДП «Дзержинськвугілля», де працював на ОП «Шахта «Північна» в якості заступника начальника ділянки з повним робочим днем на підземній роботі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5, працюючи у першій зміні загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві. Даний факт підтверджується Актом спеціального розслідування нещасного випадку по формі Н-5 від 12.04.2016 року та Актом №7 від 27.04.2016 року про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом. У відповідності до зазначених актів, винною особою в настанні нещасного випадку, що стався на ОП «Шахта «Північна» ДП «Дзержинськвугілля» ІНФОРМАЦІЯ_1 року, як власника джерела підвищеної небезпеки визнано ДП «Дзержинськвугілля».

Позивачка вважає, що внаслідок загибелі на виробництві її чоловіка, вона та її донька переживають моральні та душевні страждання, у зв'язку з втратою ним близької людини, зазнали емоційне та психологічне потрясіння, дізнавшись про смерть ОСОБА_5 та до теперішнього часу не можуть відновити свою душевну рівновагу. ОСОБА_5 був для них чоловіком та батьком, з яким вони проживала однією сім'єю. Після його загибелі нормальні життєві та сімейні зв'язки позивачки знищені, вона постійно відчуває почуття туги та самотності. Розмір завданої моральної шкоди, яку позивачка та її донька зазнали внаслідок загибелі ОСОБА_5, враховуюч тривалість та глибину їх страждань, вона оцінює в 200 000 грн. Тому просить в судовому порядку зобов'язати відповідача виплатити моральну шкоду у вищевказаному розмірі.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та суду пояснив, що позивачем не додано не тільки будь-яких розрахунків, а навіть не вказано жодних міркувань з приводу визначення моральної шкоди в грошовому еквіваленті, визначення розміру моральної шкоди у розмірі 200 000 грн. є повністю необґрунтованим та надмірно завищеним

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 є чоловіком позивачки та батьком їхньої з ним дитини- ОСОБА_4 (а.с.8,9).

ОСОБА_5 тривалий час перебував у трудових відносинах з ДП «Дзержинськвугілля», де працював на ОП «Шахта «Північна» в якості заступника начальника ділянки з повним робочим днем на підземній роботі (а.с.10,11).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5, працюючи у першій зміні загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві. Даний факт підтверджується Актом спеціального розслідування нещасного випадку по формі Н-5 від 12.04.2016 року та актом №7 від 27.04.2016 року про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом. У відповідності до зазначених актів, винною особою в настанні нещасного випадку, що стався на ОП «Шахта «Північна» ДП «Дзержинськвугілля» ІНФОРМАЦІЯ_1 року, як власника джерела підвищеної небезпеки визнано ДП «Дзержинськвугілля» (а.с.15-31).

Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 вказаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно ч.2 ст.153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці, що передбачено ч.3 ст.153 КЗпП України.

Згідно зі ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці, відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною 3 ст.13 Закону України «Про охорону праці» на роботодавця покладено безпосередньо відповідальність за порушення зазначених вимог.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів

Як вказано в ч. 4 цієї ж статті ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана із розміром цього відшкодування.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як роз'яснено в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-123цс12 та від 13 листопада 2013 року у справі № 6-120цс13 у спорах про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю члена сім'ї працівника в результаті отриманого ним на виробництві професійного захворювання, а також про відшкодування моральної шкоди членам сім'ї працівника, який загинув унаслідок нещасного випадку на виробництві, відшкодування моральної шкоди членам сім'ї працівника в таких випадках здійснюється відповідно до положень ст.1167 ч.2 та ст.1168 ЦК України.

Частина 2 ст.1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоду завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, внаслідок дії джерел підвищеної небезпеки.

Відповідно до ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачами), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Згідно зі ст. 38 Гірничого закону України, до обов'язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі. Стаття 1168 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці, що передбачено ч. З ст. 153 КЗпП України.

За приписами ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою ст. 13 Закону України «Про охорону праці» на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Вина підприємства в нещасному випадку, в результаті якого загинув ОСОБА_5, доведена, тому суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, оскільки згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 у справі № 1-32/2008 (про страхові виплати), право громадян на відшкодування моральної шкоди передбачено ст.ст. 1167 та 1168 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Доводи відповідача щодо ненадання позивачем доказів спричинення їй моральних страждань, порушення її нормальних життєвих зв'язків або інших негативних наслідків, розрахунку моральної шкоди є необґрунтованими, оскільки сам факт смерті близької людини вже свідчить про заподіяння моральної шкоди. З отриманням потрясіння внаслідок раптової смерті близької людини, позивач та її донька зазнали душевних страждань та змушені були приймати додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та душевних страждань позивачки, ступінь вини підприємства, що завдало моральну шкоду, істотність вимушених змін у способі життя позивача та її доньки, інші обставини, які мають істотне значення та вважає за можливе та необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки та на користь позивачки в інтересах її неповнолітньої дитини, по 100 000 грн., в порядку відшкодування моральної шкоди, частково задовольнивши позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 10,11,60, 212 ЦПК України, ст. 153, 237-1 КЗпП України, ст.ст.23, 1167, 1168 ЦК України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», ст. 38 Гірничого закону України, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_3 до ДП «Дзержинськвугілля» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок загибелі особи на виробництві задовольнити частково.

Стягнути з ДП «Дзержинськвугілля» на користь ОСОБА_3 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди внаслідок загибелі її чоловіка - ОСОБА_5 від нещасного випадку на виробництві, що стався ІНФОРМАЦІЯ_1 року на ОП «Шахта «Північна» ДП «Дзержинськвугілля».

Стягнути з ДП «Дзержинськвугілля» на користь ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4, 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди внаслідок загибелі її батька - ОСОБА_5 від нещасного випадку на виробництві, що стався ІНФОРМАЦІЯ_1 року на ОП «Шахта «Північна» ДП «Дзержинськвугілля».

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: