Рішення № 59060842, 14.07.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий в І інстанції: Дригваль В.М. Єдиний унікальний номер справи: 652/217/15-ц

Доповідач: Борко А.Л. Справа №22-ц/791/1700/2016

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області у складі:

Головуючого Борка А.Л.

Суддів: Кутурланової О.В.

ОСОБА_1

Секретар Кутузова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Високопільського районного суду Херсонської області від 21 травня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки та піклування Високопільської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2015 року ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки та піклування Високопільської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, зазначаючи, що уОСОБА_2Л.(її доньки) народився синОСОБА_4, якому вона доводиться бабусею, дитина проживає разом з нею. Відповідач зареєстрована в квартирі позивачки, однак протягом останніх років не проживає в квартирі, своєму неповнолітньому сину уваги у вихованні та утриманні не надає, останній раз відвідувала її з онуком 15.02.2015 року. Ніде не працює, при цьому догляд за дитиною відповідачка не здійснює. Відомості про батька зазначено в актовому записі про народження відповідно до ч.1ст.135 СК України. Онук ОСОБА_3 часто хворіє, потребує лікування, але без згоди батьків вона не може це здійснити, а відсутність у неї повноваження законного представника дитини, перешкоджає їй у цьому. У звязку із наведеним, просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2, відносно її неповнолітньої дитини, ОСОБА_4, стягнути з відповідачки аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі в розмірі 100 грн., щомісяця, починаючи з дня подачі позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття на користь осіб, які будуть призначені опікуном чи піклувальником над дитиною, чи установ, у яких дитина буде проживати.

Рішенням Високопільського районного суду Херсонської області від 21 травня 2015 року позовну заяву ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки та піклування Високопільської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задоволено.

Позбавлено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Стягнено зОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, (ІПН-3108301745), уродженки та зареєстрованої Херсонській обрості АДРЕСА_1,аліменти на користьосіб, які будуть призначені опікуном чи піклувальником над дитиною, чи установ, у яких дитина буде проживати, на утримання дитини сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 100 гривень, щомісячно, починаючи з 05 травня 2015 рокуі до досягнення дитиною повноліття. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. Стягнено зОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, (ІПН-3108301745) на користьОСОБА_3 судовий збір в розмірі487 (Чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок, відповідно до задоволених вимог позивачки майнового та немайнового характеру.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

На думку колегії суддів, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, суд першої інстанції передчасно прийшов до зазначеного вище висновку з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_3 народилась 30 листопада 1961 року в с.Меркутли Тюкалинського району Омської області РФ, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3. ОСОБА_6, донька позивачки, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована за адресою:Херсонська область АДРЕСА_2 (а.с.6), тобто за місцем реєстрації та проживання позивачки. ОСОБА_4 народився 12 червня 2010 року в смт. Високопілля Херсонської області. Його батьками зазначено: ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (а.с.8), відповідачка є донькою ОСОБА_3

Як вбачається із копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану про народження, 12 червня 2010 року народився ОСОБА_4, мати зазначено ОСОБА_2, батька дитини зазначено ОСОБА_7 за заявою матері відповідно до ч.1ст.135 СК України (а.с.11-12).

У судовому засіданні під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що 15.02.2015 року ОСОБА_2 разом із своїм сином ОСОБА_4, у звязку із конфліктом, який виник між сторонами, тимчасово переїхали жити до м. Зеленодольськ Дніпропетровської області.

Відповідно до ст.165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Як вбачається із матеріалів справи, позов було 05 травня 2015 року подано бабусею ОСОБА_4, яка на момент подачі проживала окремо від онука, оскільки її донька- відповідачка по справі в цей період тимчасово проживала разом із своєю дитиною у м. Зеленодольськ, а отже ОСОБА_3, на думку колегії суддів, не мала права на звернення до суду із позовом, відповідно до вимог ст.165 СК України.

Як вбачається з тексту рішення суду першої інстанції, суд прийшов до висновку, що відповідач неналежним чином відноситься до виховання та утримання своєї неповнолітньої дитини, не цікавиться життям дитини, а тому вважає за доцільне, задовольнити позов про позбавлення відповідачки батьківських прав.

Однак, колегія суддів не погоджується із зазначеним вище висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до ст.164 Сімейного Кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Так, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_2 не відповідає жодній із зазначених вище умов необхідних для позбавлення її батьківських прав відносно її сина, оскільки вона не ухиляється від виховання своєї дитини, відсутні факти жорстокого поводження із своєю дитиною, не є хронічним алкоголіком або наркоманом, не вдається до будь-яких видів експлуатації дитини та не була засуджена за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що відносно відповідачки відсутні підстави, передбачені ст.164 СК України для позбавлення її батьківських прав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка не була присутня на засіданнях та зазначала, що про розгляд справи судом першої інстанції їй нічого не було відомо, про складений акт обстеження її матеріально - побутових умов проживання, а також висновок органу опіки та піклування Високопільської районної державної адміністрації ( а.с.14,15) вона не була повідомлена позивачкою, або відповідними органами.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції не прийняв необхідних заходів для встановлення місця перебування відповідачки та належного її повідомлення про час та місце розгляду справи. Наявне в матеріалах справи (а.с.21) поштове повідомлення не свідчить про отримання саме відповідачкою судової повістки, оскільки в ній не зазначено, хто саме із сторін, які мають однакове прізвище та зареєстровані за однією адресою отримав зазначену повістку.

Як зазначено судом першої інстанції у своєму рішенні, відповідачка характеризується за місцем свого проживання посередньо (а.с.13), однак, на думку колегії суддів, до такого висновку суд першої інстанції прийшов передчасно, без повного зясування усіх обставин справи. Як вбачається з тексту характеристики на ОСОБА_2, підписаною за місцем її проживання селищним головою, відповідачка характеризується позитивно, оскільки скарг та заяв з боку жителів села та сусідів на неї не надходило. Негативних висновків що характеризують відповідачку в ній не зазначено.

Крім того, на думку колегії суддів, суд першої інстанції передчасно послався на висновок органу опіки та піклування Високопільської районної державної адміністрації про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, відносно її сина ОСОБА_4, оскільки зазначений висновок містить не перевірену інформацію з посиланням на громадську характеристику ОСОБА_2 про той факт, що відповідачка не займається вихованням свого сина, підтримки дитині не надає, що повністю спростовується показами свідка ОСОБА_8 у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції та матеріалами справи в цілому, а саме виробничою характеристикою відповідачки, яка за місцем роботи характеризується виключно позитивно, характеристикою за місцем її проживання, яка не містить жодних негативних посилань на поведінку відповідачки.

Крім того, згідно тексту наявної в матеріалах справи заяви позивачки в адресу суду першої інстанції від 30.05.2016 року, позивачка вважає, що її донька може на гідному рівні виховувати свого сина, має належне матеріальне забезпечення.

Заяву відповідачки від 09.05.2015 року (а.с.23), колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідачка спростовує написання зазначеної заяви в адресу суду першої інстанції, а сторони не наполягали на проведенні судової почеркознавчої експертизи.

Покази свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції вказують на добрий матеріальний стан позивачки, яка надає своєму онукові значну матеріальну допомогу. На думку колегії суддів, позивачка ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 257 СК України має права та обовязки відносно свого онука в тому числі на матеріальну допомогу для виховання свого онука. Наявність належного матеріального стану позивачки та відносно невелике матеріальне забезпечення відповідачки без наявних підстав передбачених ст.164 СК України для позбавлення відповідачки батьківських прав, не є підставою, на думку колегії суддів, для задоволення позову ОСОБА_3 та позбавлення батьківських прав відповідачки відносно її малолітнього сина, стягнення аліментів.

Таким чином, покази свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки вони спростовуються іншими доказами, отриманими під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції та зазначеними вище.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Таким вимогам закону рішення Високопільського районного суду Херсонської області від 21 травня 2015 року не відповідає .

Враховуючи наведене вище колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції необхідно скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні її позову до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Крім того, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_3 судові витрати на користь ОСОБА_2 відповідно до вимог ст.88 ЦПК України у розмірі - 606,11 грн.

Керуючись вимогами ст.ст.88, 213, 303, 307, 309, 316 ЦПК України колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити .

Рішення Високопільського районного суду Херсонської області від 21 травня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні її позову до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати на користь ОСОБА_2 у розмірі - 606,11 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий А.Л. Борко

Судді: О.В. Кутурланова

Л.А ОСОБА_1