Рішення № 59059283, 30.06.2016, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

30.06.2016 Єдиний унікальний номер 205/131/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 рокум. ДніпропетровськСправа № 205/131/16-ц 2/205/536/16

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Нижного А.В., за участю секретаря судового засідання Піменової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради, треті особи Друга дніпропетровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2, про встановлення факту належності частки квартири та визнання права власності за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська з позовом, у якому просить встановити факт належності ОСОБА_3, померлій 29.07.2014р., 1/2частини квартири, розташованої в м. Дніпропетровську, ж/м ОСОБА_4АДРЕСА_1, та визнати за ним право власності на вказану частину квартири в порядку спадкування за заповітом.

Позивач у судове засідання не зявився, хоча про день час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, проте матеріали справи містять заяву, у якій він просить справу розглядати за його відсутності.

Представник відповідача надав суду заперечення, у яких, посилаючись на те, що з боку відповідача права позивача не порушені, а також на ненадання позивачем доказів втрати правовстановлюючих документів, просив суд відмовити у задоволенні позову.

ОСОБА_2 у судове засідання не зявився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Друга дніпропетровська державна нотаріальна контора явку свого представника у судове засідання не забезпечила, натомість звернулась з заявою, у якій просила справу розглядати за його відсутності та ухвалити рішення відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_3 відповідно до актового запису про смерть № 5474 від 05.08.2014р., померла 29.07.2014р. (а.с.68).

Відповідно до відповіді № 9777, наданої КП «ДМБТІ» 21.08.2015р., станом на 31.12.2012р. в інвентаризаційній справі за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м ОСОБА_4АДРЕСА_1, містяться відомості про право власності на квартиру, а саме: на 1/2 частину за гр. ОСОБА_3 та на 1/2 частину за гр. ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 01.12.1993р., виданого АП Дніпропетровським верстатобудівельним виробничим обєднанням згідно розпорядження № 44, зареєстроване В КП «ДМБТІ» ДОР та записане в реєстрову книгу №122п за реєстровим № 6 (а.с.74).

Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Верховним Судом України у листі «Висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за II півріччя 2013 р.» від 01.02.2014р. роз'яснено, що виникнення права власності на будинки, квартири, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Таким чином, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Аналогічна правова позиція зазначена Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 3.1 листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13.

За таких обставин, суд доходить висновку, що померла ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 01.12.1993р. набула право власності на 1/2 частину вказаної квартири.

Таким чином, після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої входить 1/2 частина квартири за адресою: м. Дніпропетровськ, ж/м ОСОБА_4АДРЕСА_1.

За час життя ОСОБА_3 склала заповіт, в якому вищевказану частину квартири заповіла позивачу у справі (а.с.66).

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Як зазначено у ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ст.1233 ЦК України заповітом є розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно з ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Позивач прийняв спадщину після померлої ОСОБА_3, оскільки 05.11.2014р. у передбачені ЦК України строки звернувся до Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини (а.с.53).

Водночас, постановою державного нотаріуса Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 від 21.08.2015р., позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у звязку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У положеннях п. 3.1 ОСОБА_6 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р. за № 24-753/0/4-13 розяснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

З огляду на викладене, а також враховуючи існування перешкод для оформлення у нотаріальному порядку спадкових прав позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для захисту його прав як спадкоємця шляхом визнання за ним права власності на 1/2 частину квартири розташованої у м. Дніпропетровську, ж/м ОСОБА_4АДРЕСА_1.

Суд не може погодитись з твердженнями представника відповідача стосовно того, що відповідачем не надано доказів втрати правовстановлюючих документів на вказану частину квартири, оскільки відновити втрачені документи може лише особа, якій вони належали, а враховуючи, що за час життя спадкодавець цих дій не зробила, позивач позбавлений можливості надати суду відповідні докази.

Окрім того, суд не бере до уваги посилання представника відповідача на те, що відповідачем не порушено права позивача та відповідно він не є стороною у справі, оскільки згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування» відповідачами у справах про спадкування є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Водночас у суду відсутні підстави для задоволення позову в частині встановлення факту належності спадкодавцю частини спірної квартири, оскільки такого роду вимоги фактично є вимогами про визнання права власності за померлою особою.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст.328, 392, 1223, 1233, 1268-1270 ЦК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради, треті особи Друга дніпропетровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2, про встановлення факту належності частки квартири та визнання права власності за заповітом задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, що померла 29.07.2014р., на ? частину квартири за адресою м. Дніпропетровськ, ж/м ОСОБА_4АДРЕСА_2, загальною площею 63,2 кв.м.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяОСОБА_7