Ухвала суду № 59056702, 20.07.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

489/7877/15-к 20.07.2016

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

«20» липня 2016 року м. Миколаїв

Суддя апеляційного суду Миколаївської області Фаріонова О.М.,

перевіривши на відповідність вимогам ст. 396 КПК України апеляційну скаргу прокурора Ленінського відділу Миколаївської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 червня 2016 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, січня місяця, 26 дня, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

- обвинуваченої за ч.1 ст.122 КК України,

встановив:

Прокурор просить вирок скасувати в частині призначення обвинуваченій покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 за ч.1 ст. 122 КК України призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки із покладенням обовязків, передбачених п. п. 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України. В іншій частині вирок залишити без змін.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги прокурор послалась на те, що ОСОБА_2 не може бути призначено покарання у виді обмеження волі, оскільки вона має двох дітей віком до чотирнадцяти років.

Висловлюючи в резолютивній частині вимогу про призначення ОСОБА_2 у виді позбавлення волі строком на 3 роки, тобто за більш суворим видом покарання та у максимальному розмірі, передбаченому санкцією ч.1 ст. 122 КК України, прокурор взагалі не зазначає, які дані про особу винної та які обставини слід врахувати при призначення покарання, з урахуванням вимог ст.ст. 65-67 КК України.

Як вбачається зі змісту мотивувальної частини апеляційної скарги, прокурор не оспорює висновки суду щодо звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Однак в резолютивній частині просить про скасування вироку, в тому числі і в частині звільнення від відбування покарання з випробуванням, що є протиріччям щодо його вимог. Крім того, апелянт не мотивує, які підстави для визначення терміну іспитового строку, який прокурор просить визначити у більшому розмірі, ніж визначено судом.

В звязку із цим, вважаю, що апеляційна скарга не відповідає ст. 396 КПК України, оскільки апеляційна скарга не містить обґрунтування вимог, і через допущені апелянтом протиріччя.

Тому відповідно до ч.1 ст. 399 КПК України апеляційну скаргу прокурора слід залишити без руху та встановити строк для усунення зазначеного недоліку.

Керуючись ст. 399 ч. 1 КПК України, суддя, -

постановив:

Апеляційну скаргу прокурора Ленінського відділу Миколаївської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 червня 2016 року відносно ОСОБА_2 залишити без руху.

Встановити 7-денний строк з дня отримання копії ухвали прокурором для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали.

У разі неусунення недоліків апеляційної скарги в установлений строк, апеляційна скарга буде повернена.

Копію ухвали невідкладно надіслати прокурору.

Суддя