Ухвала суду № 59056663, 14.07.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/2995/15-ц 14.07.2016 14.07.2016 14.07.2016

Справа 490/2995/15-ц

Провадження № 22ц-/784/1601/16 Головуючий у 1-й інстанції Батченко О.В.

Категорія 30 Суддя - доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.

У Х В А Л А

Іменем України

14 липня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Мурлигіної О.Я.,

суддів: Козаченка В.І., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання Богуславською О.М.,

за участю:

представників позивачки ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

прокурора Цвікілевич М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на рішення

Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 травня 2016 року

за позовом

ОСОБА_4 до відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції, Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2015 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції (далі - ВДВС Южноукраїнського МУЮ), Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області (далі - Казначейська служба у Миколаївській області) про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Уточнивши позовні вимоги, вона просила стягнути шкоду з держави шляхом списання з державного бюджету України через Державну казначейську службу України зі спеціально визначеного рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових та службових осіб в рахунок відшкодування шкоди, завданої протиправними діями ВДВС Южноукраїнського МУЮ Миколаївської області, 91471 грн. 10 коп. еквівалент 3057 доларів США, які вона позичала для сплати виконавчого збору та повернула позикодавцю 26 лютого 2015 року, 1488 грн., сплачених нею за послуги МФДП МВС України «Інформ - Ресурс» 28 січня 2014 року за перебування автомобіля на автостоянці. Також, позивачка просила стягнути на її користь 525 грн. 26 коп. інфляційних збитків внаслідок знецінення 1488 грн., 20000 грн. моральної (немайнової) шкоди та 3897 грн. 60 коп. витрат на правову допомогу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_4 зазначала, що ВДВС Южноукраїнського МУЮ за виконавчим листом, виданим 23 січня 2014 року Центральним районним судом м. Миколаєва щодо стягнення з неї кредитних коштів на користь ПАТ «УкрСиббанк», було відкрито виконавче провадження ВП № 40602252. Під час виконавчого провадження державним виконавцем допущено неправомірні дії та прийняті такі рішення, що завдали їй матеріальну і моральну шкоду. Так, державний виконавець 14 листопада 2013 року виніс незаконну постанову про стягнення з неї 24440 грн. 97 коп. виконавчого збору. Також, державним виконавцем був складений акт опису і арешту майна, а саме: автомобілю Мазда-5, реєстраційний номер НОМЕР_1, який мав бути переданий на реалізацію не пізніше 29 січня 2014 року. Оскільки на той час коштів, які вимагав сплатити ВДВС Южноукраїнського МУЮ на погашення виконавчого збору у неї не було, вона вимушена була позичити у своєї знайомої ОСОБА_5 3057 доларів США строком на 13 місяців, а саме до 26 лютого 2015 року. 27 січня 2014 року нею на рахунок Державної виконавчої служби перераховано 24490 грн. 97 коп. за призначенням «стягнення виконавчого збору».

Одночасно нею було подано адміністративний позов про оскарження постанови про стягнення виконавчого збору. 28 березня 2014 року постановою Миколаївського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року згадана постанова скасована як незаконна. 26 лютого 2015 року вона повернула ОСОБА_5 3057 доларів США на день розрахунку, що вже склало 91741 грн. 10 коп., через підвищення курсу долару, а не 24490 грн. 97 коп. на час, коли вона позичала гроші. Також, 28 січня 2014 року за перебування автомобілю на спеціальному майданчику нею (позивачем) сплачено 1488 грн. та отриманий транспортний засіб. Тоді ж вона звернулася до ВДВС Южноукраїнського МУЮ з заявою про прийняття заходів по поверненню їй грошей. Оскільки ВДВС Южноукраїнського МУЮ до Державної казначейської служби України з відповідним поданням про списання безпідставно сплачених коштів не звернувся, вона (позивачка) просила про списання спірних сум на підставі ч. 2 ст. 22 ЦК України, ст. 1173 ЦК України, ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про державну виконавчу службу» та ч. 2 ст. 87 ЗУ "Про виконавче провадження".

Усною ухвалою суду до участі у справі в якості співвідповідача притягнута Державна казначейська служба України

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, про задоволення її позовних вимог. На її думку, висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам матеріального права.

Представник відповідачів та прокурор, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, просять залишити рішення суду без змін.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 5 листопада 2013 року до ВДВС Южноукраїнського МУЮ надійшла заява представника ПАТ «УкрСиббанк» про відкриття виконавчого провадження разом з оригіналом виконавчого документа про стягнення з ОСОБА_4 27876, 22 шв. франків, що становить 241 989 грн. 85 коп., а також про стягнення 2419 грн. 90 коп. судового збору.

На підставі зазначеного вище виконавчого документу державним виконавцем ВДВС Южноукраїнського МУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 7 листопада 2013 року ВП № 40602252 із зазначенням строку для самостійного виконання у строк до семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

У зв'язку з невиконанням рішення суду у строк, наданий для добровільного виконання рішення, державним виконавцем 14 листопада 2013 року на підставі ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення з ОСОБА_4 виконавчого збору та стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, копії яких направлено на адресу боржника простою кореспонденцією.

Ознайомившись 8 січня 2014 року з матеріалами виконавчого провадження, ОСОБА_4 лише 20 січня 2014 року подала заяву про відкладення провадження виконавчих дій з зобов'язанням добровільного виконання рішення до 25 січня 2014 року, посилаючись на те, що їй стало відомо про постанову про виконавче провадження 8 січня 2014 року. У задоволенні заяви їй було відмовлено.

Після цього, а саме 22 січня 2014 року борг по виконавчому документу, відповідно до якого була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження сплачено ОСОБА_4 у повному обсязі, а 23 січня 2014 року нею до ВДВС Южноукраїнського МУЮ подано копію повідомлення банка про анулювання заборгованості перед АТ «УкрСиббанк» з проханням про закриття виконавчого провадження.

Після надання ОСОБА_4 даних про сплату боргу, виконавче провадження закрито не було у зв'язку з наявністю постанови про стягнення виконавчого збору та 24 січня 2014 року державним виконавцем ВДВС Южноукраїнського МУЮ складений акт опису й арешту майна, за яким арештовано належний на праві власності позивачці автомобіль Мазда-5, реєстраційний номер НОМЕР_1, а також визначена дата реалізації - не раніше 29 січня 2014 року.

Даний акт позивачка у судовому порядку не оспорювала, а 27 січня 2014 року, хоча й не погоджувалась зі сплатою згаданого збору, але сплатила 24490 грн. 97 коп. на рахунок ВДВС на виконання постанови про стягнення виконавчого збору. Крім того, вона сплатила 50 грн. за проведення виконавчих дій.

Одночасно ОСОБА_4 в судовому порядку оспорила правомірність постанови про стягнення виконавчого збору, який платіжним дорученням ВДВС Южноукраїнського МУЮ від 29 січня 2014 року, 24490 грн. 97 коп. перераховані до Державного бюджету України. Крім того, ОСОБА_4 28 січня 2014 року за квитанцією б/н сплатила МФ ДП МВС України «Інформ-Ресурси» 1488 грн. за утримання автомобіля Мазда-5 на спеціальному майданчику.

У зв'язку з чим, постановою держвиконавця вказаного відділу винесено постанову від 29 січня 2014 року, про закінчення виконавчого провадження ВП № 40602252 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду згідно з виконавчим документом.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року, дії ВДВС Южноукраїнського МУЮ щодо винесення вказаної постанови визнані протиправними, а постанову про стягнення виконавчого збору - скасовано. Судами встановлено, що оскаржувана постанова ухвалена в період, коли ще не сплив строк самостійного виконання боржником рішення суду, а тому є передчасною.

28 січня 2015 року позивачка звернулася із заявою до ВДВС Южноукраїнського МУЮ, в якій просила виготовити та надати подання до органу Державної казначейської служби України щодо повернення перерахованих коштів судового збору (а.с.41-42).

Однак подання не було виготовлено, а позивачці листом начальника ВДВС Южноукраїнського МУЮ вих. № 2/1601 від 13 лютого 2015 року повідомлено, що кошти, отримані від ОСОБА_4 в якості сплати виконавчого збору, зараховані до державного бюджету України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення грошей, які вона витратила на сплату виконавчого збору, ОСОБА_4 надала договір позики в простій письмовій формі від 27 січня 2014 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, за яким позикодавець передала позичальнику 3057 доларів США строком на 13 місяців, а саме до 26 лютого 2015 року з цільовим призначенням - сплата виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП № 40602252. Валютою повернення коштів цим договором передбачена українська гривна за офіційним курсом Нацбанку України в день фактичного повернення позики. 26 лютого 2015 року ОСОБА_4 повернула ОСОБА_5 еквівалент 3057 доларів США в національній валюті, передавши кредитору 91741 грн. 10 коп., що на 67250 грн. 13 коп. більше, ніж еквівалент на час позики.

Відмовляючи у задоволенні позову про відшкодування матеріальної шкоди, суд виходив з того, що сума, про стягнення якої просить позивачка не є шкодою у розумінні положень ст. 22, 1173 ЦК України, ч. 3 ст. 11 ЗУ "Про державну виконавчу службу" ч.1 2 ст. 87 ЗУ "Про виконавче провадження", а перераховані ОСОБА_4 27 січня 2014 року 24490 грн. 97 коп. грошові кошти в якості виконавчого збору на виконання чинної на той час постанови від 14 листопада 2013 року, підлягають поверненню їй. За висновками суду, різниці коштів (91741 грн. 10 коп. - 24490 грн. 97 коп.) 67250 грн. 13 коп., втрачених за твердженням позивачки на коливанні курсу валют, суд вважав такими, що не відносяться до збитків, заподіяних позивачу внаслідок неправомірних дій відповідача.

Щодо сплачених ОСОБА_4 28 січня 2014 року на користь МФ ДП МВС України «Інформ-Ресурси» 1488 грн. за утримання автомобіля Мазда-5 на спеціальному майданчику, то це також не є витратами позивачки, спрямованими на відновлення порушеного права, які вона вимушена була понести внаслідок неправомірних дій ВДВС Южноукраїнського МУЮ. Акт опису й арешту автомобіля позивачкою, яка вважала правомірною вилучення у неї автомобіля заставодержателем, у суді не оспорювався.

Не встановивши порушень прав позивачки під час проведення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження ВП № 40602252, суд не знайшов правових підстав для відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновками суду та вважає, рішення суду по суті спору таким, що відповідає обставинам справи та вимогам матеріального права.

Так, судом була надана належна оцінка доказам у справі щодо обставин сплати позивачкою виконавчого збору та витрат по знаходженню автомобіля на стоянці. Надано судом і належний правовий аналіз вказаним обставинам.

Наслідком скасування постанови про стягнення виконавчого провадження є повернення позивачці сплачених нею грошей. За твердженням позивачки, ВДВС Южноукраїнського МУЮ не реагує на її заяву про надіслання до органу Державної казначейської служби, у порядку передбаченому законом, який визначено Порядком повернення коштів помилково або надмірну зарахованих до державного та місцевих бюджетів № 787 від 3 вересня 2013 року. Проте, бездіяльності вказаного органу позивачка не оскаржувала.

Як правильно визначено судом, спірні правовідносини виникли з 8 січня 2014 року, але за цей період будь-які дії, чи рішення, внаслідок яких були порушені права позивачки ВДВС Южноукраїнського МУЮ не визнавалися незаконними, в тому числі за відповідною заявою ОСОБА_4

В матеріалах справи відсутні достовірні та допустимі докази прямого причинного зв'язку між винесенням самої постанови та втратами відповідачки, як вона стверджує внаслідок коливання валют. Як встановлено судом, виконавчий збір був сплачений ОСОБА_4 добровільно на підставі чинної на той час постанови ВДВС Южноукраїнського МУЮ від 14 листопада 2013 року про стягнення виконавчого збору. В свою чергу, позивач отримавши постанову про відкриття виконавчого провадження 8 січня 2014 року, у семиденний строк, починаючи з цієї дати, добровільно рішення не виконала.

Добровільне виконання рішення суду мало місце 22 січня 2014 року, тобто після закінчення вказаного строку. Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 28 березня 2014 року задовольнив адміністративний позов ОСОБА_4 виключно з підстав передчасності винесення оспорюваної постанови. У зв'язку з чим, відсутні належні докази вважати, що позивачка взагалі неповинна була сплачувати виконавчий збір.

За викладеного, відсутні підстави для стягнення з відповідача майнової і моральної шкоди за вказані позивачкою дії, бездіяльність ВДВС Южноукраїнського МУЮ, а висновки суду по суті спору є обґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.Я. Мурлигіна

Судді: В.І. Козаченко

Л.М. Царюк