Рішення № 59055786, 20.07.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/27006/15-ц Провадження № 22-ц/772/2437/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27 Доповідач Рибчинський В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду

Вінницької області в складі:

головуючого судді Рибчинського В.П.,

суддів Голоти Л.О., Кучевського В.П.,

за участі секретаря: Кирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Приватбанк» на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 лютого 2016 року, -

в с т а н о в и л а:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 21045,07 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що між сторонами 03.09.2014 року була укладена Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, відповідно до умов якої ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 17327,50 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця відповідач зобовязалася надавати позивачу грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з Умовами та правилами, тарифами складає між нею та банком Кредитний договір.

Позивач свій обовязок по кредитному договору щодо надання відповідачу кредиту виконав. Однак, відповідач не виконує належним чином взятих на себе зобов'язань, а тому станом на 19.10.2015 року виникла заборгованість у розмірі 21045,07 грн., з яких: заборгованість за кредитом 14306,97 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 1,65 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом 6294,97 грн., штраф відповідно до п 2.2 Генеральної угоди 441,48 грн., в силу чого просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №б/н від 03.09.2014 року у розмірі 21045,07 грн.

Заочним рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 лютого 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Преремоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № 29092829003111 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО 305299) заборгованість за Генеральною угодою від 03.09.2014 року у розмірі 14750,10 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот пятдесят гривень десять копійок), з яких 14306,97 грн. - заборгованість за кредитом, 1,65 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 441,48 грн. штраф відповідно до п 2.2 Генеральної угоди, а також 853,67 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Частково не погоджуючись з таким рішенням суду, ПАТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просило оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позову скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 6294,97 грн.задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 лютого 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Преремоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № 29092829003111 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО 305299) заборгованість за Генеральною угодою від 03.09.2014 року у розмірі 14750,10 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот пятдесят гривень десять копійок), з яких 14306,97 грн. - заборгованість за кредитом, 1,65 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 441,48 грн. штраф відповідно до п 2.2 Генеральної угоди, а також 853,67 грн. судового збору сторонами не сокаржується, а тому у відповідності до ч. 1 ст.303 ЦПК Українита роз'яснень п. 15Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку"апеляційним судом не перевіряється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обгрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані (пропуіцення строку позовної давності, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції частково не відповідає цим вимогам.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 03.09.2014 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 була укладена Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, відповідно до умов якої, банк зобовязався надати ОСОБА_3 кредит у розмірі 17327,51 грн. строком на 06 місяців, з 03.09.2014р. по 31.03.2015р., шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку, в обмін на зобовязання ОСОБА_3 повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 0,001 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом у вказані у Заяві, Умовах та правилах строки.

Зі змісту Генеральної угоди від 03.09.2014 року вбачається, що позичальник ОСОБА_3 згодна, що дана Генеральна угода разом з Умовами та правилами, Тарифами складає між нею та банком Кредитний договір. Вказані письмові документи містять усі істотні умови договору про надання фінансових послуг, передбачені ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а тому в силу положень ст. 638 ЦК України даний договір вважається укладеним.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості по комісії за користуванням кредитом виходив з того, в звязку з недоведеністю позовних вимог в цій частині, зокрема неможливості розмежувати який саме розмір пені вимагається позивачем до стягнення та за який період, та яку суму комісії нарахована позивачем та за які саме послуги банку.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно п. 2.1 Генеральної угоди, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця відповідач зобовязалася надавати позивачу грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом.

Згідно з розрахунком заборгованості, заборгованість відповідача перед банком станом на 19.10.2015 року становить 38 291 грн 30 коп., у тому числі заборгованість за кредитом 14306,97 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 1,65 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом 6294,97 грн., штраф відповідно до п 2.2 Генеральної угоди 441,48 грн. (а.с. 5)

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Пунктом 2.2 Генеральної угоди встановлено, що при порушені позичальником строків погашення заборгованості, передбачених в генеральній угоді, Умовах та правилах, більше ніж на 31 день за зобов'язаннями, строк яких настав, сторони узгодили, що строк повернення кредиту рахується 32 день з моменту виникнення порушення. Заборгованість за кредитом починаючи з 32 дня порушення вважається простроченою. Позичальник сплачує банку штраф в розмірі 1043,26 грн.

З аналізу викладеного вбачається, шо генеральною угодою укладеною між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт не передбачено стягнення з відповідача комісії при порушенні строків погашення заборгованості, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Однак, суд першої інстанції, зазначеного не врахував та дійшов до невірного висновку про наявність підстав для часткової відмови в задоволенні позову в звязку з неможливістю розмежувати який саме розмір пені вимагається позивачем до стягнення та за який період, та яку суму комісії нарахована позивачем та за які саме послуги банку.

Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, з урахуванням положень ст. 309 ЦПК України, апеляційна скарга ПАТ КБ «Приватбанк» підлягає частковому задоволенню, заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 лютого 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по комісії за користування кредитом підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині з інших підстав.

Керуючись ст.ст.303,304, 307,309,313,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Приватбанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 лютого 2016 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості по комісії скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення Апеляційного суду Вінницької області набирає законної сили з моменту його проголошення, і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: В.П. Рибчинський Судді: Л.О. Голота

ОСОБА_4