Рішення № 59055743, 15.07.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/23200/13-ц Провадження № 22-ц/772/2420/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27 Доповідач Нікушин В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого Нікушина В.П.,

суддів Вавшка В.С., Стадника І.М.,

за участі секретаря Маркевич Я.С.,

за участі ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом кредитної спілки «Злагода» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 грудня 2013 року, ухвалене по даній справі,

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2013 року кредитна спілка «Злагода» (надалі КС «Злагода») звернулась в суд з вказаним позовом до ОСОБА_2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29 вересня 2007 року між КС «Злагода» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №4313к. За умовами цього договору КС «Злагода» надала ОСОБА_2 кредит в сумі 3500 грн. строком на 12 місяців.

Відповідно до пункту 3.1. Договору позичальник зобовязаний сплачувати 55% річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Порядок погашення кредиту та сплата процентів позичальником мав би здійснюватися відповідно до графіка, який є невідємною частиною договору.

Взяті на себе зобовязання КС «Злагода» виконала в повному обсязі. В той час коли ОСОБА_2 взяті на себе зобовязання щодо повернення кредиту не виконала. Станом на 29 вересня 2013 року її заборгованість перед КС «Злагода» становила 27206,77 грн. із яких:

3232,46 грн. - основного боргу;

8620,07 грн. - заборгованості по відсотках;

11798,48 грн. - пені;

3555,67 грн. - штрафу.

Заочним рішенням позовні вимоги задоволені повністю. ОСОБА_2 звернулась до суду про його перегляд при цьому визнаючи частково позовні вимоги просила відмовити в задоволенні позову в звязку з пропуском строку позовної давності. Однак судом першої інстанції в перегляді рішення було відмовлено.

Після чого ОСОБА_2 і оскаржила рішення в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі вона просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Поставивши під сумнів законність оскаржуваного рішення, ОСОБА_2 посилається на те, що суд першої інстанції, стягнувши з неї одночасно штраф та пеню в порушення ст. 61 Конституції піддав її двічі цивільній відповідальності за неналежне виконання кредитного договору.

На її переконання, зважаючи на те, що розмір нарахованої неустойки значно перевищує розмір збитків, а також на наявність важких життєвих обставин, суд першої інстанції повинен був зменшити розмір неустойки на підставі частини 3-ї статті 551 ЦК України.

Окрім цього, відповідачка вважає, що позов не підлягав до задоволення, оскільки КС «Злагода», звертаючись з даним позовом, пропустила строк позовної давності на звернення з позовом до суду. Договором встановлений строк позовної давності дозволяв КС «Злагода» звернутись до суду з позовом до 29 вересня 2013 року, в той час коли позов до суду було подано 01 жовтня 2013 року.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, ОСОБА_2, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, прийшла до наступного висновку.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд, стягнувши з ОСОБА_2 за не виконання кредитного договору пеню і штраф піддав її подвійній цивільній відповідальності та визначив їх розмір без врахування всіх обставин по справі, ґрунтуються на хибному тлумаченні норм матеріального права.

Посилання на те, що КС «Злагода» позов до неї предявлено з пропуском строку позовної давності, про застосування якого вона ставила питання при перегляді заочного рішення знайшли своє підтвердження.

Таких висновків колегія суддів дійшла з огляду на наступні обставини.

Встановлено, що 29 вересня 2007 року за Договором кредиту №4313к, укладеним між КС «Злагода» та ОСОБА_2 був на даний споживчий кредит строком на 12 місяців.

Відповідно до п.3.1. Договору позичальник брав на себе зобовязання сплачувати 55% річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Погашення кредиту та процентів ОСОБА_2 повинна була здійснювати згідно з графіком розрахунків, який є невідємною частиною Договору.

Умовами Договору, а саме пунктами 6.4. та 6.5. передбачено за прострочення сплати кредиту та процентів стягнення з позичальника 1% пені від простроченої суми за кожен день прострочення та 30% від суми заборгованості при зверненні з позовом до суду.

Факт отримання кредиту в сумі 3500 грн. відповідачкою визнаний і підтверджується копією видаткового касового ордеру №4566 від 29.09.2007 року.

Згідно графіка розрахунку до Договору кредиту №4313к заборгованість ОСОБА_2 перед КС «Злагода» станом на 29.09.2013 року по тілу кредиту становила 3232,46 грн. та 8620,07 грн. - заборгованість по процентам (а. с. 9, 10). Наявність цієї заборгованості відповідачкою не заперечувалась.

Заявлена пеня в межах річного строку позовної давності склала (3232,46 грн. х 1% х 365) 11798,48 грн. та штраф в сумі (3232,46+8620,07 грн.) х 30%) 3555,76 грн.

Суд першої інстанції розглянувши позов в заочному режимі позовні вимоги задовольнив в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням в частині стягнення штрафних санкцій відповідачка посилається на те, що за невиконання нею умов кредитного договору щодо повернення кредиту суд в порушення ст. 61 Конституції України піддав її подвійній цивільно-правовій відповідальності стягнувши з неї штраф та неустойку одночасно.

Відповідно до п. 6.4 Договору кредиту №4313к укладеного між сторонами передбачено стягнення з позичальника пені за прострочення повернення суми отриманого кредиту або його частини та процентів. А п.6.4. цього ж Договору передбачено стягнення штрафу у розмірі 30% від суми заборгованості за кредитом. Отже, ці два види неустойки, передбачені умовами Договору підлягають застосуванню за різні порушення виконання зобовязань, а саме за порушення строків його виконання та за невиконання зобовязання взагалі.

Тому, доводи апеляційної скарги про те, що до ОСОБА_2 застосовано подвійну цивільно-правову відповідальність є безпідставними.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, стягуючи неустойку, за правилами частини 3-ї ст. 551 ЦК України мав би її зменшити, оскільки вона значно перевищує розмір неповернутого кредиту.

Такі доводи є безпідставними, адже відповідно до тієї ж частини 3-ї статі 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшеним, якщо він значно перевищує розмір збитків. В даному випадку, виходячи із визначення «збитки» в розумінні статті 22 ЦК України під збитками слід розуміти і проценти в сумі 8620,07 грн., які не були сплачені відповідачкою позивачу.

Сума неустойки, яка становила 15354,05 грн. (11798,48 грн.+3555,67 грн.) значно не перевищує суми збитків які в загальній сумі складають 11852,53 грн. (3232,46 грн.+8620,07 грн.).

Отже, порушене право КС «Злагода» в результаті невиконання ОСОБА_2 зобовязань за кредитним договором є доведеним. Проте заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги про те, що КС «Злагода» пропустила строки позовної давності мають місце. Договором кредиту №4134к від 29 вересня 2007 року, а саме пунктом 3.3. встановлено, що погашення кредиту та сплата відсотків здійснюється згідно графіка, який є невідємною частиною цього Договору. Графік передбачає, що позичальник зобовязаний погашати кредит та сплачувати проценти шляхом внесення щомісячних платежів. В звязку з цим строк позовної давності щодо кожного такого платежу обраховується окремо.

Згідно графіку ОСОБА_2 останній платіж мала б здійснити 20.09.2008 року. Звернувшись з позовом до ОСОБА_2 01.10.2013 року КС «Злагода» виходила із того, що пятирічний строк позовної давності, встановлений Договором, розпочав свій перебіг після несплати останнього платежу, визначеного графіком, проте такий підхід є хибним і призвів до пропуску строку позовної давності КС «Злагода» на право звернення з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з неї кредитної заборгованості.

Відповідно до частини 3-ї статті 267 ЦК України строк позовної давності застосовується судом лише за заявою сторони у спорі і за умови, що така заява була ініційована до винесення рішення.

Справа за позовом КС «Злагода» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором була розглянута в заочному слуханні, тобто за обставин коли відповідачка була позбавлена можливості ініціювати питання про застосування строків позовної давності.

В ході перегляду заочного рішення відповідачкою було ініційовано застосування строків позовної давності, однак судом першої інстанції відмовлено в перегляді заочного рішення при очевидності підстав для його перегляду.

Відповідно до пункту 2-го частини 1-ї статті 307 ЦПК України апеляційний суд має право за результатами розгляду апеляційної скарги, скасувавши рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

За приписами частини 1-ї статті 304 ЦПК України справа апеляційним судом розглядається за правилами встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.

Системний аналіз положень наведених норм матеріального і процесуального права в поєднанні з положеннями статті 303 ЦПК України, яка визначає межі розгляду справи апеляційним судом дає підстави для висновку про те, що діюче процесуальне законодавство, обмеживши можливість апеляційного суду для повернення справи, після скасування рішення суду першої інстанції, на новий судовий розгляд, не перешкоджає застосуванню строків позовної давності апеляційним судом як і судом першої інстанції. Такі висновки відповідають засадам цивільного судочинства визначеним статтею 1-ю ЦПК України та цивільного законодавства, визначеним статтею 3-ю ЦК України про своєчасність, справедливість та розумність розгляду справи, а також існуючій судовій практиці Європейського суду з прав людини про можливість застосування строків позовної давності будь-яким судом національної юрисдикції без застережень (справа «Юкос проти Росії»).

А тому за наведених обставин, керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 грудня 2013 року, ухвалене по справі за позовом кредитної спілки «Злагода» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову кредитної спілки «Злагода» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: