Рішення № 59053834, 19.07.2016, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

Іменем України

РІШЕННЯ

19 липня 2016 року справа №927/553/16

за позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 68643,до відповідача: Державного підприємства „Дослідне господарство „Івківці Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України, с. Івківці, Прилуцький район, Чернігівська область, 17580,про стягнення 504823,29 грн.Суддя Блохіна Ж.В.

Представники сторін:

позивач: не зявився,

від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 подано позов до Державного підприємства „Дослідне господарство „Івківці Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України про стягнення 400500,00 грн. боргу з оплати наданих послуг згідно договору по збиранню врожаю 2015 року б/н від 25.07.2015 та 104323,29 грн. пені, всього 504823,29 грн.

Позивач в судове засідання не зявився, але надіслав на адресу суду клопотання, в якому зазначає про підтримку позовних вимог в повному обсязі і просить їх задовольнити. Також в даному клопотанні позивач просить розглянути справу без його участі та без участі його представника.

Представник відповідача в судове засідання не зявився. Відповідач заяв, клопотань та відзиву на позов не надіслав; про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, правом на приймання участі у господарських засіданнях, на подання відзиву на позов та іншими.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обовязковою, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу у відсутність позивача та представника відповідача, за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

25 липня 2015 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір по збиранню врожаю 2015 року (далі договір).

Згідно з п. 1.1 договору виконавець своїми комбайнами, на договірних умовах, проводить збирання врожаю сільськогосподарських культур на площах замовника, який зобовязується в свою чергу оплатити виконані роботи.

Відповідно до п.п. 2.2.1 п. 2.2 договору виконавець зобовязується виконати на пальному замовника, у відповідності до агротехнічних вимог, по збиранню врожаю сільськогосподарських культур, на площах замовника в узгоджених сторонами обємах, а саме зернові на площах 760 га вартістю 532000,00 грн.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що роботи виконавця по збиранню врожаю сільськогосподарських культур замовник оплачує шляхом перерахування грошових коштів зі свого розрахункового рахунку на протязі 10-ти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт. Також допускаються інші способи розрахунків, які не суперечать законодавству України, у відповідності до п.п. 1.1 договору.

17 серпня 2015 року сторонами підписано та скріплено печатками акт виконаних робіт (наданих послуг) по збиранню врожаю з площі 760 га на загальну суму 532000,00 грн.

Згідно даного акту сторони претензій одна до одної не мають.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач частково оплатив вартість отриманих послуг в сумі 131500,00 грн., що також підтверджується довідкою банку, яка міститься в матеріалах справи.

Позивачем направлялись на адресу відповідача лист-вимога від 12.01.2016 та претензія від 19.04.2016 з вимогою сплатити заборгованість, які залишені останнім без відповіді.

На день вирішення спору відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів оплати наданих йому послуг в повному обсязі.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України: Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, в порушення вищевказаних норм законодавства та умов договору, відповідач не виконав вчасно та у повному обсязі свої зобовязання по оплаті вартості наданих йому послуг на суму 400500,00 грн.

Частина 1 ст. 216 ГК України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.п. 4.2.4 п. 4.2 договору замовник несе повну матеріальну відповідальність за затримку оплати виконаних робіт, або порушення умов розрахунків (розділ 3 договору) замовник відшкодовує виконавцю всі причини, в т.ч. і третім особам, збитки та додатково сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ згідно з діючим законодавством України.

На підставі п.п. 4.2.4 п. 4.2 договору позивачем нараховано та предявлено до стягнення з відповідача 104323,29 грн. пені за період прострочення платежу з 02.09.2015 по 06.01.2016.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку пені, дійшов висновку про правомірність її нарахування.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в сумі 504823,29 грн., з яких: 400500,00 грн. основного боргу та 104323,29 грн. пені.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин судовий збір покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства „Дослідне господарство „Івківці Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України (с. Івківці, Прилуцький район, Чернігівська область, ідентифікаційний код 00729847, р/р 26011300315673 ТВБВФ Чернігівське обласне управління АТ „Ощадбанк, МФО 353553) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р 26001011645096 у ПАТ „Укрсоцбанк Ізмаїльське відділення №669, МФО 300023, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 400500,00 грн. боргу, 104323,29 грн. пені та 7572,35 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ж.В. Блохіна