Ухвала суду № 59052269, 14.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2016 року м. Київ К/800/35444/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді – Васильченко Н.В.,

суддів: Калашнікової О. В., Леонтович К.Г.

провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2014 року у справі № 805/1811/14 за позовом Комунального автотранспортного підприємства 052810 до управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області про порушення бюджетного законодавства., -

в с т а н о в и л а :

У січні 2014 року Комунальне автотранспортне підприємство 052810 звернулося в суд з позовом до управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області, в якому просило визнати протиправними дії щодо складання протоколу про порушення бюджетного законодавства та розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами, визнати нечинним протокол № 1 від 11.01.2014 року, скасувати розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами від 22.01.2014 року за № 1 та зобов'язати зареєструвати кредиторську заборгованість позивача по КПК 240602 КЕКВ 2610 у розмірі 99484,60 грн. станом на 01.01.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.06.2013 року на підставі розпорядження про виділення коштів спеціального фонду міського бюджету м. Краматорська розпорядником бюджетних коштів (Управлінням житлово-комунального) господарства Краматорської міської ради) на адресу відповідача було надано розподіл виділених бюджетних асигнувань для зарахування на розрахунковий рахунок підприємства коштів по КПК 240602 КЕКВ 2610 в сумі 99484,60 грн. Згідно виписки відповідача по рахунку 35440005003921 від 25.06.2013 року фінансові зобов'язання у розмірі 99484,60 грн. були зараховані та зареєстровані за № 7 від 26.06.2013 року за отримані контейнери у кількості 101 шт. від ТОВ «Мегапрофіт-груп», а 27.06.2013 року надане платіжне доручення № 4 та реєстр для здійснення оплати.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції. Прийнято нову постанову Позов Комунального автотранспортного підприємства 052810 до управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання нечинним протоколу, скасування розпорядження та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано неправомірними дії управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області по винесенню розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами стосовно Комунального автотранспортного підприємства 052810. Скасовано розпорядження управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про зупинення операцій з бюджетними коштами від 22.01.2014 року за № 1. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим по справі рішенням суду апеляційної інстанції управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.06.2013 року на підставі розпорядження про виділення коштів спеціального фонду міського бюджету м. Краматорська розпорядником бюджетних коштів - Управлінням житлово-комунального господарства Краматорської міської ради на адресу відповідача було надано розподіл виділених бюджетних асигнувань для зарахування на розрахунковий рахунок КАТП 052810 коштів по КПК 240602 КЕКВ 2610 в сумі 99484,60 грн. Згідно виписки відповідача по рахунку 35440005003921 від 25.06.2013 року фінансові зобов'язання у розмірі 99484,60 грн. були зараховані та зареєстровані за № 7 від 26.06.2013 року за отримані контейнери від ТОВ «Мегапрофіт-груп», а 27.06.2013 року надане платіжне доручення № 4 та реєстр для здійснення оплати. Проте, до закінчення бюджетного року управлінням Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області не були здійснені платежі на рахунок постачальника за придбані контейнери.

Комунальним автотранспортним підприємством 052810 03.01.2014 року надано звіт про заборгованість за бюджетними коштами (форма № 7м) станом на 01.01.2014 року, в якому вказана кредиторська заборгованість на 01.01.2014 року в сумі 99484,60 грн.

Відповідачем 11.01.2014 року складено протокол № 1 про порушення позивачем бюджетного законодавства та встановлено строк для надання пояснень з приводу відображення кредиторської заборгованості, при цьому, в протоколі зазначено порушення бюджетного законодавства, як «невідповідність даних, наведених у бюджетній звітності одержувача бюджетних коштів, відповідним даним бухгалтерського обліку органів Казначейства». Позивачем 17.01.2014 року надано відповідачу заперечення за № 194-02 до протоколу, проте, 27.01.2014 року позивачем отримано розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами № 1 від 22.01.2014 року, з якого вбачається, що позивачем вчинено порушення бюджетного законодавства, а саме: надано звіт про заборгованість за бюджетними коштами (форма № 7м) станом на 01.01.2014 року з кредиторською заборгованістю в сумі 99484,60 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що що відповідач діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений діючим законодавством України під час винесення протоколу про порушення бюджетного законодавства за № 1 від 11.01.2014 року та розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами за № 1 від 22.01.2014 року. .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що в протоколі відповідача про порушення позивачем бюджетного законодавства за № 1 від 11.01.2014 року вказано зміст бюджетного правопорушення: «невідповідність даних, наведених у бюджетній звітності одержувача бюджетних коштів, відповідним даним бухгалтерського обліку органів Казначейства». У ст. 116 Бюджетного кодексу України наведений перелік порушень бюджетного законодавства, за вчинення яких учасники бюджетного процессу несуть відповідальність, при цьому, пунктом 35 частини 1 цієї статті визначений вид порушення бюджетного законодавства як «невідповідність даних, наведених у фінансовій і бюджетній звітності бюджетних установ, даним бухгалтерського обліку». Разом з тим, спірний протокол сам по собі не містить юридичного навантаження, тобто, юридичних негативних наслідків для позивача, а є лише способом реалізації владним суб»єктом своїх повноважень, а також є підставою для винесення останнім рішень, які вже є обов’язковими до виконання.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що індивідуальним актом, який порушує права позивача і скасування якого є реальним способом захисту цього порушеного права, є оскаржуване розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами № 1 від 22.01.2014 року. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 117 Бюджетного кодексу України, зупинення операцій з бюджетними коштами - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктами 1-3, 10, 11, 14-29, 32-36, 38 і 40 ч. 1 ст. 116 цього Кодексу, у порядку, встановленому ст. 120 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що порушення бюджетного законодавства, яке інкримінується позивачу, не відповідає визначеному п. 35 ст. 116 Бюджетного кодексу України порушенню, як наслідок, є неправомірним. Згідно з п. 6 Наказу Міністерства фінансів України від 15.11.2010 року № 1370, якщо протокол складено посадовою особою управління (відділення) Державної казначейської служби України у районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, він передається відповідно до Головного управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі, які, в свою чергу, уповноважені приймати рішення про застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства. При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що протокол про бюджетне правопорушення складено посадовою особою управління Державної казначейської служби у м. Краматорську Донецької області, то особою, яка уповноважена приймати рішення щодо застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства за цим протоколом, є Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області.

Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що захід впливу у вигляді прийняття розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами обрано відповідачем з перевищенням меж наданих повноважень, оскільки, начальник управління Державної казначейської служби України у м. Краматорськ Донецької області, який виніс спірне розпорядження, не є тією особою, яка має право приймати такі рішення.

Щодо зобов’язання Управління Державної казначейської служби у м. Краматорську зареєструвати кредиторську заборгованість позивача на 01.01.2014 року суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до п. 3.6. Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів» від 24.01.2012 року № 44, усі розрахунки одержувачами бюджетних коштів на кінець звітного року мають бути завершені в межах бюджетних асигнувань, відповідно обсяги дебіторської та кредиторської заборгованості на звітну дату ними не визначаються та в бюджетній звітності не відображаються.

Водночас тим же Наказом Міністерства фінансів України від 24.01.2012 № 44 визначено, що бюджетна кредиторська заборгованість за кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету або за кодами тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів, за якими відсутні бюджетні асигнування або обсяг бюджетної кредиторської заборгованості перевищує бюджетні асигнування відповідно до встановлених законом про Державний бюджет України на поточний бюджетний період та/або переданих в установленому порядку бюджетних призначень, відображається у звітності поточного бюджетного періоду за тими кодами бюджетної класифікації, в межах бюджетних асигнувань яких буде здійснюватись погашення такої заборгованості, згідно з рішенням, прийнятим головним розпорядником бюджетних коштів за погодженням з Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом). Також, згідно з п. 2.13 Наказу Міністерства фінансів України від 02.03.2012 року № 309 «Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України», не погашені в кінці бюджетного періоду бюджетні зобов'язання та бюджетні фінансові зобов'язання одержувачів бюджетних коштів знімаються з обліку органами Казначейства.

Враховуючи існуючі розбіжності в правовому регулюванні суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача зареєструвати кредиторську заборгованість позивача по КПК 240602 КЕКВ 2610 у розмірі 99484,60 грн. станом на 01.01.2014 року не можуть бути задоволені, оскільки ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно п. 1 Наказу Міністерства фінансів України від 15.11.2010 року № 1370, яким затверджено Порядок складання Протоколу про порушення бюджетного законодавства, встановлено, що протокол складається посадовими особами Міністерства фінансів України, органів Державної казначейської служби України, органів Державної фінансової інспекції України, місцевих фінансових органів, у тому числі Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, які згідно із законодавством уповноважені здійснювати контроль за дотриманням бюджетного законодавства.

Відповідно до вимог п. 6 вказаного Наказу, якщо протокол складено посадовою особою управління (відділення) Державної казначейської служби України у районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, він передається відповідно до Головного управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі, які, в свою чергу, уповноважені приймати рішення про застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства. Оскільки протокол про бюджетне правопорушення, який став підставою прийняття розпорядження відповідача № 1 від 22.01.2014 року складено посадовою особою управління Державної казначейської служби у м. Краматорську Донецької області, то особою, яка уповноважена приймати рішення щодо застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства за цим протоколом, є Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області. При цьому, зважаючи на те, що спірне розпорядження виніс начальник управління Державної казначейської служби України у м. Краматорськ Донецької області, який не мав права приймати такі рішення, захід впливу у вигляді прийняття розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами обрано відповідачем з перевищенням наданих повноважень.

Колегія суддів дійшла думки, що суд апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідив обставини справи, вірно встановив характер спірних правовідносин та обґрунтовано застосував норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б призвели до ухвалення незаконного рішення судом апеляційної інстанції, не вбачається.

Згідно ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області відхилити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2014 року у справі № 805/1811/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 – 239-1 КАС України.

Судді: