Ухвала суду № 59051351, 18.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1069/16 Головуючий у 1-й інстанції: Непочатих В.О. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

18 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення. Водночас, позивачем було заявлено клопотання про забезпечення доказів шляхом витребування у відповідача та з Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства документів щодо його перебування у Чернігівському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, та видачі посвідки на тимчасове проживання серії ТР № 113833.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року у задоволенні клопотання про забезпечення доказів - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове, яким задовольнити заяву про забезпечення доказів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання.

Сторони до судового засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі та обґрунтовано вважають, що надання потрібних доказів стане згодом неможливим або ускладненим, мають право просити суд забезпечити ці докази.

За приписами статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом письмових або речових доказів, у тому числі за місцем їх знаходження.

Частина 1 статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України містить вимоги до заяви про забезпечення доказів, а саме: у заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені докази, які необхідно забезпечити; обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами; обставини, які свідчать про те, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а також справа, для якої потрібні ці докази, або з якою метою потрібно їх забезпечити.

Тобто, з аналізу вказаних норм вбачається, що забезпечення доказів є спеціальним механізмом, який використовується для їх збереження. Підставою для звернення до суду із заявою про забезпечення доказів є наявність підстав вважати, що надання потрібних доказів стане згодом неможливим або ускладненим.

Втім, заява позивача про забезпечення доказів не містить обґрунтованих обставин, які свідчать про те, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем не було надано доказів на підтвердження його посилань стосовно неодноразового звернення до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства та з Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області з метою витребування документів на підставі яких його тримали в пункті тимчасового перебування іноземців та на підставі яких УДМС в Чернігівській області видала йому посвідку на тимчасове проживання.

Означена заява за своєю правовою природою є заявою про витребовування доказів, що свідчить про відсутність підстав для застосування заходів забезпечення доказів, передбачених ст.ст. 73, 75 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 73, 75, 160, 195, 199, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Чаку Є.В.

Файдюк В.В.