Постанова № 59044275, 12.07.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 липня 2016 рокусправа № 808/8867/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Туркіної Л.П. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

представника позивача: Білик Оксани Володимирівни,

представника відповідача: Лактіонової Олени Миколаївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М.Кузьміна" та Запорізької митниці ДФС

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М.Кузьміна" до Запорізької митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про визнання неправомірною бездіяльності та стягнення суми ввізного мита,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Публічне акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М.Кузьміна" звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про визнання неправомірною бездіяльності та стягнення суми ввізного мита.

Позов обґрунтовано тим, що неправомірна відмова відповідача у поверненні позивачу надмірно сплачених митних платежів, оскільки рішення про визначення митної вартості скасоване в судовому порядку, а відтак, суми митних платежів, що сплачувалися позивачем відповідно до вказаного рішення, мають бути позивачу повернуті. При цьому зазначає, що в судових рішеннях суди зазначили про достатність поданих документів для визначення митної вартості за першим методом.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року позов задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність Запорізької митниці ДФС щодо ненадання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області висновку про повернення з Державного бюджету України Публічному акціонерному товариству "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" надмірно сплачених коштів за ВМД №112030000/2014/017332 від 29.09.2014 у розмірі 8 631 грн. 81 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог обґрунтована тим, що немає жодних обставин, які були б перешкодою для складання висновку про повернення з Державного бюджету України позивачеві надмірно сплачених коштів. В частині відмови в задоволенні позовних вимог постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що повернення сум ввізного мита передбачено Порядком № 618, при цьому, суд не може перебирати на себе повноваження митного органу, визначати і стягувати суму надмірно сплачених митних платежів.

З частковим задоволенням позовних вимого не погодилися позивач та відповідач та подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі позивач (ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М.Кузьміна") просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог; та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а саме: стягнути з Державного бюджету України на користь позивача переплату ввізного мита в сумі 8631,81грн. Також просить стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 1218грн. (часткова сума відшкодована), та витрати по сплаті судового збору за апеляційну скаргу в сумі 1515,80грн. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що право позивача не захищено в повному обсязі, сплата ввізного мита не провернута позивачу.

В апеляційній скарзі відповідач (Запорізька митниця ДФС) просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Посилається на те, що відсутні підстави для надання висновку до казначейської служби для повернення ввізного мита позивачу.

Також відповідач (Запорізька митниця ДФС) надав заперечення на апеляційну скаргу позивача. Посилається на те, що митницею рішення про застосування митної вартості заявленої декларантом не приймалося. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Суду пояснив, що право позивача не захищено в повному обсязі, сплата ввізного мита не провернута позивачу. Вважає, що або шляхом стягнення або шляхом зобов'язання відповідача здійснити певні дії, право позивача повинно бути захищено.

Представник відповідача підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог - скасувати, та в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.05.2015 у справі № 808/1170/15, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2015, визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товару за шостим методом №112030000/2014/000212/1 від 29.09.2014 та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 112030000/2014/00264 від 29.09.2014.

03.09.2015 позивач звернувся з заявою до Запорізькою митниці про повернення переплати ввізного мита та ПДВ в сумі 8 631,81 грн. Листом від 15.09.2015 №1005/11/08-70-25 відмовлено позивачу в поверненні надмірно сплачених митних платежів у розмірі 8 631,81 грн. В обґрунтування відмови митним органом зазначено, що повернення митних платежів в розмірі 8 631,81 грн. було предметом розгляду адміністративної справи №808/1170/15 і в задоволенні цієї вимоги позивачу було відмовлено.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Конституції України, Митного кодексу України, Податкового кодексу України, норми Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 під №1097/14364, норми Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затв. наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 30.12.2013 № 882/1188, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 23 січня 2014 р. за № 146/24923.

Однак, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, для повного захисту прав позивача рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог підлягає зміні.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до частин 7, 8, 9, 10 ст. 55 Митного кодексу України (далі - МК України), у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо орган доходів і зборів протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку орган доходів і зборів скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Враховуючи, що відповідач 1 не є розпорядником коштів, а також той факт, що позивач не скористався визначеною ст. 55 МК України процедурою випуску товару під гарантійні зобов'язання та подальшого повернення таких гарантійних зобов'язань, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача 1 щодо відмови у поверненні позивачеві суми митних платежів у розмірі 5268,76 грн. А відтак, у задоволенні позовних вимог у цій частині позивачу слід відмовити.

Оцінюючи правомірність дій відповідача 1 щодо ненадання відповідачеві 2 висновку про повернення з Державного бюджету України позивачеві надмірно сплачених коштів у розмірі 8 631,81 грн. за ВМД № 112030000/2014/017332 від 29.09.2014, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо можливості задоволення позову в цій частині позовних вимог.

Частиною 5 ст.124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Згідно з ч.1 ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Враховуючи судову практику розгляду справ Європейським Судом з прав людини, суд зазначає, що стаття 6 §1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасницею якої є Україна, захищає право кожного на подання позову або скарги, які пов'язані з його громадянськими правами та обов'язками, до суду, таким чином це означає "право на суд". Однак, вказане право є ілюзорним, якщо правова система Високих Договірних Сторін допускає, щоб кінцеве обов'язкове до виконання рішення суду залишалось не виконаним та не усувало наслідків нанесеної одній із сторін шкоди.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" наголошував, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6, також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.

Отже, скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товару, без відшкодування декларанту матеріальної шкоди, завданої таким рішенням, не відновлює порушених прав позивача. Крім того, суд зазначає, що кошти, які позивач просить повернути, фактично є власністю позивача, а не коштами, які позивач повинен отримати від держави в якості дотації, допомоги чи іншої виплати. Таким чином, у випадку скасування судом рішення митного органу про коригування митної вартості, особа (в даному випадку - ПАТ "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна") має право на отримання надмірно сплачених платежів в порядку, визначеному чинним законодавством.

Слід зазначити, що митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з помилковою та/або надмірною сплатою митних платежів. Визначення того, що належить розуміти як помилково та/або надміру сплачені митні платежі, у МК України немає. Але воно міститься в податковому законодавстві.

Відповідно до пункту 27 частини першої статті 4 МК України поняттям "митні платежі", охоплюється мито; акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції); податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції).

Згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, правила якого застосовуються до відносин, пов'язаних зі справлянням митних платежів, як надміру сплачені грошові зобов'язання розуміють суму коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Митне та податкове законодавство не містить переліку причин, через які може статися помилкова та/або надмірна сплата сум платежів. Оскільки визначення розміру (суми) митних платежів здійснюється шляхом дій над кількісними числовими показникам (одиницями) виміру, не виключено, що операції з ними з якихось причин можуть призвести до неправильного (хибного) розрахунку чи обчислення сум платежів. Важливо, що в основі таких дій не було умисних протиправних дій суб'єктів правовідносин, діяльність яких пов'язана із визначенням і справлянням митних платежів.

Порядок, умови та процедура повернення помилково та/або надміру сплачених платежів законодавчо врегульовані.

Так, згідно із частинами першою-четвертою статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (далі - БК) та Податкового кодексу України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Відповідно до пунктів 43.1- 43.5 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше, ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви, готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Відповідно до пункту 2 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 під №1097/14364; далі - Порядок повернення коштів) цей Порядок на виконання вимог статті 43 ПК визначає процедуру повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

Згідно з абзацами 1, 2, 12 пункту 1, пунктами 2, 3, 4 розділу ІІІ Порядку повернення коштів для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України платника податків - юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом ДМСУ, Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом ДМСУ.

З 25.02.2014 діє Порядок взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затв. наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 30.12.2013 № 882/1188, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 23 січня 2014 р. за № 146/24923 (далі - Порядок взаємодії).

Згідно з пунктом 1 Порядку взаємодії, взаємовідносини територіальних органів Міністерства доходів і зборів України з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України, регламентується правилами цього Порядку.

Відповідно до пунктів 5, 7, 10 Порядку взаємодії, повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку, яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Орган Міндоходів на підставі даних особових рахунків платників готує висновок за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку, два примірники Реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, та три примірники Реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

Місцевий фінансовий орган у строк не пізніше ніж протягом двох робочих днів здійснює погодження отриманих висновків шляхом засвідчення підписом керівника місцевого фінансового органу, засвідченим печаткою, та повертає їх згідно з Реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, відповідному органу Міндоходів.

Орган Міндоходів не пізніше наступного робочого дня від дати отримання висновку, погодженого місцевим фінансовим органом, передає його згідно з Реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, відповідному органу Казначейства.

Висновки реєструються органами Казначейства в Журналі обліку висновків, який ведеться в електронному вигляді за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.

На підставі отриманих висновків відповідний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у визначеному законодавством порядку.

Згідно з частиною 2 статті 45 БК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Якщо суд визнає рішення і дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов'яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК України, статті 43 ПК України і статті 45 БК України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення коштів та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.11.2014 у справі №21-201а14.

Виходячи з наведеного, поверненню надмірно сплачених митних та інших платежів передує дотримання встановленої процедури з поданням заяви, проведенням перевірки наявності надмірно сплачених митних платежів та складання висновку відповідачем 1 щодо повернення надмірно сплачених митних та інших платежів або відмова у наданні такого висновку. Відповідач, за результатами розгляду заяви позивача від 20.10.2014 №111-кс-222, направив останньому лист про надання інформації від 31.10.2014 № 5268/24/0870-52-01-02 (а.с.52). У вказаному листі відповідачем не висловлено зауважень (недоліків) щодо поданої позивачем заяви та документів для повернення коштів, не заперечуються обставини щодо наявності у позивача надмірно сплачених платежів, не наведено фактів щодо наявності у позивача податкового боргу або інші обставини, які були б перешкодою для складання висновку про повернення з Державного бюджету України позивачеві надмірно сплачених коштів.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача у вказаному листі лише на те, що позивачу судом було відмовлено у задоволенні позовної вимоги про стягнення коштів, не може бути підставою для відмови у наданні висновку про повернення, оскільки чинним законодавством передбачено спеціальний порядок повернення надмірно сплачених митних платежів. І такий порядок не вимагає наявності рішення суду про стягнення митних платежів.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про протиправність бездіяльності відповідача 1 щодо ненадання відповідачу 2 висновку про повернення з Державного бюджету України ПАТ "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" надмірно сплачених платежів.

Щодо відмови в задоволенні частини позовних вимог (а саме щодо вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача переплати ввізного мита) колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Разом з тим, рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

За таких обставин вимога позивача про стягнення надмірно сплачених митних платежів не є правильним способом захисту прав платника митних платежів.

Відповідно до пункту 43.5- 43.5 статті 43 Податкового кодексу України та розділу ІІІ Порядку повернення, положення яких перекликаються між собою, контролюючий орган готує висновок про повернення коштів з відповідного бюджету та подає його для виконанню відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Тому вимога щодо зобов'язання митний орган прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів та подання його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, може бути вказівкою на спосіб відновлення порушеного права. Однак, в своєму позові позивач не ставить такої вимоги як зобов'язання відповідача здійснити певні дії. Натомість, виходячи з того, що право позивача в повному обсязі не захищено, суд апеляційної інстанції вважає за можливе, в силу ч. 2 ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав позивача.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Саме таку правову позицію зайняв ВСУ в Постанові від 16.09.2015 року (а.с. 130-132).

Отже, в частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції підлягає зміні з зобов'язанням відповідача здійснити певні дії, а саме: прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України позивачу сум надмірно сплаченого ввізного мита в розмірі 8631,81грн. та подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області.

Щодо стягнення судових витрат, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги задоволені частково та стягнуто на користь позивача судові витрати пропорційно задоволеним вимогам. Суд апеляційної інстанції, вийшовши за межі позовних вимог для повного захисту прав позивача, зобов'язав відповідача здійснити певні дії, однак, вимога позивача про стягнення коштів з Державного бюджету України не була задоволена ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції. Отже, нема підстав для стягнення судових витрат в більшому розмірі, ніж зазначено в рішенні суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі позивач просив стягнути судові витрати за подачу апеляційної скарги в розмірі 1515,80 грн. (а.с. 114-120). Дана сума підтверджується документально: платіжне доручення № 3241 від 15.02.2016 року (а.с. 113). Діючи в межах заявлених в апеляційній скарзі вимог щодо сплати судових витрат за подачу апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути на користь позивача зазначену суму згідно ст. 94 КАС України - за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Оскільки, суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але із помилковим застосуванням норми процесуального права рішення суду в частині підлягає зміні.

Керуючись п. 2 ч.1. ст. 198, ст. 201, 205, 207 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М.Кузьміна" - задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року -в частині відмови в задоволенні позовних вимог змінити: зобов'язати Запорізьку митницю ДФС прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України Публічному акціонерному товариству "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М.Кузьміна" сум надмірно сплаченого ввізного мита в розмірі 8631,81грн. та подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Запорізької митниці ДФС на користь Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М.Кузьміна" судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 1515,80грн. (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять грн., 80 коп.).

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: А.О. Коршун