Ухвала суду № 59044180, 13.07.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"13" липня 2016 р. справа №808/231/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року у справі №808/231/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОК Г.Т.» до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправною бездіяльності та скасування рішення про коригування митної вартості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 14.01.2016 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької митниці ДФС, в якому просив:

- скасувати рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №1120000/2015/000355/1 від 26.10.2015 року;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невизнання заявленої декларантом митної вартості, не скасування рішення про коригування заявленої митної вартості та неповернення фінансової гарантії після надання ТОВ «КРОК Г.Т.» додаткових документів 25.12.2015 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000355/1 від 26.10.2015 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони у судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від позивача до апеляційного суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких позивач просить залишити апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін. Також позивач просив розгляд апеляційної скарги здійснити без участі його представника.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, та явка яких у відповідності до статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України не визнавалась судом обов'язковою, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За нормами пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Постанова суду першої інстанції про відмову в задоволенні частини позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції в цій частині не переглядається.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КРОК Г.Т.» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 13638750), зареєстровано 30.04.1992 року Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.61).

Відповідач - Запорізька митниця ДФС є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Митним кодексом України повноваження.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «КРОК Г.Т.» та компанією Shanghai Yedeng International Trade Co, LTD, укладено контракт №YDLL150703 від 03.07.2015 року (а.с.22-25).

19 жовтня 2015 року позивачем заявлено до митного оформлення товар, поставлений на виконання умов контракту №YDLL150703 від 03.07.2015 року, а саме: «Прокат плоский з вуглецевої сталі, електролітично оцинкований без подальшого оброблення, шириною від 12,5 до 13,5 см, марка сталі Q235».

Для здійснення митного оформлення товару 19.10.2015 року позивачем засобами електронного зв'язку до митного посту «Запоріжжя - центральний» Запорізької митниці ДФС подано митну декларацію по формі МД-2 №1120550000/2015/018351, відповідно до якої заявлена митна вартість за ціною договору (перший метод визначення митної вартості).

Проте, митний орган дійшов, посилаючись на ч.3 ст.53 МК України, дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару, містять розбіжності, а саме:

- до митного оформлення надано платіжне доручення в іноземній валюті №15 від 14.07.2015 року на суму 14125 доларів США, хоча ціна товару відповідно до інвойсу від 03.07.2015 року №YDLL150703 складає 13400,67 доларів США;

- у платіжному дорученні в іноземній валюті №15 від 14.07.2015 року вказано, що оплата здійснюється відповідно до контракту від 03.07.2015 року №YDLL150703, але в п.2 вказаного контракту вказано, що ціни узгоджуються в Додатку №1 від 03.07.2015 року;

- в Додатку №1 від 03.07.2015 року до контракту від 03.07.2015 року №YDLL150703 вказано, що відправка товару здійснюється протягом 15 днів після оплати, але відповідно до коносаменту №WTXG5080162 відправка здійснена 17.08.2015 року;

- в коносаменті від 17.08.2015 року №WTXG5080162 зазначено компанію «Worldwide Logistics», а довідку про транспортні витрати надано компанією ТОВ «Формат Груп».

У зв'язку із виявленням розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, митницею 19.10.2015 року направлено декларанту відповідне електронне повідомлення із зазначенням про необхідність надання наступних додаткових документів: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; інші документи для підтвердження митної вартості за бажанням декларанта.

26.10.2015 року на виконання вимог митного органу позивачем додатково надано: інформацію щодо марочника сталі і сплавів про аналогічні марки сталі; прайс-лист; калькуляцію; інформацію з інтернет сайту від 20.10.2015 року.

Після розгляду наданих позивачем митному органу вантажно-митних декларацій та додаткових документів відповідачем 26.10.2015 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000355/1 (а.с.15).

25.12.2015 року позивачем під час дії гарантійних зобов'язань до митного органу додатково подано: рахунок-проформу від 03.07.2015 року на загальну суму 14125 доларів США з перекладом; банківську виписку від 15.10.2015 року щодо повернення 724,33 доларів США; лист-пояснення від виробника з перекладом; договір транспортного експедирування від 22.12.2010 року; заявка на перевезення; висновок Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-650 від 01.12.2015 року щодо цінової експертизи.

Листом від 30.12.2015 року №1557/11/08-70-66 відповідач повідомив позивача про неможливість визнання митної вартості заявленої декларантом та скасування прийнятого рішення про коригування митної вартості товару.

Крім того, 14.01.2016 року позивач повторно звернувся до митного органу з заявою про визнання митної вартості, заявленої декларантом, та додатково подав договір транспортного експедирування від 22.12.2010 року.

Проте, листом №102/11/08-70-25-01 від 19.01.2016 року митним органом вдруге було відмовлено позивачу у визнанні митної вартості, заявленої декларантом.

Позивач, не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товару та відмовами у визнанні митної вартості заявленої декларантом після подання додаткових документів, звернувся з позовом до суду.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем у визначеному Митним кодексом України порядку до закінчення строку дії гарантійних зобов'язань підтверджено заявлену ціну товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару (метод №2ґ).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч.1 ст.248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно ч.1 ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно ч.1, ч.2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок базується на положеннях основного принципу, закріпленого у ст. VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито або аналогічного товару.

При розгляді справи судом встановлено, що позивачем на виконання запитів, отриманих від митного органу, надавались додаткові документи, а саме: рахунок-проформа від 03.07.2015 року на загальну суму 14125 доларів США з перекладом; банківська виписка від 15.10.2015 року щодо повернення 724,33 доларів США; лист-пояснення від виробника з перекладом; договір транспортного експедирування від 22.12.2010 року; заявка на перевезення; висновок Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-650 від 01.12.2015 року щодо цінової експертизи.

Проте, митний орган дійшов висновку, що надані на запит позивачем додаткові документи не усунули виявлені під час перевірки недоліки та не підтверджують заявлену митну вартість товару.

Згідно вимог ч.4 ст.57 МК України проведено процедуру консультацій між митницею та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. За результатами проведеної консультації прийнято рішення про визначення митної вартості товару, що імпортується, із застосуванням резервного методу визначення митної вартості. Товар по вищевказаній ВМД був випущений у вільний обіг у відповідності до Х розділу МК України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що серед виявлених розбіжностей митним органом було зазначено, що в Додатку №1 від 03.07.2015 року до контракту від 03.07.2015 року №YDLL150703 вказано про відправку товару протягом 15 днів після оплати, але відповідно до коносаменту №WTXG5080162 відправка здійснена 17.08.2015 року. Судом першої інстанції вірно зазначено, що вказана розбіжність не стосується числових показників заявленої митної вартості та жодним чином не може мати вплив на визначення її розміру, а лише може свідчити про обставини виконання сторонами досягнутих домовленостей, з чим погоджується колегія суддів.

Щодо посилання апелянта на розбіжність: «у платіжному дорученні в іноземній валюті №15 від 14.07.2015 року вказано, що оплата здійснюється відповідно до контракту від 03.07.2015 року №YDLL150703, але в п.2 вказаного контракту вказано, що ціни узгоджуються в Додатку №1 від 03.07.2015 року», колегія суддів зазначає наступне.

Передоплата за поставлений товар здійснювалась позивачем платіжним дорученням в іноземній валюті №15 від 14.07.2015 року. При цьому вказане платіжне доручення містить найменування платника та отримувача коштів, містить відомості про призначення даного платежу, а саме передоплата за контрактом від 03.07.2015 року №YDLL150703 (Prepayment contract YDLL150703 DD 03.07.2015 Steel Tappe).

Крім того, пунктом 1 контракту від 03.07.2015 року №YDLL150703 передбачено, що загальна вартість контракту складає 14125,00 доларів США.

За таких обставин, суд першої інстанції вірно зазначив, що відсутність в платіжному дорученні посилання на Додаток №1 від 03.07.2015 року до контракту, жодним чином не перешкоджає митному органу перевірити заявлену декларантом митну вартість імпортованого товару, оскільки числові значення заявленої митної вартості в даному випадку не містять розбіжностей, з чим погоджується колегія суддів.

Стосовно зазначення розбіжності: «в коносаменті від 17.08.2015 року №WTXG5080162 зазначено компанію «Worldwide Logistics», а довідку про транспортні витрати надано компанією ТОВ «Формат Груп», колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 22.12.2010 року між позивачем та ТОВ «Формат Груп» укладено договір №2212/10-2 транспортного експедирування, відповідно до п.1.1 якого експедитор - ТОВ «Формат Груп» зобов'язується за плату та за рахунок клієнта - ТОВ «Крок Г.Т.» надати або організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу, в тому числі надання митно-брокерських послуг.

10.08.2015 року позивачем подано заявку №1 до договору транспортного експедирування №2212/10-2 про надання експедиторських послуг за контрактом від 03.07.2015 року №YDLL150703.

На підтвердження надання ТОВ «Формат Груп» експедиторських послуг за контрактом від 03.07.2015 року №YDLL150703, останнім видано позивачу довідку №875/2 від 28.09.2015 року, яка подавалась позивачем до митного органу.

Той факт, що надання транспортних послуг здійснювалось саме ТОВ «Формат Груп» підтверджується і тим, що на коносаменті від 17.08.2015 року №WTXG5080162 міститься печатка ТОВ «Формат Груп» (а.с.31).

Крім того, колегія суддів зазначає, що для митного органу визначальним є встановлення суми витрат понесених декларантом у зв'язку з імпортуванням товару, які входять до складової митної вартості, а не встановлення, якою саме компанією здійснювались такі перевезення.

Посилання апелянта на розбіжність: «до митного оформлення надано платіжне доручення в іноземній валюті №15 від 14.07.2015 року на суму 14125 доларів США, хоча ціна товару відповідно до інвойсу від 03.07.2015 року №YDLL150703 складає 13400,67 доларів США» колегія суддів до уваги не приймає з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до контракту від 03.07.2015 року №YDLL150703 загальна вартість контракту складає 14125,00 доларів США, а відповідно до пункту 5 контракту оплата імпортованого товару здійснюється шляхом 100% передоплати загальної контрактної вартості товару.

Відповідно до додатку №1 до контракту, сторонами узгоджена кількість придбаваємого товару 25000 кг, загальна вартість - 14125,00 доларів США.

Для здійснення передоплати за імпортований товар компанією Shanghai Yedeng International Trade Co, LTD засобами електронної пошти на адресу позивача направлено проформу-інвойс, в якій зазначено вартість придбаваємого товару в розмірі 14125,00 грн..

На виконання умов контракту та у зв'язку з отриманням проформи-інвойс, позивачем платіжним дорученням №15 від 14.07.2015 року здійснено 100% передоплату за придбаний товар.

Судом першої інстанції встановлено, що після здійснення передоплати, компанією Shanghai Yedeng International Trade Co, LTD відвантажено на адресу позивача товар в розмірі меншому, ніж передбачено додатком №1 до контракту, а саме 23718 кг, при цьому вартість за одиницю придбаного товару не змінилась та становила 0,565 доларів США за кілограм товару, а загальна вартість склала 13400,67 доларів США.

Вищевказана обставина підтверджується наданими до матеріалів справи інвойсом, пакувальним листом, тощо та апелянтом не спростована.

У зв'язку з тим, що позивачем за платіжним дорученням №15 від 14.07.2015 року здійснено 100% передоплату за придбаний товар в розмірі 14125,00 доларів США, компанією Shanghai Yedeng International Trade Co, LTD було повернуто на рахунок позивача надмірно сплачені кошти в розмірі 724,33 доларів США, що підтверджується наданою до матеріалів справи випискою з банку (а.с.45).

Таким чином, суд пешої інстанції дійшов вірного висновку, що у зв'язку з розбіжностями у вартості пред'явленого до митного оформлення товару та сумі сплачених за такий товар коштів, у митного органу були обґрунтовані сумніви щодо вірного визначення заявленої митної вартості імпортованого товару та правомірно витребувано від позивача додаткові документи, з чим погоджується колегія суддів.

У зв'язку з тим, що до прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості, позивачем не усунуто вказану розбіжність, а саме не було надано до митного органу рахунок-проформу від 03.07.2015 року на загальну суму 14125 доларів США з перекладом та банківську виписку від 15.10.2015 року щодо повернення 724,33 доларів США, прийняття митним органом оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару є правомірним.

Разом з тим протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом (ч.8, 9 ст.55 МК України).

Як зазначалось вище, 25.12.2015 року позивачем під час дії гарантійних зобов'язань надано додаткові пояснення та документи стосовно виявлених розбіжностей, зокрема, стосовно невідповідності суми сплаченої передоплати за імпортований товар, а саме: рахунок-проформу від 03.07.2015 року на загальну суму 14125 доларів США з перекладом та банківську виписку від 15.10.2015 року щодо повернення 724,33 доларів США, які на думку колегії суддів повністю усувають виявлену розбіжність та надають митному органу в повній мірі впевнитись у правомірності заявленої митної вартості імпортованого товару.

Разом з тим, митний орган за результатами розгляду додатково поданих документів дійшов необґрунтованого висновку про те, що подані документи не усувають виявлені розбіжності та безпідставно відмовив у визнанні митної вартості заявленої декларантом, у зв'язку з чим рішення про коригування митної вартості товару є протиправним.

Згідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пунку 2 частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Колегія суддв зазначає, що відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України додаткові документи надаються декларантом за наявності, відтак, саме по собі подання таких документів не в повному обсязі, за умови належного підтвердження заявленої митної вартості, не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, судом першої інстанції встановлено, що митний орган дійшов висновку про неможливість застосування першого методу митної вартості товару, зокрема: «вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно наявної у органу доходів і зборів інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ч.2 ст.64 МК України використана наявна в митниці інформація щодо раніше визначених митних вартостей за основним та другорядними методами з розрахунку 2,06 доларів США за 1 кг товару (МД №209140000/2015/026912 від 21.08.2015 року).

Роте, колегія суддів вважає недоцільним використання під час коригування митної вартості товару митну декларацію №209140000/2015/026912 від 21.08.2015 року, оскільки за вищевказаною митною декларацією оформлювався плоский прокат з заліза електролітично-оцинкований, марка сталі СТ3, а позивачем імпортувався товар - плоский прокат з заліза електролітично-оцинкований, марка сталі Q235, що може мати вплив на митну вартість товару.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості, з чим погоджується колегія суддів.

На підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару позивачем до матеріалів справи, серед іншого, надано експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-650 від 01.12.2015 року, відповідно до якого: ринкова вартість товару стальна гальванізована стрічка, товщина 0,25 мм, ширина 321 мм (Steel tape, thickness: 0,25 mm, width: 321 mm), код УКТЗЕД 7212200000, за період липень - листопад 2015 року складала: мінімальна ціна 420,00 доларів США/тону та максимальна 690,00 доларів США/тону. Позивачем імпортувався вищевказаний товар за ціною 565 доларів США за тону, що відповідає рівню цін на світовому ринку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що позивачем у визначеному Митним кодексом України порядку до закінчення строку дії гарантійних зобов'язань підтверджено заявлену ціну товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару (метод №2ґ).

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Запорізькою митницею ДФС не доведено правомірність прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000355/1 від 26.10.2015 року.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Згідно частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів вважає за необхідне вирішити питання щодо судових витрат.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року відстрочено сплату судового збору до закінчення перегляду справи в апеляційному порядку та відкрито апеляційне провадження.

Відповідно до норм статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» із змінами, внесенеми Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 року №484-VIII.

Підпунктом 2 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, ставка судового збору складає 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Позивачем за подання адміністративного позову до адміністративного суду було сплачено судовий збір у розмірі 4243,19 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №4369 від 12 січня 2016 року (а.с.5).

Таким чином, апелянту при поданні до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 4667,51 гривень (4243,19*110%=4667,51).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Оскільки сплату судового збору було відстрочено до закінчення перегляду справи в апеляційному порядку, суд вважає за необхідне стягнути на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 4667,51 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року у справі №808/231/16 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року у справі №808/231/16 залишити без змін.

Стягнути до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4667 (чотири тисячі шістсот шістдесят сім) гривень 51 копійка за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС.

Ухвала суду апеляційної інстанції постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак