Ухвала суду № 59044168, 12.07.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 липня 2016 рокусправа № 808/8262/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Шелепової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року по справі № 808/8262/16 за позовом публічного акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Запорізька кондитерська фабрика» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимг (том 3 а. с. 17) просило:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ №00011808262201 від 22.09.2015;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ №00011908262201 від 22.09.2015 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 326076,00 грн та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 163038,00 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ №00012008262201 від 22.09.2015 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по авансовим внескам з податку на прибуток на 163039,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 81519,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Енотек», ТОВ «Промекспотех», ТОВ «Диад», ТОП «ППНС», ТОВ «ВК «Спецгазпром» та ТОВ «Радіокомсвязьсервіс», є безпідставними та необґрунтованими, оскільки товари та послуги позивачем фактично отримані та оплачені, використані в господарській діяльності, під час перевірки надані всі документи, які підтверджують реальність здійснення вказаних операцій. Крім того, позивачем правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства включено до рядка 03.26 «Перерахунок доходів у разі зміни суми компенсацій вартості (робіт, послуг)» податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік суми «-« 402160,00 грн. на підставі документально підтвердженого повернення протягом лютого - грудня 2014 року від контрагентів реалізованої ПАТ «ЗКФ» продукції на загальну суму 482592,33 грн. з ПДВ.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вважає, що при її прийнятті судом невірно застосовано та порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні позивачем подано клопотання про заміну позивача - публічного акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика» його правонаступником - приватним акціонерним товариством «Запорізька кондитерська фабрика».

Розглянувши дане клопотання та виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том 3 а. с. 64), колегія суддів дійшла висновку про необхідність здійснення процесуального правонаступництва відповідно до ст.55 КАС України, заміни позивача - публічного акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика» його правонаступником - приватним акціонерним товариством «Запорізька кондитерська фабрика».

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, в період з 20.07.2015 по 31.08.2015 контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт №50/08-26-22-01/00382094 від 07.09.2015.

За вказаним актом встановлено наступні порушення:

п.135.5.4, пп.135.1, п.135.2 ст.135, п.137.4 ст.137, пп.138.1.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, п.139.1 ст.139, пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України, у зв'язку з чим ПАТ «ЗКФ» занижено податок на прибуток на загальну суму 362506,00 грн., у т.ч. по періодах: 2014 - на суму 326506,00 грн.;

п.57.1 ст.57 ПК України, в результаті чого занижено суму авансових внесків з податку на прибуток, що підлягають сплаті у березні - серпні 2015 на загальну суму 181253,00 грн., у т.ч. по періодах березень 2015 - 30208,83 грн., квітень 2015 - 30208,83 грн., травень 2015 - 30208,83 грн., червень 2015 - 30208,83 грн., липень 2015 - 30208,83 грн., серпень 2015 - 30208,83 грн.;

п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого ПАТ «ЗКФ» завищено суму податкового кредиту по податку на додану вартість на загальну суму 210699,00 грн., в т.ч. по періодах: липень 2014 на суму ПДВ 9875,00 грн., серпень 2014 - 1845,00 грн., вересень 2014 - 4182,00 грн., жовтень 2014 - 62339,00 грн., листопад 2014 - 29051,00 грн., грудень 2014 - 103407,00 грн.

п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 ПК України, встановлено завищення ПАТ «ЗКФ» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявлену на рахунок платника у банку, на суму 107292,00 грн. в т.ч. по періодам: серпень 2014 на суму ПДВ 9875,00 грн., вересень 2014 - 1845,00 грн., жовтень 2014 - 4182,00 грн., листопад 2014 - 62339,00 грн., грудень 2014 - 29051,00 грн.

22 вересня 2015 року відповідачем складено та направлено на адресу позивача лист про надання інформації №9810/10/08-26-22-01, в якому контролюючий орган в акті перевірки №50/08-26-22-01/00382094 від 07.09.2015 просить на сторінці 47 абзац 6 читати:

«п.135.5.4, пп.135.1, п.135.2 ст.135, п.137.4 ст.137, пп.138.1.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, п.139.1 ст.139, пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України, у зв'язку з чим ПАТ «ЗКФ» занижено податок на прибуток на загальну суму 358521,00 грн., у т.ч. по періодах: 2014 - на суму 358521,00 грн.;

п.57.1 ст.57 ПК України, в результаті чого занижено суму авансових внесків з податку на прибуток, що підлягають сплаті у березні - серпні 2015 на загальну суму 179262,00 грн., у т.ч. по періодах березень 2015 - 29877,00 грн., квітень 2015 - 29877,00 грн., травень 2015 - 29877,00 грн., червень 2015 - 29877,00 грн., липень 2015 - 29877,00 грн., серпень 2015 - 29877,00 грн.»

На підставі акту перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення:

№00011808262201 від 22.09.2015, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 160938,00 грн., в т.ч. штрафні санкції 53646,00 грн.;

№00012008262201 від 22.09.2015, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток на загальну суму 268893,00 грн., в т.ч. за основним платежем 179262,00 грн. та 89631,00 грн. за штрафними санкціями;

№00011908262201 від 22.09.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 537781,50 грн., в т.ч. за основним платежем 358521,00 грн. та 179260,50 грн. штрафні санкції.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Як визначено ст.. 135 Податкового кодексу України, якою передбачено порядок визначення доходів та їх склад, зокрема п. 135.2, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПКУ інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

П. 138.2 ст.138 ПКУ визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПКУ витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується і з нормами Податкового кодексу України.

Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, операції між ПАТ «ЗКФ» та ТОВ «Енотек» у липні 2014 року на суму ПДВ 1875,26 грн. підтверджено податковими накладними, видатковими накладними та товарно-транспортними накладними (том 1 а. с. 118-129), платіжними дорученнями, які свідчать про оплату придбаного товару (том 1 а. с. 102-105).

Взаємовідносин позивача з ТОВ «Промекспотех» підтверджено договором поставки № 2003 від 20.03.2014, специфікаціями до договору податковим накладними, видатковими накладними товарно-транспортними накладними, платіжними документами, які свідчать про оплату придбаного товару, наданих послуг (том 1 а. с. 195-223).

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Радіотелекомсвязьсервіс» підтверджено: договором № 1109/2 від 15.08.2014, договором № 0408/2 від 06.08.2014, доповненням до договору, додатковою угодою до договору, доповненням до договору, податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжними дорученнями, які свідчать про оплату придбаного товару, наданих послуг (том 1 а. с. 173-194).

Взаємовідносини позивача з ТОВ «ВК «Спецгазпром» підтверджено договором № 04/08-14 від 04.08.2014, додатковими угодами, специфікаціями, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, актами здачі-прийому робіт (надання послуг) (том 1 а. с. 224-246).

Стосовно правомірності включення до складу податкового кредиту з ПДВ за грудень 2014 року сум податку по взаємовідносинах з ТОВ «ППНС», колегія суддів погоджується з доводами та висновком суду першої інстанції, що декларація з ПДВ за грудень 2014 року була перевірена відповідачем в ході проведення іншої позапланової виїзної перевірки позивача, за результатами якої складено акт № 51/153/00382094 від 20.04.2015 та прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000591530 та № 0000581530 від 05.05.2015, які оскаржено окремо у межах справи № 808/2828/15.

За результатом розгляду справи № 808/2828/15 Запорізьким окружним адміністративним судом 15.09.2015 року прийнято постанову про задоволення позовних вимог та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000591530 та № 0000581530 від 05.05.2015. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2015 року апеляційну скаргу ДПІ повернено у зв'язку з несплатою судового збору. Постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2015 року у справі № 808/2828/15 набрала законної сили.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Отже в межах розгляду даної справи ( № 808/8262/15) правомірність включення до складу податкового кредиту з ПДВ за грудень 2014 року сум податку по взаємовідносинах позивача з ТОВ «ППНС» не підлягає розгляду

Виходячи із змісту поданих позивачем документів в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки, надання послуг, а саме: фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач має в наявності всі первинні документи стосовно господарських взаємовідносин з безпосередніми контрагентами, які відповідають діючому законодавству.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені вказаними вище підприємствами-контрагентами у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України,

Використання позивачем придбаного товару, наданих послуг у власній господарській діяльності відповідачем не спростовується, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку товариства матеріали справи не містять.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентами дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки товару, надання послуг не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами) або нікчемності, як про те зазначає відповідач.

Податковим органом з цього приводу не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом, а, як встановлено судом, доказів наявності відповідних судових рішень відповідачем суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що укладені позивачем з зазначеними вище підприємствами договори відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Таким чином, наявність вищенаведених первинних документів в їх сукупності свідчить про рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Енотек», ТОВ «Промекспотех», ТОВ «Диад», ТОП «ППНС», ТОВ «ВК «Спецгазпром» та ТОВ «Радіокомсвязьсервіс»», тобто про те, що мали місце реальні зміни майнового стану платника податків, які є обов'язковою ознакою господарської операції.

Стосовно посилання відповідача на отриману податкову інформацію щодо контрагентів позивача, колегія суддів вважає, що ця інформація не може мати для суду доказового значення щодо нереальності господарських операцій, про яку вказує відповідач, оскільки без дослідження первинних документів вказаних підприємств (яка обумовлена їх відсутністю за податковою адресою), доказів здійснення якого податковим органом не надано, висновки відповідача про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Енотек», ТОВ «Промекспотех», ТОВ «Диад», ТОП «ППНС», ТОВ «ВК «Спецгазпром» та ТОВ «Радіокомсвязьсервіс», є необґрунтованими.

Згідно п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, п.п. 4, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, тому посилання податкового органу на інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Крім того, відповідачем не доведено, що на господарські операції товариства з ТОВ «Енотек», ТОВ «Промекспотех», ТОВ «Диад», ТОП «ППНС», ТОВ «ВК «Спецгазпром» та ТОВ «Радіокомсвязьсервіс» мали вплив взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів, тобто що предметом господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами-постачальниками товарів (послуг) був той же предмет, який був предметом господарських операцій, досліджених під час зустрічних звірок та дослідженої податкової звітності ТОВ «Енотек», ТОВ «Промекспотех», ТОВ «Диад», ТОП «ППНС», ТОВ «ВК «Спецгазпром» та ТОВ «Радіокомсвязьсервіс» з іншими суб'єктами господарювання.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що навіть за наявності факту не відображення контрагентом платника податку податкових зобов'язань, зазначена обставина не позбавляє такого платника податку права на формування податкового кредиту і валових витрат за операціями з таким контрагентом.

Статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Відповідно до матеріалів справи, підставою для віднесення позивачем до рядка 03.26 «Перерахунок доходів у разі зміни суми компенсацій вартості (робіт, послуг)» податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік суми «-« 402160,00 грн., стало повернення протягом лютого - грудня 2014 року від контрагентів реалізованої останнім продукції на загальну суму 482592,33 грн. з ПДВ.

Повернення позивачу реалізованої продукції підтверджується належним чином оформленими накладними на повернення товару, якісними посвідченнями центральної виробничої лабораторії ПАТ «ЗКФ», товарно-транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи та надавались контролюючому органу під час перевірки (том 2 а.с.57-144).

Посилання представника відповідача на відсутність актів списання товару та доказів оприбуткування таких операцій, судом не приймаються, оскільки чинне законодавство України не визначає конкретно первинний документ, яким саме повинно відображатися в бухгалтерському обліку повернення реалізованого товару.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем належним чином оформленими первинними документами підтверджено факт повернення товару, у зв'язку з чим позивачем правомірно відображено у рядку 03.26 «Перерахунок доходів у разі зміни суми компенсацій вартості (робіт, послуг)» податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік суму «-« 402160,00 грн.

Отже, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано доказів порушення позивачем податкового законодавства, що стало підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відсутні, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області- залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 14 липня 2016 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов