Постанова № 59044093, 11.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

11 липня 2016 року 15:03 справа №826/25847/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О. та представників:

позивача: Носенка А.М.;

відповідача 1: Мельник А.В.;

відповідача 2: Мельник А.В.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"до1. Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві 2. Державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Чуйко Ганни Георгіївнипровизнання протиправними та скасування рішень, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити діїНа підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 липня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (далі по тексту - позивач, ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - відповідач 1) та Державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Чуйко Ганни Георгіївни (далі по тексту - відповідач 2, Державний реєстратор, Чуйко Г.Г.) в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 2 про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень від 04 червня 2015 року №21811051; 2) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 2 про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень від 04 червня 2015 року №21809833; 3) визнати дії відповідача 2 щодо відмови в державній реєстрації нерухомого майна протиправними; 4) зобов'язати відповідача 1 вчинити певні дії - здійснити державну реєстрацію нерухомого майна позивача, що належить до комплексу І та комплексу ІІ з видачею свідоцтв про право власності на це нерухоме майно.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/25847/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 11 липня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав; представник відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечили.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до рішення Державного реєстратора Чуйко Г.Г. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 04 червня 2015 року №21811051 за результатами розгляду заяви представника ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", прийнятої 04 лютого 2016 року за реєстраційним №10058305, та документів, поданих для проведення державної реєстрації прав, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви, відмовлено у державній реєстрації права власності на комплекс будівель, що розташований в місті Києві, вулиця Промислова, будинок 4, за суб'єктом: ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", на підставі статті 24 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пунктів 20, 28 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868.

Відповідно до рішення Державного реєстратора Чуйко Г.Г. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 04 червня 2015 року №21809833 за результатами розгляду заяви представника ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", прийнятої 04 лютого 2016 року за реєстраційним №10057743, та документів, поданих для проведення державної реєстрації прав, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви, відмовлено у державній реєстрації права власності на комплекс будівель, що розташований в місті Києві, вулиця Будіндустрії, будинок 7-В, за суб'єктом: ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", на підставі статті 24 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пунктів 20, 28 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868.

Позивач вважає протиправною відмову у державній реєстрації права власності на комплекси будівель, оскільки ним подано для проведення державної реєстрації права власності всі визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" документи, та зазначає про відсутність підстав для відмови у державній реєстрації прав згідно з вимогами статті 24 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідач 1 подав до суду письмове заперечення проти позову, в якому зазначив про законність прийнятих рішень, посилаючись на те, що позивач не усунув обставини, що були підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.

Відповідач 2 письмового заперечення проти адміністративного позову до суду не надав.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі місту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначає Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державний реєстратор, зокрема встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Згідно частини першої статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлює, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 51) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 52) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 53) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 54) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 55) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 56) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Згідно частини другої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Частина четверта статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлює, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Зміст процитованих правових норм вказує, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державний реєстратор може прийняти одне із рішень: про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або про відмову в державній реєстрації; у свою чергу відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень може мати місце за наявності вичерпних підстав, визначених Законом.

Суд встановив, що оскаржувані рішення Державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав прийнято у зв'язку із не усуненням заявником обставин, що були підставою для прийняття рішення державним реєстратором для зупинення розгляду заяв, на підставі пункту 54 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Наявні у справі матеріали свідчать, що за результатами розгляду заяв позивача про державну реєстрацію прав на комплекси будівель по вулиці Промисловій, будинок 4, та по вулиці Будіндустрії, будинок 7-В, Державним реєстратором Чуйко Г.Г. прийнято рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 лютого 2015 року №19506558 та від 20 лютого 2015 року №19508154.

У рішеннях про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Державний реєстратор зазначив про необхідність подання позивачем правовстановлюючого документа щодо спірних об'єктів нерухомого майна та зупинив розгляд заяв про державну реєстрацію прав, поданих представником позивача 04 лютого 2015 року.

Таким чином, з огляду на прийняття Державним реєстратором рішень про зупинення розгляду заяв про державну реєстрацію прав, ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" мало вчинити дії, спрямовані на усунення обставин, що стали підставою для зупинення розгляду заяв про державну реєстрацію прав, або оскаржити такі рішення у разі, якщо вважало їх неправомірними.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Разом з тим, позивач не надав суду доказів, які підтверджували усунення ним обставин, що стали підставою для зупинення розгляду заяв про державну реєстрацію прав, а саме надання Державному реєстратору після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви відповідного правовстановлюючого документа щодо спірних об'єктів нерухомого майна після прийняття рішень про зупинення розгляду заяви. Так само в матеріалах справи відсутні докази скасування у встановленому порядку рішень Державного реєстратора про зупинення розгляду заяв про держану реєстрацію прав від 20 лютого 2015 року №19506558 та від 20 лютого 2015 року №19508154.

Таким чином, суд вважає, що Державний реєстратор не мав правових підстав для здійснення державної реєстрації прав на комплекси будівель по вулиці Промисловій, будинок 4, та по вулиці Будіндустрії, будинок 7-В на підставі поданих позивачем заяв, та зазначає, що рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 04 червня 2015 року №21811051 та від 04 червня 2015 року №21809833 прийняті відповідачем 2 на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

При цьому суд не приймає до уваги доводи позивача про надання ним повного об'єму документів, передбачених для державної реєстрації прав, оскільки питання наявності/відсутності підстав набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, а саме комплекси будівель по вулиці Промисловій, будинок 4, та по вулиці Будіндустрії, будинок 7-В, не є предметом доказування у даній справі, у зв'язку із тим, що позивач не оскаржує рішення Державного реєстратора про зупинення розгляду заяв про державну реєстрацію їх прав щодо надання правовстановлюючого документа.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10 березня 2016 року №К/800/54373/15.

З огляду на те, що оскаржувані рішення Державного реєстратора прийнято у відповідності до норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, суд також дійшов висновку про відсутність підстав для зобов'язання відповідача 1 здійснити державну реєстрацію нерухомого майна позивача з видачею свідоцтв про право власності.

Таким чином, позовні вимоги ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" нормативно та документально не підтверджуються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватному акціонерному товариству "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко