Постанова № 59043986, 15.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

15 липня 2016 року 09:00 справа №826/6531/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини"доГоловного управління ДФС у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеньОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Підйомні машини") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02 лютого 2016 року №0252615131 та №0262615131.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2016 року відкрито провадження у справі №826/6531/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 29 червня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідача проти задоволення позову заперечили; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 02 лютого 2016 року №0262615131 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 135.5.4, 135.5.15 пункту 135.5, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.16 статті 137, пункту 138.1, 138.2, 138.5, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "Підйомні машини" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 16 975 919,00 грн., у тому числі за основним платежем на 11 317 279,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 658 640,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 02 лютого 2016 року №0252615131 №0002262202 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 181.1 статті 181, пункту 183.10 статті 183, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Підйомні машини" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 7 444 268,00 грн., у тому числі за основним платежем на 4 962 845,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 481 423,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 18 січня 2016 року №2/26-15-13-01-01/37653944 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Підйомні машини" (код за ЄДРПОУ 37653944) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2014 року" (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 135.5.4, 135.5.15 пункту 135.5, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.16 статті 137, пункту 138.1, 138.2, 138.5, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013- 2014 роки на 11 317 279,00 грн.; пункту 181.1 статті 181, пункту 183.10 статті 183, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 4 962 845,00 грн., у тому числі за березень, квітень, серпень-грудень 2013 року, січень-грудень 2014 року.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані наступним:

1) заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за 2013 рік за операціями із основними засобами, у зв'язку тим, що, на думку відповідача, вартість придбання активів є нижчою від вартості оцінки, а саме: а) конструктивні елементи підіймальних споруд, придбані за 4 905 000,00 грн. на аукціоні за участю Державної виконавчої служби України, відповідно до висновку ФОП ОСОБА_2 від 29 липня 2013року встановлено ринкову вартість на загальну суму 30 614 316,00 грн., через порушення правил проведення аукціону; б) придбані у ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" 3 баштові крани вартістю 1 618 800,00 грн. відповідно до висновку ФОП ОСОБА_2 від 29 липня 2013року оцінені вартістю 6 019 947,00 грн.; в) отримані від ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" баштові крани, як заставне майно, оприбутковані в сумі 2 032 651,20 грн., балансова вартість вказаних баштових кранів складає 7 650 000,00 грн., різниця у вартості баштових кранів вважається безоплатно отриманою; що є порушенням підпунктів 135.5.4, 135.5.15 пункту 135.5, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.16 статті 137 Податкового кодексу України;

2) безпідставне віднесення до складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум вартості приданих товарів/послуг по відносинам із ТОВ "Ліга-Ком", ТОВ "Імператив-Консалтінг", ТОВ "Лоян", ТОВ "Барклай-Авто", ТОВ "Глобус", ТОВ "Ветрікс", ТОВ "Будінвест", ТОВ "Торгова компанія "Оптіма-Трейд", ТОВ "Дота", ТОВ "Скайсіті-Груп", ТОВ "Грандбудтехнологія", ТОВ "Глобус-2013", ТОВ "Глобус-ЮТК", ПП "Марсбуд", ТОВ "Лойер Консалтинг А-2" та ФОП ОСОБА_1 у зв'язку із наступним: до перевірки не надано документів, що свідчать про факт якості, в тому числі технічний паспорт, сертифікати якості, також документи, що пов'язані з транспортуванням і доставкою продукції, як визначено умовами договорів та інших документів; в процесі перевірки не було можливості визначити яким чином послуги використовувались у господарській діяльності, підприємством не доведено направленість на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку; перевіркою зафіксовано відсутність у підприємств-контрагентів адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним договорам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань; акти виконаних робіт не містять переліку, деталізації та обсягу виконаних робіт (наданих послуг); встановлено порушення вимог податкового та іншого законодавства підприємствами по ланцюгу постачання; за твердженням відповідача, операції з вказаними постачальниками є фіктивними та не мають реального характеру;

3) завищення амортизаційних відрахувань та податкового кредиту з податку на додану вартість по відносинам придбання у ТОВ "Консалтинг Профі" баштового крану, у зв'язку із не наданням до перевірки документі, що підтверджують транспортування великогабаритного вантажу та транспортування товару;

4) заниження суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 82 000,00 грн., у зв'язку із несвоєчасною реєстрацією платником податку на додану вартість.

Крім того, в акті перевірки відповідач зробив висновок про те, що проведеною перевіркою з метою запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом за період з 01 жовтня 2012 року по 21 грудня 2014 року встановлено, що фінансово-господарські операції, проведені ТОВ "Підйомні машини", були в повному обсязі відображені в податкову обліку, мали значний вплив на формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту з податку на додану вартість, шляхом віднесення до податкової звітності неправдивих відомостей, що не відповідають дійсності, призвели до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, у сумі 28 171 849,00 грн.

Позивач вважає протиправними податкові повідомлення-рішення, оскільки: позивач не має документів по проведенню аукціону, оскільки був його учасником, а не організатором; договір купівлі-продажу, укладений на аукціоні, визнано дійсним у судовому порядку, що підтверджується відповідними судовими рішеннями; норми Податкового кодексу України щодо безоплатного отримання активів не можуть застосовуватись до проведених операцій; господарські операції з постачальниками підтверджені первинними документами та податковими накладними, а ТОВ "Підйомні машини" дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову повністю підтримав висновки акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Щодо висновків акта перевірки про заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

На думку ГУ ДФС, до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, позивач повинен був включити дооцінку активів, а саме: різницю між вартістю придбання активів та вартістю активів, визначеною в акті перевірки, виходячи із застосування звичайної ціни згідно зі звітами про оцінку. При цьому відповідач кваліфікує такі доходи, як вартість безоплатно отриманих товарів та інші доходи платника податку за звітний період відповідно до підпунктів 135.5.4, 135.5.15 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що ТОВ "Підйомні машини" стало переможцем аукціону з реалізації арештованого рухомого майна, яке належить ТОВ "Міжнародний центр торгівлі", та придбало конструктивні елементи підіймальних споруд вартістю 4 905 000,00 грн. Вказана вартість та факт її сплати зафіксовані в акті державного виконавця про проведення аукціону від 26 липня 2013 року №33599767/5.

Відповідач вважає таку вартість заниженою, посилаючись на порушення процедури проведення аукціону та висновок про вартість об'єкта оцінки від 29 липня 2013 року, складений ФОП ОСОБА_2

Суд звертає увагу, що правомірність результатів вказаного аукціону підтверджена у судовому порядку.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 21 травня 2014 року у справі №910/20003/13 за позовом ПАТ АБ "Укргазбанк" до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, ПП "Нива-В.Ш." та ТОВ "Підйомні машини" про визнання договору купівлі-продажу рухомого майна, укладеного за результатами проведення аукціону, недійсним та застосування наслідків недійсності договору, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 24 грудня 2014 року, встановлено, відсутність правових підстав для визнання недійсними договору за результатами проведення аукціону 08 липня 2013 року, оформленого протоколом проведення аукціону з реалізації арештованого рухомого майна, яке належить ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" №13/25/1 від 08 липня 2013 року та актом державного виконавця про проведення аукціону №33599767/5 від 26 липня 2013 року, визнання недійсними прилюдних торгів, проведених 08 липня 2013 року ПП "Нива-В.Ш." у формі аукціону з реалізації арештованого рухомого майна, яке належить ТОВ "Міжнародний центр торгівлі".

Як встановлено в акті перевірки та визнається сторонами, ТОВ "Підйомні машини" придбало у ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" 3 баштових крани загальною вартістю 1 618 000,00 грн. на підставі договору про наміри від 14 травня 2013 року №0212/П та договору купівлі-продажу від 07 липня 2013 року №0211/П

На думку відповідача, така вартість активів є заниженою відповідно до висновку про вартість об'єкта оцінки від 29 липня 2013 року, складеного ФОП ОСОБА_2

Крім того, ТОВ "Підйомні машини" прийняло у власність від ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" 6 баштових кранів вартістю 2 032 651,20 грн. за договором переходу права власності на заставне майно від 19 лютого 2013 року №007.

Відповідач і цьому випадку не визнає вартість баштових кранів, що перейшли у власність до позивача, виходячи з не надання до перевірки документів щодо проведення оцінки баштових кранів, та встановив вартість вказаних активів на рівні балансової вартості у сумі 7 650 000,00 грн.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пункт 135.2 статті135 Податкового кодексу України вказує, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпунктами 135.5.4 та 135.5.15 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, та інші доходи платника податку за звітний податковий період.

У свою чергу за визначенням підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безоплатно наданими товарами, роботами, послугами є:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Разом з тим, відповідачем не доведено, що у межах спірних правовідносин при придбанні конструктивних елементів підіймальних споруд та баштових кранів ТОВ "Підйомні машини" отримало будь-які види доходів, у тому числі у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів чи інших доходів; зокрема відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що позивач отримав товари безоплатно, а саме без компенсації їх вартості.

Натомість висновки обставини придбання товарів, зафіксовані в акті перевірки, наявні у справі докази свідчать, що позивач сплатив за придбані товари певну вартість.

Суд звертає увагу, що при придбанні товарів позивач навпаки поніс витрати, склад витрат та порядок визнання яких передбачено у статті 138 Податкового кодексу України.

Крім того, на думку суду, застосування відповідачем до операцій із придбання товарів звичайних цін є помилковим, виходячи із наступного.

По-перше, визначення вартості на рівні не нижче звичайної ціни відповідач застосував до безоплатно наданих товарів, однак, як встановлено вище, судом не підтверджено факту безоплатного отримання ТОВ "Підйомні машини" товарів.

По-друге, згідно з визначенням підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін;

Відповідно до пункту 39.1 статті 39 Податкового кодексу України звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3-39.4 цієї статті.

Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків: а) бартерних операцій; б) операцій з пов'язаними особами; в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності; г) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Як встановлює пункт 39.14 статті 39 Податкового кодексу України, обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

Під час проведення перевірки платника податку орган державної податкової служби має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.

Наведені правові норми вказують, у випадках встановлених Податковим кодексом України, платник податків застосовує звичайні ціни; при цьому звичайної ціною вважається ціна договору, якщо зворотне не доведено органом державної податкової служби.

Відповідно до пункту 39.17 статті 39 Податкового кодексу України під час проведення аукціону (тендера) звичайною вважається ціна, яка склалася за результатами такого аукціону (тендера).

Відповідно до пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни: а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу); б) ціни перепродажу; в) "витрати плюс"; г) розподілення прибутку; ґ) чистого прибутку.

При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особами у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг).

При цьому умови визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціни, які отримуються в результаті застосування методів, встановлених цим пунктом.

Згідно з пунктом 39.4 статті 39 Податкового кодексу України за методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) застосовується ціна, яка визначається за ціною на ідентичні (а за їх відсутності - однорідні) товари (роботи, послуги), що реалізуються (придбаваються) не пов'язаній з продавцем (покупцем) особі за звичайних умов діяльності.

Для визначення звичайної ціни товару (роботи, послуги) згідно з методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у порівнянних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). Враховуються, зокрема, такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії); обсяг функцій, що виконуються сторонами; умови розподілу між сторонами ризиків і вигод; строки виконання зобов'язань; умови здійснення платежів, звичайних для такої операції; характеристика ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; бізнес-стратегія підприємства; звичайні надбавки чи знижки до ціни під час укладення договорів між непов'язаними особами, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються порівнянними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні під час укладення договорів між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни, зокрема знижки, зумовлені сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів.

Якщо товари (роботи, послуги), стосовно яких визначається звичайна ціна, ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), які прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни, в установленому в абзаці першому цього пункту порядку, здійснюється з урахуванням таких факторів.

Пункт 39.11 статті 39 Податкового кодексу України вказує, що для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі: статистичні дані державних органів і установ; ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування; довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних; звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном; інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку.

Всупереч наведеним нормам Податкового кодексу України відповідач не вказав в акті перевірки та під час судового розгляду, за яким методом ним визначалась ціна придбаних позивачем товарів, у тому числі на аукціоні.

При цьому суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо порушення проведення аукціону, оскільки будь-яких доказів, які б свідчили про такі порушення, або доказів визнання недійсним проведеного аукціону матеріали справи не містять.

Так само суд відхиляє посилання відповідача на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28 січня 2015 року у справі 27/217, якою визнано незаконними дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо оцінки майна та звіт про визначення ринкової вартості конструктивних елементів приймальних споруд від 23 квітня 2013 року, здійснений оцінювачем ТОВ "Оціночна компанія "Вега", оскільки матеріали справи не містять вказаного рішення та доказів його чинності на момент перевірки та вирішення даного спору.

Враховуючи викладене, на думку суду, що висновки акта перевірки про заниження позивачем доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за 2013 рік за операціями із основними засобами є помилковими, а визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за даним епізодом порушення - протиправним.

В частині висновків акта перевірки про безпідставне віднесення до складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум вартості приданих товарів/послуг, суд керується наступними мотивами.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, суд має встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Підйомні машини" та його контрагентами - ТОВ "Ліга-Ком", ТОВ "Імператив-Консалтінг", ТОВ "Лоян", ТОВ "Барклай-Авто", ТОВ "Глобус", ТОВ "Ветрікс", ТОВ "Будінвест", ТОВ "Торгова компанія "Оптіма-Трейд", ТОВ "Дота", ТОВ "Скайсіті-Груп", ТОВ "Грандбудтехнологія", ТОВ "Глобус-2013", ТОВ "Глобус-ЮТК", ПП "Марсбуд", ТОВ "Лойер Консалтинг А-2" та ФОП ОСОБА_1; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ "Підйомні машини" (покупець) та ТОВ "Ліга-Ком" (постачальник) укладено типові за умовами договори поставки від 25 лютого 2014 року №Т-25, від 26 лютого 2014 року №Т-26, від 27 березня 2014 року №Т-26, від 25 квітня 2014 року №Т-254, від 12 червня 2014 року №Т-29, від 26 лютого 2014 року №Т-26, від 27 березня 2014 року №Т-27, від 12 червня 2014 року №Т-29, від 07 липня 2014 року №33 та від 04 липня 2014 року №32, згідно з якими постачальник зобов'язався поставити покупцю різного роду продукцію: металоконструкції стріли баштового крану, секції щогли баштового крану, клітка телескопічна до баштового крану, канат, строп,

Протягом березня-серпня 2014 року постачальник поставив обумовлену договором продукцію на загальну суму 3 75 400,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 617 566,59 грн., що підтверджується копіями відповідних видаткових накладних та податкових накладних.

ТОВ "Підйомні машини" (покупець) уклало договори поставки від 28 березня 2014 року №04, від 05 травня 2014 року №07, від 16 квітня 2014 року №05, від 17 квітня 2014 року №06, від 03 березня 2014 року №03 з ТОВ "Імператив-Консалтінг" (постачальник) з типовими умовами, відповідно до яких постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця наступну продукцію: комплекти анкерного кріплення, в'язі, металоконструкції вильоту, секції башти, канат, перетворювачі частотні, підшипники, шестерні.

Згідно із видатковими накладними та податковими накладними у протягом березня-червня 2014 року постачальник поставив позивачу продукцію на загальну суму 2 844 140,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 474 023,00 грн.

Між ТОВ "Підйомні машини" (покупець) та ТОВ "Лоян" (постачальник) укладено договір поставки від 03 липня 2014 року №18, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю продукцію - в'язь у кількості 7 комплектів.

Відповідно до видаткових накладних та податкових накладних у серпні 2014 року постачальник поставив продукції на загальну суму 258 930,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 43 155,00 грн.

За усною домовленістю ТОВ "Барклай-Авто" поставило позивачу товар - підшипники на загальну суму 103 500,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 17 250,00 грн., що підтверджують видаткові та податкові накладні, датовані вереснем 2014 року.

Між ТОВ "Підйомні машини" (покупець) та , ТОВ "Глобус" (постачальник) укладено договір поставки від 28 липня 2014 року №8, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю продукцію - комплекти анкерного кріплення.

Відповідно до видаткових накладних та податкових накладних у серпні 2014 року постачальник поставив продукції на загальну суму 201 300,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 33 550,00 грн.

Між ТОВ "Підйомні машини" (замовник) та ТОВ "Ліга-Ком" (виконавець) укладено договори про надання послуг від 01 серпня 2014 року №01-08/14 та від 26 вересня 2014 року №36, за умовами яких виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги з періодичного технічного обслуговування вантажопідіймальної техніки.

Згідно з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) протягом вересня-жовтня 2014 року виконавець здійснив роботи з технічного обслуговування та ремонту вантажопідіймальної техніки та виписав позивачу податкові накладні на загальну суму 2 544 700,00 грн. у тому числі податок на додану вартість - 424 116,60 грн.

Між ТОВ "Підйомні машини" (замовник) та ТОВ "Ветрікс" (виконавець) протягом 2013 року укладено ряд договорів про виконання робіт, за умовами яких виконавець зобов'язується за завданням замовника виконувати за плату роботи з підготовки документації для проведення експертизи стану охорони праці та безпеки на об'єктах під час експлуатації будівельної техніки, проведення планово-попереджувальних ремонтів будівельної техніки, фарбування та проведення обслуговування будівельної техніки.

Згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) протягом жовтня-грудня 2013 року та лютого-липня 2014 року виконавець надав обумовлені договором послуги та виконав необхідні роботи на загальну суму 5 579 188,00 грн. у тому числі податок на додану вартість - 929 865,00 грн.

Між ТОВ "Підйомні машини" (замовник) та ТОВ "Будінвест" (виконавець) протягом серпня-жовтня 2013 року укладено ряд договорів про виконання робіт, за умовами яких виконавець зобов'язується за завданням замовника виконати роботи з підготовки будівельної техніки перед проведенням технічного огляду (вантажопідйомники, баштові крани), проведенню підготовчих заходів для уведення в експлуатацію будівельної техніки та виробництва Potaine та її періодичного технічного обслуговування.

Згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) протягом серпня-грудня 2013 року та січня 2014 року виконавець надав обумовлені договором послуги та виконав необхідні роботи на загальну суму 2 600 000,00 грн. у тому числі податок на додану вартість - 433 333,00 грн.

Між ТОВ "Підйомні машини" (замовник) та ТОВ "Торгова компанія "Оптіма Трейд" (виконавець) укладено договори про виконання робіт від 21 листопада 2013 року №10-Т від 12 грудня 2013 року №01212 щодо проведення обслуговування та ремонту будівельної техніки та її конструктивних елементів,.

Згідно з договором оренди від 03 березня 2014 року №8-О позивач орендував у ТОВ "Торгова компанія "Оптіма Трейд" секції башти.

04 березня 2015 року між цими ж сторонами укладеного договір №9-М надання маркетингових послуг, за умовами якого виконавець зобов'язався надати послуги з маркетингового дослідження ринку збуту робіт та послуг будівельною технікою, які надає ТОВ "Підйомні машини", а саме системний аналіз будівельних об'єктів, основних забудовників та генпідрядних організацій міста Києва.

Також між ТОВ "Підйомні машини" (замовник) та ТОВ "Торгова компанія "Оптіма Трейд" (виконавець) у квітні та червні 2014 року укладено ряд типових договорів, згідно з якими виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи згідно додатків до цих договорів.

Згідно з додатками до вказаних договорів виконавець зобов'язався надати послуги з підготовки документів для проведення експертизи стану охорони праці та безпеки під час експлуатації будівельної техніки, підготовки будівельної техніки перед проведенням технічного огляду, проведення підготовчих заходів для введення в експлуатацію техніки, ідентифікація конструктивних елементів.

Як підтверджують акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), протягом листопада-грудня 2013 року та березня, травня і липня 2014 року виконавець надав обумовлені договорами послуги та виконав необхідні роботи на загальну суму 2 602 900,00 грн. у тому числі податок на додану вартість - 433 816,66 грн.

Між ТОВ "Підйомні машини" (замовник) та ТОВ "Барклай-Авто" (виконавець) укладено договори від 02 вересня 2013 року №19-09, від 01 серпня 2013 року №13-08/01 та від 01 жовтня 2013 року, за умовами яких виконавець взяв на себе зобов'язання з надання послуг щодо проведення підготовчих заходів для введення в експлуатацію будівельної техніки, з підготовки документації для проведення експертизи стану охорони праці та безпеки на об'єктах під час експлуатації будівельної техніки, з технічного обслуговування будівельної техніки в кількості 74 шт., алмазного буріння отворів, підготовки будівельної техніки перед проведенням технічного обслуговування в кількості 55 шт.

Згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) протягом серпня, вересня 2013 року та вересня, жовтня 2014 року виконавець надав обумовлені договором послуги та виконав необхідні роботи на загальну суму 2 081 399,00 грн. у тому числі податок на додану вартість - 346 900,01 грн.

ТОВ "Підйомні машини" (замовник) уклало із ТОВ "Дота" (виконавець) договори від 07 липня 2014 року №15, від 02 червня 2014 року та від 29 травня 2014 року, відповідно до яких виконавець надає послуги з проведення обслуговування будівельної техніки та алмазного буріння отворів.

Згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) протягом червня-серпня 2014 року виконавець надав обумовлені договором послуги на загальну суму 1 899 302,80 грн. у тому числі податок на додану вартість - 316 550,40 грн.

Між ТОВ "Підйомні машини" (замовник) та ТОВ "Скайсіті-Груп" (виконавець) протягом лютого-травня 2014 року укладено ряд договорів про виконання робіт, згідно з якими виконавець зобов'язується за завданням замовника виконати за плату роботи з періодичного технічного обслуговування вантажопіднімальної будівельної техніки - баштових кранів, фасадних та щоглових підйомників виробництва "Potaine" Alimak Hek згідно інструкцій та вимог заводу-виробника та послуги з аналізу наукових інженерно-геологічних вишукувань на об'єктах будівництва.

Відповідно актів здачі-приймання робіт протягом лютого-травня 2014 року виконавець виконав передбачені договорами роботи та виписав податкові накладні на загальну суму 1 824 118,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 304 020,00 грн.

ТОВ "Підйомні машини" (замовник) уклало із ТОВ "Лоян" (виконавець) договори від 14 липня 2014 року №21, від 12 вересня 2014 року №27 та від 28 липня 2014 року №№22, 23, відповідно до яких виконавець надає послуги з проведення обслуговування будівельної техніки, алмазного буріння отворів, підготовки будівельної техніки перед встановленням в новому місці, перемотки статорів електродвигунів.

Згідно з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) протягом серпня-жовтня 2014 року виконавець надав обумовлені договорами послуги на загальну суму 1 292 250,00 грн. у тому числі податок на додану вартість - 215 874,98 грн.

Між ТОВ "Підйомні машини" (замовник) та ТОВ "Грандбудтехнологія" (виконавець) укладено договори від 19 листопада 2014 року №19/11/14-1, від 12 грудня 2013 року №12-Р та від 21 грудня 2013 року №11-Р, відповідно до яких виконавець надає послуги з проведення обслуговування будівельної техніки (баштових кранів) та алмазного буріння отворів.

Відповідно до актів здачі-приймання робіт протягом листопада 2013 року та листопада 2014 року виконавець виконав передбачені договорами роботи та виписав податкові накладні на загальну суму 1 245 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 207 500,00 грн.

Між ТОВ "Підйомні машини" (замовник) та ТОВ "Глобус-2013" (виконавець) укладено договори від 09 грудня 2013 року №30-Т та від 16 грудня 2013 року №31-Т, за умовами яких виконавець взяв на себе зобов'язання виконати роботи зі змащування нефарбованих елементів та комплектування і складування конструктивних елементів.

Відповідно до актів здачі-приймання робіт у грудні 2013 року виконавець виконав передбачені договорами роботи та виписав податкові накладні на загальну суму 500 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 83 333,00 грн.

27 жовтня 2014 року між ТОВ "Підйомні машини" (замовник) та ТОВ "Глобус" (виконавець) укладено договір №12, відповідно до якого виконавець зобов'язався виконати за плату роботи з підготовки будівельної техніки перед проведенням технічного обслуговування та супровід в процесі проведення технічного обслуговування.

Відповідно до актів здачі-приймання робіт протягом листопада 2014 року виконавець виконав передбачені договором роботи та виписав податкові накладні на загальну суму 357 300,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 59 550,00 грн.

Між ТОВ "Підйомні машини" (замовник) та ТОВ "Глобус-ЮТК" (виконавець) укладено договори від 01 грудня 2014 року №ВР/0112-14 та від 03 грудня 2014 року №ВР/0312-14, за умовами яких виконавець взяв на себе зобов'язання виконати роботи з технічного обслуговування будівельної техніки замовника

Відповідно до актів здачі-приймання робіт у грудні 2014 року виконавець виконав роботи з технічного обслуговування будівельної техніки, складання конструктивних елементів та фарбування секцій конструктивних елементів, та виписав податкові накладні на загальну суму 651 760,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 108 626,00 грн.

Між ТОВ "Підйомні машини" (замовник) та , ПП "Марсбуд" (виконавець) укладено договір про надання послуг від 01 жовтня 2012 року №7, на підставі якого виконавець надав замовнику послуги з огляду та очищення від бруду і будівельних сумішей металоконструкцій перед вивезенням на нове місце експлуатації, комплектування, контролю за порядком вивезення, контроль за ходом зведення фундаменту під кран, контроль за ходом виконання умов договору та вимог ПВР на будівельному майданчику для баштових кранів та вантажопасажирських платформ.

Згідно зі специфікаціями та актами здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг)протягом лютого 2013 року виконавець виконав передбачені договором роботи на загальну суму 600 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 100 000,00 грн.

Між ТОВ "Підйомні машини" (замовник) та ТОВ "Глобус-2013" (виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг від 03 лютого 2014 року №12-П, за умовами якого виконавець бере на себе зобов'язання щодо проведення консультування з основної діяльності змовника та правового супроводження господарської діяльності замовника, зокрема: надання консультацій та роз'яснень правових питань, складання усних і письмових довідок щодо законодавства, складання договорів та інших документів правового характеру, представництво інтересів замовника перед громадянами в банках, інших фінансових установах та органах державної влади.

Відповідно до актів наданих послуг та податкових накладних протягом лютого-липня 2014 року виконавець надав юридичні послуги всього загальну суму 964 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 160 666,67 грн.

25 грудня 2014 року ТОВ "Підйомні машини" (замовник) уклало з ФОП ОСОБА_1 (виконавець) договір про надання консультаційних послуг; згідно з актом виконаних робіт від 25 грудня 2014 року на загальну суму 50 000,00 грн. без податку на додану вартість виконавець надав послуги консультування з питань оподаткування діяльності замовника, оформлення правовідносин замовника з контрагентами, з питань особливостей визнання судами недійних прилюдних торгів, проведених при виконанні судових рішень.

Між ТОВ "Підйомні машини" (замовник) та ТОВ "Лойер Консалтинг А-2" (виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг від 09 червня 2014 року №09/06 та договір про надання маркетингових послуг від 26 травня 2014 року №26.

Відповідно до актів наданих послуг та податкових накладних протягом червня 2014 року виконавець надав маркетингові послуги з проведення аналізу будівельних об'єктів та основних забудовників західної України на загальну суму 201 800,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 33 633,32 грн., та протягом листопада 2014 року надав юридичні послуги на загальну суму 148 700,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 24 783,27 грн.

ТОВ "Підйомні машини" (замовник) уклало із ТОВ "Дота" (виконавець) договір про надання юридичних послуг від 11 вересня 2014 року №15, за умовами якого виконавець бере на себе виконання правової роботи, зокрема перевіряє відповідність вимогам законодавства внутрішніх документів замовника, бере участь у підготовці та укладені різного роду договорів, що укладаються замовником, організовує та веде претензійну роботу, проводить інструктаж працівників щодо відправлення та приймання товарно-матеріальних цінностей, представляє інтереси замовника в суді та інших органах при розгляді правових питань, дає консультації, висновки, довідки з правових питань, що виникають у діяльності замовника, за дорученням замовника бере участь у засіданні ревізійної комісії, готує за дорученням замовника матеріали про розкрадання, розтрати, нестачі випуск недоброякісної продукції та про інші правопорушення для передачі слідчим, створює бібліотеку юридичної літератури, інформує замовника про нове законодавство.

На виконання умов договору ТОВ "Дота" у жовтні 2014 року надало позивачу юридичних послуг на загальну суму 200 000,00 грн. у тому числі податок на додану вартість - 33 333,34 грн., що підтверджується відповідними актами наданих послуг та податковими накладними.

Відповідно виписок банку та платіжних доручень, копії яких містяться в матеріалах справи, за поставлені товари, роботи та послуги позивач перераховував на рахунки постачальників грошові кошти. Як зазначено в акті перевірки, по деяким господарським операціям у позивач обліковувалась дебіторська заборгованість.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В акті перевірки не встановлено відсутності у позивача на момент перевірки первинних документів по спірним господарським операціям, у свою чергу суд установив, що первинні документи, складені у межах спірних правовідносин (видаткові накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг)), відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

При цьому суд зауважує, що ймовірні порушення постачальниками вимог податкового законодавства та невиконання ними податкових зобов'язань, а також підприємствами по ланцюгу постачання та контрагентами постачальників не позбавляють правового значення первинних документів, складених такими постачальниками.

В частині висновків акта перевірки про відсутність в актах виконаних робіт по відносинам із ТОВ "Глобус-2013", ТОВ "Лойер Консалтинг А-2" та ТОВ "Дота" деталізації наданих послуг суд зазначає, що вони не відповідають дійсності та спростовуються наявними у справі доказами, а саме: 1) акти, складені ТОВ "Глобус-2013", містять детальний опис наданих юридичних послуг, наприклад, в акті від 10 лютого 2014 року №1002 зазначено про надання виконавцем наступних юридичних послуг: ознайомлення з фінансово-господарською діяльністю замовника в межах, які необхідні для подальшого консультування, тлумачення Податкового кодексу України з питань сплати податків і зборів, усні консультування та роз'яснення з питань податкового законодавства, представництво замовника в податкових спорах та інші; 2) акти, складені ТОВ "Лойер Консалтинг А-2", містять детальний опис наданих юридичних послуг, наприклад, в акті від 14 листопада 2014 року №137 зазначено про надання виконавцем наступних юридичних послуг: проведення аналізу проекту Закону №1578 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України; консультування з приводу електронного адміністрування ПДВ, консультації щодо прийняття Закону про податковий компроміс"; 3) акти, складені ТОВ "Дота", містять детальний опис наданих юридичних послуг, наприклад, в акті 2 жовтня 2014 року №Д2710-1 зазначено про надання виконавцем наступних юридичних послуг: підготовка документів для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 28 травня 2014 року у справі №91025819/13; відзив на касаційну скаргу ПАТ АБ "Укргазбанк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02 вересня 2014 року по справі №910/25819/13, заява про зняття арешту майна, касаційна скарга на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 жовтня 2014 року по справі №910/20003/13.

Безпідставними є також висновки акта перевірки про відсутність в усіх актах виконаних робіт переліку, деталізації та обсягу виконаних робіт (в наявності тільки вартість), оскільки зазначене спростовується змістом наявних у справі актів приймання виконаних робіт (наданих послуг); крім того, послуги є специфічним видом товару і виміряти їх кількісно не завжди можливо.

При цьому сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших доказів вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце

Висновки акта перевірки про те, що первинні документи не підтверджують здійснення господарських операцій, у зв'язку із не наданням до перевірки документів, що підтверджують транспортування та доставку продукції, паспорти та сертифікати якості не приймаються судом до уваги як безпідставні, оскільки: 1) відповідачем не доведено, за умовами договорів поставки поставка товару здійснювалась силами позивача, та відповідно, обов'язок володіти документам, що підтверджують перевезення товару; 2) відповідачем не наведено нормативно-правового акта, який би установлював обов'язкову сертифікацію поставленого товару; 3) в будь-якому випадку не надання до перевірки вказаних в акті перевірки документів не позбавляє правового значення первинних документів, виписаних постачальниками.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом діяльності ТОВ "Підйомні машини" є інші спеціалізовані будівельні роботи.

Як встановлено відповідачем в акті перевірки (стор. 3, 5, 9) та визнається сторонами, у періоді, що перевірявся, підприємство здійснювало послуги по виконанню робіт баштовими кранами, надавало послуги операторів баштових кранів, виконувало роботи підйомниками, надавало в оренду власне рухоме майно (баштові крани, підйомники); станом на 31 грудня 2014 року загальна чисельність працюючих на ТОВ "Підйомні машини" 120 осіб, балансова вартість основних засобів станом на 31 грудня 2014 року складає 51 145,4 тис. грн.

На балансі підприємства станом на 31 грудня 2014 року обліковуються основні засоби групи 4 "Машини та устаткування" на загальну суму 52 862 622,18 грн., в тому числі 11 баштових кранів, 11 вантажопідйомників.

У своїй діяльності позивач використовує орендовані офісні та складські приміщення: офісне приміщення за адресою: м. Київ, пр-т Московський, 5, за договором оренди, укладеним із ПАТ "Укрпроммаштошиноремонт"; побутові, офісні приміщення та відкриту територію площею 1 940 кв. м. для розміщення та зберігання будівельних механізмів, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Кірова, 144, за договором, укладеним із ВК "Фірма "Агробудпостач".

Матеріали справи підтверджують, що придбані у ТОВ "Ліга-Ком", ТОВ "Імператив-Консалтінг", ТОВ "Лоян", ТОВ "Барклай-Авто", ТОВ "Глобус", ТОВ "Ветрікс", ТОВ "Будінвест", ТОВ "Торгова компанія "Оптіма-Трейд", ТОВ "Дота", ТОВ "Скайсіті-Груп", ТОВ "Грандбудтехнологія", ТОВ "Глобус-2013", ТОВ "Глобус-ЮТК", ПП "Марсбуд", ТОВ "Лойер Консалтинг А-2" та ФОП ОСОБА_1 товари, роботи та послуги замовлялись з метою технічного обслуговування та введення в експлуатацію будівельної техніки (баштових кранів, вантажопідіймальних платформ) машин, які використовуються при виконані будівельних робіт, правового супроводження діяльності підприємства, дослідження ринку збуту та кола потенційних клієнтів, тобто для забезпечення здійснення основного виду господарської діяльності.

Суд визнає необґрунтованими посилання відповідача на те, що повне обслуговування позивача з юридичних питань забезпечує приватний підприємець ОСОБА_3, і, що надані ТОВ "Глобус-2013", ТОВ "Дота" та ТОВ "Лойер Консалтинг А-2" юридичні послуги лише дублюють послуги ОСОБА_3, оскільки підприємство наділене правом вільно укладати будь-які угоди, не заборонені законодавством та на власний розсуд обирати постачальника та об'єм необхідних товарів і послуг, а доводи відповідача не підтверджується документально.

На підтвердження реальності господарських операцій та мети використання придбаних товарів та робі у господарській діяльності позивач надав суду копії господарських договорів, додатків до них, специфікацій, рахунків на оплату, видаткових накладних, акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), актів виконаних робіт, податкових накладних, виписок банку, платіжних доручень.

Наведе вказує, що ТОВ "Ліга-Ком", ТОВ "Імператив-Консалтінг", ТОВ "Лоян", ТОВ "Барклай-Авто", ТОВ "Глобус", ТОВ "Ветрікс", ТОВ "Будінвест", ТОВ "Торгова компанія "Оптіма-Трейд", ТОВ "Дота", ТОВ "Скайсіті-Груп", ТОВ "Грандбудтехнологія", ТОВ "Глобус-2013", ТОВ "Глобус-ЮТК", ПП "Марсбуд", ТОВ "Лойер Консалтинг А-2" та ФОП ОСОБА_1 товарів, робіт та послуг для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Так само відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що ТОВ "Ліга-Ком", ТОВ "Імператив-Консалтінг", ТОВ "Лоян", ТОВ "Барклай-Авто", ТОВ "Глобус", ТОВ "Ветрікс", ТОВ "Будінвест", ТОВ "Торгова компанія "Оптіма-Трейд", ТОВ "Дота", ТОВ "Скайсіті-Груп", ТОВ "Грандбудтехнологія", ТОВ "Глобус-2013", ТОВ "Глобус-ЮТК", ПП "Марсбуд", ТОВ "Лойер Консалтинг А-2" та ФОП ОСОБА_1 не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та не вчиняли фактичних дій, спрямованих на виконання таких зобов'язань.

За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно формував витрати за перевірений період по взаємовідносинам з ТОВ "Ліга-Ком", ТОВ "Імператив-Консалтінг", ТОВ "Лоян", ТОВ "Барклай-Авто", ТОВ "Глобус", ТОВ "Ветрікс", ТОВ "Будінвест", ТОВ "Торгова компанія "Оптіма-Трейд", ТОВ "Дота", ТОВ "Скайсіті-Груп", ТОВ "Грандбудтехнологія", ТОВ "Глобус-2013", ТОВ "Глобус-ЮТК", ПП "Марсбуд", ТОВ "Лойер Консалтинг А-2" та ФОП ОСОБА_1

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Ліга-Ком", ТОВ "Імператив-Консалтінг", ТОВ "Лоян", ТОВ "Барклай-Авто", ТОВ "Глобус", ТОВ "Ветрікс", ТОВ "Будінвест", ТОВ "Торгова компанія "Оптіма-Трейд", ТОВ "Дота", ТОВ "Скайсіті-Груп", ТОВ "Грандбудтехнологія", ТОВ "Глобус-2013", ТОВ "Глобус-ЮТК", ПП "Марсбуд", ТОВ "Лойер Консалтинг А-2" та ФОП ОСОБА_1 були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за порушення законодавства продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Посилання відповідача на акти контролюючих органів про неможливість проведення зустрічної звірки не приймаються до уваги, оскільки інформація, вказана в таких актах, не підтверджується документально та не є підставою для обмеження позивача, як покупця, у праві формувати витрати за умови реальності господарських операцій.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також придбання товарів з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток - протиправним.

В частині висновків акта перевірки про завищення амортизаційних по відносинам придбання у ТОВ "Консалтинг Профі" баштового крану, у зв'язку із не наданням до перевірки документі, що підтверджують транспортування великогабаритного вантажу та транспортування товару, суд звертає увагу на наступне.

Підпункт 14.1.3 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає амортизацію як систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Згідно з пунктом 144.1 статті 144 Податкового кодексу України амортизації підлягають зокрема витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності.

Відповідно до положень статті 146 Податкового кодексу України облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об'єктом, що входить до складу окремої групи основних засобів.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації.

Таким чином, при придбанні об'єкта основних засобів витрати на його придбання підлягають амортизації.

За правилами пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення включається до складу загальновиробничих витрат, які становлять витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Відповідно до договору від 10 червня 2013 року, укладеного між ТОВ "Підйомні машини" (покупець) та ТОВ "Консалтинг Профі" (постачальник), останній зобов'язався передати у власність покупцеві баштові крани, а саме: МС 235В №351013, кран МС 175В №350997, кран МС 175В №350999, кран МС 2335В №351011, МС 175В №351000.

Як свідчить видаткова накладна від 30 вересня 2013 року №32, ТОВ "Консалтинг Профі" поставило позивачу кран баштовий Potaine МС 2335В №351011 у кількості 1 штука на загальну суму 3 570 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 595 000,00 грн.

У серпні 2013 року постачальник виписав податкові накладні на суму передоплати за баштові крани та на суму поставки крану баштового на загальну суму 3 570 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 595 000,00 грн.

В акті перевірки встановлено, що придбаний кран баштовий Potaine МС 2335В №351011 віднесено до 4 групи основних засобів зі стромо корисного використання 108 місяців та введено позивачем в експлуатацію на підставі наказу від 30 вересня 2013 року №ПМ/03-7 та акта внутрішнього переміщення ОФ від 30 вересня 2013 року, та нарахована амортизація у розмірі 434 259,00 грн. за 15 місяців. Нараховані амортизаційні відрахування включались позивачем до складу витрат у відповідних періодах 2013, 2014 років.

ГУ ДФС вважає, що витрати по амортизації придбаного у ТОВ "Консалтинг Профі" крана баштового сформовані неправомірно, у зв'язку із не наданням до перевірки документів, що підтверджують транспортування великогабаритного вантажу та транспортування товару.

Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно з нормами статті 138 та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України правомірність формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, ставиться в залежність від їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

Будь-яких порушень з приводу складення первинних документів по даній господарській операції чи в частині її реальності в акті перевірки не зафіксовано; у свою чергу документи, які підтверджують транспортування товару не є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; контролюючий орган не спростовує наявність придбаного баштового крану в натурі та факт його придбання саме з метою здійснення господарської діяльності.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність здійснення амортизації крану баштового Potaine МС 2335В №351011 та включення відповідних відрахувань до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

З урахуванням викладеного слідує, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 02 лютого 2016 року №0262615131, яким ТОВ "Підйомні машини" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як підтверджують наявні у справі докази, до складу податкового кредиту позивач включав відповідні суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) при придбанні товарів, робіт та послуг у ТОВ "Ліга-Ком", ТОВ "Імператив-Консалтінг", ТОВ "Лоян", ТОВ "Барклай-Авто", ТОВ "Глобус", ТОВ "Ветрікс", ТОВ "Будінвест", ТОВ "Торгова компанія "Оптіма-Трейд", ТОВ "Дота", ТОВ "Скайсіті-Груп", ТОВ "Грандбудтехнологія", ТОВ "Глобус-2013", ТОВ "Глобус-ЮТК", ТОВ "Лойер Консалтинг А-2" та ТОВ "Консалтинг Профі".

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у вказаних вище постачальників товарів, робіт та послуг безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Порушень з приводу реєстрації податкових накладних, виписаних підприємствами-постачальниками, у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.

Крім того, відповідно до приписів статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно бути відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ "Ліга-Ком", ТОВ "Імператив-Консалтінг", ТОВ "Лоян", ТОВ "Барклай-Авто", ТОВ "Глобус", ТОВ "Ветрікс", ТОВ "Будінвест", ТОВ "Торгова компанія "Оптіма-Трейд", ТОВ "Дота", ТОВ "Скайсіті-Груп", ТОВ "Грандбудтехнологія", ТОВ "Глобус-2013", ТОВ "Глобус-ЮТК", ТОВ "Лойер Консалтинг А-2" та ТОВ "Консалтинг Профі", тому висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за даним епізодом порушення - протиправним.

Разом з тим, суд вважає обґрунтованими висновки акта перевірки про порушення пункту 181.1 статті 181, пункту 183.10 статті 183, пункту 185.1 статті 185 та пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України в частині заниження позивачем суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 82 000,00 грн.

Так, в акті перевірки зафіксовано (стор. 96), що ТОВ "Підйомні машини" надавало послуги, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, не зареєструвавшись платником податку на додану вартість та не відобразивши відповідні суми податкових зобов'язань у податковій звітності, а саме: 11 лютого 2013 року здійснено операції з постачання послуг з надання в оренду баштових кранів на суму 1 309 000,00 грн., платником податку на додану вартість позивач зареєстрований 01 травня 2013 року.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пункт 183.10 статті 183 Податкового кодексу України встановлює, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Таким чином, в разі не виконання особою обов'язку по реєстрації платником податку на додану вартість, вона несе відповідальність за не сплату цього податку на рівні зареєстрованого платника.

Суд звертає увагу, що позовна заява не містить обставин та нормативного обґрунтування щодо спростування даного епізоду порушення, а у справі відсутні відповідні докази, зокрема щодо своєчасної реєстрації ТОВ "Підйомні машини" платником податку на додану вартість.

За даним епізодом порушення позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 123 000,00 грн., у тому числі за основним платежем 82 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 41 000,00 грн.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 02 лютого 2016 року №0252615131, яким ТОВ "Підйомні машини" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість є протиправним та підлягає скасуванню в частині, що стосується порушень з формування податкового кредиту, а саме у розмірі збільшення грошового зобов'язання на 7 321 268,00 грн. (7 444 268,00 грн. - 123 000,00 грн.), у тому числі за основним платежем на 4 880 845,00 грн. (4 962 845,00 грн. - 82 000,00 грн.), за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 440 423,00 грн. (2 481 423,00 грн. - 41 000,00 грн.).

З урахуванням встановлених вище обставин суд також вважає за необхідне висловити свою незгоду із висновками акта перевірки про віднесення позивачем до податкової звітності неправдивих відомостей, що не відповідають дійсності та які призвели до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, у сумі 28 171 849,00 грн.

Відповідно до визначення статті 4 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, належать будь-які дії, пов'язані із вчиненням фінансової операції чи правочину з активами, одержаними внаслідок вчинення злочину, а також вчиненням дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких активів чи володіння ними, прав на такі активи, джерел їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), а так само набуттям, володінням або використанням активів, одержаних внаслідок вчинення злочину.

Проте, ГУ ДФС не наведено в акті перевірки та у письмовому запереченні проти позову, що ТОВ "Підйомні машини" вчинило дії, які в контексті статті 4 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" можна вважати легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Проте, відповідач не надав суду доказів, які б свідчили, що ТОВ "Підйомні машини" вчинило фінансові операції чи правочини з активами, одержаними внаслідок вчинення злочину, або дії, спрямовані на приховання чи маскування незаконного походження таких активів чи володіння ними, прав на такі активи, джерел їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), або вчинило дії, пов'язані з набуттям, володінням або використанням активів, одержаних внаслідок вчинення злочину.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ГУ ДФС частково доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Підйомні машини" підлягає частковому задоволенню.

Частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача належить присудити здійснені ним витрати по сплаті судового збору відповідно до частини задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини" задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 02 лютого 2016 року №0262615131.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 02 лютого 2016 року №0252615131 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 7 321 268,00 грн., у тому числі за основним платежем на 4 880 845,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 440 423,00 грн.

4. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

5. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 364 471,30 грн. (триста шістдесят чотири тисячі чотириста сімдесят одна гривня тридцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко