Постанова № 59043647, 19.07.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1319/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бойко О.Я.,

за участі:

секретаря судового засідання Белінського Г.В.,

представника позивача ОСОБА_1 за довіреністю,

представника третьої особи ОСОБА_2 за довіреністю ,

відповідачі не зявилися,

розглянувши у судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради за участі третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання дій неправомірними та скасування рішення від 25.07.2015 року,-

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради за участі третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» в якому позивач просив суд:

-визнати дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, який виконував функції державного реєстратора, щодо прийняття рішення від 25.07.2015 року стосовно реєстрації у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, а саме трьохкімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 688571851101) за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (код ЄДРПОУ 37825968) неправомірними;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, який виконував функції державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 23151856 від 25.07.2015 року;

-зобовязати Відділ забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради надати до суду письмовий висновок щодо вирішення спору, а саме стосовно реєстрації у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно трьохкімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка суперечить інтересам малолітніх дітей позивача ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_2.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

29 листопада 2006 року між Акціонерним комерційним банком «Укрсиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11086239000 у сумі 90 000 тисяч доларів США на покупку нерухомості.

У забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором № 11086239000 між Банком та ОСОБА_3 укладено Іпотечний договір, який зареєстрований приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7

22.12.2015 року з інформаційної довідки № 50544474 позивачу стало відомо про те, що власником її трьохкімнатної квартири стало ТОВ «Кей-Колект».

Відповідні зміни щодо власника нерухомості вніс 25.07.2015 року до державного реєстру приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4

У квартирі, яка знаходиться в іпотеці, прописані та проживають позивач та її малолітні діти

Позивач вважає, що рішення відповідача прийнято з грубим порушенням, а також всупереч Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого яз забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки квартира, яка належить позивачу відповідає усім вимогам, які встановлені цим Законом та на неї відповідно розповсюджується дія мораторію.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві (а.с.5-12).

Представник третьої особи ТОВ «Кей-Колект» заперечував проти задоволення позову з підстав викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с. 58-65).

Представник третьої особи вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Оскільки, правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно , яке є предметом іпотеки є договір про задоволення вимог іпотеко держателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання.

Відповідачі у судове засідання не зявилися про день, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином та завчасно.

Заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до часткового задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.11.2006 року Акціонерний комерційний банк «Укрсиббанк» та ОСОБА_3. уклали договір про надання споживчого кредиту № 11086239000, згідно з яким Банк надав позивачу кредит на покупку нерухомості, а саме квартири, в іноземній валюті в сумі 90 000 доларів США, терміном на 15 років до 29.11.2027 року із сплатою відсотків 11,30 % річних (а.с.15-19).

29.11.2006 року Акціонерний комерційний інноваційний банк «Укрсиббанк» та ОСОБА_3 уклали іпотечний договір, за умовами якого позивач передала в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме трьохкімнатну квартиру, яка розташована за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, буд.12.корпус 4, кв.32 (а.с.20-21).

25.07.2015 року приватний нотаріус ОСОБА_4, зареєстрував право власності на квартиру 32, яка розташована в м. Одеса, Французький бульвар , буд.12, корпус 4 за ТОВ «Кей-Колект». Підстава виникнення права власності договір іпотеки від 29.11.2016 року (а.с.30-31).

25.11.2015 року ТОВ «Кей-Колект» направило позивачу повідомлення про анулювання боргу (а.с.29).

До вказаних правовідносин суд застосовує такі правові норми.

Правовідносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952-IV (надалі - Закон №1952-IV).

Згідно з ч.1 ст.2 Закону №1952- IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державній реєстрації, відповідно до ч.4 ст.15 Закону №1952-IV, підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1952-IV, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Частина 1 ст.15 Закону №1952-IV встановлює, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав: 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з ч.9 ст.15 Закону № 1952-ІV, державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Відповідно до п.2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868 (надалі Порядок №868) нотаріус проводить державну реєстрацію права власності на нерухоме майно або на об'єкт незавершеного будівництва виключно у випадку вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном.

Таким чином, суд зазначає, що законодавство не передбачає можливості проведення державної реєстрації речових прав на об'єкт нерухомого майна нотаріусом без вчинення ним нотаріальної дії, пов'язаної із переходом таких прав на об'єкт нерухомості. Повноваження нотаріусів на виконання реєстраційних дій у Державному реєстрі прав пов'язуються законодавцем із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном.

Суд встановив, що іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, на підставі ст. 73 Закону України «Про нотаріат» та у звязку з посвідченням цього договору іпотеки була накладена заборона відчуження зазначеної в договорі квартири, яка належить ОСОБА_3 до припинення цього іпотечного договору (а.с.22).

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 нотаріальну дію з нерухомим майном не вчиняв. Посвідчення факту виникнення, переходу або припинення права на нерухоме майно не мало місця.

Таким чином суд зазначає, що відповідач не дотриманні вимоги пункту 2 Порядку №868.

Крім того, з 07.06.2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно з статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно з статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобовязань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами резидентами України в іноземній валюті, та за умови що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є обєктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

-загальна площа такого нерухомого житлового майна (обєкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Суд встановив, що квартира позивача, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 відповідає усім зазначеним вимогам, встановленим Законом України ««Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», тобто на неї розповсюджуються дія вказаного мораторію.

Також суд встановив, що у квартирі, яка знаходиться в іпотеці прописані та проживають позивач з малолітніми дітьми. Зазначене житло є єдиним житлом позивача (а.с.25-27).

Частиною 3 ст.17 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батьки не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобовязуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобовязання.

Суд зазначає, що позивна вимога яка стосується Відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради зобовязати видати письмовий висновок стосовно реєстрації у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно трьохкімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка суперечить інтересам малолітніх дітей позивача ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_2 не належить до задоволення.

Впродовж судового засідання позивач не довів, що звертався за вказаним висновком до Відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради та отримував від нього відмову.

На підставі, встановлених обставин суд дійшов висновку, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 нотаріальна дія з нерухомим майном - предметом іпотеки не вчинялась, посвідчення факту виникнення, переходу або припинення права на нерухоме майно не мало місця, а тому у нотаріуса не було повноважень на прийняття оскаржуваного рішення та проведення реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, дії нотаріуса щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, яке виникає на підставі договору іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до положень ч.3 ст.2 КАС України є протиправними. У зв'язку з відсутністю у нотаріуса повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії з майном та з урахуванням Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Відповідно до положень ст.41 Конституції України та ст.1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини 1950 року держава Україна гарантує громадянам непорушність їхньої приватної власності.

Відповідачем у спростуванні позивних вимог позивача не надано до суду належних доказів. Разом з цим, суд вважає, що позивач довів правомірність заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим позов ОСОБА_3 належить до часткового задоволення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7-9, 11, 71, 86, 94, 128, 159-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, який виконував функції державного реєстратора, щодо прийняття рішення від 25.07.2015 року стосовно реєстрації у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, а саме трьохкімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 688571851101) за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (код ЄДРПОУ 37825968) протиправними.

3.Скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, який виконував функції державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 23151856 від 25.07.2015 року.

4. Стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 (ІНПП НОМЕР_1) сплачений судовий збір у розмірі 1102 (одна тисяча сто дві), 40 грн.

5. У решті позовних вимог відмовити.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений 19 липня 2016 року.

Суддя О.Я. Бойко