Постанова № 59043614, 13.07.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/812/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Носенка М.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Демітекс" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

30 травня 2016 року позивач ОСОБА_3 акціонерне товариство "Демітекс" (надалі - ПАТ "Демітекс", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області (надалі також відповідач) про зобов'язання передати новому балансоутримувачу об'єкти державної власності, а саме: будівлі літ. АР, літ. V, літ АВ, літ R, що розташовані за адресою: вул. Маршала Бірюзова, 26/1, м. Полтава.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем не виконано жодних дій з приводу пошуку нового балансоутримувача об'єктів державної власності, які не увійшли до статутного капіталу та перебувають на балансі ПАТ "Демітекс".

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача вимоги позовної заяви не визнав, у їх задоволенні просив відмовити з підстав викладених у письмових запереченнях /а.с. 23-25/.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

07 листопада 2013 року постановою господарського суду Полтавської області по справі № 917/50/13-г ПАТ "Демітекс" визнано банкрутом. Відповідно до чого, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено арбітражним керуючим підприємства-банкрута ОСОБА_4 /а.с. 9/.

На балансі ПАТ "Демітекс", що знаходиться за адресою вул. М. Бірюзова, 26/1, м. Полтава, перебувають чотири будівлі, які не увійшли до статутного фонду та право власності яких належить Фонду державного майна України, а саме будівлі:

- літ. АР (будка сторожа) інв. номер 23595;

- літ. V (склад балонів) інв. номер 23597;

- літ. АВ (гаражі) інв. номер 23598;

- літ. R (вбиральня) інв. номер 23596.

Загальна первісна вартість вказаних будівель, відповідно до інвентаризаційних відомостей, становить 47200,00 грн.

Позивач неодноразово направляв на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області повідомлення з клопотанням визначити та передати дані об'єкти новому балансоутримувачу, крім того, повідомляв про відсутність можливості утримування даних об'єктів /а.с. 10/.

Однак, відповідач не виконав жодних дій з приводу пошуку нового балансоутримувача об'єктів державної власності, які не увійшли до статутного капіталу та перебувають на балансі ПАТ "Демітекс".

Зазначене вище стало підставою для звернення ПАТ "Демітекс" до суду з даним позовом.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України від 21 вересня 2006 року № 185-V "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Положеннями частини першої статті 3 цього Закону визначено, що об'єктами управління державної власності, зокрема, є державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій.

Згідно підпункту "з" пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" Фонд державного майна України відповідно до законодавства щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна за пропозицією уповноважених органів управління приймає рішення про подальше використання державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських організацій, але перебуває на їх балансі.

Відповідно до пункту 1.2 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19 травня 1999 року № 908/68 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 червня 1999 року за № 414/3707, норми цього Положення застосовуються при управлінні державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але залишилося у них на балансі.

Пунктом 1.3 Положення визначено, що управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом (державні органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства відповідно до таких принципів:

забезпечення ефективності використання та збереження державного майна, здійснення заходів контролю;

сприяння підвищенню ефективності діяльності підприємств, зокрема - покращення фінансового стану господарських товариств, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних капіталів;

наявність альтернативних (залежно від груп майна у межах чинного законодавства) способів забезпечення управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі;

пріоритетність вибору способів управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, дотримання якого забезпечує надходження коштів до Державного бюджету України.

Пунктом 1.4 Положення визначено способи управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі:

- здійснення приватизації відповідно до Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших нормативно-правових актів;

- передача майна в оренду відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна";

- передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності";

- передача майна до сфери управління органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 року № 1482;

- передача майна господарським товариствам, у тому числі у разі ліквідації балансоутримувача, на умовах відповідного договору безоплатного зберігання (далі - договір зберігання) відповідно до вимог законодавства;

- списання об'єктів державної власності у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2007 року № 1314 "Про затвердження Порядку списання об'єктів державної власності";

- передача в оренду, використання захисних споруд цивільного захисту для задоволення господарських, культурних та побутових потреб із збереженням функціонального призначення таких споруд або їх списання у порядку, передбаченому законодавством у сфері цивільного захисту.

Згідно з пунктами 161 та 162 статті 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань:

161) передають на договірних засадах (у тому числі на умовах договору безоплатного зберігання) державне майно, яке у процесі корпоратизації або перетворення державних підприємств у державні акціонерні товариства, 100 відсотків акцій яких належать державі, не увійшло до статутних капіталів господарських товариств та яке не підлягає приватизації, іншим суб'єктам господарювання у разі ліквідації балансоутримувача цього майна або його відсутності;

162) приймають рішення про утворення суб'єктів господарювання державної форми власності, на баланс яких передається державне майно, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, що ліквідовані, і яке залишилося без балансоутримувача.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження.

Таким чином, ліквідатор підприємства-банкрута зобов'язаний прийняти до свого відання та забезпечити збереження лише майно боржника, а не майно, що належить Фонду державного майна України.

Крім того, відповідно до положень статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо;

строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав;

у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та, розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.

Судом встановлено, що 07 листопада 2013 року постановою господарського суду Полтавської області по справі № 917/50/13-г ПАТ "Демітекс" визнано банкрутом. Відповідно до чого, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено арбітражним керуючим підприємства-банкрута ОСОБА_4 /а.с. 9/.

Оскільки, відповідно до норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", після введення ліквідаційної процедури всі договірні відносини, окрім пов'язаних з захистом майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, являються нечинними, та поряд з цим ліквідатором, за період ліквідаційної процедури, не було підписано жодного документу стосовно прийняття до відання підприємства або на відповідальне зберігання об'єктів державної власності, то ПАТ "Демітекс" не може нести обов'язків балансоутримувача зазначених вище об'єктів нерухомості.

Позивачем неодноразово направлялися на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області повідомлення з клопотанням визначити та передати дані об'єкти новому балансоутримувачу, крім того, повідомлялось про відсутність можливості утримування даних об'єктів /а.с. 10/.

Однак, відповідачем не виконано дій, передбачених законодавством України, з приводу пошуку нового балансоутримувача об'єктів державної власності, які не увійшли до статутного капіталу та перебувають на балансі ПАТ "Демітекс".

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні наголошував, що відповідно до Положення "Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі" ефективним способом управління вищевказаними об'єктами є приватизація. Оскільки майно знаходиться у незадовільному стані, то Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області не може провести процедуру приватизації, і наполягає на відшкодуванні збитків, завданих державі незбереженням спірного державного майна, що перебуває на балансі ПАТ "Демітекс", шляхом включення їх до реєстру вимог кредиторів.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога ПАТ "Демітекс" про зобов'язання передати новому балансоутримувачу об'єкти державної власності, а саме: будівлі літ. АР, літ. V, літ АВ, літ R, що розташовані за адресою: вул. Маршала Бірюзова, 26/1, м. Полтава обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області визначити нового балансоутримувача об'єктів державної власності та передати йому наступні об'єкти, а саме: будівлі літ. АР, літ. V, літ. АВ та літ. R, які знаходяться за адресою м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 26/1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області (код ЄДРПОУ 22527015) на користь Публічного акціонерного товариства "Демітекс" витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 15 липня 2016 року.

СуддяС.С. Бойко