Постанова № 59043421, 25.04.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2016 року Справа № 814/193/16

м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Середа О.Ф. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Державного підприємства "Суднобудівний завод імені 61 Комунара", м. Миколаїв

до відповідача 1: СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі ДПС, м. Одеса

до відповідача 2: Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС в Миколаївській області, м. Миколаїв

Суть спору: визнання протиправними дії, зобов"язання вчинити певні дії, заява про виправлення описки в виконавчому листі,

в с т а н о в и в:

24.12.2014 року Державне підприємство "Суднобудівний завод імені 61 комунара" звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними дій.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі ДПС безпідставно відмовила йому у списанні податного боргу.

Відповідачі заперечили проти позову і зазначили, що вказана сума не є податковим боргом, а тому не може бути списана. В зв’язку з цим відповідачі просили суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив.

Представники відповідачів надали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до пункту 4 статті 122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

ДП ”Суднобудівний завод ім.61 комунара” зареєстроване як юридична особа та є платником податків.

Позивач є підприємством, яке відноситься до підприємств оборонно-промислового комплексу.

Відповідно до п.3 ч.3 розд.1 Закону України ”Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування підприємств оборонно-промислового комплексу” від 02.10.12 №5414-VI (далі Закон №5414) – підлягає списанню податковий борг (у тому числі встановлений судовими рішеннями та реструктуризований) станом на 1 липня 2012 року, не сплачений станом на дату набрання чинності цим Законом, платників податків – підприємств оборонно-промислового комплексу, які включені до складу Державного концерну ”Укроборонпром” (далі – підприємства оборонно-промислового комплексу), перед бюджетом (у тому числі податковий борг, який виник у зв’язку з порушеннями податкового, валютного та митного законодавства), а також грошові зобов’язання, які виникнуть у зв’язку із застосуванням механізму списання відповідно до статті 2 Закону України ”Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу – учасників Державного концерну ”Укроборонпром” та забезпечення їх стабільного розвитку”.

23.11.12 позивач, листом №36/1113, звернувся до відповідача-1, щодо списання податкового боргу передбаченого вказаною нормою.

11.12.12 відповідач-1, листом б/н, повідомив позивача, що 28.11.12 ним прийняте рішення №1 про списання податкового боргу ДП ”Суднобудівний завод ім.61 комунара” в загальній сумі 45 884 511, 02грн., з яких податок на доходи фізичних осіб – 2 668 460, 91 грн.

Позивач зазначає, що його податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, складав на 01.07.12 – 7 841 115, 51 грн. Таким чином відповідач-1 не прийняв рішення, про списання податкового боргу з вказаного податку на суму 5 172 654, 60 грн.

Відповідачі в запереченнях не заперечили проти наявності суми 5 172 654, 60 грн., але не вважають її податковим боргом оскільки з квітня 2011 платники податків не подають декларацію з податку на доходи фізичних осіб, а подають податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку. Тому заборгованість позивача по розрахункам з бюджетом по податку на доходи фізичних осіб є кредиторською заборгованістю, а не податковим боргом.

Податковий кодекс України не містить такого поняття, як кредиторська заборгованість по розрахункам з бюджетом.

Відповідно до п.п.14.1.180 п.14.1 ст.180 ПК України – податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб – юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента – юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

При цьому п.18.2 ст.18 ПК України визначено, що податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов’язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Підпунктом 14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що грошове зобов’язання платника податків – сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання.

Згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України – податковий борг – сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

Аналізуючи вказані норми суд зазначає, що оскільки податковий агент прирівнюється до платників податку і має права та виконує обов’язки, встановлені ПК України для платників податків, заборгованість податкового агента по сплаті податку на доходи фізичних осіб є податковим боргом.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування підприємств оборонно-промислового комплексу» від 02.10.2012 року, який набрав чинності 31.10.2012 року, до Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України була включена стаття 2-2.

Відповідно до статті 2-2 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України підлягає списанню податковий борг (у тому числі встановлений судовими рішеннями та реструктуризований) станом на 1 липня 2012 року, не сплачений станом на дату набрання чинності цим Законом, платників податків – підприємств оборонно-промислового комплексу, які включені до складу Державного концерну «Укроборонпром» (далі - підприємства оборонно-промислового комплексу), перед бюджетом (у тому числі податковий борг, який виник у зв'язку з порушеннями податкового, валютного та митного законодавства), а також грошові зобов'язання, які виникнуть у зв'язку із застосуванням механізму списання відповідно до статті 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку».

Суми, списані відповідно до положень цього пункту та Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку», не включаються до доходів та витрат учасників процедури списання.

Контролюючі органи в межах їх компетенції у порядку, передбаченому для списання безнадійного податкового боргу, здійснюють списання зазначених сум протягом десяти робочих днів з дня подання заяви платника податків.

На списані відповідно до положень цього пункту суми не нараховується пеня, штрафні санкції, що встановлені цим Кодексом.

23.11.2012 року позивач листом №36/1113 звернувся до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби щодо списання податкового боргу, передбаченого вказаною нормою.

11.12.2012 року Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби листом б/н повідомила позивача, що 28.11.2012 року ним прийняте рішення №1 про списання податкового боргу ДП «Суднобудівний завод ім.61 комунара» в загальній сумі 45 884 511,02грн., з яких податок на доходи фізичних осіб - 2 668 460,91 грн.

Позивач зазначає, що його податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, складав на 01.07.2012 року - 7 841 115,51 грн.

А отже, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби не прийняла рішення про списання податкового боргу з вказаного податку на суму 5 172 654,60 грн.

Крім того, відповідачі не заперечували проти наявності суми 5 172 654,60 грн., але не вважають її податковим боргом, оскільки з квітня 2011 платники податків не подають декларацію з податку на доходи фізичних осіб, а подають податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку. Тому заборгованість позивача по розрахункам з бюджетом по податку на доходи фізичних осіб є кредиторською заборгованістю, а не податковим боргом.

Оскільки, Податковий кодекс України не містить такого поняття, як кредиторська заборгованість по розрахункам з бюджетом.

Відповідно до п.п.14.1.180 п.14.1 ст.180 ПК України - податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

При цьому п.18.2 ст.18 ПК України визначено, що податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Підпунктом 14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання.

Згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України - податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Аналізуючи вказані норми суд першої інстанції вірно зазначає, що оскільки податковий агент прирівнюється до платників податку і має права та виконує обов'язки, встановлені ПК України для платників податків, заборгованість податкового агента по сплаті податку на доходи фізичних осіб є податковим боргом.

Матеріалами справи підтверджено належними та допустимими доказами наявність податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, а саме довідкою головного бухгалтера ДП "Суднобудівний завод ім. 61 Комунара", про наявність податкового боргу на доходи фізичних осіб.

В зв'язку з тим, що під час розгляду справи позивача переведено на облік до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, та у зв'язку з тим, що Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби також не приймала рішення про списання позивачу податкового боргу, зобов'язання по прийняттю рішення про списання податкового боргу необхідно покласти на Державну податкову інспекцію у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС Миколаївської області.

Отже, суд приходить до висновку, що податок на доходи фізичних осіб, нарахований та несплачений позивачем з квітня 2011 по 01.07.12 в сумі 5 172 654, 60 грн. є податковим боргом, та підлягає списанню відповідно до Закону № 5414.

Таким чином дії відповідача-1 щодо відмови списання податкового боргу – податку з доходів фізичних осіб в розмірі 5 172 654, 60 грн. є протиправними.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі присудити на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державного підприємства ”Суднобудівний завод ім. 61 комунара” задовольнити.

Визнати протиправними дії Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби, щодо відмови Державному підприємству ”Суднобудівний завод ім. 61 комунара” у списанні податкового боргу – податку з доходів фізичних осіб в розмірі 5 172 654,60 грн.

Зобов’язати Державну податкову інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС в Миколаївській області прийняти рішення про списання Державному підприємству ”Суднобудівний завод ім.61 комунара” податкового боргу – податку з доходів фізичних осіб в сумі 5 172 654, 60 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О. Ф. Середа