Постанова № 59043368, 25.04.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2016 року Справа № 814/2431/15

м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду О.Ф. Середа розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі Миколаївської області, м. Миколаїв,

до відповідача: ОСОБА_1 відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, м. Снігурівка,

Суть спору: зобовязання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі Миколаївської області (надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (надалі - відповідач) про зобовязання вчинити певні дії.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач при здійсненні виконавчих дій не вживає заходів, передбачених ст.ст.11, 32 Закона України «Про виконавче провадження», тому сума боргу не погашена та зобовязання боржником за виконавчим листом не виконані.

Відповідач надав заперечення проти позову та зазначив, що ним вживались всі заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 4 статті 122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Постановою від 17.01.2015 року відповідачем було відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа № 814/1408/13-а від 03.07.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПФУ боргу в розмірі 4 572, 42 грн.

Відповідно до вимог статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" 21 січня 2015 року відповідачем було винесено постанову про приєднання до зведеного виконачого провадження № 48308944.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до вимог статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" 05.06.2015 року відповідачем було винесено постанову про приєднання до зведеного виконачого провадження № 48308944.

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

В ході здійснення виконавчого провадження відповідачем було встановлено, що боржник відкритих розрахункових рахунків у банках та інших фінансових установах не має, доходів, згідно довідки ДПС не має, боржник на обліку ПФУ не перебуває та відсутня інформація стосовного його останнього місця роботи, транспортні засоби за боржником не зареєстровані, згідно довідки ВАДР УМВС України в Миколаївській області боржник зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Постановою державного виконавця від 19.10.2015 року повторно накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2, та ця постанова зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України суд повинен перевірити, чи діяв субєкт владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Стаття 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що державний виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішення є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника; звернення стягнення на заробітну плату, доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України (п. 3.7.1) передбачені строки здійснення виконавчого провадження. Державний виконавець зобовязаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята 17.01.2015 року. 05.06.2015 року відповідачем було винесено постанову про приєднання до зведеного виконачого провадження № 48308944. Строк проведення виконавчих дій по примусовому виконанню виконавчого листа закінчується 05.12.2015 року.

Позивач обґрунтовує позов тим, що відповідач не викликав боржника та не виніс постанову про його привід через органи внутрішніх справ, не звернуся до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника, не звернувся до суду з поданням про розшук боржника та не наклав арешт на майно боржника.

В письмових запереченнях представник відповідача пояснив, що державний виконавець неодноразово виходив на місце проживання боржника ОСОБА_2 та залишив йому виклик до державної виконавчої служби, але він по виклику не зявився, про що складено відповідні акти. Крім того, 19.10.2015 року державним виконавцем до ОСОБА_1 УМВС у Миколаївській області направлено постанову про примусовий привід боржника на 28.10.2015 року до відділу.

Документи виконавчого провадження та дії, які здійснив державний виконавець по примусовому виконанню судового рішення свідчать, що у ОСОБА_2 відсутнє майно та доходи, на яке можливо звернути стягнення для погашення заборгованості перед позивачем по справі.

Інших строків, порядок, послідовність здійснення державним виконавцем виконавчих дій, як загальний строк здійснення виконавчого провадження, передбаченого Інструкцією про проведення виконавчих дій, чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів, виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Таким чином, на підставі вище викладеного, ставити питання про несвоєчасність виконання та не в повному обсязі відповідачем виконавчих не можливо.

Позовні вимоги в частині зобовязання державного виконавця негайно вжити передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання виконавчого листа також задоволенню не підлягають, оскільки Закон України «Про виконавче провадження» не містить таких вимог до державного виконавця стосовно вжиття заходів негайно для проведення виконавчих дій.

Згідно статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Позивач всупереч статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів суду ті обставини, якими він обґрунтовує позов.

За таких обставин позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У позові Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі Миколаївської області відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О. Ф. Середа