Постанова № 59043364, 31.05.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 року Справа № 814/870/16

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Середи О.Ф., розглянув в порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовом: Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Миколаїв

до відповідача: Комунального підприємства Добробут, смт. Криве Озеро, Миколаївська область

Cуть спору: стягнення заборгованості в сумі 32 570, 82 грн.,

в с т а н о в и в:

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі позивач) звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства Добробут (надалі відповідач) адміністративно-господарських санкцій в сумі 32 570, 82 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що незважаючи на потребу у інвалідах для працевлаштування в рахунок виконання нормативу, згідно звіту за 2015 рік, відповідач про вакантні робочі місця для інвалідів органи зайнятості не інформував. За невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів підприємство повинно було сплатити 32 570, 82 грн., з яких: адміністративно-господарська санкція в сумі 32 318, 75 грн. та пеня в сумі 252, 07 грн.

Представник позивача у судове засідання не зявився, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не зявився, заперечення суду не подав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся ухвалою про відкриття провадження в адміністративній справі, яку отримав 13.05.2016 року, відповідно до відмітки про вручення на поштовому повідомленні.

Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів, а відсутність повноважних представників сторін, відповідно до ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні № 875-XII від 21.03.1991 року (далі - Закон № 875) та п. п. 3, 5, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі в 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, в тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України Про зайнятість населення, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності мають щомісяця подавати центрам зайнятості за місцем їх реєстрації адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів. Формою подання зазначених адміністративних даних є форма звіту № 3-ПН Звіт про наявність вакансій, затверджена Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 420 від 19.12.2005 року.

Постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 року затверджений Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Згідно з вказаним Порядком інформація про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

З матеріалів справи вбачається, що Комунальне підприємство Добробут не надавало звіти за формою № 3-ПН із вакансіями для осіб з інвалідністю на протязі всього 2015 року.

Таким чином, попри потребу у працевлаштування одного інваліда в рахунок виконання нормативу, вимоги законодавства щодо своєчасного та в повному обсязі подання інформації територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, про попит на робочу силу (вакансії), у 2015 році відповідач не мав вакансій для цієї категорії осіб і, як наслідок, не інформував органи працевлаштування про їх наявність.

Зазначене є порушенням вимог ч.3 ст. 18 Закону № 875-ХІІ та приписів п. 4 ч. З ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення".

Аналогічних висновків дійшов Вищий адміністративний суд України у мотивувальній частині ухвали від 15.01.2013 року прийнятій за результатами розгляду касаційної скарги Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011 року у справі за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат імені ОСОБА_1» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, в якій зазначив у своєму рішенні про те, що Відповідачем у 2009 році не виконано у повному обсязі обов'язок інформувати державну службу зайнятості про утворення робочих місць та наявність вакансій для організації працевлаштування інвалідів, оскільки така інформація до центру зайнятості (звіти за формою № 3-ПН) ним подавалася не щомісяця та у кількості вакантних робочих місць для інвалідів меншій за необхідну для виконання нормативу, що є правопорушенням у сфері господарювання.

Так, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами у 2015 році, відповідач повинен був до 16.04.2016 року самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 32 318,75 грн.

Відповідно до ст. 20 ч. 2 Закону № 875, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 % річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

За несплату адміністративно-господарських санкцій позивач нарахував пеню в сумі 252, 07 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості складає 32 570, 82 грн., що підтверджується розрахунком.

Відповідач адміністративно-господарські санкції у встановлені строки добровільно не сплатив.

На думку позивача, подання звітів за формою № 3-ПН до районного центру зайнятості з вакансіями для інвалідів не слід вважати тотожнім виконанню нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки ч. 5 ст. 19 Закону України № 875 прямо вказує, що виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Тобто, якщо на підприємстві з будь-яких причин не було працевлаштовано необхідної кількості інвалідів дане підприємство є таким, що не виконало норматив.

Тобто, попри потребу у працевлаштуванні одного інваліда в рахунок виконання нормативу Приватне підприємство «Прометей» в порушення вимог ч.3 ст. 18 Закону № 875-ХІІ та приписів п. 4 ч. З ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" зняло вакансію для працевлаштування інвалідів.

Згідно з частиною 10 статті 20 Закону № 875 Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

Згідно до положень статті 11, частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач своїм правом не скористався. Заперечень на адміністративний позов чи доказів сплати боргу до суду не надав.

Під час розгляду справи судом встановлено, що доказів того, що відповідач щомісячно надав звіти про наявність вакансій за Формою № 3-ПН не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 122, 158, 160-163, 167, 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства Добробут на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 32 570, 82 грн. (тридцять дві тисячі п"ятсот сімдесят гривень 82 копійки) заборгованості з яких: адміністративно-господарські санкції у розмірі 32 318, 75 грн.; пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 252, 07 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку/

Головуючий суддя О. Ф. Середа