Постанова № 59043301, 15.07.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2016 року справа № 813/1520/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Кухар Н.А.

при секретарі судового засідання Єдинак Г.Б.

за участі представників:

від позивача ОСОБА_1

від відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області у якому просить:

1)визнати протиправним та скасувати наказ Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 04.04.2016 року № 16-О «Про звільнення» в частині звільнення 04.04.2016 року завідувача сектору адміністрування майнових податків управління доходів і зборів з фізичних осіб ОСОБА_3 з роботи згідно п.1 ст. 40 КЗпП України (скорочення штатної чисельності);

2)поновити ОСОБА_3 на роботі в Дрогобицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області з 05.04.2016 року на посаді завідувача сектору адміністрування майнових податків управління доходів і зборів фізичних осіб;

3)стягнути з Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.04.2016 року по 04.05.2016 року.

Ухвалою від 05.05.2016 року відкрито провадження у справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при звільненні з роботи Дрогобицькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області не було взято до уваги, що посада завідувача сектору адміністрування майнових податків управління і зборів з фізичних осіб, яку позивач займав до звільнення не підлягала ліквідації. Після звільнення позивача з роботи було переведено з іншої посади на посаду завідувача сектору адміністрування майнових податків управління доходів і зборів з фізичних осіб ОСОБА_4. Вказує, на те, що не було запропоновано позивачу на протязі цього часу іншу посаду в Дрогобицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області. Крім того, позивач зазначає, що при звільненні з роботи не було враховано наявність у позивача переважного права на залишення на роботі, оскільки: а) продуктивність праці в позивача є вищою, за інших працівників в тому числі ОСОБА_4; б) на утримання перебуває двоє дітей; в) стаж роботи в податкових органах позивача є більший, ніж у інших працівників в тому числі у ОСОБА_4 Вважає, що наказ № 16-О від 04.04.2016 року «Про звільнення» в частині звільнення 04.04.2016 року завідувача сектору адміністрування майнових податків управління доходів і зборів з фізичних осіб ОСОБА_3 з роботи згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України не відповідає вимогам чинного законодавства, є незаконним та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, просить позов задоволити.

Позиція відповідача викладена у письмовому запереченні на позов та обґрунтовується тим, що на підставі наказів ДФС України від 25.12.2015 року № 996 «Про затвердження чисельності працівників податкових органів ДФС» від 11.01.2016 року № 17 «Про введення в дію Структур територіальних органів ДФС та затвердження методичних рекомендацій щодо їх побудови», наказами Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 01.02.2016 року № 67 «Про введення в дію структури Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області» Дрогобицькою ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області здійснено проведення процедури скорочення (штатної) чисельності працівників. Штатним розписом на 2015 рік затверджено штат в кількості 176 штатних одиниць, а в штатному розписі на 2016 рік затверджено Наказом Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області № 69 від 02.02.2016 кількість штатних одиниць -127. В свою чергу штатна чисельність Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області зменшена в кількості на 49 (сорок девять) штатних одиниць. 02.02.2016 року ОСОБА_3 було попереджено про наступне вивільнення її із займаної посади 04.04.2016 року згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України з яким його було ознайомлено, про що свідчить його підпис. Наказом Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 04.04.2016 року № 16-0 «Про звільнення у звязку із скороченням штатної чисельності» ОСОБА_3 звільнено з посади завідувача сектору адміністрування майнових податків управління доходів і зборів з фізичних осіб Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області у звязку із скороченням штатної чисельності згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. Вказують, на те, що звільнення позивача проведено у відповідність з вимогами чинного трудового законодавства. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав наведених у запереченні на адміністративний позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_5 в Дрогобицькій обєднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Львівській області працював з 28.05.2001 року на різних посадах та з 06.02.2015 року на посаді завідувача сектору адміністрування майнових податків управління доходів і зборів з фізичних осіб Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, що підтверджується копією його трудової книжки.

Судом встановлено, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 840 «Про внесення змін у додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2015 року № 85» щодо затвердження граничної чисельності працівників територіальних органів ДФС, наказу ДФС України від 11.12.2015 року № 978 «Про затвердження чисельності працівників територіальних органів ДФС, наказів ДФС України від 25 грудня 2015 року № 996 «Про затвердження чисельності працівників податкових органів ДФС» від 17 січня 2016 року № 17 «Про введення в дію структур територіальних органів ДФС та затвердження методичних рекомендацій щодо їх побудови», наказів Дрогобицької ОДПІ від 01 лютого 2016 року № 67 «Про введення в дію структури Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області» та затвердження переліку індексів структурних підрозділів» та від 02 лютого 2016 року № 69 «Про введення в дію штатного розпису Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області» та у звязку з скорочення штатної чисельності Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області, позивача про вивільнення було попереджено під підпис 02.02.2016 р. (а.с.50).

04 квітня 2016р. відповідачем прийнято наказ № 16-О «Про звільнення» завідувача сектору адміністрування майнових податків управління доходів і зборів фізичних осіб ОСОБА_3 з роботи згідно п.1 ст. 40 КЗпП України (скорочення штатної чисельності).

Суд, вирішуючи спір по суті, виходить з наступного.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктом 15 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Загальні підстави звільнення працівників визначені Кодексом законів про працю України (далі КЗпП України).

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Згідно правової позиції Верховного Суду України висловленої в постанові від 1 липня 2015 року у справі N 6-491цс15, власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" не може бути визнано, що власник або уповноважений ним орган виконав обов'язок по працевлаштуванню, якщо працівнику не була надана на тому або на іншому підприємстві (установі, організації) інша робота, або запропонована робота, від якої він відмовився з поважних причин.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" зазначається, що "Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Аналіз норми п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України дає підстави для висновку, що підставою для розірвання трудового договору за ініціативи власника або уповноваженого ним органу є зміни в організації виробництва і праці, які у свою чергу можуть мати місце у випадках ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Тому, під змінами в організації виробництва і праці, які можуть бути підставою для розірвання трудового договору слід розуміти, в тому числі скорочення чисельності або штату працівників, що призводить до скорочення займаної працівником посади та зумовлює його звільнення у випадку неможливості переведення працівника на іншу посаду.

З наданих відповідачем доказів, суд встановив, що відповідно до наказу № 67 від 01 лютого 2016 року «Про введення в дію структури Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області» та затвердження переліку індексів структурних підрозділів» надано структуру Дрогобицької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, яка затверджена начальником ГУ ДФС у Львівській області ОСОБА_6 18 січня 2016 року згідно наданої структури зазначено індекс структурного підрозділу 13-09-13 та назву структурного підрозділу Управління податків і зборів з фізичних осіб із штатною чисельністю -21 працівник, де включено адміністрування майнових податків і зборів з фізичних осіб із штатною чисельністю 2 працівники.

З наданих штатних розписів за 2015 та на 2016 роки Дрогобицької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області встановлено, що у самій структурі відбулося перейменування управління, а саме: з 18.01.2016 року Управління доходів і зборів з фізичних осіб перейменовано на Управління податків і зборів з фізичних осіб, а також відповідно перейменовано назву сектору «Сектор адміністрування майнових податків» на «Сектор адміністрування майнових податків і зборів з фізичних осіб».

В контексті цього необхідно зазначити, посада - це визначена структурою і штатним розкладом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

Підсумовуючи зазначене, суд вважає, що такі зміни не мали жодного відношення до посади завідувача сектору адміністрування майнових податків управління доходів і зборів з фізичних осіб на якій працював позивач, оскільки такі не призвели до скорочення посади завідувача сектору адміністрування майнових податків управління доходів і зборів фізичних осіб, яку займав позивач оскільки у новоутвореному управлінні така посада також існує.

Тому, виходячи із правової природи змін в організації праці Дрогобицької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (у частині, що стосується позивача), такі зміни не можуть вважатися законною підставою для звільнення позивача, оскільки фактично змінилася лише назва структурного підрозділу у якому працював позивач (із «Сектор адміністрування майнових податків»» на «Сектор адміністрування майнових податків і зборів з фізичних осіб»). При цьому, як зазначалося, правовий статус таких підрозділів не змінився, крім того у штаті як ліквідованого так і новоутвореного управління існувала аналогічна посада «завідувач сектору» яку займав позивач до його звільнення.

Також суд констатує, що в структурному підрозділі не відбулися зміни у його складі за спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Отже, звільнення ОСОБА_3 із посади завідувача сектору адміністрування майнових податків управління доходів і зборів з фізичних осіб, на переконання суду, є безпідставним та ґрунтується на помилковому застосуванні норм п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, що свідчить про його незаконність, оскільки фактично займана позивачем посада скорочення не зазнала.

Такий висновок узгоджується із практикою Вищого адміністративного суду України (Ухвала від 30.09. 2015 року у справі № К/800/20490/15, від 18.02.2014 року у справі № К/800/40453/13). Зміст висновків суду касаційної інстанції полягає у тому, що у випадку коли ліквідовується один структурний підрозділ юридичної особи публічного права із створенням іншого, на який покладено такі ж функції, і у складі якого є така ж посада яку займала звільнена особа, таке звільнення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України вважається безпідставним.

Зокрема, крім відсутності правових підстав для звільнення позивача, суд вважає, що відповідач звільнивши ОСОБА_3 порушив ще й процедуру звільнення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач при звільненні позивача із займаної посади, як нормативну підставу для звільнення зазначив п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Разом із тим, Дрогобицькою обєднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Львівській області залишено поза увагою, приписи частини 2 статті 40 КЗпП України якими передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За загальним правилом, таке переведення повинно забезпечуватися на іншу посаду за цією ж трудовою функцією (спеціальність, кваліфікація, виконувані обов'язки).

Крім того, згідно із ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Як зазначалося, Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» (п. 19), роз'яснив, що судам необхідно надавати оцінку і тому, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

При досліджені судом справи з метою перевірки законності процедури звільнення позивача повідомлення про наступне вивільнення із займаної посади у зв'язку із скороченням штатної чисельності, встановлено, що позивач був ознайомлений 02.02.2016 року. У повідомленні було вказано, що наступне звільнення із займаної посади 04.04.2016 року.

Крім того, у повідомленні, було зазначено, що пропозиції щодо наявних вакантних посад у структурі Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області будуть запропоновані протягом двох місяців.

Відповідач одночасно із попередженням про звільнення позивача, повинен був та міг запропонувати позивачу іншу посаду за цією ж трудовою функцією (спеціальність, кваліфікація, виконувані обов'язки), якою як зазначалося вище, є посада завідувач сектору новоутвореному управлінні.

Однак, Наказом Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області № 10-О від 04.03.2016 року було переведено з 25 березня 2016 року головного державного ревізора інспектора відділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ОСОБА_4 на посаду завідувача сектору адміністрування майнових податків і зборів управління податків і зборів з фізичних осіб з посадовим окладом згідно штатного розпису у розмірі 1544 грн., на місяць, як такого, що успішно пройшов стажування.

Тобто, саме до наступного звільнення із займаної посади позивача (04.04.2016 року) відповідачем було прийнято наказ Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області № 10-О від 04.03.2016 року «Про переведення» ОСОБА_4 на посаду завідувача сектору адміністрування майнових податків і зборів управління податків і зборів з фізичних осіб.

В судовому засіданні представником відповідача (а.с.51-53) надана інформаційна таблиця щодо рівня освіти та стажу роботи працівників, які залишилися працювати в управління податків і зборів з фізичних осіб Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області та які були звільненні.

Як підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3 звільнений з посади завідувача сектору, стаж роботи його станом на 31.03.2016 року ( загальний 17 р. 11 м., стаж роботи в органах державної служби - 14 р.9 м.); ОСОБА_4 працює на посаді завідувача сектору, стаж роботи його станом на 31.03.2016 року ( загальний 13 р. 11 м., стаж роботи в органах державної служби - 13 р.5 м).

Таким чином, звільнивши позивача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, відповідач не вжив жодних заходів з метою працевлаштування позивача на відповідній посаді у новоутвореному управлінні, що свідчить про порушення встановленого порядку його звільнення. Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України висловленою у постанові від 01.04.2015 року та із висновком Вищого адміністративного суду України який міститься в ухвалі від 20.11.2014 року у справі № К/800/23885/13.

Підсумовуючи зазначене, суд доходить висновку, що звільнення ОСОБА_3 є незаконним, оскільки проведене роботодавцем (Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області ) як без визначених законом підстав так і в порушення встановленої процедури, а тому наказ Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області від 04.04.2016 року № 16-О є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про поновлення позивача на роботі, то суд розглядаючи її бере до уваги наступне.

Визначаючись щодо посади, на якій підлягає поновленню позивач, суд зважає, що фактично змінилася назва структурного підрозділу у якому працював ОСОБА_3. При цьому зміни штату мали місце у частині, що не стосується посади яку займав позивач. Як зазначалося, правовий статус підрозділів (їх основні завдання, функції) не змінився. Крім того у штаті як у ліквідованого так і новоутвореного управління існувала аналогічна посада «завідувач сектору» яку займав позивач до його звільнення.

Отже, незаконно звільнений із займаної посади ОСОБА_3 підлягає поновленню на посаді аналогічній із посадою з якої його звільнено яка існує на даний момент. Такий висновок узгоджується із практикою Вищого адміністративного суду України (Ухвала від 30.09. 2015 року у справі № К/800/20490/15, від 18.02.2014 року у справі № К/800/40453/13).

Водночас, згідно з п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, постанова суду в частині поновлення позивача та стягнення грошового забезпечення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника. У відповідності до ч. 3 п. 2 даного Порядку, збереження заробітної плати «у всіх інших випадках», до яких відноситься й випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до оскаржуваного наказу, позивача було звільнено із Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області з 04.04.2016 року.

В матеріалах справи містяться довідка № 4058/9/13-08-05-00 від 02.06.2016 року про доходи позивача за останні 2 місяці перед звільненням, відповідно до якої середньоденна заробітна плата за останні два місця роботи складає 178, 46 грн., а середньомісячна заробітна плата за останні два місця роботи складає 3836, 89 грн.

Тривалість вимушеного прогулу позивача складає 69 робочих днів, відтак, розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу складає 12313,74 грн. (178, 46 грн. х 69 днів).

Від розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу слід вирахувати отримані позивачем виплати від Дрогобицького міськрайонного центру зайнятості станом на за період з 05.05.2016 року по 21.06.2016 року в сумі 4661, 65 грн. згідно довідки від 13.07.2016 року № 991/03.

Всього до стягнення підлягає заробітної плата за час вимушеного прогулу в розмірі 7652, 09 грн.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ст.94 КАС України, оскільки судові витрати у формі судового збору позивачем у справі не були понесені, а тому не підлягають стягненню на його користь.

Керуючись ст. ст. 17-19, 94, 160-163, КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Дрогобицької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 04 квітня 2016 року № 16-О в частині звільнення завідувача сектору адміністрування майнових податків управління доходів і зборів з фізичних осіб ОСОБА_3 з роботи згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України (скорочення штатної чисельності).

Поновити ОСОБА_3 на посаді завідувача сектору адміністрування майнових податків і зборів з фізичних осіб Дрогобицької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області з 05 квітня 2016 року.

Стягнути з Дрогобицької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 7652, 09 грн. (сім тисяч шістсот пядесят дві грн. 09 коп.) з врахуванням податків, зборів та обовязкових платежів.

Постанову в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 3836, 89 грн., (три тисячі вісімсот тридцять шість грн., 89 коп.) з врахуванням податків, зборів та обовязкових платежів звернути до негайного виконання.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

СуддяКухар Н.А.

Повний текст постанови виготовлено 19.07.2016 року.