Постанова № 59043111, 13.07.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року 13год.11хв.Справа № 808/329/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Дуляницької С.М., за участю секретаря судового засідання Філоненко Ю.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивач: ОСОБА_1,

відповідача : представник Біссаров А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №000001 від 11.01.2016,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) - звернулась до суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №000001 від 11.01.2016.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року, провадження по справі №808/329/16 зупинялось до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/302/16-а (провадження №2-а/320/48/16).

В судовому засіданні 13.07.2016 на підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом здійснено заміну первинного відповідача - Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області на його правонаступника - Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області (далі - відповідач) у зв'язку з реорганізацією.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала з підстав, викладених в позовній заяві. Зокрема вказала на відсутність у діях позивача порушень вимог законодавства, а відтак, і наявність підстав для застосування штрафу. Крім того вказала, що позивач використовує для здійснення господарської діяльності частину магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" площею 20 кв.м. та відповідно звільнена від обов'язкового приймання спеціальних платіжних засобів для розрахунків. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив та зазначив, що абзацом 3 частини другої статті 17 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 року №1023-ХІ забороняється у будь-який спосіб обмежувати використання споживачем електронних платіжних засобів. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, що 29 грудня 2015 року головним спеціалістом відповідача Пакетою Е.В. проведено перевірку позивача з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів.

За результатами перевірки складено акт №000134 від 29.12.2015 року (а.с.6-8). Перевіркою встановлено порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів, яке виявилось у обмеженні використання споживачами під час здійснення ними розрахунків за придбані товари електронних платіжних засобів, приймання до сплати яких у відповідності до законодавства є обов'язковим на підставі ст. 17 Закону України "Про захист прав споживачів" та п.21 Порядку провадження торгівельної діяльності та правил торгівельного обслуговування на ринку споживчих товарів.

Позивач в судовому засіданні не заперечує обставин, що на час проведення перевірки в неї не було можливості приймати електронні платіжні засоби.

На підставі вказаного акта, відповідачем прийнято постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" №000001 від 11.01.2016 року, якою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 8500 грн. за обмеження використання споживачами під час здійснення ними розрахунків за придбані товари електронних платіжних засобів, приймання до сплати яких відповідно до законодавства є обов'язковим (а.с.9).

Надаючи правову оцінку постанові відповідача про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України "Про захист прав споживачів" №000001 від 11.01.2016 року, суд враховує таке.

Абзацом 3 частини другої статті 17 Закону України "Про захист прав споживачів" забороняється у будь-який спосіб обмежувати використання споживачем електронних платіжних засобів, якщо відповідно до законодавства продавець (виконавець) зобов'язаний приймати їх до сплати.

Відповідно до п. 21 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833, суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити можливість використання спеціальних платіжних засобів під час здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) відповідно до законодавства.

В той же час, частиною другою Постанови Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2010 року № 878 "Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів" звільнено від обов'язкового приймання спеціальних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) заклади громадського харчування закритого типу, які обслуговують певний контингент споживачів, зокрема особовий склад Збройних Сил та інших військових формувань, студентів, учнів та викладачів вищих, професійно-технічних, загальноосвітніх навчальних закладів, працівників промислових підприємств, підприємства торгівлі з торговельною площею до 20 кв. метрів (крім автозаправних станцій), а також суб'єкти господарювання, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення менше ніж 25 тис. осіб.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, загальна площа нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, складає 36,1 кв. м. (а.с.23).

Позивач для здійснення своєї підприємницької діяльності використовує в приміщенні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", який розташований за адресою: АДРЕСА_1, лише частину площі - 20 кв.м.

На іншій частині магазину (16,1 кв.м.) підприємницьку діяльність здійснює фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (а.с.26-28).

Відповідач вважає, що оскільки торговельна площа, на якій здійснює господарську діяльність позивач, складає 20 кв.м., отже позивач не звільнений від обов'язку приймати електронні платіжні засоби.

З приводу використання прийменникової конструкції "з торговельною площею до 20 кв. метрів" та можливість її тлумачення як: "площа, менша за 20 кв. метрів", тобто, 19,99 кв. метрів, оскільки відсутнє уточнення верхньої межі кількісного показника через слово "включно" суд вважає за необхідне зазначити таке.

Прийменник "до" в поєднанні з числівниково-іменниковою формою в українській мові виражає двоє кількісних значень: 1) приблизну кількість кого-, чого-небудь; 2) крайню кількісну межу чого-небудь.

Конструкція "з торговельною площею до 20 кв. метрів" означає, що крайня верхня межа, якої може сягнути площа приміщення, 20 кв.метрів. Вищою від цієї кількісної межі вона не може бути, а нижчою за неї - може. Слово "включно" в цій конструкції не потрібне, бо прийменник "до" з числівниково-імениковою формою виражає входження до кількісної межі, визначеної числівником.

Крім того, в матеріалах справи наявна ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2016 по справі №320/302/16-а, якою залишено без змін постанову Мелітопольського міськрайонного суд Запорізької області, в якій встановлені обставини, що позивач для здійснення своєї підприємницької діяльності використовує в приміщенні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", лише частину магазину, площею 20 кв. м. В зв'язку із цим позивач, на підставі положень п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів", звільнена від обов'язкового приймання спеціальних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) (а.с.104-108, 120-121).

Згідно з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що при прийнятті постанови про накладення стягнень від 11.01.2016 №000001 відповідачем не було враховано усіх обставин, що мають значення для прийняття такої постанови, а зокрема того, що позивач використовує у власній господарській діяльності частину магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" торгівельною площею 20 кв. метрів, що звільняє від обов'язкового приймання спеціальних платіжних засобів, а відтак постанова від 11.01.2016 № 000001 є протиправною та підлягає скасуванню.

Судові витрати, відповідно до ст. 94 КАС України, присуджуються на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" №000001 від 11.01.2016.

Присудити на користь позивача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 40311343).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М.Дуляницька