Постанова № 59042940, 13.07.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року 14год.50хв.Справа № 808/1164/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Дуляницької С.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Строймаркет"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання незаконним та скасування рішення від 30.03.2016 № 1,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Строймаркет" (далі - позивач, ТОВ "Строймаркет") звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя, відповідач), в якому позивач, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.23-24) просить визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 30.03.2016 № 1 щодо відмови у досягненні податкового компромісу ТОВ "Строймаркет" за податковим повідомленням-рішенням від 14.02.2015 № 010.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ТОВ "Строймаркет" підпадає під всі визначені критерії для застосування податкового компромісу. Позивачу вже було відмовлено у застосуванні процедури податкового компромісу. Рішення про відмову позивач оскаржив в судовому порядку. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.06.2015 у справі № 808/3094/15, яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення про відмову в застосуванні податкового компромісу від 29.04.2015 № 47 та зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву ТОВ "Строймаркет" щодо досягнення податкового компромісу. При цьому судом встановлено, що ТОВ "Строймаркет" було виконано всі необхідні умови для застосування податкового компромісу. За результатами повторного розгляду заяви відповідач прийняв рішення № 1 від 30.03.2016 про відмову у застосуванні податкового компромісу. Однак, така відмова зумовлена вже іншими підставами, а саме контролюючий орган дійшов висновку, що заниження митної вартості, зазначеної у ВМД, жодним чином не впливає на суму податкового кредиту, задекларовану у податкових деклараціях з податку на додану вартість. Позивач вважає, що оскільки він в повному обсязі виконав вимоги законодавства щодо досягнення податкового компромісу, рішення № 1 від 30.03.2016 про відмову в досягненні податкового компромісу є протиправним. Представник позивача просить справу розглянути без його участі.

Відповідач подав письмові заперечення, в яких зазначає, що відповідачем 30.03.2016 було прийнято рішення № 1 про відмову у застосуванні податкового компромісу. Відповідач зазначає, що податковий компроміс розповсюджується виключно на факти заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість (у зв'язку із завищенням податкового кредиту) та податку на прибуток (у зв'язку із завищенням витрат, що нараховуються при визначенні об'єкта оподаткування). Під заниженням податкових зобов'язань для цілей застосування Методичних рекомендацій слід розуміти неправомірне формування платником податків даних податкового обліку (формування податкового кредиту з податку на додану вартість або витрат з податку на прибуток) у податкових періодах до 1 квітня 2014 року, що призвело до заниження належних до сплати сум податкових зобов'язань. За результатами документальної виїзної перевірки ТОВ "Строймаркет" встановлені порушення вимог ст. 147, ч. 12 ст. 286, п. 2 ч. 5 ст. 297 Митного кодексу України, п. 206.16 ст. 206 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено митні платежі у загальній сумі 1110743,43 грн. Отже, документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Строймаркет" проведена з питань державної митної справи, за результатами якої встановлено заниження митної вартості ввезених на територію України товарів і заниження митної вартості, зазначеної у ВМД, жодним чином не впливає на суму податкового кредиту, задекларовану у податкових деклараціях з податку на додану вартість. А відтак, рішення № 1 від 30.03.2016 щодо відмови у досягненні податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню № 010 від 14.02.2015 відповідає вимогам законодавства. Відповідач просить у задоволенні позову відмовити, справу розглянути без участі його представника.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, судовий розгляд справи, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи, судом встановлені такі обставини.

В період з 14.08.2014 по 26.09.2014 проведено документальну виїзну перевірку дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи на ТОВ "Строймаркет" (код ЄДРПОУ 25222180) за період його діяльності з 21.12.2012 по 18.06.2014 (за переліком митних декларацій). Результати перевірки оформлено актом від 29.09.2014 № 013/14/08-01/0025222180 (а.с.66-83).

За результатами проведеної перевірки встановлено, що у зв'язку з невиконанням ТОВ "Строймаркет" у строки, встановлені Митним кодексом України, заходів щодо завершення митного режиму (ввезення товарів на митну територію України в митному режимі переробки на митній території) за товарами задекларованими митними деклараціями від 08.10.2013 № 11205000/2013/26496, від 13.08.2013 № 11205000/2013/20929, від 21.12.2012 № 11205000/2012/29323, від 21.12.2012 №11205000/2012/29325, від 21.12.2012 №11205000/2012/29344, від 19.06.2013 № 11205000/2013/15524, від 23.10.2013 № 11205000/2013/28068, від 31.10.2013 № 11205000/2013/29018 та на порушення вимог статті 147, частини 12 статті 286, пункту 2 частини 5 ст. 297 Митного кодексу України, пункту 206.16 статті 206 Податкового кодексу України особа, відповідальна за дотримання митного режиму, зобов'язана сплатити суму податкового зобов'язання на загальну суму 974855,72 грн., з них: ввізне мито у сумі 155082,88 грн. (нарахування податкового зобов'язання здійснене на підставі ст.277 Митного кодексу України); ПДВ у сумі 819772,84 грн. (нарахування податкового зобов'язання здійснене на підставі підпункту в) пункту 185.1 ст. 185, пункту 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України); та пеню у сумі 135887,71 грн., нараховану відповідно до ст. 129 Податкового кодексу України.

За результатами проведеної перевірки та встановлених порушень Головним управлінням ДФС у Запорізькій області прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 14.02.2015 № 010, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1024716,11 грн., з яких: 819772,84 грн. - за основним платежем, 204943,27 грн. - за штрафними санкціями (а.с.58).

15.04.2015 позивач звернувся із заявою про застосування податкового компромісу до суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що визначені позивачу податковим повідомленням-рішенням від 14.02.2015 № 010. На час звернення з такою заявою грошові зобов'язання за вказаним податковим повідомленням - рішенням не були узгодженими, оскільки тривала процедура його судового оскарження.

Відповідач 29.04.2015 прийняв рішення № 47 про розгляд заяви про намір досягнення податкового компромісу, відповідно до якого позивачу відмовлено у застосуванні процедури податкового компромісу. У вказаному рішенні зазначено про відсутність сплати узгодженої суми податкових зобов'язань у розмірі 5% від суми податкового зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню з ПДВ від 14.02.2015 № 010 як того вимагає п. 3.12 Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затвердженого наказом ДФС України від 17 січня 2015 року № 13.

Вважаючи таке рішення протиправним та той факт, що позивачем було сплачено вищезазначену суму згідно платіжного доручення № 896 від 08.04.2015 у строки передбачені п. 5 підрозділу 9-2 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), позивач звернувся до суду.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 808/3094/15 від 30.06.2015, яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізької області від 29.04.2015 № 47; зобов'язано Державну податкову інспекцію в Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізької області повторно розглянути заяву ТОВ "Строймаркет" щодо досягнення податкового компромісу (а.с.11-12).

05.02.2016 позивач звернувся до відповідача з листом № 011, в якому просить повторно розглянути заяву щодо досягнення податкового компромісу (а.с.15).

Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС на виконання рішення суду щодо повторного розгляду заяви ТОВ "Строймаркет" щодо досягнення податкового компромісу на засіданні робочої групи з забезпечення застосування процедури податкового компромісу, повторно розглянуто заяву позивача від 15.04.2015 № 030. За результатами розгляду вказаної заяви відповідачем прийнято рішення № 1 від 30.03.2016 (а.с.16-17).

У вказаному рішенні відповідач зазначає, що податковий компроміс розповсюджується виключно на факти заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість (у зв'язку з завищенням податкового кредиту) та податку на додану вартість (у зв'язку з завищенням витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування). Документальна позапланова перевірка ТОВ "Строймаркет" проведена з питань державної митної справи, за результатами якої встановлено заниження митної вартості ввезених на митну територію України товарів; заниження митної вартості, зазначеної у ВМД, жодним чином не впливає на суму податкового кредиту, задекларовану у податкових деклараціях з податку на додану вартість. А відтак, позивачу не погоджено застосування процедури податкового компромісу по заяві ТОВ "Строймаркет" про досягнення податкового компромісу від 15.04.2015 № 030 на суму занижених податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 819772,84 грн.

Позивач, не погодившись з рішенням відповідача № 1 від 30.03.2016, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню суд зазначає таке.

З 17 січня 2015 року набув чинності Закон України №63-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу" (далі - Закон № 63-VIII), яким внесені зміни до Податкового кодексу України, а зокрема Розділ XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено підрозділом 9-2.

Відповідно до підрозділу 9-2 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку па додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 Податкового Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку па додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Пункт 2 підрозділу 9-2 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлює, що сума заниженого податкового зобов'язання з податку па прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Платник податків сплачує податкові зобов'язання, визначені в уточнюючому та/або податковому повідомленні-рішенні, у розмірі, передбаченому пунктом 2 цього підрозділу, протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем узгодження.

Відповідно до абзацу першого 1 пункту 7 підрозділу 92 розділу XX Податкового кодексу України визначено, що "процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим".

Отже, Закон встановлює дві групи зобов'язань, які можуть бути включені до податкового компромісу:

- суми податкових зобов'язань, які не перебували в спорах з контролюючими органами;

- суми податкових зобов'язань, які перебувають в спорах з контролюючими органами.

При цьому, з аналізу п. 1 підрозділу 9-2 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України видно, що податковий компроміс розповсюджується виключно на факти заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість (у зв'язку із завищенням податкового кредиту) та податку на прибуток (у зв'язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування).

З матеріалів справи вбачається, що документальна виїзна перевірка ТОВ "Строймаркет" проведена контролюючим органом з питання дотримання вказаним товариством законодавства України з питань державної митної справи, за результатами якої встановлено невиконання позивачем у строки, встановлені Митним кодексом України, заходів щодо завершення митного режиму (ввезення товарів на митну територію України в митному режимі переробки на митній території), у зв'язку з чим позивачу на підставі пункту 206.16 ст. 206 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ на 819772,84 грн.

Норма пункту 206.16 ст. 206 Податкового кодексу України передбачає, що у разі втрати товарів, що перебувають під митним контролем у митних режимах, в яких надано звільнення або умовне звільнення від оподаткування, нецільового використання цих товарів або в разі невиконання у строки, встановлені Митним кодексом України, заходів щодо завершення таких митних режимів особа, відповідальна за дотримання митного режиму, зобов'язана сплатити суму податкового зобов'язання, на яку було надане таке звільнення або умовне звільнення, та пеню, нараховану відповідно до статті 129 цього Кодексу, розраховану з дня надання звільнення або умовного звільнення від оподаткування.

Таким чином, визначення позивачу податковим повідомленням-рішенням від 14.02.2015 № 010 податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 819772,84 грн., жодним чином не впливає на суму податкового кредиту, задекларовану у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Згідно пункту 3.12 Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених наказом Державної фіскальної служби України 17.01.2015 року №13, досягнення податкового компромісу здійснюється за заявою про компроміс по податковому повідомленню-рішенню лише у разі відповідності заяви та податкового зобов'язання, щодо якого її подано, умовам податкового компромісу, передбаченим Кодексом, та сплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, у встановлені Кодексом терміни сплати узгодженого податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом.

Рішення щодо погодження/непогодження застосування податкового компромісу приймається керівником контролюючого органу на підставі колегіального розгляду структурними підрозділами (податкового та митного аудиту (або іншого структурного підрозділу, який надіслав (вручив) податкове повідомлення-рішення платнику податків), оподаткування юридичних осіб, доходів і зборів з фізичних осіб, правової роботи, погашення заборгованостей, координаційно-моніторингового, власної безпеки, слідчими підрозділами фінансових розслідувань, оперативними підрозділами), що оформлюється відповідним протоколом.

Рішення щодо погодження/непогодження застосування процедури податкового компромісу приймається у довільній формі. При цьому в обов'язковому порядку в ньому зазначається:

дата прийняття рішення;

дата, номер заяви про компроміс по податковому повідомленню-рішенню;

дата, номер податкового повідомлення-рішення, загальна сума грошових зобов'язань по повідомленню-рішенню;

відомості щодо оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному/судовому порядку;

наявність кримінального провадження;

норми законодавства, що є підставою для прийняття цього рішення;

загальна сума податкових зобов'язань, визначених контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні, щодо яких може бути застосований податковий компроміс (відповідно до розрахунку);

загальна сума податкових зобов'язань, що підлягає сплаті платником податків для досягнення податкового компромісу (5 відсотків).

У разі встановлення фактів щодо невідповідності заяви про компроміс по податковому повідомленню-рішенню та податкового зобов'язання, щодо якого її подано, умовам податкового компромісу, передбаченим Кодексом, приймається рішення довільної форми щодо непогодження застосування процедури податкового компромісу.

Таке рішення підписується керівником контролюючого органу та надсилається платнику податків у порядку, визначеному пунктом 3.5 цих Методичних рекомендацій.

Враховуючи, що податкове зобов'язання, щодо якого позивачем подано заяву про податковий компроміс, не відповідає умовам податкового компромісу, відповідачем правомірно та в межах наданих повноважень прийнято рішення № 1 від 30.03.2016.

Також суд наголошує на тому, що підрозділом 9 - 2 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України визначено право платника податків скористатися процедурою податкового компромісу за певних умов, проте не визначено обов'язку контролюючого органу на погодження застосування податкового компромісу.

Щодо покликання позивача на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.06.2015 № 808/3094/15 як на підставу для звільнення від доказування, суд зазначає таке. Дійсно, відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вказаним судовим рішенням встановлено, "що позивачем було сплачено 40988,64 грн. згідно платіжного доручення № 896 від 08.04.2015 у строки передбачені п. 5 підрозділу 9-2 Кодексу, копію платіжного доручення було направлено листом № 029 від 08.04.2015 до ГУ ДФС у Запорізькій області та листом № 030 від 15.04.2015 до ДПІ у Жовтневому р-ні". Однак, вказані обставини відповідачем не заперечуються, у суду не виникає сумніву щодо їх достовірності.

Зазначення в ухвалі від 12.08.2015 про роз'яснення судового рішення речення: "Судом встановлено, що позивачем було виконано всі необхідні умови для застосування процедури податкового компромісу, а відповідачем протиправно відмовлено в її застосуванні" не може в даному випадку бути підставою для звільнення від доказування, оскільки судом в справі № 808/3094/15 надавалася оцінка підставам для відмови у застосуванні процедури податкового компромісу, викладеним у рішенні № 47 від 29.04.2015 року, тобто суд досліджував саме наявність чи відсутність сплати узгодженої суми податкових зобов'язань у розмірі 5% від суми податкового зобов'язання.

В даному ж випадку позивачу відмолено у застосуванні процедури податкового компромісу з інших підстав, які не були предметом дослідження у справі № 808/3094/15.

За наведених обставин, покликання позивача на обставини, встановлені судовим рішенням у справі № 808/3094/15, не є підставою для звільнення від доказування.

З огляду на те, що процедура погодження застосування податкового компромісу контролюючим органом здійснюється на підставі колегіального розгляду, податковий компроміс передбачає режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків за заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із завищенням податкового кредиту; позивачу податкові зобов'язання з ПДВ збільшено за порушення вимог законодавства України з питань державної митної справи, суд дійшов висновку про правомірність рішення про непогодження застосування процедури податкового компромісу від 30.03.2016 № 1.

Судові витрати, відповідно до ст. 94 КАС України, на користь позивача не присуджуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М.Дуляницька