Постанова № 59042839, 14.07.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2016 р. Справа №805/1238/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 10-05

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Волгіної Н.П.,

при секретарі судового засіданні - Маковецькій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Слов'янської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду із позовом, в якому просить суд зі Слов'янської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 березня 2010 року по 21 березня 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 29 березня 2010 року був звільнений з посади головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю відшкодування НДС управління податкового контролю юридичних осіб Слов'янської ОДПІ. Постановою Вищого адміністративного суду України від 5 лютого 2014 року його поновлено на посаді, наказ про що відповідачем було видано 21 березня 2014 року. Вважає, що має право на виплату йому відповідачем середнього заробітку за період з 29 березня 2010 року по 21 березня 2014 року (а.с. 3).

В судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала з наступних підстав.

Постанова Вищого адміністративного суду України від 5 лютого 2014 року № К/800/1291/14 відповідачем виконана в повному обсязі, оскільки позивачу виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 10 306,17 грн відповідно до постанови Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2009 року, яка у частині стягнення на користь позивача залишена без змін Вищім адміністративним судом України. Із заявою до ДПІ про виплату йому середнього заробітку за спірний період ОСОБА_2 не звертався.

Заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з постанови Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2009 року (а.с. 8-11) ), прийнятої за результатом розгляду адміністративної справи № 2а-11391/09/0570, яка набрала законної сили (зазначене підтверджується відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/4726098), ОСОБА_2, проходив службу у відповідача з 10 грудня 1992 року - Наказом ДПІ по м. Слов'янську від 10 грудня 1992 року № 21 позивача було прийнято на роботу на посаду державного податкового інспектора відділу оподаткування кооперативних і громадських організацій.

Наказом Слов'янської ОДПІ № 47-о від 16 червня 2009 року державну службу головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податкового контролю юридичних осіб ОСОБА_2 було припинено 16 червня 2009 року. Підставою для прийняття вказаного наказу була постанова судді Слов'янського міськрайонного суду Неминущого Г.Л. від 29 лютого 2008 року по адміністративній справі № 3к-4867/2008 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, якою останнього було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого п. «г» ч. 3 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вказаною постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2009 року № 2а-11391/09/0570 позов ОСОБА_2 до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про скасування наказу про припинення державної служби, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задоволено частково; прийнято рішення про скасування наказу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції № 47-о від 16 червня 2009 року "Про припинення державної служби ОСОБА_2.", поновлення ОСОБА_2 на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податкового контролю юридичних осіб Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції; стягнення зі Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 16 червня 2009 року по 14 вересня 2009 року у розмірі 10 306,17 грн; стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 компенсації за заподіяння моральної шкоди у розмірі 1 000,00 грн; в задоволенні іншій частини позовних вимог судом було відмовлено. Постанову у частині поновлення ОСОБА_2 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць судом було допущено до негайного виконання.

На виконання даної постанови наказом відповідача від 29 вересня 2009 року № 90-о ОСОБА_2 з 17 червня 2009 року поновлено на посаді, що підтверджується поясненнями сторін та матеріалами справи - наказом Слов'янської ОДПІ ДПА України від 29 березня 2010 року № 26-о та записами у трудовій книжці позивача, копії яких є в матеріалах справи (а.с. 7, 28).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2010 року у справі № 2а-11391/09/0570 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9200918) постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2009 року скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено. Зазначене підтверджується також і постановою Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року № 21-387а13 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36475549) та постановою Вищого адміністративного суду України від 5 лютого 2014 року (касаційне провадження К/800/1291/14, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37371046), копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 12-16).

Наказом Слов'янської ОДПІ ДПА України від 29 березня 2010 року № 26-о державну службу головного державного податкового ревізора-інспектора відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ОСОБА_2 - припинено з 29 березня 2010 року (а.с. 28).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 9 квітня 2013 року залишено без змін рішення суду апеляційної інстанції, що вбачається з постанови Верховного суду України від 10 грудня 2013 року (справа № 21-387а13) та постанови Вищого адміністративного суду України від 5 лютого 2014 року (касаційне провадження № К/800/1291/14) (а.с. 12-14, 15-16).

Постановою Верховного суду України від 10 грудня 2013 року (справа № 21-387а13) ухвалу Вищого адміністративного суду України від 9 квітня 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції (а.с. 13-14).

Постановою Вищого адміністративного суду України від 5 лютого 2014 року (касаційне провадження № К/800/1291/14) постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2010 року у справі № 2а-11391/09/0570 скасовано, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2009 року щодо задоволення позову в частині вимог, що стосуються відшкодування моральної шкоди, змінена, ухвалено нове рішення, яким в цій частині відмовлено в задоволенні позову; у решті судове рішення окружного суду залишено без змін (а.с. 15-16).

Наказом Слов'янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області від 21 березня 2014 року поновлено ОСОБА_2 на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за декларуванням ПДВ управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій спеціальне звання «Інспектор податкової та митної справи 1 рангу» (а.с. 29-30).

Як вбачається з пояснень відповідача, наданих у судовому засіданні, та пояснень, що містяться у листі відповідача від 1 червня 2016 року № 9367/10/05-22-05-013 (а.с. 25), позивачу у квітні 2014 року було нараховано та виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 6 707,19 грн (а.с. 25).

Будучи незгодним із невиплатою відповідачем середнього заробітку за час вимушеного прогулу протягом періоду з останнього звільнення до наступного поновлення (з 29 березня 2010 року по 21 березня 2014 року) 29 квітня 2016 року позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом (а.с. 3-4).

При прийнятті рішення по справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, на виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду № 2а-11391/09/0570 від 14 вересня 2009 року, якою була встановлена незаконність звільнення позивача зі служби 16 червня 2009 року, позивача було поновлено на посаді 25 вересня 2009 року з 17 червня 2009 року, але у зв'язку із прийняттям 18 лютого 2010 року у даній справі Донецьким апеляційним судом постанови, якою рішення суду першої інстанції від 16 червня 2009 року було скасовано, відповідачем 29 березня 2010 року був прийнятий наказ про звільнення позивача із займаної посади.

Після тривалого перегляду у касаційній інстанції та Верховним судом України судових рішень першої та апеляційної інстанції, прийнятих у справі № 2а-11391/09/0570, було прийнято рішення, яким постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2010 року у справі № 2а-11391/09/0570 скасовано, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2009 року щодо задоволення позову в частині вимог, що стосуються відшкодування моральної шкоди, змінена, ухвалено нове рішення, яким в цій частині відмовлено в задоволенні позову; у решті судове рішення окружного суду залишено без змін (а.с. 15-16).

Таким чином, зазначеними судовими рішеннями, зокрема, і остаточним рішенням по даній справі від 5 лютого 2014 року, визнано факт незаконного звільнення позивача 16 червня 2009 року.

Як встановлено під час розгляду даної справи, наступне звільнення ОСОБА_2 у березні 2010 року відбулось фактично з тих же підстав, що і попереднє (у червні 2009 році) звільнення.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що звільнення позивача із займаної посади 29 березня 2010 року є також неправомірним, так як відбулось із підстав, визнаних постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2009 року незаконними (зокрема, був визнаний незаконним наказ відповідача від 16 червня 20109 року № 47-о про звільнення ОСОБА_2 із займаної посади).

На виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 5 лютого 2014 року та постанови Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2009 року (в частині задоволення позовних вимог позивача) наказом Слов'янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області від 21 березня 2014 року було поновлено ОСОБА_2 на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за декларуванням ПДВ управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій (а.с. 29-30).

Згідно ст. 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Як встановлено в судовому засіданні остаточне судове рішення за результатом розгляду позову позивача від вересня 2009 року про скасування наказу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції № 47-о від 16 червня 2009 року "Про припинення державної служби ОСОБА_2." та поновлення ОСОБА_2 на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податкового контролю юридичних осіб Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції (справа № 2а-11391/09/0570) було прийнято Вищим адміністративним судом України 5 лютого 2014 року (а.с. 15-16). При цьому, його позовні вимоги розглядались судами більше одного року не з вини позивача.

Суд зазначає, що вимушений прогул у трудовому праві - це час, протягом якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором.

Беручи до уваги наведене вище, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що період часу, протягом якого позивач не мав можливості виконувати свої трудові функції, є період з 30 березня 2010 року (наступний день після звільнення позивача з посади на підставі наказу № 26-к від 29 березня 2010 року) по 20 березня 2014 року (день, що передував поновленню позивача на посаді на підставі наказу від 21 березня 2014 року № 28-о).

Тобто, зазначений період є період вимушеного прогулу позивача.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо того, що позивач не звертався до ДПІ із заявою про стягнення середнього заробітку за спірний період, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 2 червня 2016 року позивач звернувся до Слов'янської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області із заявою про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29 березня 2010 року по 21 березня 2014 року на підставі постанови Вищого адміністративного суду України від 5 лютого 2014 року (а.с. 34-35).

16 червня 2016 року відповідачем сформовано відповідь на вказану заяву позивача, у якій зазначено, що податковою інспекцією на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 5 лютого 2014 року № К/800/1291/14 позивачу виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 10 306,17 грн відповідно до постанови Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2009 року, яка у відповідній частині залишена без змін Вищім адміністративним судом України. Враховуюче наведене, підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 не має (а.с. 40).

Таким чином, у суду наявні докази на підтвердження відмови відповідача сплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 березня 2010 року по 21 березня 2014 року.

Відповідно, позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню.

При визначенні розміру середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача, суд виходить з наступного.

Згідно абз. 1, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Оскільки позивач був звільнений з посади у березні 2010 року, розрахунок середньомісячної заробітної плати має бути проведений виходячи із розміру його грошового забезпечення за січень - лютий 2010 року.

Середній заробіток позивача згідно довідки відповідача від 1 червня 2016 року № 9368/10/05-22-05-013 за січень - лютий 2010 року становить 2 643,11 грн (5 286,21 грн (2 151,43 + 3 133,78 грн) : 2).

Як вбачається з Листа Мінпраці від 25 серпня 2009 року № 9681/0/14-07/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2010 рік» (зі змінами) кількість робочих днів у січні 2010 року склала 19 днів, у лютому 2010 року - 20 днів.

Разом із цим згідно зазначеної вище довідки відповідача № 9368/10/05-22-05-013 кількість робочих днів, відпрацьованих позивачем у вказані місяці, складає: у січні - 16, у лютому - 15. Зазначене не оспорюється позивачем у справі.

Беручи до уваги наведене вище середньомісячне число робочих днів за останні два календарних місяців, що передували місяцю звільнення позивача, складає 15,5 днів (31 (16 + 15) : 2)

Враховуючи приписи Порядку № 100 середньоденний заробіток позивача у останні два місяця перед звільненням склав 170,52 грн (2 643,11 грн / 15,5).

Період вимушеного прогулу позивача з 30 березня 2010 року (перший робочий день після звільнення позивача) по 20 березня 2014 року (останній робочий день перед днем поновлення позивача на посаді) з врахуванням Листів Мінсоцполітики (Мінпраці) України: «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2010 рік» від 25 серпня 2009 № 9681/0/14-07/13; від 25 серпня 2010 року № 9111/0/14-10/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2011 рік»; від 23 серпня 2011 року № 8515/0/14-11/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2012 рік», від 21 серпня 2012 року № 9050/0/14-12/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік», від 4 вересня 2013 року № 9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік», - складає 999 робочих днів.

Таким чином, за час вимушеного прогулу за період з 30 березня 2010 року по 20 березня 2014 року (включно) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 170 349,48 грн (170,52 грн * 999 робочих днів).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», в абзаці п'ятому п. 6 якої зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив під час визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку із заробітної плати є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає таку суму без утримання цього податку та інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Керуючись ст.ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 158-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Слов'янської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Стягнути з Слов'янської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39883094) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 березня 2010 року по 20 березня 2014 року (включно) у сумі 170 349 (сто сімдесят тисяч триста сорок дев'ять) гривень 48 коп (з врахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів).

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні в присутності позивача та представника відповідача.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений та підписаний 18 липня 2016 року.

Суддя Волгіна Н.П.