Ухвала суду № 59042713, 13.06.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

13 червня 2016 р. 804/3606/16

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Барановський Р.А., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України про зобов'язання вчинити певні дії (вх. №26719/16 від 10.06.16), -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України, у якому позивач просить:

прийняти позовну заяву від 07.06.2016 року «про зобов'язання суб'єктів владних повноважень, на підставі статті 53 Європейської конвенції з прав людини, закону України «Про Кабінет Міністрів України» та Конституції України, поновити порушені, при розгляді звернення ОСОБА_1 БЛ-5214917 до Кабінету Міністрів України, права ОСОБА_1 як людини та громадянина України, які встановлені статтею 40, частиною першою, другою, третьою та четвертою статті 41, частиною третьою статті 42, частиною першою статті 50, -частиною першою і частиною другою статті 54 Конституції України, статтею 19 закону України «Про звернення громадян», статтею 10 закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та статтею 53 Європейської конвенції з прав людини», яка виконана у письмовій формі, містить дату складання, мій особистий підпис та направлена на адресу суду електронною поштою у зв'язку із відсутністю коштів для друку та оплати поштового зв'язку, що не заборонено КАСУ, до розгляду, звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору безпосередньо на підставі ст.8 Конституції України та ст.8 КАС України або на підставі ч.1 ст.88 КАСУ у зв'язку із незадовільним матеріальним станом, відкрити провадження по справі та зобов'язати відповідачів, на підставі статті 53 Європейської конвенції з прав людини, а саме: «Ніщо в цій Конвенції не може тлумачитися як таке, що обмежує чи применшує будь-які права людини та основоположні свободи, які можуть бути визнані на підставі законів будь-якої Високої Договірної Сторони чи будь-якою іншою угодою, стороною якої вона є» та закону України «Про Кабінет Міністрів України», а саме: «щодо забезпечення економічної самостійності України та виконання Конституції та законів України, щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, створення сприятливих умов для вільного і всебічного розвитку особистості, щодо соціального захисту, охорони здоров'я, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування, щодо розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, культурного розвитку, охорони довкілля, а також розроблення, затвердження і виконання інших державних цільових програм, щодо забезпечення розвитку і державної підтримки науково-технічного та інноваційного потенціалу держави, щодо забезпечення рівних умов для розвитку всіх форм власності», § 3 Глави 1 та § 158 Глави 3 Регламенту Кабінету Міністрів України, статті 15, статті 18, статті 19 закону України «Про звернення громадян», статті 40, частини першої, другою, третьою та четвертою статті 41, частини третьою статті 42, частини першої статті 50, а також частини першої і частини другої статті 54 Конституції України, ст.З Конституції України: «Людина її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод є головним обов'язком держави», частини другої статті 19, статті 8 Конституції України, а також частини 17 Положення про Секретаріат Кабінету Міністрів України, у якому вказано, що структурні підрозділи Секретаріату відповідно до основних завдань, визначених цим Положенням, та з питань, що належать до їх компетенції: організовують та здійснюють в установленому порядку розгляд звернень громадян, адресованих Кабінету Міністрів України, Прем'єр-міністру України, Першому віце-прем'єр-міністру України, віце-прем'єр-міністрам України, Міністру Кабінету Міністрів України та міністру, який не очолює міністерство; забезпечують відповідно до Закону України "Про доступ до -публічної інформації" розгляд запитів на інформацію, що надходять Кабінетові Міністрів України, Секретаріатові Кабінету Міністрів України; здійснюють контроль за вирішенням порушених у зверненнях громадян питань, дотриманням законодавства про звернення громадян; забезпечують організацію та проведення особистого прийому громадян членами Кабінету Міністрів України; редагують проекти актів законодавства та інших документів, поновити порушене право позивача, як людини та громадянина, а саме: право ОСОБА_1 брати участь в управлінні державними справами (ч. 1 ст.3 8 Конституції України), право на підприємницьку діяльність та право на захист у підприємницькій діяльності (ч.1 та ч.2 ст. 42 Конституції України), право на отримання обгрунтованої відповіді по суті звернення в установлений законом строк (ст. 40 Конституції України, ст. 19 закону України «Про звернення громадян»), право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ч.1 ст. 50 Конституції України, ст. 10 закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»), право на захист моральних та матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності (ч.1 ст. 54 Конституції України) шляхом негайного вчинення дій, а саме: зобов'язати Віце-прем'єр-міністра, міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово -комунального господарства України ОСОБА_2 та Голову Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України ОСОБА_3 надати відповіді та інформацію на питання:

Надати документ та пояснення, а саме:

Якщо Мінрегіон, згідно Положення про Мінрегіон є головним державним органом влади відповідальним за запровадження у виробництво альтернативних джерел енергії і відмовляється запроваджувати у виробництво альтернативну сировину - «Теплоагенти ОСОБА_1» для безпечного, екологічного та економічного виробництва енергії, яка як встановлено у постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015р. по справі за №804/1594/15 за позовом Дніпропетровського обласного благодійного фонду «Екологія - Геос», ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України «дозволяє заощаджувати бюджетні кошти, знижувати, а не підвищувати, тарифи для населення та підприємств, що в свою чергу дозволяє знижувати вартість виробництва вітчизняних товарів і послуг, підвищувати їх конкурентну здатність, створювати додаткові робочі місця, збільшувати надходження до бюджету, виключити енергетичну та економічну залежність України та забезпечити конституційні права громадян на добробут та безпечне для життя і здоров'я довкілля» та відмовляється вчинити дії про внесення змін до законів України про альтернативні джерела енергії або розробку законопроектів, які демонополізують енергетичну галузь України, то яким чином планується знижувати вартість виробництва вітчизняних товарів і послуг, підвищувати їх конкурентну здатність, створювати додаткові робочі місця, збільшувати надходження до бюджету, виключити енергетичну та економічну залежність України та забезпечити конституційні права громадян на добробут та безпечне для життя і здоров'я довкілля, а також поновити порушене посадовими особами державних органів влади право ОСОБА_1 брати участь в управлінні державними справами (ч. 1 ст. 38 Конституції України), право на підприємницьку діяльність та право на захист у підприємницькій діяльності (ч.1 та ч.2 ст. 42 Конституції України), право на отримання обгрунтованої відповіді по суті звернень в установлений законом строк (ст. 40 Конституції України), право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ч.1 ст. 50 Конституції України), право на захист моральних та матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності (ч.1 ст. 54 Конституції України).

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 105-107 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України: адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Частинами третьою та четвертою статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень. До позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання.

Якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.

Аналіз цих норм щодо форми позовної заяви, наявності оригінала, копій позовної заяви та доданих до неї документів свідчить про те, що позовна заява та її копії повинні бути виготовлені на паперовому носії.

Частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу.

Згідно із приписами ст. 104 та ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України, позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви особисто позивачем або його представником. Позовна заява може бути надіслана до адміністративного суду поштою.

При цьому як вбачається з матеріалів справи, адміністративний позов ОСОБА_1 надійшов на адресу суду засобами телекомунікаційного зв'язку, однак, направлення позову електронною поштою процесуальним законодавством не передбачено, у зв'язку із чим позовна заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху відповідно до статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, суд зазначає, що згідно підпункту 2.2.18 Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17.12.2013 року №174, для підтвердження офіційного статусу документів, отриманих електронною поштою, не скріплених електронно-цифровим підписом, або отриманих каналами факсимільного зв'язку, повинні бути надані (надіслані) їх оригінали. До підтвердження оригіналами такі документи мають статус інформаційних.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Юрисдикція адміністративних судів, як зазначено у пункті 1 частини 2 статті 17 цього ж Кодексу, поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

ОСОБА_1 звернувся до суду із похідною вимогою щодо зобов'язання відповідачів вчинити певні дії, не оскарживши, при цьому, їх рішень дій чи бездіяльності, як суб'єктів владних повноважень.

Крім того, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України - у позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно з частиною четвертою статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.

Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги - це конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини.

При цьому, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо кожного з відповідачів повинні стосуватись конкретних рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень з зазначенням того, яким чином і які саме права, свободи та інтереси порушені.

В свою чергу, вимоги позовної заяви повинні викладатись чітко і зрозуміло, з урахуванням правил, встановлених процесуальним законодавством і узгоджуватись з наданими суду повноваженнями за наслідками розгляду справи, та мають бути спрямовані на захист конкретних прав, свобод та інтересів позивача з зазначенням способу їх захисту, який не допускає неоднозначного, довільного тлумачення змісту позовних вимог і дозволить суду максимально якісно здійснити правосуддя.

Так, у поданій ОСОБА_1. до суду позовній заяві у якості відповідачів по справі визначено Кабінет Міністрів України (відповідач 1), Секретаріат Кабінету Міністрів України (відповідач 2) та Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (відповідач 3).

Водночас, у прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 просить поміж посадових осіб вищезазначених відповідачів зобов'язати поновити порушені права позивача шляхом негайного вчинення дій щодо зобов'язання, зокрема голови Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України ОСОБА_3 надати відповіді та інформацію на викладені у позові питання.

При цьому у позовній заяві Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України, як і вищезазначена посадова особа даної установи, ОСОБА_1 у якості відповідача у справі не визначена.

Отже, з метою приведення позовної заяви у відповідність до вимог п. 4 ч. 1 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачу необхідно визначити у позовній заяві відповідачів та викласти позовні вимоги окремо щодо кожного з відповідачів, з наданням відповідного обґрунтування, або виключити особу, до якої не звернуті позовні вимоги, з числа осіб, що беруть участь у справі.

Згідно вимог частини 2 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, позивачем до позовної заяви не надані докази на підтвердження позовних вимог та не зазначено докази які не може самостійно надати (в тому числі, копії звернення до відповідачів, щодо ненадання відповіді на яке та не вчинення певних дій ставиться питання у позовній заяві, а саме: заяви ОСОБА_1 за №БЛ-5214917 "про вчинення дій задля забезпечення енергетичної, екологічної безпеки, енергетичної, економічної, політичної незалежності України та забезпечення конституційних прав громадян на добробут та безпечне для життя і здоров'я довкілля").

Також всупереч приписам ч. 3 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України - позивачем не надані копії позовної заяві та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів.

Крім того, ч.3 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

В порушення зазначеної норми закону, позивачем судовий збір не сплачений.

Слід зазначити, що у прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 зазначає про незадовільний матеріальний стан, що унеможливлює сплату судового збору, на підтвердження чого надає повідомлення про отримання субсидії №032587, а також копії фіскальних чеків, які, як стверджує позивач, підтверджують витрати пенсії на продукти, ліки та оплату енергоносіїв, у зв'язку з чим позивач просить звільнити його від сплати судового збору.

Розглянувши заявлене позивачем клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання адміністративного позову, суд зазначає наступне.

Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовані статтею 88 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до частини першої статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України).

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" встановлено вичерпний перелік заяв, скарг та клопотань, за подання яких судовий збір не справляється, і позовна заява ОСОБА_1 під цей перелік не підпадає.

Також позивач не належить до вичерпного переліку осіб, яким встановлено пільгу у вигляді звільнення від сплати судового збору під час розгляду справ в усіх судових інстанціях відповідно до ст.5 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У розумінні приписів ст. 8 Закону України "Про судовий збір" відстрочення або розстрочення сплати судового збору скаржнику, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.

Даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки, зменшення розміру судового збору або звільнення заявника від сплати судового збору.

При цьому, повне звільнення від оплати усіх судових витрат застосовується судом до тих осіб, рівень статків яких не дозволяє взагалі робити будь-які судові витрати, інакше вони неспроможні будуть забезпечити свої найнеобхідніші життєві потреби (житло, харчування тощо).

Суд зазначає, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень такого майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

З огляду на викладені обставини, суд не знайшов обґрунтованих підстав для задоволення заявленого ОСОБА_1 клопотання про звільнення від сплати судового збору, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження власного майнового стану, до яких належить, зокрема, довідка про доходи, тобто суду не подано документ, який визначає рівень статків. При цьому, надані копії повідомлення про надання субсидій № 032587 ОСОБА_1 та копії квитанцій за сплату комунальних послуг не можуть вважатися документальним підтвердженням скрутного становища останнього та неможливості сплати ним судового збору за подання адміністративного позову до суду. Надані позивачем чеки про оплату харчових продуктів та лікарських засобів також не можуть свідчити про незадовільний майновий стан позивача, а лише підтверджують факт придбання невстановленою особою цих товарів.

Згідно частини 1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України "Про державний бюджет на 2016 рік" від 25.12.2015р. №928-VІІІ зафіксовано розмір мінімальної заробітної плати, який діє із 1 січня 2016 року в сумі 1378, 00 грн.

Розміри ставок судового збору встановлюються ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до положень ч. 2 ст. 4 Закону У країни "Про судовий збір" - ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайного характеру становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати (тобто із врахуванням положень Закону України "Про державний бюджет на 2016 рік" - 551, 20 грн.).

Частиною 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" вiд 08.07.2011 р. № 3674-VI (із змінами, внесеними Законом № 484-VIIІ від 22.05.2015 р.) визначено, що у разі, коли у позовній заяві об'єднано дві і більше вимоги немайнового характеру, судовий збір сплачується окремо за кожну вимогу немайнового характеру.

В своїй заяві позивач об'єднав три окремі вимоги немайнового характеру (враховуючи кількість відповідачів, зазначених у позові), щодо зобов'язання відповідачів вчинити певні дії.

Отже, з урахуванням положень ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір за подання адміністративного позову, що містить три вимоги немайнового характеру становить - 1653, 60 грн.

Таким чином, недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом надання адміністративного суду позовної заяви, оформленої у письмовій формі та у відповідності до вимог, передбачених статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: оригіналу позовної заяви із наданням її копій у відповідності до кількості осіб, що беруть участь у справі, у якій позивач має визначити процесуальний статус усіх осіб, до яких ОСОБА_1 звертає власні позовні вимоги або виключити вимоги до особи, яка не бере участь у справі - шляхом викладення тексту позовної заяви у новій редакції з наданням копій позовної заяви у новій редакції у відповідності до кількості осіб, що беруть участь у справі, та шляхом надання доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, або зазначення причин неможливості подання таких доказів, а також шляхом надання документу про сплату судового збору (квитанції установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення) за подання адміністративного позову, що містить три вимоги немайнового характеру у відповідності до Закону України "Про судовий збір" у розмірі 1653, 60 грн. за наступними розрахунковими реквізитами для перерахування судового збору:

Отримувач коштів: УДКСУ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська, 22030001, код ЄДРПОУ отримувача - 37989253, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО: 805012, рахунок отримувача - №31210206784008, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Призначення платежу: Судовий збір, за позовом____ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ (суду) 34824364.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що подана ОСОБА_1 позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 105-107 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до частини 1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

На підставі викладеного, керуючись ст. 106, 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Встановити позивачу строк до 13 червня 2016 р. для усунення недоліків шляхом:

- надання адміністративного суду позовної заяви, оформленої у письмовій формі та у відповідності до вимог, передбачених статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: оригіналу позовної заяви із наданням її копій у відповідності до кількості осіб, що беруть участь у справі, у якій позивач має визначити процесуальний статус усіх осіб, до яких ОСОБА_1 звертає власні позовні вимоги або виключити вимоги до особи, яка не бере участь у справі - шляхом викладення тексту позовної заяви у новій редакції з наданням копій позовної заяви у новій редакції у відповідності до кількості осіб, що беруть участь у справі;

-надання доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, або зазначення причин неможливості подання таких доказів;

- надання до суду оригіналу документу про сплату судового збору за подання позовної заяви, що містить декілька вимог немайнового характеру у відповідності до Закону України "Про судовий збір" на суму 1653, 60 грн., сплаченого на реквізити суду, зазначені в ухвалі.

Копію даної ухвали направити особі, що звернулася з позовною заявою.

Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Р.А. Барановський