Постанова № 59042562, 18.07.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.07.2016 справа №908/1416/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 ОСОБА_5 представник за довіреністю № 18-164 від 30.12.2015 р. не з`явились Публічного акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів, м. Запоріжжяна рішення господарського судуЗапорізької області від06.06.2016 р.у справі№908/1416/16 (суддя Алейникова Т.Г.)за позовомПублічного акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів, м. Запоріжжядо відповідачаПублічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь, м. Запоріжжяпростягнення 235 642,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 р. Публічне акціонерне товариство Запорізький завод феросплавів, м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь, м. Запоріжжя про стягнення 235 642,00 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.06.2016р. позовну заяву Публічного акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів, м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійн комбінату Запоріжсталь, м. Запоріжжя про стягнення 235 642,00 грн. задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь на користь Публічного акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів суму пені у розмірі 69 643 грн. 64 коп., суму 3% річних у розмірі 9 157 грн. 32 коп., відстрочивши виконання рішення в цій частині до 06.09.2016р, та судовий збір у розмірі 2 226 грн. 67 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство Запорізький завод феросплавів, м. Запоріжжя звернулось із апеляційною скаргою №18-076/1 від 14.06.2016р., в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області по справі №908/1416/16 від 06.06.2016 р., прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів, м. Запоріжжя задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України, а висновки господарського суду, не відповідають фактичним обставинам справи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 22.06.2016 р. визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Чернота Л.Ф., суддів - Стойка О.В., Радіонова О.О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 22.06.2016 р. було прийнято апеляційну скаргу у справі №908/1416/16 до провадження, справу призначено до розгляду на 18.07.2016р. о 09-45 год.

13.07.2016 р. через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого, Публічне акціонерне товариство Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь, м. Запоріжжя просить апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області по справі №908/1416/16 залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін. Відзив розглянуто судовою колегією та долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 18.07.2016р. підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, але 18.07.2016 р. через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з тим, що за непередбачуваними обставинами представнику Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь, м. Запоріжжя довелось повернутись в Запоріжжя. Клопотання було долучено до матеріалів справи.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1,99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. А тому вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з`ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи №908/1416/16.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством Запорізький завод феросплавів (постачальник) та Публічним акціонерним товариством Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь (покупець) було укладено договір поставки № 11-16/14/90993/15 від 21.12.2015р., за яким постачальник зобовязався поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити згідно п. 3.3 даного договору феросплави, іменовані в подальшому товар, протягом строку з 01.01.2016р. по 31.12.2016р., на умовах, в кількості та строки, що вказані у специфікаціях до даного договору (п. 1.1. договору).

Положеннями п. 3.10 договору сторони узгодили, що загальна вартість по договору визначається загальною сумою вартості всіх специфікацій (додатків) до даного договору.

Датою поставки товару та моментом переходу права власності договору, вважається дата оформлення постачальником накладної перевізника (ПАТ ЗФЗ), при сумісному прийманні, та визначення ваги на ПАТ ЗФЗ, підтверджена сертифікатом якості постачальника(п. 2.1.1 договору).

Згідно з п. 2.2 договору, партією товару по даному договору вважається кількість товару, відвантаженого для перевезення по одній накладній перевізника.

Відповідно до п. 3.3 договору, покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30-ти банківських днів з дати поставки товару. Вартість відвантаженого товару в Специфікації визначається в національній валюті України з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством України. Оплата товару здійснюється в національній валюті України, по курсу НБУ на дату оплати.

Відповідно до п. 8.6 договір вступає в силу з 01.01.2016 р. та діє до 31.12.2016 р., чи до його розірвання в установленому законом порядку. У частині взаєморозрахунків договір діє до повного виконання зобовязань сторонами.

Сторонами до договору також підписані специфікації № 1 від 24.12.2015 р. та № 2 від 29.01.2016р.

Позивачем в обгунтування своїх позовних вимог до матеріалів справи додані докази належного виконання своїх зобовязань за договором, а саме накладні у яких зазначено, зокрема, марку товару, брутто, тара, нетто, номер вагону. Накладні підписані представниками відповідача з зазначенням прізвища та ініціалів. За кожною накладною позивачем виписувалися рахунки, в яких зазначено суму до оплати, найменування та марку товару, його вагу, номер вагону.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь, м. Запоріжжя повністю розрахувався за отриманий товар за договором № 11-16/14/90993/15 від 21.12.2015р., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір(ст. 11 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов`язки суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, та у строк визначений договором. Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. (ст.ст. 662,663, 669 ЦК України).

Зазначені умови узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення п. 3.3. договору, відповідач, Публічне акціонерне товариство Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь, м. Запоріжжя за отриманий за договором поставки № 11-16/14/90993/15 від 21.12.2015 р. товар розрахувався несвоєчасно.

А тому, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення пені у розмірі 141 273, 03 грн.

У підтримку своїх заперечень проти позову відповідач посилається на те, що нарахування пені є безпідставним через несвоєчасність надання Публічним акціонерним товариством Запорізький завод феросплавів, м. Запоріжжя документів, передбачених у пункті 3.8 договору, та перебіг строку виконання грошового зобовязання повинен починатись з моменту отримання відповідачем даних документів. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, та не погоджується з запереченнями відповідача, виходячи з наступного.

Положеннями п. 3.3 договору передбачено, що покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30-ти банківських днів з дати поставки товару.

Пунктом 2.1.1 договору сторони узгодили,що датою поставки товару та моментом переходу права власності вважається дата оформлення постачальником накладної перевізника (ПАТ ЗФЗ), при сумісній прийомці, та визначення ваги на ПАТ ЗФЗ, підтверджена сертифікатом якості постачальника.

Відповідно до п. 2.1 договору, поставка товару за договором здійснюється на умовах FCA склад ПАТ ЗФЗ доставка думпкарів з феросплавами покупця здійснюється силами та за рахунок постачальника на станцію Підборочна ПАТ Запоріжсталь .

За змістом накладних, які покладено в підставу позову, Публічним акціонерним товариством Запорізький завод феросплавів, м. Запоріжжя, відповідно до п. 2.2.1 складалися накладні перевізника, в яких зазначалися відправник, одержувач, визначалася вага товару (брутто, нетто, тара), номер вагону, а також вказувався номер сертифікату. У всіх накладних зазначено їх дату оформлення (складення) та номер накладної.

Відповідно до п. 3.8 договору позивач засобами факсимільного або електронного звязку, передає відповідачу протягом 2-х робочих днів з дати поставки товару, рахунок на відвантажений товар, з подальшим наданням оригіналів протягом 5 календарних днів з дати поставки товару та при наявності підписаної обома сторонами Специфікації, наступні документи:

- Рахунок постачальника, оформлений у відповідності з вимогами п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку від 24.05.1995р. № 88;

- Сертифікат якості;

- В день виникнення у нього податкових зобовязань по ПДВ з операціями, що здійснювались на виконання даного договору:

- зареєструвати податкову накладну в єдиному реєстрі податкових накладних в граничні строки встановлені пунктом 201.10 статті 201 ПКУ та надати її покупцеві в електронній формі через систему M.E.DOC в день реєстрації.

- податкову накладну оформити на державній мові і у відповідності до вимог податкового кодексу України, порядку заповнення податкової накладної, затвердженого відповідним державним органом;

Відповідно п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Посилаючись на лист Міністерства фінансів України від 09.07.2007 р. № 31-34000-20/23-4579/4800 та ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити грошові кошти за прийняту ним продукцію.

За матеріалами справи встановлено, що товар за договором № 11-16/14/90993/15 від 21.12.2015р. прийнятий відповідачем, накладні підписані сторонами, будь-яких зауважень щодо прийнятого товару (якості, комплектності тощо) відповідачем не висловлено. При розгляді справи у суді першої інстанції було зясовано, що відповідач з позовом стосовно не отримання товару за накладними до суду не звертався.

Вимогами ч. 2 ст. 666 ЦК України передбачено, якщо продавець не передає покупцеві документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитись від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві. Тобто, відповідач у разі ненадання документів мав право встановити розумний строк для їх надання, у разі ненадання відмовитись від договору, повернути товар, заявити вимогу про сплату штрафу. Саме ці дії відповідача і підтвердили б його твердження про ненадання документів. Жодного листування (доказу звернення) з боку відповідача з приводу ненадання документів, визначених п. 3.8 договору, зокрема, рахунку та сертифікату якості, не надано; відмови від договору не заявлено; товар не повернутий.

Позивачем були долучені до матеріалів справи платіжні доручення, за змістом яких оплата за товар була здійснена відповідачем повністю. Заборгованість за отриманий товар відсутня. Пунктом 3.3 обовязок покупця оплатити товар настає після дати поставки товару, разом з тим, відповідач, за його твердженням, оплатив товар згідно з рахунками постачальника. Разом з тим, умовами договору зобовязання з оплати товару залежить від його (товару) отримання, а не від отримання рахунку.

З огляду на викладене, заперечення відповідача щодо несвоєчасності отримання чи-то неотримання ним документів, визначених п. 3.8 договору, судом першої інстанції правомірно не приймаються до уваги.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пунктом 7.6 договору № 11-16/90993/15 від 21.12.2015р. встановлено, що в разі порушення покупцем строків оплати за поставлений товар, передбачених даним договором поставки пунктом 3.3, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідному періоді, за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок пені здійснений позивачем на суму 141 273, 03 грн. виконаний невірно.

Перевіривши розрахунок пені здійснений судом попередньої інстанції, колегія суддів вважає його вірним та таким, що відповідає діючому законодавству. Правомірним є нарахування пені у розмірі 139 287, 27 грн.

У матеріалах справи міститься клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій від 02.06.2016р. № 11/2037697 (МП). Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вищевказаного клопотання з огляду на наступне.

Зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

При задоволення клопотання судом першої інстанції було враховано незначний термін прострочення оплати відповідачем, те що оплата за договором здійснена відповідачем у повному обсязі, порушення відповідачем зобовязання не потягло за собою значних збитків для позивача, а також враховано матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан. Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції правомірно зменшив розмір пені, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача до 50%, Тому, з відповідача на користь позивача суд першої інстанції правомірно стягнув суму пені в розмірі 69 643, 64 грн.

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних від простроченої суми та втрати від інфляції грошових коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивачем заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 10 283, 70 грн. за наданим розрахунком (а.с. 12), які судом першої інстанції з огляду на їх арифметичну невірність задоволено частково, в розмірі 9 157, 32 грн.

Перевіривши арифметичні розрахунки позивача в цій частині, апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду Запорізької області про стягнення з відповідача 3 % річних у вищезазначеному розмірі.

Крім того, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні втрат від інфляції грошових коштів у розмірі 84 085, 27 грн. з огляду на наступне.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013г. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань (далі Постанова Пленуму ВГСУ №14) на даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В даному випадку розрахунок суми інфляційних витрат обчислювався позивачем за період менший календарного місяця, а згідно наведених вище норм, врахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості не менше як за один місяць, оскільки саме за такий період передбачено встановлення індексу інфляції.

Аналогічні обставини викладено Вищим господарським судом України у Інформаційному листі №01-06/928/2012 від 17.07.2012 року Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права

Також, Верховним Судом України в листі №62-97р від 03.04.1997 року вказано на те, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. В даному випадку, на заборгованість, що виникла з 16 по 31 число місяця нарахування індексу інфляції здійснюватись не повинно.

У звязку із викладеним у задоволенні суми втрат від інфляції грошових коштів у розмірі 84 085, 27 грн. судом правомірно відмовлено.

Публічним акціонерним товариством Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь, м. Запоріжжя було направлено до суду першої інстанції заяву про відстрочку виконання рішення від 02.06.2016р. № 11/2037700 (МП) в якій відповідач просив суд відстрочити виконання рішення на 1 рік.

Згідно з ст. 121 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 7.1.1 постанови пленуму Вищого господарського суд України від 17.10.2012р. № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Крім того, у п. 7.2. згаданої постанови зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У заяві про відстрочення виконання судового рішення, відповідач зазначає, що станом на сьогоднішній день підприємство відповідача знаходиться у скрутному матеріальному становищі, що може значно ускладнити виконання рішення, ухваленого за результатами розгляду даної справи.

Зокрема, заявник посилався на те, що контрагенти відповідача належним чином не виконують перед ним грошових зобовязань, що зумовило виникнення дебіторської заборгованості у значних сумах. Так, сума дебіторської заборгованості контрагентів перед відповідачем становить 8 331 863 213,98 грн. Наявність зазначеної раніше суми дебіторської заборгованості негативним чином впливає на можливість здійснення відповідачем розрахунків із контрагентами.

Крім того, за період з 01.01.2016р. по 29.02.2016р. сума невідшкодованого державою ПДВ безпосередньо ПАТ Запоріжсталь склала 289 631 284 млн. грн.

В обґрунтування наведеного заявник надав копію довідки про дебіторську заборгованість, копію акту звірки з контролюючими органами та копії судової практики. Та просить надати відстрочку виконання рішення строком на 12 місяців.

Суд першої інстанції розглянув заяву та дійшов висновку про можливість відстрочення виконання рішення суду до 06.09.2016 р.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо надання відстрочення виконання даного рішення до 06.09.2016 р. у звязку з тим, що відповідач не довів та не надав достатніх доказів у розумінні ст.ст. 33,36 Господарського процесуального кодексу України, щодо існування конкретних обставин що призведе до зростання прибутку та буде покращено фінансовий стан відповідача. А тому, у даному випадку відсутні підстави, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Інших доводів про можливість виконання рішення суду після надання відстрочення в заяві боржника не наведено.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 06.06.2016 року у справі № 908/1416/16 підлягає скасуванню в частині відстрочення виконання рішення до 06.09.2016 р.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 06.06.2016 р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 06.06.2016 р. у справі №908/1416/16 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 06.06.2016 р. по справі №908/1416/16 в частині відстрочення виконання рішення до 06.09.2016 р. скасувати.

В цій частині прийняти нове рішення, яким у наданні відстрочки виконання рішення відмовити.

Виключити з абзацу 2 резолютивної частини рішення господарського суду Запорізької області від 06.06.2016 р. слова: « відстрочивши виконання рішення в цій частині до 06.09.2016р.»

В інший частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді О.В. Стойка

ОСОБА_3

Надруковано: 5 прим.:

1-позивачу,

1-відповідачу,

1-у справу,

1-ДАГС.

1-ГСЗО