Ухвала суду № 59042319, 18.07.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"18" липня 2016 р. Справа № 922/901/15

вх. № 183

Суддя господарського суду: Погорелова О.В.

при секретарі судового засідання: Хечанян Г.В.

за участю представників сторін:

стягувач (скаржник) - ОСОБА_1

боржник - не з'явився

ВДВС - ОСОБА_2

розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Харпромсервіс" від 02.06.2016 року (вх.№ 183) на дії державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції по справі № 922/901/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Харпромсервіс", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-дент", м. Харків

про стягнення 11575,54 грн.,

ВСТАНОВИВ:

21.04.2015 року господарським судом Харківської області по справі №922/901/15 було прийняте рішення, яким позовні вимоги задоволені частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-дент" (61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, 11, код ЄДРПОУ 33120586, п/р № 26005000078261 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Харпромсервіс" (61030, м. Харків, вул. Біологічна, 17, код ЄДРПОУ 34333652, п/р 26000962504995 в ПАТ "ПУМБ" м. Донецьк, МФО 334851) - основний борг в розмірі 7049,50 грн., пеню в розмірі 519,88 грн., 3% річних в розмірі 458,29 грн., інфляційні втрати в розмірі 1785,47 грн., штраф в розмірі 1762,38 грн., судовий збір в розмірі 1827,00 грн. та витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 5000,00 грн.

Рішення набрало законної сили та на його виконання був виданий відповідний наказ.

02.06.2016 року до господарського суду від стягувача надійшла скарга (вх. № 183) на дії державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (далі - ВДВС), в якій він просить суд:

- скасувати постанову державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 від 18.05.2016 року про повернення виконавчого документа стягувачеві;

- зобовязати державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 розглянути заяву ТОВ Компанія Харпромсервіс від 23.05.2016 року про звернення державного виконавця з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника ТОВ Авто-дент ОСОБА_3 до виконання ТОВ Авто-дент своїх зобовязань перед ТОВ Компанія Харпромсервіс.

Ухвалою суду від 06.06.2016 року вказана скарга була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 06.07.2016 року об 11:15 год.

Ухвалою господарського суду від 06.07.2016 року розгляд скарги було відкладено на18.07.2016 року о 11:00 год.

13.07.2016 року до суду від скаржника надійшли уточнення до скарги, в яких останній просить суд:

- визнати дії державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 з винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві від 18.05.2016 року, в рамках виконавчого провадження №50948771, незаконними;

- визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 від 18.05.2016 року про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Суд, дослідивши подані уточнення, відхиляє їх, оскільки ГПК України, зокрема статтею 121-2 цього Кодексу, не передбачено права скаржника на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" скарги, а у даному випадку йдеться про фактично подання іншої скарги.

18.07.2016 року до суду від ВДВС надійшов відзив на скаргу, в якому він скаргу не визнає та просить суд відмовити в її задоволенні у повному обсязі.

Представник стягувача в судовому засіданні 18.07.2016 року, підтримав свою скаргу та просив її задовольнити у повному обсязі.

Представник боржника у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином.

Представник ВДВС проти скарги заперечував та просив суд відмовити в її задоволенні.

Розглянувши матеріали скарги, вислухавши пояснення представників стягувача та ВДВС, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги, виходячи з наступного.

Як було зазначено вище, рішенням господарського суду Харківської області від 21.04.2015 року у справі № 922/901/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Харпромсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-дент" позовні вимоги було задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-дент" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Харпромсервіс" - основний борг в розмірі 7 049,50 грн., пеню в розмірі 519,88 грн., 3% річних в розмірі 458,29 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 785,47 грн., штраф в розмірі 1 762,38 грн., судовий збір в розмірі 1827,00 грн. та витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 5 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення набрало законної сили та на його виконання був виданий відповідний наказ.

Зазначений виконавчий документ було повторно подано на виконання до ВДС 18.04.2016 року, після його повернення стягувачу без виконання на підставі п. 2 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження 06.01.2016 року.

25.04.2016 року державним виконавцем на підставі ст. ст. 17, 19, 20, 25 Закону України Про виконавче провадження було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 50948771. Боржнику надано 7-денний строк для самостійного виконання рішення суду.

Відповідно до статті 33 Закону України Про виконавче провадження, у звязку із тим, що на примусовому виконанні у відділі перебувало зведене виконавче провадження, де боржником був ТОВ Авто-Дент, зазначене виконавче провадження було приєднано до зведеного. В межах зведеного виконавчого провадження виконувалися наступні виконавчі дії.

Згідно відповіді Державної податкової служби України (через ЄДРВП) від 19.02.2016 року, боржник має відкриті рахунки у ХГРУ ПАТ КБ "ПриватБанк" та ПАТ "Укрсоцбанк". Постановою державного виконавця від 04.03.2016 року на вказані рахунки накладено арешт. Згідно письмових повідомлень банків постанова прийнята до виконання. З арештованих рахунків стягнуто 300,00 грн., які перераховано на рахунок витрат на проведення виконавчих дій.

Згідно витягу з веб-сайту Міністерства юстиції України від 18.05.2016 року боржник на теперішній час значиться за ідентифікаційним кодом 33120586, місцезнаходження - м. Харків, вул. О. Яроша, 11.

Згідно акту державного виконавця від 18.05.2016 року при виході за адресою: м. Харків, вул. О. Яроша, 11, керівного органу та майна боржника не виявлено.

Згідно витягу з бази даних Автомобіль від 17.05.2016 року за боржником автотранспортні засоби не зареєстровані.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником нерухоме майно від 04.03.2016 року не зареєстровано.

Таким чином, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Враховуючи це, 18.05.2016 року державним виконавцем на підставі п. 2 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві. При цьому, постановою розяснено право стягувача на повторне предявлення виконавчого документу до виконання у строк до 18.05.2017 року.

23.05.2016 року стягувачем було подано до державного виконавця Дзержинського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_2 заяву з проханням звернутись з поданням до господарського суду Харківської області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника ТОВ "Авто-дент" ОСОБА_3

В обґрунтування поданої скарги, стягувач посилається на те, що про винесення вищевказаної постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві йому стало відомо лише 25.06.2016 року, та вважає, що постанова від 18.05.216 року є необґрунтованою та передчасною, оскільки державний виконавець не вжила всіх можливих заходів задля виконання наказу суду від 06.05.2015 року по справі № 922/901/15.

Згідно з ч.1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

За приписами ст. 6 Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ст. 17 Закону, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи, в тому числі накази господарських судів.

Відповідно до положень Закону основними стадіями виконавчого провадження є: відкриття виконавчого провадження; підготовка до примусового виконання; вжиття заходів примусового виконання рішення; закінчення виконавчого провадження.

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Тобто виконання державним виконавцем обов'язків, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім всіх необхідних (можливих) заходів для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки.

Закон України "Про виконавче провадження" зобов'язує державного виконавця вчиняти виконавчі дії у певній послідовності для задоволення вимог стягувача та дотримання прав боржника, тобто, виконавче провадження має послідовні стадії виконання виконавчого документу, а тому порушення цього порядку не буде відповідати вимогам чинного законодавства.

Відповідно до п. п. 1 п. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Як свідчать матеріали справи, державним виконавцем вчинялися дії щодо виконання наказу господарського суду Харківської області від 25.05.2015 року.

Згідно п. 2 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

З огляду на вчинення державним виконавцем виконавчих дій передбачених Законом України "Про виконавче провадження", відсутність результату по розшуку майна, відсутність коштів на рахунках боржника, враховуючи закінчення встановленого вказаним Законом строку відведеного для здійснення виконавчих дій, суд дійшов висновку, що державний виконавець правомірно повернув стягувачеві наказ без виконання.

Водночас, слід зазначити, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону. Вказане положення закріплене у ч. 5 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Щодо вимоги скаржника про зобовязання державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 розглянути заяву ТОВ Компанія Харпромсервіс від 23.05.2016 року про звернення державного виконавця з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника ТОВ Авто-дент ОСОБА_3 до виконання ТОВ Авто-дент своїх зобовязань перед ТОВ Компанія Харпромсервіс, суд зазначає наступне.

Згідно з п.18 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Вчинення цих дій є правом державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження (ч. 3 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження).

Як свідчать матеріали справи постанову про повернення виконавчого документа стягувачу було винесено 18.05.2016 року, а заяву стягувача щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівника ТОВ Авто-дент було подано до Дзержинського ВДВС ХМУЮ - 23.05.2016 року, про що свідчить штамп про отримання відповідної заяви Дзержинським ВДВС (а.с.162), тобто після винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві.

Як роз'яснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Керуючись ст.86, 1212 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Уточнення до скарги на дії державного виконавця від 02.06.2016 року - відхилити.

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Харпромсервіс" від 02.06.2016 року (вх.№ 183) на дії державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції - відхилити.

Суддя Погорелова О.В.