Постанова № 59042311, 14.07.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2016 року Справа № 904/8676/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Кузнецової І.Л. (доповідача),

суддів - Герасименко І.М., Широбокової Л.П.,

при секретарі судового засідання: Погорєловій Ю.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Федорова Г.В.- представник, довіреність №б/н від 22.01.2016р.,

від відповідача-1: не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,

від відповідача-2: не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Оліекс-Агро" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2016р. у справі 904/8676/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Оліекс-Агро", с.Горького, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

до відповідача-1 Українського державного концерну по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу "Украгротехсервіс", м.Київ

до відповідача-2 фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Дніпропетровськ

про стягнення 142 495грн.71коп.

ВСТАНОВИВ:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2016р. у справі №904/8676/15 (суддя Соловйова А.Є.) товариству з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) "Оліекс-Агро" відмовлено в задоволенні позову про стягнення солідарно з Українського державного концерну по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислово-го комплексу "Украгротехсервіс" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованості за надані послуги в сумі 1500грн. та з Українського державного концерну по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу "Украгротехсервіс" залишку заборгованості за надані послуги в сумі 140995грн.71коп.;

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин щодо відсутності в договорі зберігання №07-11-04 Збер. від 03.02.2011р., укладеного між позивачем і відповідачем-1, умов по обов"язку останнього здійснювати оплату відповідних послуг, по розміру плати за зберігання та по строках її внесення, а також щодо неможливості прийняття як належного доказу по справі копії листа №45 від 03.02.2011р., наданої позивачем, в якому, на його думку, погоджені розмір плати за зберігання та порядок її внесення;

- одночасно господарським судом залишено без задоволення повторне клопотання позивача про призначення судової експертизи з посиланням на те, що зважуючи на відсутність оригінала листа №45 від 03.02.2011р. позивачем не доведено, що інша експертна установа, ніж визначена господарським судом при задоволенні первісного клопотання, зможе провести зазначену експертизу за такої відсутності, а також без вільних та експериментальних зразків підпису особи, наявного в цьому листі;

- не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ"Оліекс-Агро" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення та задовольнити позовні вимоги;

- у поданій скарзі йдеться про те, що договір зберігання №07-11-04 Збер. від 03.02.2011р. позивачем та відповідачем-1 не оспорювався, є дійсним, майно за договором добровільно передано відповідачем-1 на зберігання, тобто фактично своїми діями сторони схвалили вказаний правочин, про те, що виявивши в договорі відсутність такої істотної умови як оплата послуг зберігання, позивачем вручено під розпис відповідачу-1 лист №45 від 03.02.2011р., яким запропоновано встановити вартість послуг по виставлених йому рахунках в сумі 83.333333грн. за один день + 20 процентів податку на додану вартість, факт отримання листа підтверджується підписом та печаткою директора відповідача-1, однак, відповідачем-1 зазначено, що такий лист ним не отримано, про те, що при винесенні рішення господарським судом не прийнято лист №45 від 03.02.2011р. як належний доказ узгодження оплати вартості послуг між сторонами, не враховано, що договір зберігання за своєю правовою природою є оплатним договором, про те, що відповідачем-1 не доведена фіктивність листа №45 від 03.02.2011р., а спроби позивача спростувати доводи відповідача-1 шляхом проведення почеркознавчої та технічної експертиз не знайшли свого результату у зв"зку з ненаданням відповідачем-1 витребуваних судом та експертною установою документів, а також про те, що відповідно до ч.ч.3, 4 ст.181 Господарського кодексу України лист №45 від 03.02.2011р. фактично є пропозицією внести зміни до договору зберігання і відповідач-1 повинен був у двадцятиденний термін з моменту його отримання повідомити позивача про погодження або наявність заперечень щодо наданих пропозицій, однак, відповідач-1 висловив мовчазну згоду з пропозиціями позивача, у зв"язку з чим, позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів боргу за надані послуги є обґрунтованими;

- скаржником заявлено клопотання про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи з переліком питань, які мають бути поставлені на вирішення експертної організації;

- в обґрунтування клопотання покладені обставини щодо неможливості вирішення спору по суті з дотриманням правил всебічності та принципу рівності прав всіх учасників процесу без проведення почеркознавчої експертизи, оскільки суд не володіє спеціальними знаннями, які є необхідними для встановлення автентичності підпису ОСОБА_3 на листі №45 від 03.02.2011р., що є одним з доказів на підтвердження позовних вимог товариства та справжність якого оспорюється відповідачем-1;

- представник відповідача-1 в судове засідання не з"явився, на адресу апеляційного суду відповідачем-1 направлено клопотання про розгляд справи без участі представника концерну;

- у відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що вартість зберігання майна в договорі №07-11-04 Збер. від 03.02.2011р. сторонами не передбачалася, на те, що лист №45 від 03.02.2011р. концерн від позивача не отримував, а також на невідповідність дійсності обставин по направленню позивачем концерну рахунків-фактур на оплату вартості зберігання майна та на неотримання цих рахунків концерном;

- відповідач-2 відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не з"явився, конверти з ухвалою апеляційного суду від 03.06.2016р. про призначення апеляційної скарги до розгляду на 14.07.2016р., направлені за адресами відповідача-2, вказаними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і в договорі поруки №07-11-04 від 03.02.2012р. повернуті відділенням поштового зв"язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (т.2, а.с.22, 23);

- в абз.3 п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз"яснено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом;

- отже, відповідач-2 є таким, що повідомлений про час та місце розгляду справи апеляційним судом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.02.2011р. концерном "Украгротехсервіс"(власником) та ТОВ"Оліекс-Агро" (зберігачем) укладено договір зберігання №07-11-04 Збер., на підставі якого зберігач зобов"язався прийняти та зберігати майно, яке вказано в п.2 договору, передане йому власником і повернути це майно в цілісності за вимогою власника.

Відповідно до п.2 договору власник передає, а зберігач приймає на зберігання техніку за актом приймання-передачі, що являється невід"ємною частиною договору, а саме: трактор Джон Дір 8400, заводський номер НОМЕР_2, номер двигуна НОМЕР_1.

Відповідно до п.8 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання умов цього договору сторонами.

Згідно з п.9 договору у всьому іншому, що не передбачено цим договором, сторони керуються чинним законодавством України.

На виконання умов договору за актом передачі-приймання на зберігання техніки виробництва "Джон Дір енд компані" від 03.02.2011р. власник передав, а зберігач прийняв на зберігання трактор Джон Дір, заводський номер НОМЕР_2, номер двигуна НОМЕР_1.

03.02.2012р. ТОВ"Оліекс-Агро" (кредитором) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (поручителем) укладено договір поруки №07-11-04, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання концерном "Украгротехсервіс" (боржником) всіх своїх обов"язків за договором зберігання №07-11-04 від 03.02.2011р. та додатками до нього (лист №45 від 03.02.2011р.).

Згідно з п.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов"язків боржника за договором зберігання в межах суми 1500грн., включаючи сплату заборгованості за надані послуги, інфляційні втрати та три проценти річних відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.

П.4 договору передбачено, що боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, але поручитель в межах суми 1500грн..

В п.9 договору сторони дійшли згоди, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором встановлюється протягом п"яти років.

29.09.2015р. ТОВ"Оліекс-Агро" звернулося з позовом до господарського суду Дніпро-петровської області про стягнення солідарно з концерну "Украгротехсервіс" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованості за надані послуги в сумі 1500грн. та з концерну "Украгротехсервіс" залишку суми заборгованості за надані послуги в сумі 140995грн.71коп..

При цьому позивач посилався на обставини щодо укладення між товариством та концерном договору зберігання №07-11-04 від 03.02.2011р., надання товариством концерну листа №45 від 03.02.2011р., згідно з яким сторони при укладенні договору не враховували вартість послуг за зберігання (істотну умову), а тому товариство запропонувало вартість послуг встановити відповідно до виставлених ним рахунків на оплату (83.333333грн. за один день + 20 процентів податок на додану вартість), щодо досягнення сторонами згоди по такому встановленню в усному порядку, щодо виникнення у концерну заборгованості по оплаті послуг в період з лютого 2011р. по грудень 2014р. в сумі 142495грн.71коп., щодо укладення товариством з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 договору поруки №07-11-04 від 03.02.2012р. та щодо залишення підприємцем без відповіді та без задоволення вимоги товариства №08 від 07.09.2015р. по виконанню зобов"язань.

За наслідками розгляду порушеної за позовом ТОВ"Олієкс-Агро" даної справи госпо-дарським судом прийнято оскаржуване рішення.

Відповідно до ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов"язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Ч.1 ст.626 названого Кодексу передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обов"язків.

Згідно з ч.1 ст.651 Кодексу зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.188 Господарського кодексу України:

зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором;

сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором;

сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду;

у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересо-вана сторона має право передати спір на вирішення суду.

Щодо досліджуваної справи, то укладений позивачем та відповідачем-1 договір зберігання №07-11-04 Збер. від 03.02.2011р. не містить умов щодо обов"язку останнього, як власника майна, здійснювати оплату послуг зберігання, щодо розміру плати за зберігання та строків її внесення.

Зміни до вказаного договору в частині визначення вартості послуг відповідно до виставлених позивачем рахунків на оплату (83.333333грн. за один день + 20 процентів податок на додану вартість) в установленому ст.188 Господарського кодексу України порядку не внесені.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність згоди відповідача-1 на внесення до договору таких змін, а також докази передання відповідного спору позивачем, у разі недосягнення згоди або у разі недодержання відповіді у встановлений строк, на вирішення суду та прийняття судом відповідного рішення.

З огляду на викладене позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 заборгованості по оплаті вартості послуг зберігання в сумі 140995грн.71коп., визначеної виходячи з вартості 83.333333грн. за один день + 20 процентів податок на додану вартість є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Також, відповідно до ч.1 ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов"язку.

Оскільки обов"язок відповідача-1 по оплаті вартості послуг договором зберігання не встановлений, відсутні і підстави для притягнення до відповідальності відповідача-2 як поручителя за цим договором та для задоволення вимог про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості в сумі 1500грн. згідно з договором поруки №07-11-04 від 03.02.2012р..

Одночасно колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що приймаючи рішення по справі, господарський суд помилково не застосував положення наведених вище норм матеріального права та неповно з"ясував обставини, що мають значення для справи, але це не вплинуло на висновки по вирішенню спору по суті.

Тому рішення господарського суду слід залишити без змін.

Доводи скаржника з посиланням на лист №45 від 03.02.2011р. та на висловлення відповідачем-1 мовчазної згоди на пропозиції, зазначені в цьому листі визнані колегією суддів необґрунтованими, оскільки ст.188 Господарського кодексу України наявність мовчазної згоди як підстави для внесення змін до договору, не передбачена.

Доводи скаржника про наявність усної домовленості сторін по узгодженню вартості послуг колегією суддів не прийняті до уваги тому, що належні та допустимі докази відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України в обґрунтування цих обставин ним не надані.

Клопотання скаржника задоволенню не підлягає, оскільки встановлення факту отримання відповідачем-1 листа №45 від 03.02.2011р. не є визначальним для вирішення спору саме по даній справі внаслідок того, що зміни до договору зберігання в частині обов"язку оплати послуг, як зазначено вище, в установленому порядку не внесені.

У цьому зв"язку призначення експертизи є недоцільним.

Керуючись ст. ст. 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2016р. у справі 904/8676/15 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення

Головуючий суддя І.Л. Кузнецова

Суддя І.М.Герасименко

Суддя Л.П.Широбокова

Повна постанова складена 19.07.2016р.