Ухвала суду № 59042263, 12.07.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"12" липня 2016 р. Справа № 5019/1184/12

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О.,

при секретарі судового засідання Оліфер С.М.,

розглянувши скаргу Кузнецовського міського комунального підприємства від 16.06.2016 року №1496 на дії відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції у справі №5019/1184/12

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

до Кузнецовського міського комунального підприємства

про стягнення заборгованості в сумі 1 097 364 грн. 46 коп.

за участі представників:

від позивача (стягувача): ОСОБА_1, довіреність від 22.04.2016 року;

від відповідача (боржника): ОСОБА_2, довіреність №1809 від 11.09.2015 року;

від органу ДВС: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП НАЕК "Енергоатом"), від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (далі - ВП РАЕС), звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою про стягнення з Кузнецовського міського комунального підприємства (далі - Підприємство) заборгованості за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді від 1 жовтня 2002 року № 3 у розмірі 1 097 364 грн. 46 коп., з яких: 1 071 503 грн. 54 коп. - основного боргу, 21 518 грн. 44 коп. - пені, 4 315 грн. 48 коп. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 28 серпня 2012 року вимоги позивача задоволено, стягнуто з підприємства 1 071 503 грн. 54 коп. - основного боргу, 21 518 грн. 44 коп. - пені, 4 315 грн. 48 коп. - 3% річних.

14 вересня 2012 року на виконання вищезазначеного судового рішення господарським судом Рівненської області було видано відповідний наказ.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 26 серпня 2014 року за заявами Підприємства та ДП НАЕК "Енергоатом" у справі №5019/1184/12 затверджена мирова угода на стадії виконання рішення.

21.06.2016 року Боржник звернувся до господарського суду Рівненської області зі скаргою №1496 від 16.06.2016 року на неправомірні дії відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції (далі Відділ), відповідно до якої, просив визнати дії Відділу по винесенню постанови про арешт коштів боржника від 09.06.2016 року в межах коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб незаконними та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 09.06.2016 року, в частині, якою накладено арешт на рахунок №26002054713090 в ПАТ КБ "ПриватБанк", в частині суми 111 931,17 грн згідно з постановою про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 35640488 по судовому наказу № 5019/1184/12 від 14.09.2012 року, яка ухвалою суду від 22.06.2016 року призначена до розгляду у судовому засіданні.

Суд, розглянувши доводи скарги,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається зі скарги, в останній боржник просив суд визнати неправомірними дії Відділу при винесенні постанови про арешт коштів боржника від 09.06.2016 року, а вказану постанову - скасувати.

Скарга обґрунтована тим, що кошти, щодо яких винесено постанову про накладення арешту, використовуються боржником, зокрема для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні в органі ДВС знаходиться зведене виконавче провадження № 44201994, до якого входить, зокрема постанова про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 35640488 від 18.12.2012 року в сумі 111 931,17 грн.

У межах зведеного виконавчого провадження Відділом винесено постанову про арешт коштів боржника від 09.06.2016 року, за якою накладено арешт на кошти в межах суми 16 038 543,82 грн, що містяться на рахунках № 26005054721250, № 26002054713090 в ПАТ КБ "ПриватБанк".

У силу вимог ч.ч. 1, 3 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред'явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Частиною 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня з моменту їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

За приписами ч.ч. 1-4 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача (ч. 3 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до п.п. 10.1., 10.3., 10.4., 10.9., 10.11. Постанови Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом. Банк здійснює арешт коштів на рахунку клієнта, операції за яким були зупинені відповідно до ст. 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", на підставі постанови державного виконавця, яка надійшла до банку після повідомлення банком державного виконавця про відкриття клієнтом цього рахунку. Банк здійснює дії щодо арешту коштів відповідно до пункту 10.6 цієї глави. Банк, у якому відкрито рахунок/рахунки (далі - рахунок) клієнта, уживає заходів щодо забезпечення виконання документа про арешт коштів після отримання документа про арешт коштів. Кошти, що арештовані на рахунку клієнта, забороняється використовувати до надходження платіжної вимоги / інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для виконання якого накладався арешт, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів. Зняття арешту з коштів банк здійснює за постановою державного виконавця, прийнятою відповідно до законодавства, або за постановою слідчого, коли під час провадження досудового слідства в застосуванні цього заходу відпаде потреба, а також за рішенням суду, яке надійшло до банку безпосередньо від суду.

Судом встановлено, що 24.06.2014 року між боржником (клієнт) та ПАТ КБ "ПриватБанк" (банк) укладено договір № 81-1 банківського рахунку, за п. 1.1. якого банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання та здійснює його (їх) розрахункове касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України) та умов цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, у ПАТ КБ "ПриватБанк" Підприємству відкрито, зокрема рахунок № 26002054713090.

Зазначений рахунок використовується боржником, у тому числі для виплати заробітної плати, сплати єдиного внеску та податку з доходів фізичних осіб, що стверджується звітами про дебетові і кредитові операції по рахунку № 26002054713090, долученими скаржником до матеріалів справи.

Статтями 8, 9, 68 ОСОБА_3 України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_3 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_3 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_3 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_3 України гарантується. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися ОСОБА_3 України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно із ст. 43 ОСОБА_3 України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 року № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961 року, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Згідно із ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

За ч. 6 ст. 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Пунктом 7 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 28.01.2016 № 01-06/131/16 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням господарськими судами Закону України "Про виконавче провадження" (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" встановлено, що накладення арешту на рахунок боржника, призначений для виплати заробітної плати працівникам підприємства, призводить до порушення їх конституційних прав.

Отже, держава гарантувала та захистила законом право фізичної особи на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Враховуючи викладене, накладення арешту на грошові кошти, за рахунок яких здійснюється виплата заробітної плати, є неправомірним.

Відповідно до ст. 67 ОСОБА_3 України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами обов'язковості сплати; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб (ч. 1 ст. 3 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

За ч.ч. 7, 12 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

У п. 2 Наказу Міністерства доходів і зборів України № 453 від 09.09.2013 року "Про затвердження Порядку прийняття банками на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати" передбачено, що банки приймають від платників єдиного внеску грошові чеки, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником єдиного внеску розрахункових документів (документів на переказ готівки) про перерахування коштів для сплати сум єдиного внеску. Суми, сплачені за цими документами, повинні складати не менше 1/3 суми коштів для виплати заробітної плати, зазначеної в грошових чеках, платіжних дорученнях та інших розрахункових документах.

Згідно з ч. 2 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний зняти арешт з рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом.

У той же час ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У силу вимог ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

З урахуванням викладеного, державний виконавець з метою недопущення у своїй діяльності прав та законних інтересів фізичних осіб на отримання заробітної плати не був позбавлений можливості отримати від банків, у яких накладеного арешт на кошти боржника, інформацію щодо цільового використання таких коштів та можливості звернення стягнення на них.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 19 ОСОБА_3 України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_3 та Законами України.

За ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи встановлення судом порушень вимог чинного законодавства в діях Відділу при винесенні постанови про арешт коштів боржника від 09.06.2016 року, суд визнає доводи скаржника правомірними, а скаргу такою, яку слід задовольнити.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Кузнецовського міського комунального підприємства №1496 від 16.06.2016 року на дії відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції та постанову про арешту коштів боржника від 09.06.2016 року задовольнити.

2. Визнати незаконними дії відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції по винесенню постанови про арешт коштів боржника від 09.06.2016 року, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунку № 26002054713090 в ПАТ КБ "ПриватБанк", в частині виконання постанови ВП № 35640488 про стягнення з боржника виконавчого збору від 18.12.2012 року в розмірі 111 931,17 грн, винесеної в межах виконавчого провадження з виконання наказу № 5019/1184/12, виданого Господарським судом Рівненської області 14.09.2012 року, в межах сум грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного внеску та податку з доходів фізичних осіб.

3. Визнати недійсною постанову відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції про арешт коштів боржника від 09.06.2016 року, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунку № 26002054713090 в ПАТ КБ "ПриватБанк", в частині виконання постанови ВП № 35640488 про стягнення з боржника виконавчого збору від 18.12.2012 року в розмірі 111 931,17 грн, винесеної в межах виконавчого провадження з виконання наказу № 5019/1184/12, виданого Господарським судом Рівненської області 14.09.2012 року, в межах сум грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного внеску та податку з доходів фізичних осіб.

4. Ухвалу направити сторонам та відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції.

Суддя Пашкевич І.О.