Рішення № 59042234, 11.07.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2016 р.Справа № 916/1184/16

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 16.05.2016р.

Від відповідачів: не зявились ;

Від третіх осіб:

товариства з обмеженою відповідальністю „Ольга.: ОСОБА_3В за довіреністю від 04.04.2016р.

товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Поліс: не зявився;

товариства з обмеженою відповідальністю „Велторг 2013: не зявився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-промислове підприємство „С-Продукт до публічного акціонерного товариства „Фінбанк та товариства з обмеженою відповідальністю „Оріон Групп за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів товариства з обмеженою відповідальністю „Велторг 2013 та товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Поліс, товариства з обмеженою відповідальністю „Ольга. в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача про визнання договору іпотеки недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Агро-промислове підприємство „С-Продукт (далі по тексту ТОВ „Агро-промислове підприємство „С-Продукт) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до публічного акціонерного товариства „Фінбанк (далі по тексту ПАТ „Фінбанк) та товариства з обмеженою відповідальністю „Оріон Групп (далі по тексту „Оріон Групп) про визнання недійсним договору іпотеки від 23.01.2014р., укладеного між ПАТ „Фінбанк та товариством з обмеженою відповідальністю „Ортія (далі по тексту ТОВ „Ортія), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі на номером 2.

Ухвалою про порушення провадження у справі від 10.05.2016р. було залучено товариство з обмеженою відповідальністю „Велторг 2013 (далі по тексту ТОВ „Велторг 2013) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів; товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Поліс (далі по тексту ТОВ „Фінансова компанія „Поліс) та товариство з обмеженою відповідальністю „Ольга. (далі по тексту ТОВ „Ольга.) в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Відповідач повністю заперечує проти позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.01.2013 року по справі № 922/296/13-г позов ТОВ „Ортія до ТОВ „Ольга.про визнання права власності задоволено повністю, визнано за ТОВ „Ортія право власності на нежитлову будівлю літ. „А-2, загальною площею 3 435,7 кв. м., яка розташована за адресою: місто Харків, проспект Гагаріна, будинок 167/1.

23.01.2014р. між ПАТ „Фінбанк (Іпотекодержатель) та ТОВ „Ортія (Іпотекодавець) було укладено договір іпотеки, відповідно до п. 1.1 якого Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобовязання Боржника (ТОВ „Велторг 2013) за Договором овердрафту №03/01/14, укладеним між Іпотекодержателем та Боржником 23 січня 2013 року, а також усіх додаткових угод та договорів укладених у подальшому, що є невідємною частиною Договору овердрафту, в тому числі і тих що стосуються графіку повернення коштів та встановлюють суми зобовязань за Договором овердрафту, надалі Договір овердрафту та/або Основне зобовязання наступне нерухоме майно: нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою місто Харків, проспект Гагаріна, будинок 167/1 Предмет іпотеки, яка належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі рішення господарського суду Харківської області від 29.01.2013 року по справі № 922/296/13-г, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 14594463101.

Відповідно до ст. ст. 572, 574 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Умовами абзацу 2 ст. 1 Закону України „Про іпотеку 5 червня 2003 року № 898-IV (з наступними змінами і доповненнями) встановлено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Так, ст. 3 Закону України „Про іпотеку передбачено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

В подальшому постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2015р., яке було залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 11.03.2016р., по справі № 922/296/13-г рішення господарського суду Харківської області від 29.01.2013р. було скасовано, провадження у справі припинено.

22.12.2015р. між ТОВ „Агро-промислове підприємство „С-Продукт (Позикодавець) та ТОВ „Ольга. (Позичальник), в особі ліквідатора ОСОБА_5, який діє на підставі ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2015р. у справі № 29/5005/6381/2011, було укладено договір №1 про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до п. 1.1 якого Позикодавець надає поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобовязується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.3 договору №1 від 22.12.2015р. поворотна фінансова допомога надається в національній валюті у розмірі 1 400,00 грн. Поворотна фінансова допомога надається до 31.03.2016р. Квитанцією до прибуткового касового ордера №1 від 23.12.2015р. було перераховано кошти від Позикодавця до Позичальника.

Пізніше ТОВ „Агро-промислове підприємство „С-Продукт звернулось до ТОВ „Ольга з вимогою повернути грошові кошти відповідно до умов договору №1 від 22.12.2015р. про надання поворотної фінансової допомоги.

У відповіді на звернення ТОВ „Агро-промислове підприємство „С-Продукт ліквідатор ТОВ „Ольга 20.04.2016р. повідомив позивача, що ТОВ „Ольга. визнає грошові вимоги у повному обсязі, проте відповідачу не вистачає грошових коштів для погашення всіх вимог кредиторів, у звязку з чим, ТОВ „Ольга. звернулось до господарського суду Харківської області із вимогами про витребування нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, відповідно до договору іпотеки, укладеного між ПАТ „Фінбанк та ТОВ „Ортія.

Як зазначає позивач, вимоги про повернення грошових коштів відповідно до договору №1 від 22.12.2015р. про надання поворотної фінансової допомоги, були включені до реєстру вимог кредиторів ТОВ „Ольга. як вимоги першої черги, задовольнити які боржник матиме змогу за умови повернення нерухомого майна шляхом визнання недійсним договору іпотеки від 23.01.2014р. (оспорюваний договір).

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. ст. 202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. № 18-рп/2004 по справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Отже, істотною передумовою, наявність якої дозволяє реалізувати право особи на судовий захист, є наявність у неї відповідного порушеного субєктивного права або охоронюваного законом інтересу, оскільки відсутність права або інтересу унеможливлює його судовий захист. З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне першочергово встановити факт наявності порушеного права або інтересу позивача, що випливає із спірних правовідносин.

Так, як свідчать матеріали справи постановою господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011р. по справі № 29/5005/6381/2011 ТОВ „Ольга (Позичальник) було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Преамбулою Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 14 травня 1992 року № 2343-XII (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що зазначений закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Так, відповідно до абзацу 2 ст. 37 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом банкрутом є боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.

При цьому, згідно абзацом 1, 8 ч. 1 ст. 38 вищезазначеного закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Оскільки договір №1 про надання поворотної фінансової допомоги було укладено 22.12.2015р., господарський вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до абзацу 7 ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом кредитором є юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Господарський суд критично оцінює доводи позивача про включення його вимог до реєстру вимог кредиторів ТОВ „Ольга як вимог першої черги, що і зумовило звернення ТОВ „Агро-промислове підприємство „С-Продукт із зазначеним позовом до господарського суду, оскільки як зазначалось вище по тексту рішення грошові вимоги позивача не можуть включатись до вимог першої черги, у звязку з чим визнання договору іпотеки від 23.01.2014р. недійсним не мало б наслідком відновлення порушеного цивільного права позивача.

З урахуванням того, що грошові вимоги ТОВ „Агро-промислове підприємство „С-Продукт виникли після визнання ТОВ „Ольга. банкрутом та не забезпечені заставою майна останнього, господарський суд доходить висновку, що відповідно до ст. 45 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , яка встановлює черговість задоволення вимог кредиторів, вимоги позивача повинні задовольнятись у шосту чергу. Таким чином позивач не довів в установленому законом порядку факту порушення його прав і законних інтересів укладенням оспорюваного договору.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Підсумовуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 15, 16, 202, 203, 215, 542, 574, 1046 ЦК України, ст. 1, 3 Закону України „Про іпотеку, ст. ст. 1, 37, 38, 45 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом позов товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-промислове підприємство „С-Продукт до публічного акціонерного товариства „Фінбанк та товариства з обмеженою відповідальністю „Оріон Групп про визнання договору іпотеки недійсним задоволенню не підлягає.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судом покладаються на позивача у звязку із відмовою у задоволенні позову. \

Керуючись ст.ст. 32, 33,35, 44, 49, 82-8, ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 15.07.2016р.

СуддяС.П. Желєзна