Рішення № 59042195, 12.07.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" липня 2016 р.Справа № 916/1581/16

За позовом: Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"

до відповідача: Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів

про стягнення 33 942, 62 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність

У відповідності до приписів до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 30.06.2016р. до 10 год. 20 хв. 12.07.2016р.

Суть спору: позивач, Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт", звернувся до господарського суду Одеської області з позовної заявою, в якій просить стягнути з Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів 33 942,62 грн., де 23 096,38 грн. заборгованість, 5 210,63 грн. пеня, 586,20 грн. 3% річних, інфляційні витрати 5 067,41 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.06.2016р. позовну заяву (вх.№1689/16) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/1581/16 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача заявлені позовні підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача заявлені позивачем позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні, однак письмовий відзив на позов суду не надав.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

14 серпня 2012р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (Орендодавець) та Гідрометеорологічним центром Чорного та Азовського морів (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної форми власності №18/3, згідно умов п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, яке складається:

- нежитлове приміщення будівлі диспетчерської 5-го терміналу порту (інв. №4616, реєстровий номер 01125672.2.РАЯИЮК08575) загальною площею 12,90 кв.м., за адресою: 1) Одеська обл., м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна, 4;

- нежитлові приміщення двохповерхової будівлі метеостанції (інв.№3035, реєстровий номер01125672.2.РАЯИЮК0473), площею 204,10 кв.м., за адресою: Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 2; (далі - Майно), загальною площею 217,00 кв.м., обліковується на балансі державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (надалі - Балансоутримувач). Вартість майна визначена згідно актів оцінки нерухомого майна Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" від 17.04.12р. №б/н і становить у сумі: 65 306,37 (шістдесят п'ять тисяч триста шість грн., 37 коп.) гривень.

26 квітня 2013р. між Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" (Балансоутримувач) та Гідрометеорологічним центром Чорного та Азовського морів (Орендар) було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №387-0, згідно умов п.1.1. якого, Балансоутримувач - Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі диспетчерської 5-го терміналу, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна, 4 (надалі Будівля), а також утримання прибудинкової території, а Орендар бере участь у витратах Балансоутримувача та здійснює відшкодування витрат Балансоутримувача за теплопостачання, водовідведення, водопостачання та каналізацію, електроенергію, прибирання приміщень будинку та прибудинкової території пропорційно до займаної ним площі в цій Будівлі.

Орендар користується нежитловим приміщенням, загальною площею 12,90 кв.м. (надалі орендоване Приміщення) згідно до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №18/3, укладеного сторонам 14 серпня 2012р.

Умовами п.3.1. Договору встановлено, що не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, Орендар згідно з "Порядком розрахунків" (Додаток №1 Договору, який є невід'ємною частиною), сплачує на рахунок Балансоутримувача:

- відшкодування витрат на утримання об'єкту Оренди та користування земельною ділянкою із розрахунком 20,24 грн. у т.ч. ПДВ за кожний квадратний метр займаної площі (на дату укладення договору);

- за водопостачання із розрахунку 34,22 грн. у т.ч. ПДВ за 1 м/куб, (тариф вартості водопостачання на дату укладення договору);

- за водовідведення із розрахунку 54,88 грн. у т.ч. ПДВ за 1м/куб, (тариф вартості водовідведення на дату укладення договору);

- за теплову енергію, із розрахунку 2905,06 грн. у т.ч. ПДВ за Гкал, (тариф вартості теплової енергії на дату укладення договору);

- за електричну енергію, із розрахунку 0,3216 грн. у т.ч. ПДВ за Гкал, (тариф вартості передачі 1 кВт/год електричної енергії по мережам порту на дату укладення договору).

У відповідності до п.4.3. Договору за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Зі змісту п.6.1. Договору вбачається, що даний Договір набуває чинності від дня його підписання уповноваженими представниками сторін, згідно зі ст.631 ЦК України регламентує взаємовідносини Сторін з 14 серпня 2012р. та діє протягом Договору оренди №18/3 від 14 серпня 2012р.

На виконання умов вищенаведеного договору позивачем відповідачу було надано послуги з утримання об'єкту Оренди, водопостачання, водовідведення, постачання теплової енергії, постачання електричної енергії на загальну суму 23 096,38 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та у зв'язку з чим, виставив відповідачу рахунки на оплату зазначених послуг.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що вартість отриманих від позивача послуг відповідачем залишено без оплати, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 23 096,38 грн.

З підстав існування заборгованості позивач звернувся до відповідача з претензією №26/06-15 0710 від 29.02.2016р., у відповідності до якої просив сплатити суму боргу.

У відповідь на зазначену претензію, відповідач. листом №241 від 05.04.2016р. повідомив, що договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №387-0 не зареєстровано в органах Державної казначейської служби України, у зв'язку з чим, підстави для оплати рахунків позивача відсутні.

З врахуванням того, відповідач всупереч договірним зобов'язанням оплату отриманих послуг не здійснив, у зв'язку з чим, позивач звернувся до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.

При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

В свою чергу, порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства України зобовязання щодо оплати вартості отриманих від позивача послуг не виконані, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 23 096,38 грн., у зв'язку з чим стягненню з Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів на користь позивача підлягає сума заборгованості, встановлена судом в розмірі 23 096,38 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 5 210,63 грн., 3% річних в сумі 586,20 грн., інфляційні витрати в сумі 5 067,41 грн.

Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором.

Перевіривши розрахунок позивача трьох відсотків річних в сумі 586,20 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у звязку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Перевіривши розрахунок пені позивача, судом було встановлено що він відповідає умовам договору та приписам чинного Законодавства України.

За наявності підстав, передбачених ч.3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст.233 ГК України, розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, може бути зменшений за рішенням господарського суду, при цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.п.1, 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. Про судове рішення, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто зясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним в матеріалах справи доказам.

Разом з тим, судом приймається до уваги, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про ймовірність збитків позивача у звязку з неправомірними діями відповідача щодо невчасної оплати саме за даним Договором.

Так, у звязку з тим, що позивачем не надано до суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань за Договором або погіршення матеріального стану підприємства, саме у звязку з порушенням відповідачем умов даного Договору, суд вважає зменшити розмір пені та встановити її в розмірі 500,00 грн., оскільки стягнення вказаної суми пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобовязання.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат, суд зазначає наступне:

Системний аналіз законодавства України свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 Цивільного кодексу України.

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

У зв'язку з тим, що в країні відбулись інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошових коштів, строк оплати яких настав, але не сплачених.

Наразі, наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат, на думку суду, здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано інфляційні витрати позивача наступним чином:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції13.11.2014 - 31.05.2016565.461.582328.97894.4313.12.2014 - 31.05.2016515.461.552284.68800.1413.01.2015 - 31.05.2016745.081.507377.801122.8813.02.2015 - 31.05.2016261.141.462120.58381.7213.02.2015 - 31.05.20161073.361.462495.621568.9813.03.2015 - 31.05.2016261.141.388101.37362.5113.03.2015 - 31.05.20163201.091.3881242.594443.6813.04.2015 - 31.05.2016261.141.25366.03327.1713.04.2015 - 31.05.20162469.161.253624.373093.5313.05.2015 - 31.05.2016261.141.09925.85286.9913.05.2015 - 31.05.20162699.101.099267.232966.3313.06.2015 - 31.05.2016261.141.07519.68280.8213.06.2015 - 31.05.2016161.081.07512.14173.2213.07.2015 - 31.05.2016213.811.07115.19229.0013.07.2015 - 31.05.2016261.141.07118.56279.7013.08.2015 - 31.05.2016261.141.08221.38282.5213.08.2015 - 31.05.2016259.431.08221.24280.6713.09.2015 - 31.05.2016459.371.09141.62500.9913.10.2015 - 31.05.2016464.261.06630.68494.9413.11.2015 - 31.05.2016546.681.08043.81590.4913.12.2015 - 31.05.20161823.091.059107.471930.5613.01.2016 - 31.05.20161330.101.05268.621398.7213.02.2016 - 31.05.20162036.041.04285.942121.9813.03.2016 - 31.05.20162705.831.046125.542831.37

Таким чином, за самостійним розрахунком суду інфляційні витрати позивача складають 4 546,96 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні витрати в сумі 4 546,96 грн. В іншій частині заявлених до стягнення інфляційних втрат в сумі 520,45 грн. суд відмовляє.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт", у звязку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 23 096,38 грн. основного боргу, 500,00 грн. пені, 4 546,96 грн. інфляційних витрат, 586,20 грн. 3% річних. В іншій частині заявлених позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 1 356,92 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів (65009, м. Одеса, Французький бульвар, буд. 89, код ЄДРЮОФОПГФ 20992067) на користь Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (68001, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код ЄДРЮОФОПГФ 01125672) загальну суму заборгованості у розмірі 23 096 (двадцять три тисячі дев'яносто шість) грн. 38 коп., суму пені 500 (п'ятсот) грн. 00 коп., 3% річних в сумі 586 (п'ятсот вісімдесят шість) грн. 20 коп., суму інфляційних витрат у розмірі 4 546 (чотири тисячі п'ятсот сорок шість) грн. 96 коп. та витрати на оплату судового збору у розмірі 1 356 (одна тисяча триста п'ятдесят шість) грн. 92 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України

Повний текст рішення складено 18 липня 2016 р.

Суддя О.В. Цісельський