Рішення № 59042147, 12.07.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2016р. Справа № 5015/3041/12

За позовом: Львівського міського комунального підприємства Львівводоканал, м. Львів

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Компанія Ензим, м.Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівська міська рада, м. Львів

про стягнення додаткової плати за скид вод з перевищенням допустимих забруднень

Суддя Н.Мороз

При секретарі М.Потикевич

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: ОСОБА_2

Від третьої особи: н/з

Суть спору:

На розгляд господарського суду Львівської області 23.07.2012р. Львівським міським комунальним підприємством Львівводоканал, м.Львів подана позовна заява до приватного акціонерного товариства Компанія Ензим, м.Львів за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Львівської міської ради, м. Львів про стягнення 1501381,00 грн. додаткової плати за скид вод з перевищенням допустимих забруднень.

Рішенням господарського суду Львівської області від 08.10.2012р. у справі № 5015/3041/12 (суддя Шпакович О.Ф.) позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ПАТ «Компанія Ензим» на користь ЛМКП «Львівводоканал» додаткову плату (за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин) у сумі 1242522,00грн. Розстрочено виконання вказаного рішення та встановлено порядок сплати стягуваних сум: до 15 грудня 2012 року додаткову плату у сумі 600 000,00 грн. та судовий збір у сумі 30 027,62 грн.; до 15 березня 2013 року додаткову плату у сумі 642 522,00 грн. Стягнуто з ПАТ «Компанія «Ензим» додаткову плату (за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин) у сумі 258 858,80 грн. та розстрочено виконання рішення і встановлено порядок сплати стягуваної суми: до 15 грудня 2012р. - 129 429,40 грн.; до 15 березня 2013р. - 129 429,40 грн. Визнано Львівську міську раду особою, уповноваженою на подання наказу господарського суду Львівської області для виконання, згідно з вимогами Закону України "Про виконавче провадження". У задоволенні позову в частині стягнення 0, 20 грн. відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2012р. апеляційну скаргу ПАТ "Компанія "Ензим" задоволено, рішення господарського суду Львівської області від 08.10.2012р. у справі №5015/3041/12 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого Господарського суду України від 14.03.2013р. рішення господарського суду Львівської області від 08.10.2012р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2012р. у справі №5015/3041/12 скасовано, справу №5015/3041/12 передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 11.04.2013р. справу прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 25.04.2013р.

Ухвалою господарського суду від 25.04.2013р. провадження у справі №5015/3041/12 було зупинено до вирішення Львівським апеляційним адміністративним судом справи №876/237/13 за апеляційною скаргою виконавчого комітету Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова від 12.12.2012р.

26.02.2015р. через канцелярію господарського суду відповідачем - ПАТ Компанія Ензим подано клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою від 02.03.2015р. поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 24.03.2015р. Для всестороннього та об'єктивного вирішення спору, 24.03.2015р. та 09.04.2015р. розгляд справи відкладався з підстав, наведених у відповідних ухвалах суду. Ухвалою суду від 28.04.2015р. строк вирішення спору продовжено на 15 днів та відкладено розгляд справи на 05.05.2015р.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 05.05.2015р. провадження у справі №5015/3041/12 було зупинено та призначено судову експертизу. 14.07.2015р. суд задоволив клопотання судового експерта Львівського НДІСЕ ОСОБА_3 та погодив початок виконання судово-економічної експертизи, призначеної ухвалою господарського суду Львівської області від 05.05.2015р. з січня 2016 року в термін більше 90 календарних днів.

Ухвалою суду від 29.03.2016р. суд поновив провадження у справі для вирішення клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів необхідних для дачі висновків та призначив розгляд справи на 05.04.2016р. Цією ж ухвалою суд зобовязав ЛМКП Львівводоканал надати на вимогу експерта обґрунтований розрахунок ЛМКП «Львівводоканал» показника виробничої собівартості очищення 1 куб. м стічних вод з умістом забруднень у межах допустимих концентрацій забруднюючих речовин, у відповідності із вимогами Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, який необхідний для проведення експертизи. 05.04.2016р. суд зупинив провадження у справі №5015/3041/12 для проведення судово-економічної експертизи, призначеної ухвалою господарського суду Львівської області від 05.05.2015р.

02.07.2016р. супровідним листом від 29.06.2016р. №1876 на адресу господарського суду Львівської області надійшов висновок судово-економічної експертизи від 29.06.2016р. по справі №5015/3041/12.

Ухвалою від 06.07.2016р. суд поновив провадження у справі, розгляд справи призначив на 12.07.2016р.

В судове засідання 12.07.2016р. представник позивача зявився, через службу діловодства господарського суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи для надання можливості належно опрацювати експертний висновок для надання пояснень.

Враховуючи обмеженість процесуальних строків розгляду даного спору, в судовому засідання оголошувалась перерва для надання можливості представнику позивача ознайомитись з висновком експерта.

Представник позивача ознайомившись з висновком судово-економічної експертизи надав усні пояснення, не погодився з висновком експерта по питанню щодо невідповідності розрахунку величини додаткової плати за скид стічних вод №4443/36 від 15.06.2012р. методології проведення таких розрахунків, встановленій вимогами п.2.3., п.4.2. Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. №37. У звязку з цим, в судовому засіданні заявив клопотання про виклик судового експерта ОСОБА_3 для надання пояснень щодо питань, які виникли або можуть виникнути при аналізі висновку судової експертизи. Крім того, представник позивача подав заяву про відкладення розгляду справи та надання часу (20 днів) для письмової відповіді на експертний висновок та його оскарження, а також проведення паралельної експертизи у справі.

Щодо поданого клопотання про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.

Згідно ст.22 ГПК України, сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, з аналізу вищенаведених норм випливає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд звертає увагу представника позивача на те, що даний спір розглядається з урахуванням ч.3 ст.69 ГПК України з продовженням строку розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Згідно абз.2 п.18. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23.02.2012р. №4, у разі необхідності господарський суд може зобов'язати судового експерта з'явитися в судове засідання на виклик суду, дати додаткові роз'яснення щодо поданого ним висновку, поставити йому усні питання, а також зобов'язати його відповісти на усні питання сторін у справі. Слід зазначити, що згідно положень чинного законодавства, суд має право, на власний розсуд, викликати судового експерта в порядку ст.31 ГПК України, у разі такої необхідності, проте, не обов'язок.

Вирішуючи заявлені клопотання, зокрема, питання про відкладення розгляду справи та клопотання про виклик експерта суд розцінює заявлені представником позивача клопотання як такі, що призведуть до затягування судового процесу при розгляді даної справи та на неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні (п.3.14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.11.2012р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

За таких обставин, враховуючи обмеження процесуальних строків розгляду справи встановлених нормами ст.69 ГПК України, зокрема, відсутність процесуальних строків для розгляду даного спору, тривалість перебування на новому розгляді даного спору (з 2013р.), заперечення представника відповідача щодо відкладення розгляду справи та наявність в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду спору по суті, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання представника позивача про виклик судового експерта та відсутність дійсної потреби в додаткових розясненнях висновку судово-економічної експертизи. Відтак, в задоволенні клопотання представника позивача про виклик судового експерта та клопотанні про відкладення розгляду справи слід відмовити.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та письмових поясненнях з врахуванням Постанови ВГС України від 14.03.2013р. Згідно письмових пояснень від 09.04.2015р. представник позивача зазначив, що при проведенні розрахунку та порядку відбору проб позивач керувався спеціальним нормативно-правовим актом «Правилами приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації м. Львова» (місцевими Правилами), які є чинними та розробленими на основі Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України» (Державні правила). Крім того, позивач при проведенні нарахування додаткової плати за скид з перевищенням допустимих забруднень керувався умовами та положеннями договорів укладених між сторонами № 300058 від 13.10.2012р. та №212 від 01.12.2012р. В попередніх судових засіданнях представник позивача зазначив, що на підставі п.п.7.2., 7.4. Правил, уповноважені представники позивача в присутності представників відповідача здійснили контрольні вибіркові відбори проб стічних вод, обєми відібраних проб відповідали вимогам п.7.2.37 місцевих Правил, результати відбору оформлено актом №4545 від 03.05.2012р. та актом №4604 від 30.05.2012р. Зазначив, що контрольні вибіркові разові проби відбирались з участю належно підготовлених пробовідбірників Хіміко-бактеріологічної лабораторії ЛМКП «Львівводоканал», при дослідженні проб використовувалась Методика виконання вимірювання (МВВ), свідоцтво про атестацію № 20/1868 від 01.06.2007р. Ствердив, що при визначені забруднень стоків з сухим залишком і хлоридами позивач керувався методикою КНД 211.1.4.042-95 та РНД 14-05-2002, а Хіміко-бактеріологічна лабораторія ЛМКП «Львівводоканал» була атестована на право проведення вимірювань відповідно до наведених методик. Зазначив, що при відборах контрольних проб з контрольних колодязів (КК) підприємств для контролю за якістю стічної води, позивач не зобовязаний керуватись ДСТУ ISO 5667-3-2001 та ДСТУ ISO 5667-10-2005 на які посилається відповідач. Крім того, позивач вважає, що характеристики похибок для визначення вмісту тої чи іншої речовини є відомими з методик, зокрема, РДН 14-05-2002 та КНД 211.1.4.042-95. У звязку порушенням вимог правил щодо складу і властивостей стічних вод, позивач просить стягнути з відповідача нараховану додаткову плату за скид стічних вод відповідно до вимог п.п.8.1. 8.4. Місцевих Правил в розмірі 1501381, 00 грн., що підтверджується розрахунком №443/36 від 15.06.2012р. Позов просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання зявився, 11.07.2016р. через службу діловодства господарського суду подав додаткові письмові пояснення з врахуванням висновку експерта №1876 від 29.06.2016р. Зокрема, зазначив, що дослідженням розрахунку №4443/36 від 15.06.2012р. підтверджена невідповідність розрахунку додаткової плати за скид наднормативно забруднених стічних вод порядку обчислення даної додаткової плати, встановленому вимогами п.2.3. Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 року №37, оскільки у вказаному розрахунку норматив плати за скид понаднормативних забруднень у системи каналізації населених пунктів застосовано у розмірі тарифу на послуги централізованого водовідведення, а не на рівні виробничої собівартості очищення 1 куб.м стічних вод з умістом забруднень у межах установлених допустимих концентрацій забруднюючих речовин. Крім того, згідно наданих письмових пояснень представник відповідача звертає увагу, що експертним висновком від 29.06.2016р. роз'яснено, що поданий на дослідження розрахунок №4443/36 від 15.06.2012р. не передбачає проведення розподілу додаткової плати підприємства за скид у систему каналізації наднормативно забруднених стічних вод, як це передбачено вимогами п.4.2 Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 року №37. У розрахунку відсутні обчислення щодо проведення розподілу нарахованої додаткової плати підприємства за скид у систему каналізації наднормативно забруднених стічних вод в розмірі 20% та 80%. Представник відповідача просить звернути увагу на постанову Вищого господарського суду України від 31.07.2013р. у справі № 908/473/13-г у спорі в тотожних правовідносинах, згідно якої суд дійшов висновку, що відсутність однієї зі складових частин формули розрахунку додаткової плати за скид понаднормативних забруднень - нормативу плати за скид понаднормативних забруднень, який повинен дорівнювати виробничій собівартості очищення 1 куб.м. стічних вод, виключають можливість правильного обрахування додаткової плати за скид понаднормативних забруднень у систему каналізації населених пунктів. Зазначив, що при проведенні розрахунку за скид промислових стічних вод повинні використовуватись встановлені Інструкцією порядок і формула, якою передбачений єдиний на території України порядок встановлення та стягнення плати за скид промислових та стічних вод. При цьому, в основу розрахунку відповідач вважає має бути покладено собівартість очищення 1 куб.м. стічних вод, як це встановлено п.2.3 Інструкції. Посилається на встановлення відповідно до вимог п.2.3. Інструкції єдиного Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого Постановою КМУ від 01.06.2011р. №869. З листа Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 06.12.20112р. №7/9-19718 за результатами розгляду листа Антимонопольного комітету від 14.11.2012р. №136-29/07-11851 щодо регулювання відносин з приймання стічних вод у м. Львові вбачається, що у Правилах приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації м. Львова» може бути встановлено не механізм визначення нормативів плати за скид понаднормативних забруднень, а власне ці нормативи, визначені відповідно до Інструкції та Порядку формування тарифів, а також межі допустимих концентрацій забруднюючих речовин. Згідно наданих додаткових пояснень від 06.04.2015р. відповідач посилається на порушення позивачем порядку відбору проб та оформлення результатів досліджень лабораторії, які не відповідають вимогам Національного стандарту України ДСТУ ISO 5667-10-2005 «Настанови щодо відбирання проб стічних вод», а саме з актів відбору проб і результатів вимірювань не вбачається часу початку і закінчення відбирання проби, методу відбирання проби, даних про час поступлення проби в лабораторію та про час початку і закінчення проведення лабораторного вимірювання, а також даних про нормативні документи, якими керувалась лабораторія ЛМКП «Львівводоканал», застосовуючи той чи інший метод випробувань. Зазначив, що в результатах вимірювань виданих лабораторією ЛМКП «Львівводоканал» не зазначено методики, якою користувалась лабораторія, а також не зазначено характеристики похибок в порушення вимог ст.10 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Вважає, що результати вимірювань отримані в порушення нормативних документів з метрології і не можуть бути використані для здійснення розрахунку плати за скид наднормативного забруднених стічних вод. В задоволенні позову просить відмовити повністю.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, причин неявки суду не повідомила. Вимоги ухвали суду від 06.07.2016р. не виконала.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, вживши заходів до виконання обовязкових вказівок Вищого господарського суду України, всебічно та повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив:

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона зобовязана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Однією з підстав виникнення зобовязань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

13.10.2009р. між Львівським міським комунальним підприємством "Львівводоканал" (позивач, за договором - Львівводоканал) та закритим акціонерним товариством "Ензим", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Компанія Ензим" (відповідач, за договором - абонент), було укладено договір № 300058 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі, відповідно до умов якого Львівводоканал надає послуги у забезпеченні питною водою та прийманні стічних вод, а абонент користується послугами: здійснює забір води з водопроводу, скид стічних вод у каналізацію і сплачує вартість наданих послуг на умовах, які визначені договором та чинним законодавством України, зокрема: Законом України "Про питну воду і питне водопостачання", "Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України", "Правилами технічної експлуатації систем комунального водопостачання та водовідведення", "Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації міст та селищ України", "Правилами приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова" (п.1.1. договору).

Відповідно до п.2.2.7. договору, абонент зобов'язується не перевищувати встановлені ліміти водоспоживання і водовідведення та допустимі концентрації забруднювальних речовин в контрольних колодязях на каналізаційних випусках абонента.

Згідно п.5.1. договору, термін дії договору один рік. Договір вважається переукладеним на новий термін на тих самих умовах, якщо за один місяць до його припинення жодна зі сторін не заявить про закінчення його дії (п.5.2. договору).

01.12.2011р. між ЛМКП "Львівводоканал" (водоканал) та ПАТ "Компанія Ензим" (абонент) укладено договір №217 про приймання наднормативно забруднених стічних вод, який укладено згідно з вимогами п.6.5. загальнодержавних Правил та п.4.2.3. місцевих Правил і зумовлено неможливістю абонента забезпечити виконання умов договору № 300058 та Правил стосовно дотримання показників якості стічних вод, встановлених Лімітом № 1740 (на скид забруднюючих речовин у систему міської каналізації), виданим відповідачу згідно з умовами договору № 300058.

Відповідно до положень договору №217,водоканал приймає наднормативно забруднені стічні води, а абонент здійснює скид наднормативно забруднених стічних вод у систему міської каналізації з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин і сплачує додаткову плату за приймання водоканалом наднормативно забруднених стічних вод. Вказаним договором №217 та Тимчасовим лімітом №1741 (встановленим абоненту згідно з умовами п.2.2. договору №217), визначено максимально допустимі концентрації забруднюючих речовин у стічних водах.

За умовами п.3.6. договору № 300058 та п.4.3. договору № 217, факт скиду абонентом стічних вод із перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин зумовлює виникнення у нього обов'язку зі сплати додаткової плати, розрахованої відповідно до місцевих Правил.

В порядку передбаченому п. 2.1.3. договору № 30058 та п.п. 3.1.4., 3.2.4. Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Львова, 03.05.2012р. та 30.05.2012р. позивачем в присутності представника відповідача проведено разові відбори контрольної вибіркової проби стічних вод, що скидаються абонентом у систему міської каналізації, відбір води здійснено у контрольному колодязі №1, про що складено Акт № 4545 та Акт № 4604. Як вбачається з актів № 4545 та № 4604, проби для проведення контрольного аналізу запломбовано та передано представнику абонента для проведення останнім контрольного аналізу згідно вимог п.7.2.17 місцевих Правил.

За результатами проведених аналізів Хіміко-бактеріологічної лабораторії ЛМКП "Львівводоканал" оформлено результати вимірювань №180 та №277 та встановлено, що відповідачем ПАТ Компанія Ензим перевищено розмір допустимих концентрацій хлоридів та сухого залишку встановлених договором №217 та Тимчасовим лімітом №1741.

Як вбачається з матеріалів справи, ЛМКП "Львівводоканал" звернулось до ПАТ "Компанія Ензим" з претензією № 4443 (№ 36-2867) від 20.06.2012 р. про додаткову плату за скид стічних вод з порушенням вимог Правил щодо їх складу і властивостей на суму 1501381, 00 грн., сума якої розрахована відповідно до вимог п.п.8.1. 8.4. місцевих Правил та підтверджена розрахунком № 4443/36 від 15.06.2012. Така претензія залишена відповідачем без відповіді.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 1242522, 00 грн. додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій та про стягнення з відповідача в дохід міського бюджету Львова (Фонд охорони навколишнього природного середовища м. Львова, Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності) нарахування у розмірі 258858,80 грн. за скид понаднормативних забруднень.

Вищий господарський суд України скеровуючи справу №5015/3041/12 на новий розгляд у постанові від 14.03.2013р. зазначив, що при новому розгляді справи суду необхідно дослідити загальні вимоги, які ставляться до порядку відбору проб та проведення аналізів, дослідити методику, національні стандарти, якими керувались відповідні спеціалісти при проведенні аналізів, а також перевірити наданий позивачем розрахунок величини додаткової плати для ПАТ "Компанія Ензим" відповідно до Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів і Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів. Екологічні нормативи розробляються і вводяться в дію центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, та іншими уповноваженими на те державними органами відповідно до законодавства України (ч.6. ст. 33 вищевказаного Закону).

Наказом Міністра охорони навколишнього природного середовища від 28.12.1994р. №125 затверджено Керівний нормативний документ «Гідросфера. Відбір проб для визначення складу і властивостей стічних та технологічних вод» (КНД 211.1.0.009-94).

Згідно розділу 1 КНД 211.1.0.009-94, керівний нормативний документ встановлює загальні вимоги до відбору проб з метою подальшого визначення хімічних та фізичних показників складу і властивостей вод. Керівний нормативний документ містить загальні вимоги до: організації відбору, видів проб, місць, часу та частоти відбору, пристроїв, засобів та посуду для відбору та зберігання проб, реєстрації та транспортування проб, техніки безпеки. Положення цього керівного нормативного документу розповсюджуються на відбір проб стічних та технологічних вод, що підлягають державному та відомчому контролю.

З вищенаведеного вбачається, що дотримання вимог КНД 211.1.0.009-94 є обов'язковим при здійсненні відбору проб стічних вод усіма суб'єктами господарювання, які здійснюють контроль за водопостачанням та водовідведенням.

Відповідно до п.9.1. КНД 211.1.0.009-94, на відібрану пробу (проби) складається супровідний документ (акт, паспорт), в якому має бути наведена наступна інформація: номер посудини (проби); назва проби, мета відбору; вид проби (разова або об'єднана) із зазначенням способу усереднення; спосіб відбору; пункт та місце відбору; дані про обробку (фільтрування, відстоювання, консервування, тощо) і форма; дата, час та відомості про особу (осіб), яка відібрала пробу.

Крім того, Національним стандартом України ДСТУ ІSО 5667-10-2005 «Настанови щодо відбирання проб стічних вод» згідно п.10, затверджено форму звіту відбирання проб побутових і промислових стічних вод, якою передбачено, що така форма має містити наступну інформацію: точку відбирання; шифр для позначення точки відбирання; дата початку і закінчення відбирання; час початку і закінчення відбирання; ціль відбирання проби; подробиці методу відбирання проби; подробиці польових тестів.

Також слід звернути увагу, що Національним стандартом України - «Якість води». «Відбирання проб», зокрема частиною 3 Настанови щодо зберігання та поводження з пробами (ДСТУ ІSО 5667-3-2001) передбачено, що води, особливо поверхневі і майже усі, що скидаються як стічні води, чутливі до різного роду фізичних, хімічних чи біологічних реакцій, що можуть мати місце в період між відбиранням проби і аналізуванням. Природа та інтенсивність таких реакцій часто є така, що у випадку, коли не прийнято необхідних запобіжних заходів перед або під час транспортування і в період зберігання проби в лабораторії до аналізування, концентрація визначуваної речовини буде відрізнятися від початкової, яка була під час відбирання проб. Активність цих реакцій залежить від результатів взаємодії хімічної і біологічної природи зразка: його температури, чутливості до світла, матеріалу посудини, періоду між відбиранням проби та аналізуванням, умовами в яких він перебував.

Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 року №37 затверджено Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, які розроблено, зокрема, відповідно до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Будівельними нормами і правилами "Каналізація. Зовнішні мережі та споруди" (БНіП 2.04.03-85, окрім пункту 6.2).

Так, згідно п. 1.2. вказаних Правил, вони поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.

Питання приймання стічних вод у систему міської каналізації м. Львова регулюється Правилами приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації м. Львова, затвердженими рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.09.2002р. №292. Пунктом 2.1 вищезазначених Правил передбачено, що ці Правила розроблено згідно з Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України (державні Правила приймання), Правилами охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та іншими чинними нормативними актами, які регулюють питання приймання стічних вод у систему каналізації.

Згідно п. 1.2. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, вони поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.

Пунктом 2.1. Правил передбачено право водоканалів пред'являти підприємствам рахунки за скид понаднормативних забруднень із застосуванням коефіцієнта кратності, який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень, при порушенні як цих Правил, так і місцевих Правил приймання, у встановленому порядку.

Згідно п. 7.1. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України - підприємства за наявності локальних очисних споруд повинні здійснювати кількісний та якісний контроль стічних вод, що надходять, очищених стічних вод та враховувати об'єми виділених із стічних вод осадів. Місця та періодичність відбору проб підприємства мають бути погоджені із водоканалом, а методики проведення аналізів - з органами державного нагляду.

Згідно з п.7.4. вищевказаних Правил, порядок та періодичність відбору контрольних проб визначаються у Місцевих правилах (Правилах приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації м. Львова, затвердженими рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.09.2002р. №292).

Так, відповідно до розділу 7.2. Місцевих правил приймання стічних вод систему міської каналізації м. Львова передбачено порядок відбору проб, згідно з яким проба розливається у дві посудини для проведення головного і контрольного аналізів (п. 7.2.1), проба для головного аналізу передається в хімічну лабораторію Водоканалу ( п.7.2.14), а проба для контрольного аналізу маркується, пломбується водоканалом і передається підприємству на зберігання (п. 7.2.18).

Відповідно до п.п.7.2.2 Місцевих Правил, з метою контролю якості стічних вод підприємств здійснюється відбір разових проб. Вибіркові разові проби повністю характеризують склад та властивості стічних вод і відповідність фактичних концентрацій забруднювальних речовин допустимим. Виявлені таким чином перевищення допустимих якісних показників є необхідною і достатньою підставою для нарахування додаткової плати. Пробу для аналізу отримують відбором потрібного обєму стічних вод у заданій контрольній точці (п.п.7.2.3.). На момент відбору проби фіксуються умови скидання та властивості стічних вод (температура, наявність ліміту, дозволу на скид, ідентифікаційних табличок) (п.п.7.2.4.). Час відбору і кількість проб визначаються водоканалом і фіксуються у акті відбору проб (п.п.7.2.6.).

Як вбачається з акту №4545 від 03.05.2012р. та акту №4604 від 30.05.2012р. про відбір контрольної вибіркової проби стічних вод для проведення головного і контрольного хімічних аналізів (вид проби: разова) представником ЛМКП «Львівводоканал» відповідно до «Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України» здійснено відбір проб стічних вод абонента - ПАТ «Компанія Ензим» (договір №300058) для проведення головного і контрольного аналізів. В актах зазначено: адресу обєкта, профіль, позначення контрольного колодязя, час відбору, температуру стічних вод та ідентифікаційну табличку КК. Також в актах вказано, що проби для проведення контрольного аналізу запломбовано (пломба ЛВК-12) та передано абонентові, з правом проведення контрольного аналізу та порядком використання результатів ознайомлений, підпис представника абонента ПАТ «Компанія Ензим», підписи представників ЛМКП «Львівводоканал».

В судових засідання та згідно наданих письмових пояснень від 28.04.2015р. представник позивача зазначив, що при проведенні порядку відбору проб позивач керувався спеціальним нормативно-правовим актом «Правилами приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації м.Львова» (місцевими Правилами) розробленими на основі Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України» (Державні правила). Крім того, позивач керувався умовами та положеннями договорів укладених між сторонами № 300058 від 13.10.2012р. та №212 від 01.12.2012р. Зазначив, що контрольні вибіркові разові проби відбирались з участю належно підготовлених пробовідбірників Хіміко-бактеріологічної лабораторії ЛМКП Львівводоканал", свідоцтво про атестацію №34 від 16.07.2009р., при дослідженні проб використовувалась Методика виконання вимірювання (МВВ) свідоцтво про атестацію № 20/1868 від 01.06.2007р. Пояснив, що при відборах контрольних проб з контрольних колодязів (КК) підприємств для контролю за якістю стічної води, позивач не зобовязаний керуватись ДСТУ ISO 5667-3-2001 та ДСТУ ISO 5667-10-2005 на які посилається відповідач, а уся наведена інформація в актах відбору проб №4545 та №4604 в основному співпадає з положеннями КНД 211.1.4.042-95 чи ДСТУ ISO 5667-10-2005. Вважає, що положення КНД 211.1.0.009-94 розповсюджуються на відбір проб стічних та технологічних вод, що підлягають державному та відомчому контролю, водоканал до таких структур не належить, а наведений у додатку ДСТУ ISO 5667-10-2005 звіт відбирання проб є зразком, немає імперативного (обовязкового) характеру та не підлягає обовязковому застосуванню лабораторією. Зміст форми актів про відбір проб, що повинні складатись відповідно до п.п.7.4.3., 7.2.5. місцевих Правил наведений у додатку 10.12. місцевих Правил, і саме ці положення, на думку позивача, повинні застосовуватись до спірних правовідносин.

Представник відповідача посилається на порушення позивачем порядку відбору проб та оформлення результатів досліджень лабораторії, які не відповідають вимогам Національного стандарту України ДСТУ ISO 5667-10-2005 «Настанови щодо відбирання проб стічних вод», а саме з актів відбору проб і результатів вимірювань не вбачається про час початку і закінчення відбирання проби, про метод відбирання проби, даних про час поступлення проби в лабораторію та про час початку і закінчення проведення лабораторного вимірювання та даних про нормативні документи, якими керувалась лабораторія ЛМКП «Львівводоканал» застосовуючи той чи інший метод випробовувань. Порядок відбору проб, який прописаний у місцевих Правилах не відповідає вимогам наказу Міністерства екології та природних ресурсів від 31.12.2003р. №194 «Про затвердження форми документації аналітичних підрозділів», який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, вимогам КНД 211.1.0.009-94 та національного стандарту ISO 5667-10-2005.

Таким чином, проаналізувавши вимоги законодавства, суд зазначає, що загальні вимоги до порядку відбору проб на проведення аналізів встановлені Керівним нормативним документом «Гідросфера. Відбір проб для визначення складу і властивостей стічних та технологічних вод» (КНД 211.1.0.009-94), затвердженого Наказом Міністра охорони навколишнього природного середовища від 28.12.1994р. №125, Національним стандартом України ДСТУ ІSО 5667-10-2005 «Настанови щодо відбирання проб стічних вод». При цьому, як зазначає позивач, при проведенні відбору проб та аналізі позивач керувався Правилами приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації м. Львова, затвердженими рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.09.2002р. №292, якими визначено порядок відбору проб (розділ 7.2.) та затверджено взірцеву форму акту про відбір проби Додаток 10.12.

Проаналізувавши акт №4545 від 03.05.2012р. та акт №4604 від 30.05.2012р. про відбір контрольної вибіркової проби стічних вод для проведення головного і контрольного хімічних аналізів судом встановлено, що акти відбору проб не містять посилання на методику відбирання проб, зокрема, на нормативні документи якими керувався ЛМКП «Львіводоканал» застосовуючи той чи інший метод відбирання проб, не містять часу початку і закінчення відбирання проби, даних про час поступлення проби в лабораторію. Також, результати вимірювань №180 та №277 не містять даних про час початку та закінчення лабораторного вимірювання.

Перевірити та встановити методику дослідження, якою керувався ЛМКП «Львіводоканал» при проведенні відбору проб та встановити стандарти, якими керувались представники позивача при проведенні аналізу є неможливим, оскільки в акті №4545 від 03.05.2012р. та акті №4604 від 30.05.2012р. відсутні будь-які посилання на методику відбирання проб, зокрема на нормативні документи якими керувався ЛМКП «Львіводоканал» застосовуючи той чи інший метод відбирання проб.

Закон України "Про метрологію та метрологічну діяльність" відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, №30-31, ст.194 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає правові основи забезпечення єдності вимірювань в Україні, регулює відносини у сфері метрологічної діяльності та спрямований на захист громадян і національної економіки від наслідків недостовірних результатів вимірювань. Закон регулює відносини, що виникають у процесі здійснення метрологічної діяльності, і поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства (їх об'єднання), установи і організації незалежно від форм власності та виду діяльності, що діють на території України (далі - підприємства і організації), на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і виробників (експортерів) іноземних держав, що ввозять засоби вимірювальної техніки на територію України.

Згідно ч.2. ст.6 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" вимоги нормативних документів з метрології ЦОВМ є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, організаціями, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності та іноземними виробниками.

Відповідно до вимог ч.1. ст.10 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність", результати вимірювань можуть бути використані за умови, якщо відомі відповідні характеристики похибок або невизначеності вимірювань. Вимірювання це відображення фізичних величин їх значеннями за допомогою експерименту та обчислень із застосуванням спеціальних технічних засобів (ст.1 вищевказаного Закону).

Як випливає з аналізу законодавчої норми, проводячи результати вимірювань відповідна лабораторія в акті вимірювань має зазначити методику вимірювань, якими вона керується при проведенні дослідження та зазначити характеристики похибок.

У додаткових поясненнях від 05.05.2015р. представник позивача зазначив, що при дослідженні проб використовувалась Методика виконання вимірювання (МВВ) свідоцтво про атестацію № 20/1868 від 01.06.2007р., при дослідженні проб на вміст сухого залишку використовувалась методика КНД 211.1.4.042-95. Ствердив, що при визначені забруднень стоків сухим залишком і хлоридами позивач керувався методикою КНД 211.1.4.042-95 свідоцтво про атестацію № 20/1865 від 01.06.2007р. та РНД 14-05-2002, свідоцтво про атестацію №20/1868 від 01.06.2007р. (в матеріалах справи), а Хіміко-бактеріологічна лабораторія ЛМКП Львівводоканал була атестована на право проведення вимірювань відповідно до наведених методик. Посилається на експертний висновок Метрологічної служби житлово-комунального господарства Мінрегіонбуд України №20 від 29.04.2013р. акта №4545 від 03.05.2012р., акта №4604 від 30.05.2012р. та результатів вимірювань №180 та 277, згідно якого, в питаннях відбору проб та при виконанні і оформленні лабораторією результатів відповідних вимірювань принцип єдності вимірювань забезпечено і порушень немає. Крім того, позивач вважає, що як Державними Правилами так і Місцевими Правилами не передбачено потреби використовувати значення характеристики похибок вимірювань, зокрема, при використанні даних лабораторії у розрахунку додаткової плати. На думку представника позивача, характеристики похибок є відомими з методик, зокрема, РДН 14-05-2002 та КНД 211.1.4.042-95 на право використання яких ХБЛ атестована.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечуючи проти позову ствердив, що в результатах вимірювань виданих лабораторією ЛМКП «Львівводоканал» не зазначено методики, якою користувалась лабораторія, в порушення вимог ст.10 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» не зазначено характеристики похибок, вважає що результати вимірювань отримані з порушенням нормативних документів з метрології і не можуть бути використані для здійснення розрахунку плати за скид наднормативного забруднених стічних вод. Посилається на лист Державної екологічної інспекції України від 16.10.2012 року №3-10/1525, в якому зазначено, що хіміко - бактеріологічна лабораторія ЛМКП «Львівводоканал» атестована на виконання вимірювань хлоридів у діапазоні від 10 до 1500 мг/дм. куб. та сухого залишку в діапазоні від 50 до 1000 г/дм. куб. та не правочинна виконувати вимірювання зазначених речовин в інших діапазонах, відповідно видавати результати таких вимірювань. Використання результатів вимірювань хлоридів сухого залишку, що наведені у наданих на розгляд копіях результатів вимірювань №180 та №277, суперечитиме зокрема ч.1 ст.10 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

Як вбачається з результату вимірювання №180 відповідно до акту №4545 від 03.05.2012р., аналізами проведеними позивачем встановлено перевищення допустимих концентрацій по наступних інгредієнтах: хлориди 2552,4; сухий залишок 5484,0; з результату вимірювання №277 відповідно до акту №4604 від 30.05.2012р. аналізами проведеними позивачем встановлено перевищення допустимих концентрацій по наступних інгредієнтах: хлориди 2127,0; сухий залишок 10584,0.

Відповідно до додатку до свідоцтва про атестацію від 16.06.2009р. №34 виданого ТзОВ Рудмаг для хіміко-бактеріологічної лабораторії ЛМКП Львівводоканал встановлені наступні діапазони вимірювань щодо визначення наявності в стічних водах відповідних показників: хлориди - 10-1500; сухий залишок - 50-1000. Відтак, визначаючи наявність тих чи інших забруднень у стічних водах ПрАТ «Компанія Ензим» хімічна лабораторія ЛМКП «Львівводоканал» проводивши аналіз стічних вод вийшла за межі дозволених діапазонів вимірювань.

Як випливає з норми ч.1. ст.10 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) результати вимірювань можуть бути використані за умови, якщо відомі відповідні характеристики похибок або невизначеності вимірювань. Згідно правової позиції викладеної у постанові Вищого господарського суду України від 19.10.2011р. у справі № 16/75 (9/77) надані позивачем дані щодо вмісту в стічних водах наднормативних концентрацій хлоридів і сухого залишку не можуть використовуватись для визначення коефіцієнту кратності гранично допустимих концентрацій, оскільки ці дані без зазначення похибки не можуть визнаватись достовірними.

Суд зазначає, що в акті №4545 від 03.05.2012р., акті №4604 від 30.05.2012р. та результатах вимірювань №180 та №277 відсутнє посилання на методику дослідження проведених лабораторією ЛМКП «Львіводоканал», не зазначено характеристики похибок в порушення вимог ч.1 ст. 10 Закону України Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність"(чинного на момент виникнення спірних правовідносин), що унеможливлює перевірити достовірність проведення аналізу та проаналізувати застосовані національні стандарти, якими керувались спеціалісти при проведенні відповідних аналізів.

Як зазначалось, Питання приймання стічних вод у систему міської каналізації м. Львова регулюється Правилами приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації м. Львова, затвердженими рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.09.2002р. №292. Пунктом 2.1 вищезазначених Правил передбачено, що ці Правила розроблено згідно з Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України (державні Правила приймання), Правилами охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та іншими чинними нормативними актами, які регулюють питання приймання стічних вод у систему каналізації.

Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 року №37, затверджено Інструкцію про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України.

При цьому, пунктом 1.2. Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів передбачено, що Інструкцією встановлено єдиний на території України порядок встановлення та стягнення плати за скиди промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів і поширюється на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів. З аналізу п.1.2. Інструкції випливає, що приписи Інструкції щодо встановлення єдиного порядку та стягнення плати за скид стічних вод у системи каналізації населених пунктів є обовязковими.

Розділом ІІ Інструкції передбачено нормативи плати за скид стічних вод підприємств у системи каналізації населених пунктів, зокрема, п.2.3. передбачено нормативи плати за скид понаднормативних забруднень, які сторони передбачили у договорі №217 від 01.12.2011р.

В судових засіданнях відповідач, заперечуючи правильність розрахунку проведеного позивачем ствердив, що позивач при його проведенні використав повну вартість тарифу водовідведення, а не норматив плати за очищення 1 куб.м. стічних вод, що суперечить формулі встановленій Інструкцією. Вважає, що при проведенні розрахунку за скид промислових стічних вод повинні використовуватись порядок і формула, що встановлені Інструкцією, яка встановлює єдиний на території України порядок встановлення та стягнення плати за скид промислових та стічних вод, а не формула наведена в місцевих Правилах скидання стічних вод у систему міської каналізації м. Львова. При цьому, в основу розрахунку має бути покладено собівартість очищення 1 куб.м. стічних вод, як це встановлено п.2.3 Інструкції. В підтвердження наведеного посилається на експертний висновок про результати вимірювань порівняння формул розрахунку плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації м. Львова та інших населених пунктів України, розроблений Національним університетом господарства та природокористування Міністерства освіти України №30-13-06, згідно якого встановлено, що формула наведена в Правилах приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова і за формою (візуально) і за сутністю відрізняється від тієї, що наведена в Інструкції встановлення та стягнення плати та скид промислових стічних вод у системи каналізації населених пунктів, що призводить до прихованого збільшення плати за скид нормативно забруднених стічних вод.

Враховуючи вказівки Вищого господарського суду України перевірити наданий позивачем розрахунок величини додаткової плати для ПрАТ «Компанія Ензим» відповідно до Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів і Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова, для встановлення обґрунтованості та правильності проведеного позивачем розрахунку нарахування величини додаткової плати для ПАТ «Компанія Ензим» за скид стічних вод №4443/36 від 15.06.2012р., а також визначення загальної суми заборгованості за договорами, судом було призначено судову експертизу у справі.

Ухвалою господарського суду від 05.05.2015р. було зупинено провадження у справі та призначено судову експертизу. Проведення експертизи було доручено кваліфікованим фахівцям Львівського НДІ судових експертиз. На вирішення експертам було поставлено наступні питання: 1) чи відповідає розрахунок величини додаткової плати за скид стічних вод №4443/36 від 15.06.2012р., складений на підставі актів відбору проб №4545 від 03.05.2012р. і №4604 від 30.05.2012р. та результатів вимірювань №180, №277 вимогам Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. №37?; 2) яка сума додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднень на підставі актів відбору проб №4545 від 03.05.2012р. і №4604 від 30.05.2012р. та результатів вимірювань №180 та №277 підлягає сплаті ПрАТ «Компанія Ензим» у відповідності до «Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації м. Львова», затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.09.2002р. №292?; 3) яка сума додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднень на підставі актів відбору проб №4545 від 03.05.2012р. та №4604 від 30.05.2012р. та результатів вимірювань №180 та №277 підлягає сплаті ПрАТ «Компанія Ензим» у відповідності до Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. №37?

02.07.2016р. супровідним листом від 29.06.2016р. №1876 на адресу господарського суду Львівської області надійшов висновок судово-економічної експертизи по справі №5015/3041/12, згідно якого дослідженням поданих документів підтверджується, що порядок розрахунку додаткової плати підприємства за скид наднормативно забруднених стічних вод, наведений у Розрахунку величини додаткової плати за скид стічних вод №4443/36 від 15.06.2012, складений на підставі актів відбору проб №4545 від 03.05.2012 та №4604 від 30.05.2012 та результатів вимірювань №180 та №277 не відповідає методології проведення таких розрахунків, встановленій вимогами п. 2.3., п.4.2. Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 №37, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за №402/6690. Додаткова плата за скид ПрАТ «Компанія «Ензим» стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднень, визначена на підставі актів відбору проб №4545 від 03.05.2012р. та №4604 від 30.05.2012р., результатів вимірювань №180, №277, а також із застосуванням методології розрахунків, встановленої «Правилами приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації м. Львова», затвердженими рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.09.2002р. №292, становить 1501380,80 грн., в тому числі: перераховується підприємством Водоканалу 1242522,00 грн.; перераховується підприємством на рахунок міського фонду охорони навколишнього природного середовища 258858,80 грн. У звязку із відсутністю документів щодо підтвердження показника виробничої собівартості ЛМКП «Львівводоканал» по очищенню 1 куб. м стічних вод з умістом забруднень у межах допустимих концентрацій забруднюючих речовин не надається можливим провести розрахунки суми додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднень на підставі актів відбору проб №4545 від 03.05.2012 та №4604 від 30.05.2012, результатів вимірювань №180 та №277, яка підлягає сплаті ПрАТ «Компанія «Ензим» у відповідності до вимог Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. №37, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за №402/6690.

Відповідно до ст.42 ГПК України, висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам. Якщо під час проведення судової експертизи встановлюються обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких судовому експерту не були поставлені питання, у висновку він викладає свої міркування і щодо цих обставин. Висновок судового експерта для господарського суду не є обовязковим і оцінюється за правилами, встановленими цим Кодексом для оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно розрахунку величини додаткової плати для ПрАТ «Компанія «Ензим» за скид стічних вод з порушенням вимог Правил щодо їх складу і властивостей №4443/36 від 15.06.2012р. ЛМКП «Львівводоканал» проведено нарахування до сплати ПрАТ «Компанія «Ензим» додаткової плати в сумі 1501381,00 грн. з них: додаткова плата, що перераховується підприємством на рахунок водоканалу - 1242522,00 грн.; додаткова плата, що перераховується підприємством на рахунок міського фонду охорони навколишнього природного середовища - 258858,80 грн.

Як вбачається з розрахунку №4443/36 від 15.06.2012р., суму додаткової плати визначено відповідно до вимог нормативних документів, а саме, «Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України», «Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів», «Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації м. Львова» та на підставі укладеного між ЛМКП «Львівводоканал» та ПрАТ «Компанія «Ензим» договору №300058, Актів №4545 від 03.05.2012, №4604 від 30.05.2012.

На підставі аналізу наявних в матеріалах справи документів, пояснень представників сторін та беручи до уваги висновок експерта №1876 від 29.06.2016р. судом встановлено, що позивачем проведено нарахування додаткової плати за скид наднормативно забруднених стічних вод відповідно до вимог із застосуванням методології розрахунків, встановленої «Правилами приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації м. Львова», затвердженими рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.09.2002р. №292, зокрема згідно п.8.4.4. місцевих Правил за формулою та на підставі порядку визначеного п.8.4.5. Правил Розмір плати підприємства за скид нормативно забруднених стічних вод.

Так, згідно п.8.4.3. Місцевих Правил, у випадку порушення Правил стосовно вимог до складу і властивостей стічних вод підприємств, що скидаються в міську каналізацію, підприємства-порушники сплачують додаткову плату як водоканалу за водовідведення (обчислену за підвищеним коефіцієнтом кратності), так і на рахунок міського фонду охорони навколишнього природного середовища (п. п. 8.4.5, 8.4.9). При цьому тарифи і обєми визначаються згідно з груповим рахунком за послуги водопостачання і водовідведення за розрахунковий період, в якому було виявлене порушення. Розрахунковий коефіцієнт кратності визначається за формулою, яка наведена в п.8.4.3. місцевих Правил. Коефіцієнт кратності (Кк) для Розрахунку з урахуванням наднормативного скиду кількох речовин та інших порушень не може бути більшим за 10. Коефіцієнт кратності при перевищенні фактичної концентрації над допустимою лише однієї речовини не може перевищувати 5 (за умови відсутності Дозволу на скид -9) (п.8.4.4. Правил).

Відповідно до вимог розділу 8 п.8.2.1. Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації м. Львова», для розрахунку плати підприємства за скид нормативно забруднених стічних вод (п.8.4.5. даних Правил) застосовується показник частки від тарифу за послуги водовідведення: Чт = 1.

Згідно п. 2.3. Інструкції про встановлення та стягнення плати та скид промислових стічних вод у системи каналізації населених пунктів передбачено, нормативи плати за скид понаднормативних забруднень у системи каналізації населених пунктів (Нп) установлюються в місцевих Правилах приймання на рівні виробничої собівартості очищення 1 куб.м стічних вод з умістом забруднень у межах установлених в місцевих Правилах приймання допустимих концентрацій забруднюючих речовин. Виробнича собівартість очищення 1 куб.м стічних вод визначається згідно з Порядком формування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженим наказом Держбуду України від 27.06.2001 року №139.

Згідно п.8.2. місцевих Правил, при перевищенні вмісту забруднювальних речовин у стічних водах підприємств, що скидаються у міську каналізацію, порівняно з встановленими Правилами, підприємства сплачують Водоканалу плату за скид наднормативних забруднень, яка нараховується за нормативом плати за очищення 1 куб.м стічних вод з вмістом забруднень у межах допустимих концентрацій (Нп),який встановлюється як частка від тарифу за послуги водовідведення.

Відповідно до п.3.2. Інструкції, при перевищенні рівня вмісту забруднюючих речовин у стічних водах підприємств, що скидаються у систему каналізації, порівняно з встановленими місцевими правилами приймання, підприємства сплачують водоканалу плату за скид понаднормативних забруднень,яка нараховується за нормативами плати за очищення 1 куб. м. стічних вод з вмістом забруднень в межах допустимих концентрацій (Нп), обсягом скинутих наднормативно забруднених стічних вод (Упз) та коефіцієнтом кратності (Кк), який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень для технологічних процесів очищення стічних вод та екологічного стану водойми.

Крім того, згідно п.4.2. Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 №37, встановлено наступний порядок стягнення плати за скид стічних вод підприємств у системи каналізації населених пунктів: плата за скид понаднормативних забруднень розподіляється таким чином: 20 відсотків перераховуються Водоканалом до місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, що утворені в складі сільських, селищних, міських бюджетів; 80 відсотків залишаються у розпорядженні Водоканалу і використовуються на відшкодування збитків Водоканалу, викликаних цими скидами, на ремонт і поліпшення експлуатації каналізаційної мережі та очисних споруд, а також на розвиток каналізаційного господарства населеного пункту.

Однак, виходячи з аналізу проведеного позивачу розрахунку №4443/36 від 15.06.2012р., беручи до уваги експертний висновок №1876 від 29.06.2015р., судом встановлено, що в досліджуваному розрахунку №4443/36 від 15.06.2012р. відсутні обчислення щодо проведення розподілу нарахованої додаткової плати підприємства за скид у систему каналізації наднормативно забруднених стічних вод в розмірі 20% та 80% та не передбачено проведення розподілу додаткової плати підприємства за скид у систему каналізації наднормативно забруднених стічних вод, у відповідності із вищенаведеними вимогами Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 №37. Натомість, здійснено нарахування додаткової плати (П2), яка перераховується підприємством до місцевого фонду охорони навколишнього середовища в розмірі 25% (коефіцієнт 0,25) від суми додаткової плати (Пі), методика розрахунку якої є аналогічною тій, що встановлена вимогами п.3.2. вищевказаної Інструкції за винятком застосування у даному розрахунку нормативу плати за скид понаднормативних забруднень у системи каналізації населених пунктів в розмірі тарифу на послуги централізованого водовідведення, а не на рівні виробничої собівартості очищення 1 куб. м стічних вод з умістом забруднень у межах установлених допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

Таким чином, на виконання обовязкових вказівок Вищого господарського суду України викладених в постанові від 14.03.2013р., перевіривши наданий позивачем розрахунок №4443/36 від 15.06.2012р. величини додаткової плати для ПАТ «Компанія Ензим», проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та беручи до уваги висновок судового експерта №1876 від 29.06.2016р., судом встановлено невідповідність порядку та методології обчислення додаткової плати за скид наднормативно забруднених стічних вод вимогам встановленим п. 2.3., п. 4.2. Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. №37. Зокрема, у досліджуваному розрахунку норматив плати за скид понаднормативних забруднень у системи каналізації населених пунктів застосовано у розмірі тарифу на послуги централізованого водовідведення відповідно до вимог та із застосуванням методології розрахунків встановленої «Правилами приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації м. Львова», затвердженими рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.09.2002р. №292, а не на рівні виробничої собівартості очищення 1 куб.м стічних вод з умістом забруднень у межах установлених допустимих концентрацій забруднюючих речовин, як це передбачено вимогами п.2.3. Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. №37.

При цьому, суд зазначає, що згідно клопотання експерта та на вимогу суду, ЛМКП «Львівводоканал» не подано обґрунтований розрахунок показника виробничої собівартості очищення 1 куб. м стічних вод з умістом забруднень у межах допустимих концентрацій забруднюючих речовин, у відповідності із вимогами Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. №37, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за №402/6690; такий розрахунок в матеріалах справи відсутній.

Згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної у Постанові від 31.07.2013р. по справі №908/473/13-г відсутність однієї зі складових частин формули розрахунку додаткової плати за скид понаднормативних забруднень, який повинен дорівнювати виробничій собівартості очищення 1 куб. м стічних вод, виключає можливість правильного обрахування додаткової плати за скид наднормативних забруднень.

Таким чином, відсутність документів щодо підтвердження показника виробничої собівартості ЛМКП «Львівводоканал» по очищенню 1 куб. м стічних вод з умістом забруднень у межах допустимих концентрацій забруднюючих речовин та відповідно відсутність однієї зі складових частин формули розрахунку додаткової плати за скид понаднормативних забруднень, який повинен дорівнювати виробничій собівартості очищення 1 куб. м стічних вод згідно вимог п.3.2. Інструкції, унеможливлює проведення розрахунку суми додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднень на підставі актів відбору проб №4545 від 03.05.2012 та №4604 від 30.05.2012, результатів вимірювань №180 та №277, яка підлягає сплаті ПрАТ «Компанія Ензим» на користь позивача у відповідності до вимог Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що проведений позивачем розрахунок №4443/36 від 15.06.2012р. величини додаткової плати для ПАТ «Компанія Ензим» не відповідає вимогам п. 2.3., п.4.2. Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. №37, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за №402/6690.

За таких обставин, дослідивши та проаналізувавши подані докази в їх сукупності враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ЛМКП «Львівводоканал» про стягнення з ПАТ «Компанія Ензим» 1501381,00 грн. додаткової плати за скид вод з перевищенням допустимих забруднень не підтверджені матеріалами справи, є необґрунтованими, а відтак, в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Згідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4-3 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача. За проведення судової експертизи відповідачем оплачено 14784,00 грн.

Відтак, судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 38, 42, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», м. Львів, вул. Зелена, 64 (код ЄДРПОУ 03348471) на користь Приватного акціонерного товариства «Компанія Ензим», м.Львів, вул.Личаківська, 232 (код ЄДРПОУ 00383320) - 14784,00 грн. витрат, повязаних з проведенням судової експертизи.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення складено 19.07.2016р.

Суддя Мороз Н.В.