Ухвала суду № 59042045, 12.07.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"12" липня 2016 р. Справа № 5019/1184/12

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О.,

при секретарі судового засідання Оліфер С.М.,

розглянувши скаргу Кузнецовського міського комунального підприємства від 19.05.2016 року №1099 на дії відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції у справі №5019/1184/12

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

до Кузнецовського міського комунального підприємства

про стягнення заборгованості в сумі 1 097 364 грн. 46 коп.

за участі представників:

від позивача (стягувача): ОСОБА_1, довіреність від 22.04.2016 року;

від відповідача (боржника): ОСОБА_2, довіреність №1809 від 11.09.2015 року;

від органу ДВС: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП НАЕК "Енергоатом"), від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (далі - ВП РАЕС), звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою про стягнення з Кузнецовського міського комунального підприємства (далі - Підприємство) заборгованості за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді від 1 жовтня 2002 року № 3 у розмірі 1 097 364 грн. 46 коп., з яких: 1 071 503 грн. 54 коп. - основного боргу, 21 518 грн. 44 коп. - пені, 4 315 грн. 48 коп. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 28 серпня 2012 року вимоги позивача задоволено, стягнуто з підприємства 1 071 503 грн. 54 коп. - основного боргу, 21 518 грн. 44 коп. - пені, 4 315 грн. 48 коп. - 3% річних.

14 вересня 2012 року на виконання вищезазначеного судового рішення господарським судом Рівненської області було видано відповідний наказ.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 26 серпня 2014 року за заявами Підприємства та ДП НАЕК "Енергоатом" у справі №5019/1184/12 затверджена мирова угода на стадії виконання рішення.

24.05.2016 року Боржник звернувся до господарського суду Рівненської області зі скаргою №1099 від 19.05.2016 року на неправомірні дії відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції (далі Відділ), відповідно до якої просив визнати дії Відділу по винесенню постанови про арешт коштів боржника від 11.05.2016 року протиправними та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 11.05.2016 року, який накладений на рахунки № 26032300901567, № 26031301901567 в філії Рівненське обласне УАТ "Ощадбанк" м. Рівне, в частині суми 111 931,17 грн згідно з постановою про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №35640488 по судовому наказу № 5019/1184/12 від 14.09.2012 року, яка ухвалою суду від 25.05.2016 року призначена до розгляду у судовому засіданні.

07.06.2016 року представником Відділу подані заперечення, в яких останній просив суд скаргу боржника залишити без задоволення.

Суд, розглянувши доводи скарги,

ВСТАНОВИВ:

Боржник просив суд визнати неправомірними дії органу ДВС при винесенні постанови про арешт коштів боржника від 11.05.2016 року протиправними, а вказану постанову - скасувати.

Скарга обґрунтована тим, що рахунки, на яких знаходяться кошти, щодо яких винесено постанову про накладення арешту, мають спеціальний режим використання (водопостачання та водовідведення, ткплопостачання), а тому накладення арешту є незаконним.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні в Відділі знаходиться зведене виконавче провадження № 44201994, до якого входить, зокрема постанова про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 35640488 від 18.12.2012 року в сумі 111 931,17 грн.

У межах зведеного виконавчого провадження Відділом винесено постанову про арешт коштів боржника від 11.05.2016 року, за якою накладено арешт на кошти в межах суми 7 420 872,97 грн, що містяться на рахунках № 26032300901567, № 26031301901567 у філії Рівненського обласного УАТ "Ощадбанк" м. Рівне.

В силу вимог ч.ч. 1, 3 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред'явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Частиною 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня з моменту їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

За приписами ч.ч. 1-4 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача (ч. 3 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною 2 ст. 57 та ч. 3 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання ст.ст. 191 та 261 Закону України "Про теплопостачання", ст. 151 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки".

Судом встановлено, що 02.12.2013 року між боржником та ПАТ "Ощадбанк" в особі філії Рівненське обласне УАТ "Ощадбанк" укладено договори банківського рахунку № 286 та № 287, за п. 1.1. яких відповідно до законодавства України, у т.ч. Постанови, нормативно-правових актів НБ України, банк відкриває клієнту поточні рахунки із спеціальним режимом використання № 26032300901567, № 26031301901567 (водопостачання, водовідведення та теплопостачання) в гривні України та надає послуги з розрахункового обслуговування за цими рахунками з урахуванням особливостей їх функціонування, встановлених Постановою КМ України від 09.10.2013 року № 750 "Про затвердження порядків зарахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, використання зазначених коштів і здійснення контролю за їх витрачанням у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення" (далі Постанова).

За п.п. 1.2., 1.3 вказаних договорів рахунки використовуються для проведення розрахунків за інвестиційними програмами відповідно до Постанови. Використання коштів з рахунків у будь-яких інших цілях забороняється.

Відповідно до ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні організації в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Оплата споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання є обов'язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії. Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України. На кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями гарантованого постачальника, теплогенеруючих, теплопостачальних та теплотранспортуючих організацій. Операції на поточних рахунках із спеціальним режимом використання не підлягають зупиненню.

Інвестиційні програми розробляються суб'єктами господарювання у сфері теплопостачання. Порядок розроблення, погодження та затвердження інвестиційних програм суб'єктів господарювання у сфері теплопостачання встановлюється спільним рішенням центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, центрального органу виконавчої влади у сфері інвестиційної діяльності та національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Суб'єкти господарювання у сфері теплопостачання для проведення в установленому законодавством порядку розрахунків за інвестиційними програмами відкривають спеціальні рахунки. На зазначені рахунки суб'єкти господарювання перераховують кошти в обсязі, передбаченому в установлених тарифах для виконання інвестиційних програм у сфері теплопостачання. Порядок зарахування коштів на спеціальний рахунок, використання зазначених коштів і здійснення контролю за їх витрачанням встановлюється Кабінетом Міністрів України. Суб'єкти господарювання у сфері теплопостачання - власники спеціальних рахунків зобов'язані використовувати кошти, що перебувають на таких рахунках, виключно для виконання інвестиційних програм. Використання зазначених коштів у будь-яких інших цілях забороняється (ст. 26-1 Закону України "Про теплопостачання").

За визначеннями, наведеними, у ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", інвестиційна програма - комплекс заходів, затверджений в установленому порядку, для підвищення рівня надійності та забезпечення ефективної роботи систем централізованого теплопостачання, який містить зобов'язання суб'єкта господарювання у сфері централізованого теплопостачання щодо будівництва (реконструкції, модернізації) об'єктів у цій сфері, поліпшення якості послуг, з відповідними розрахунками та обґрунтуваннями, а також зазначенням джерел фінансування та графіка виконання; поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами (далі - спеціальні рахунки) - рахунки суб'єктів господарювання у сфері централізованого теплопостачання, призначені для накопичення та використання коштів виключно для виконання інвестиційних програм у зазначеній сфері; уповноважений банк - визначений Кабінетом Міністрів України банк, що обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу.

Згідно зі ст. 18-1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" інвестиційні програми розробляються суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення. Порядок розроблення, погодження та затвердження інвестиційних програм суб'єктів господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення встановлюється спільним рішенням центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, центрального органу виконавчої влади у сфері інвестиційної діяльності та національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Суб'єкти господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення для проведення в установленому законодавством порядку розрахунків за інвестиційними програмами відкривають спеціальні рахунки. На зазначені рахунки суб'єкти господарювання перераховують кошти в обсязі, передбаченому в установлених тарифах для виконання інвестиційних програм. Порядок зарахування коштів на спеціальний рахунок, використання зазначених коштів і здійснення контролю за їх витрачанням встановлюється Кабінетом Міністрів України. Суб'єкти господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення - власники спеціальних рахунків зобов'язані використовувати кошти, що перебувають на таких рахунках, виключно для виконання інвестиційних програм. Використання зазначених коштів у будь-яких інших цілях забороняється. Порядок контролю за реалізацією інвестиційних програм у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, а також граничний рівень вартості інвестицій, які можуть залучатися за інвестиційними програмами, що включаються при розрахунку економічно обґрунтованих витрат, та граничний термін дії інвестиційних програм до моменту повного погашення зобов'язань за ними встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" інвестиційна програма - комплекс заходів, затверджений в установленому порядку, для підвищення рівня надійності та забезпечення ефективної роботи систем централізованого водопостачання і водовідведення, який містить зобов'язання суб'єкта господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення щодо будівництва (реконструкції, модернізації) об'єктів у цій сфері, поліпшення якості послуг, з відповідними розрахунками та обґрунтуваннями, а також зазначенням джерел фінансування та графіка виконання; поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами (далі - спеціальні рахунки) - рахунки суб'єктів господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, призначені для накопичення та використання коштів виключно для виконання інвестиційних програм у зазначеній сфері.

Як вбачається із Закону України "Про теплопостачання" та Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", порядок зарахування коштів на спеціальний рахунок та їх використання встановлюється Постановою.

У свою чергу, дія Постанови поширюється на суб'єктів господарювання, які в установленому законодавством порядку отримали відповідну ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами та постачання, на право провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення (ліцензіати).

З матеріалів справи вбачається, що боржник отримав ліцензії з постачання теплової енергії серії АД № 041946 зі строком дії з 15.12.2012 року по 14.12.2017 року, з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами серії АД № 041945 від 15.12.2012 року по 14.12.2017 року, на централізоване водопостачання та водовідведення серії АВ № 466705 зі строком дії з 13.04.2011 року по 13.04.2016 року.

Разом з тим, рішенням Кузнецовської міської ради № 59 від 25.12.2015 року вирішено погодити інвестиційну програму Підприємства у сфері централізованого водопостачання та водовідведення на 2016-2017 роки, а 07.04.2016 року постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 589 схвалено інвестиційну програму боржника, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення, на 2016 рік у сумі 778,76 тис. грн та джерела її фінансування.

Згідно з Постановою КМ України від 09.10.2013 року № 750 власниками коштів на спеціальному рахунку є ліцензіати. Ліцензіати зобов'язані використовувати кошти із спеціального рахунка виключно для виконання інвестиційних програм згідно з графіком на планований та прогнозний періоди. Використання зазначених коштів у будь-яких інших цілях забороняється (п. 7 Постанови).

Отже, накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на інші цілі, ніж це передбачено, суперечить вимогам ч. 2 ст. 57 та ч. 3 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 19-1, 26-1 Закону України "Про теплопостачання", ст. 18-1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", Постанові КМ України від 09.10.2013 року № 750 "Про затвердження порядків зарахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, використання зазначених коштів і здійснення контролю за їх витрачанням у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення".

Згідно з ч. 2 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний зняти арешт з рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом.

У матеріалах справи відсутні докази повідомлення банком про те, що на кошти, які знаходяться на рахунках боржника, заборонено звертати стягнення.

У той же час ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У силу вимог ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

З урахуванням викладеного, державний виконавець з метою недопущення у своїй діяльності прав та законних інтересів боржника не був позбавлений можливості отримати від банків, у яких накладеного арешт на кошти боржника, інформацію щодо цільового використання таких коштів та можливості звернення стягнення на них.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи встановлення судом порушень вимог чинного законодавства в діях Відділу при винесенні постанови про арешт коштів боржника від 11.05.2016 року, суд визнає доводи скаржника правомірними, а скаргу такою, що підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене, керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Кузнецовського міського комунального підприємства №1099 від 19.05.2016 року на дії відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції та постанову про арешту коштів боржника від 11.05.2016 року задовольнити.

2. Визнати незаконними дії відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції по винесенню постанови про арешт коштів боржника від 11.05.2016 року, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках № 26032300901567, № 26031301901567 у філії Рівненського обласного УАТ "Ощадбанк" м. Рівне, в частині виконання постанови ВП № 35640488 про стягнення з боржника виконавчого збору від 18.12.2012 року в розмірі 111 931,17 грн, винесеної в межах виконавчого провадження з виконання наказу № 5019/1184/12, виданого Господарським судом Рівненської області 14.09.2012 року.

3. Визнати недійсною постанову відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції про арешт коштів боржника від 11.05.2016 року, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках № 26032300901567, № 26031301901567 у філії Рівненського обласного УАТ "Ощадбанк" м. Рівне, в частині виконання постанови ВП № 35640488 про стягнення з боржника виконавчого збору від 18.12.2012 року в розмірі 111 931,17 грн, винесеної в межах виконавчого провадження з виконання наказу № 5019/1184/12, виданого Господарським судом Рівненської області 14.09.2012 року.

4. Ухвалу направити сторонам та відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції.

Суддя Пашкевич І.О.