Ухвала суду № 59039790, 14.07.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/702/16 Справа № 694/461/16-к Категорія: ч.1 ст.121 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Сакун Д. І. Доповідач в апеляційній інстанції Попельнюх Р. О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоПопельнюха Р.О.суддівДемиденка А.І., Биби Ю.В.з участю секретаря Єгорової С.А.прокурораОчеретяного М.С.обвинуваченогоОСОБА_7захисникаМуляра І.В.потерпілогоОСОБА_9представника потерпілогоПавленка С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_9 - адвоката Павленка С.І. на вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 12.05.2016 року, яким:

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Моринці, Звенигородського району, Черкаської області, громадянин України, українець за національністю, з вищою освітою, працюючий, одружений, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, -

визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.121 КК України та якому призначено із застосуванням ст.69 КК України покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 рік.

На підставі п.п. 2, 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України зобов'язано засудженого ОСОБА_7 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

Цивільний позов - задоволено частково.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_9 15000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з засудженого ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_9 3890 гривень в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

В С Т А Н О В И Л А :

Згідно з вироком, ОСОБА_7 09.06.2014 року близько 02.00 години, перебуваючи неподалік обеліска по вулиці Овчаренка в с. Моринці, Звенигородського району, Черкаської області, умисно, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків з ОСОБА_9, наніс йому близько 3 ударів кулаком по тулубу та у голову, від яких ОСОБА_9 упав на асфальт та внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми з переломом лівої скроневої кістки та пірамідки лівої скроневої кістки в ділянці основи, забою головного мозку, розриву барабанної перетинки лівого вуха, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя, розриву слизової оболонки нижньої губи, травматичного відлому коронкової частини 1 зуба верхньої щелепи зліва, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Не погодившись з вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 12.05.2016 року представник потерпілого ОСОБА_9 - адвокат Павленко С.І.. подав апеляційну скаргу в якій просить вирок суду першої інстанції скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що потягла за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і ухвалити новий вирок яким визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання у виді реального позбавлення волі. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 задовольнити в повному обсязі з урахуванням сплачених ОСОБА_7 коштів у розмірі 15875 гривень. Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 10000 гривень на відшкодування витрат на правову допомогу.

Заслухавши доповідь судді, потерпілого ОСОБА_9 та його представника - адвоката Павленка С.І., які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, виступ прокурора, який вважає вирок законним і обгрунтованим, думку обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката Муляра І.В., які заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновок суду першої інстанції про винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КК України, відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на доказах досліджених в порядку ч.3 ст.349 КПК України та ніким не оскаржується.

Відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Враховуючи те, що апеляційних скарг на вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 12.05.2016 року в частині кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7, а також доведеності його вини до апеляційного суду не надходило, то й апеляційний перегляд в цій частині не проводився.

Покарання обвинуваченому призначається відповідно до положень Загальної частини КК України, з додержанням вимог ст.65 КК України та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу винного, всіх обставин справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.

У відповідності до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого і за змістом ст.65 КК України, таке покарання повинно бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до положень ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Згідно з вимогами ст.75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, обставини вчинення кримінального правопорушення та положення зазначених правових норм, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше (а.м.к.п.52), за місцем проживання та попереднім місцем роботи характеризується позитивно (а.м.к.п.45, 55, 58), на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (а.м.к.п.53-54), його молодий вік (а.м.к.п.51), сімейний стан (а.м.к.п.56) перебування на утриманні малолітньої дочки 2014 року народження (а.м.д.к.п.57) пом'якшуючі обставини (щире каяття, відшкодування матеріальних збитків та часткове відшкодування моральної шкоди) при призначенні покарання за ч.1 ст.121 КК України обґрунтовано застосував відносно обвинуваченого ОСОБА_7 положення ст.69 КК України, а потім і положення ст.75 КК України, звільнивши останнього від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку, а тому на думку колегії суддів, призначене ОСОБА_7 покарання є достатнім та необхідним для його виправлення та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_7 більш суворого покарання, про що в своїй апеляційній скарзі просить представник потерпілого, колегія суддів не вбачає.

Щодо апеляційних вимог представника потерпілого в частині вирішення цивільного позову, то на думку колегії суддів вони підлягають частковому задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з обвинуваченого 10875 гривень 67 копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди завданої потерпілому - витрат на лікування, однак визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди вважає замалим.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, ушкодження які внаслідок неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_7 отримав потерпілий ОСОБА_9, тривалий термін лікування останнього, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди становить 45000 гривень. Оскільки обвинуваченим ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_9 вже сплачено 5000 гривень, сума моральної шкоди, яку необхідно стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого становить 40000 гривень.

Також на думку колегії суддів з обвинуваченого ОСОБА_7 необхідно стягнути втрачений потерпілим ОСОБА_9 заробіток, що згідно наданої довідки (а.м.к.п. 49) становить 3997 гривень 77 копійок.

Крім цього, колегія суддів вважає, що частковому задоволенню підлягає вимога апелянта щодо стягнення витрат на правову допомогу, оскільки розрахунки щодо вартості таких послуг, є явно завищеними. Таким чином до стягненню з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_9 підлягає 7000 гривень.

Відповідно до положень п.3 ч.1 ст.408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі зменшення сум які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 12.05.2016 року в частині вирішення цивільного позову підлягає зміні.

На підставі викладеного, керуючись положеннями постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» та ст.ст. 404, 405, 407, 408 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_9 - адвоката Павленка С.І. - задовольнити частково.

Вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 12.05.2016 року в частині вирішення цивільного позову - змінити.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди 40000 (сорок тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_9 3997 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто сім) гривень 77 копійок втраченого заробітку.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_9 7000 (сім тисяч) гривень в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

В решті вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 12.05.2016 року залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді