Рішення № 59038755, 18.07.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/9435/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1951/16Головуючий у 1-й інстанції Савічев В.О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі :

Головуючого судді : Абрамова П.С.

Суддів : Лобова О.А., Акопян В.І.

При секретарі:ОСОБА_2

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 травня 2016 року

в справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Автокраз» про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, зазначав, що в період з 1989 р. по 2001 р. працював на заводі «Автокраз» майстром в ливарному цеху. З 13.11.2013 року знову повернувся на завод, де до скорочення працював майстром плавильно-заливальної дільниці сталеливарного цеху. 06.10.2015 року позивач був звільнений з роботи за ст. 40 п.1 КЗпП України. Звільнення вважав незаконним, вважає, що він має переважне право на залишення на роботі, йому не були запропоновані всі вакантні посади, які були наявні на підприємстві.

В грудні 2015 року ОСОБА_3 надав суду заяву про зміну позовних вимог, в якій просив задовольнити його позовні вимоги, визнавши, що працівниками ПАТ «АвтоКрАЗ» при скороченні його зі штату заводу були грубо порушені його права, а також сама процедура скорочення, тим самим своїми діями та бездіяльністю принизили його честь, гідність, ділову репутацію, чим завдали йому значної моральної шкоди;стягнути з відповідача ПАТ «АвтоКрАЗ» на його користь за завдану йому значну моральну шкоду, 50000 грн.; зобов»язати керівництво ПАТ «АвтоКрАЗ» в особі ген. директора ОСОБА_4 поновити його на роботу на посаді майстра плавильно-заливочної дільниці сталеливарного цеху АП ПАТ «АвтоКрАЗу».

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 травня 2016 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 прохав рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд, але в іншому складі суду, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права. Вважає рішення місцевого суду необ»єктивним, необґрунтованим, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку по її часткове задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд прийшов до висновку про дотримання відповідачем вимог КЗПП України при звільнення ОСОБА_3

Однак дані висновки суду суперечать вимогам матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_3 перебував з відповідачем у трудових відносинах з 1988 року по 2000 року та з 12.11.2012 року працював майстром плавильно-заливальної дільниці сталеливарного цеху АП ПАТ «Автокраз» (а.с. 48-52).

На підставі Наказу № 1570 від 27.07.2015 р. «Про скорочення штатних одиниць СЛЦ» вирішено скоротити штат працівників СЛЦ, а саме скоротити з штатного розпису службовців агрегатного виробництва сталеливарного цеху плавильно-заливальної дільниці одну штатну одиницю майстра ( а.с. 36). При цьому на керівників структурних підрозділів покладено обовязок попередити працівників структурних підрозділів, про наступне звільнення, у зв»язку із змінами в організації виробництва і праці, а саме скорочення штату працівників відповідно до вимог чинного законодавства України та здійснити звільнення працівників у порядку, передбаченому законом.

З Розпорядженням виконуючого обовязки зам. Директора по виробництву від 05.08.2015 р. № 55 про наступне звільнення через скорочення чисельності та штату працівників, через два місяця з дня ознайомлення з наказом, позивач ОСОБА_3 ознайомлений під особистий підпис 05.08.2015 р. ( а.с. 40).

Позивачеві було запропоновано іншу роботу в підрозділі за пропозиціями, від яких він відмовився ( а.с. 41).

29.09.2015 року Виконуючим обов»язки Генерального директора по персоналу та соціальним питанням ОСОБА_5 було передано подання в профком ПАТ «АвтоКрАЗ» про звільнення з робити 06 жовтня 2015 року майстра плавильно-заливної дільниці сталеливарного цеху агрегатного виробництва ОСОБА_3 у зв»язку зі скороченням штату робітників, п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 35).

29 вересня 2015 року на засіданні профкому ППО ПАТ «АвтоКрАЗ» постановлено дати згоду адміністрації ПАТ «АвтоКрАЗ» на звільнення 6 жовтня 2015 року майстра плавильно-заливної дільниці сталеливарного цеху агрегатного виробництва, робоче місце № 6, ОСОБА_3 В»ячеславовича в зв»язку з скороченням штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 54).

Наказом № 111 генерального директора ПАО «АвтоКрАЗ» від 06.10.2015 року ОСОБА_3 звільнений з роботи 06.10.2015 р. у зв»язку з скороченням штату працівників за п.1 ст. 40 КЗпПУкраїни (а.с. 7).

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (далі - постанова № 9) містяться роз'яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення пункту 1 частини першої статті 40, частин першої, другої та третьої статті 49-2 КЗпПслід дійти висновку, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.Окрім того зобов»язанийз»ясувати, чи користувався вивільнений працівник переважним правом на залишення на роботі.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалося вище, на підставі Наказу № 1570 від 27.07.2015 р. «Про скорочення штатних одиниць СЛЦ» вирішено скоротити штат працівників СЛЦ, а саме скоротити з штатного розпису службовців агрегатного виробництва сталеливарного цеху плавильно-заливальної дільниці одну штатну одиницю майстра. Вирішено у встановленому порядку провести переведення, працевлаштування працівників, при умові неможливості працевлаштування звільнити згідно з діючим законодавством ( а.с. 36).

ОСОБА_3 були запропоновані посади учня верстатника широкого профілю, землероба, учня терміста, гальваніка в агрегатному виробництві, від яких він відмовився, мотивуючи відмову тим , що вказані посади не відповідають рівню його профілю.

Разом з тим, як зясувалось в суді першої інстанції та вбачається із довідки ПАТ «АвтоКрАЗ» від 01.04.2016 року в ПАТ «АвтоКрАЗ» за період з 01.08.2015 року по 10.10.2015 року були в наявності вакансії: начальник служби (Електротехничний цех), Начальник ел. Лабораторії; начальник виробничо-диспетчерського бюро, начальник зміни (виробничий відділ), зам головного технолога по механічній обробці, начальник управління контролю якості,провідний спеціаліст (Відділ капітального будівництва), провідний спеціаліст ( Управління організації праці та заробітної плати), геодезист (Бюро технадзора): економіст по плануванню, бухгалтер.

Дані посади не були запропоновані позивачу, в чому вбачається порушення відповідачем норм КЗпП України, а саме порядку вивільнення працівників .

Роботодавець зобовязаний запропонувати працівнику всі наявні в нього вакантні посади та вирішити питання щодо можливості зайняття позивачем однієї з цих посад в разі відповідності його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. ( правова позиція ВСУ у справі № 6-491цс15 та № 6-40 цс 15)

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_3 про незаконність його звільнення є обґрунтованими.

Разом з тим у відповідності із вимогами ст. 233 КЗПП України працівник може звернутися до суду у справі про звільнення в місячний строк з дня вручення наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно з розясненнями викладеними в п.4 абзацу 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов'язки сторін.

Поважні причини - визнаються лише такі обставини, які є обєктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та повязані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 з роботи був звільнений 6.10.2015 року, а до суду з позовом звернувся поза межами місячного строку 20.11.2015 року.

Ні в ході розгляду справи в місцевому суді, ні в ході апеляційного розгляду справи ОСОБА_3 не було надано жодних доказів які б свідчили про поважність причин пропуску строку звернення до суду.

З пояснень ОСОБА_3 вбачається, що він пропустив строки звернення до суду оскільки, звертався до інших органів та отримував консультації щодо порядку захисту своїх прав, однак ці обставина не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Таким чином в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 необхідно відмовити в звязку з пропуском строку звернення до суду.

Керуючись ст.. 303, 307, п. 3,4 ч.1 ст. 309, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Автозаводськогорайонного суду Полтавської області від 24 травня 2016року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити в звязку з пропуском строку звернення до суду .

Рішення суду набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти діб до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя (підпис) П.С. Абрамов

Судді (підписи) В.І. Акопян

ОСОБА_6

З оригіналом згідно: