Рішення № 59037914, 07.07.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/4744/15-ц Головуючий у І інстанції Зінченко О. М.Провадження № 22-ц/780/2702/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 33 07.07.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

07 липня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Даценко Л.М.,

суддів Білоконь О.В., Савченка С.І.,

при секретарі Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,

встановила:

У листопаді 2015 року позивачі звернулися до суду з позовною заявою до відповідача про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, розмір якої зменшили в ході судового розгляду справи, посилаючись на те, що 01 вересня 2015 року їх квартира по вині відповідача була затоплена, чим завдано матеріальні збитки на суму 26465 грн. та моральну шкоду, яку вони оцінили в 6000 грн. Також при зверненні до суду ними понесенісудові витрати, які складаються зі сплати судового збору, послуг юристата спеціаліста за проведення кошторису.

Просили стягнути з відповідача на їх користь матеріальну шкоду на ремонт квартири у розмірі 26465 грн., моральну шкоду в сумі 6000 грн., послуги юриста в сумі 1000 грн., судовий збір в сумі 2646 грн., послуги спеціаліста за проведення кошторису 500 грн., а всього стягнути 33965 грн.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 04 березня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_6 в якості відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 26465 грн. та завданої моральної шкоди в розмірі 2000 грн., а всього 28465 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4понесені нею судові витрати за надання юридичних послуг в сумі 2500 грн. та сплачений судовий збір в сумі 2646 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові, посилається на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, оскільки суд не обґрунтовано відмовив у прийнятті доказів, неправильно їх дослідив та оцінив.

Так, він визнає нанесені матеріальні збитки у вищезазначених в позові обємах, що не оспорюється позивачами та відповідачем та підтверджується відповідним актом. Не дивлячись на визнаний в судовому засіданні факт затоплення, обєм матеріальних збитків, позивачі зробили зведений кошторисний розрахунок вартості обєкта будівництва, а саме: ремонту квартири, до якого включили: проектно-вишукувальні роботи; кошти на покриття адміністративних витрат будівельних організацій; кошти на покриття ризику всіх учасників будівництва; кошти на покриття додаткових витрат, повязаних з інфляційними процесами та податок на додану вартість, що не є майновою шкодою, завданою залиттям квартири. Також до кошторисного розрахунку приєднаний дефектний акт на 31 кв. м ламінату, що суперечить акту ТОВ «Міський житловий центр» від 15.10.2015 року, який визнається сторонами.

Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги судову практику щодо спорів про відшкодування шкоди через залиття квартири.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що майнова та моральна шкода завдана позивачам з вини відповідача через залиття належної позивачам на праві власності квартири.

Таку висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ч. ч. 1 та 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до вимог ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що позивачі є співвласниками квартири за адресою: Київська область, м. Обухів, мікрорайон Петровського, 17 кв. 33, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло (а. с. 12).

Встановлено, що згідно акту, складеного 15.10.2015 року ТОВ «Міський житловий центр», 01 вересня 2015 року в будинку № 17 на вулиці мікрорайон Петровського квартира № 33 сталося затікання з квартири № 35, внаслідок чого при обстеженні виявлено наступне: у коридорі біля санвузла на стелі жовто-коричнева пляма близько 1 кв. м, підлога виконана з ламінату, який піддався деформації у коридорі близько 4,35 кв. м, у холі близько 3 кв. м, у залі близько 1 кв. м.

Імовірною причиною затоплення зі слів та заяви ОСОБА_7, так як у диспетчерську службу МЖЦ ніхто не звертався, є те, що мешканці кв. 35 залишили включеним кран у ванній кімнаті і залишили помешкання (подача води була відсутня по причині відключення водоканалом). Після включення подачі води через не закриття крана вода полилась на нижній поверх. (а. с. 26)

З урахуванням наведеного, судом вірно встановлено, що спричинення майнової шкоди позивачам відбулося з вини відповідача, який визнав свою вину в завданні майнової шкоди позивачам залиттям їхньої квартири, яка полягає в тому, що дійсно в його квартирі залишився не закритим кран у ванній кімнаті в той час, коли подача води була відсутня по причині відключення водоканалом.

Однак, в апеляційній скарзі відповідач заперечує проти розміру майнової шкоди, посилаючись на те, що в зведеному кошторисному розрахунку вартості ремонту квартири включені наступні витрати, які не входять до складу ремонтних робіт, а саме: проектно-вишукувальні роботи; кошти на покриття адміністративних витрат будівельних організацій; кошти на покриття ризику всіх учасників будівництва; кошти на покриття додаткових витрат, повязаних з інфляційними процесами та податок на додану вартість, що не є майновою шкодою, завданою залиттям квартири.

Такі доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Як убачається з локального кошторису на будівельні роботи № 2-1-1 на ремонт квартири № 33 прямі витрати по ремонту даної квартири складають 18029 грн. Всього будівельні роботи складають 20318 грн., разом будівельні роботи складають 18029 грн., в тому числі: вартість матеріалів, виробів та конструкцій 14631 грн., всього заробітна плата 3277 грн., загальновиробничі витрати 2289 грн., трудомісткість в загальновиробничих витратах 9,39 грн., заробітна плата в загальновиробничих витратах 536 грн. (а. с. 23).

Встановлено, що згідно зведеного кошторису розрахунку вартості обєкта будівництва ремонт квартири № 33 буд. 17 мікрорайону Петровський м. Обухів, складеного в поточних цінах станом на 12 листопада 2015 року, зведений кошторисний розрахунок становить 26465 грн., з яких ремонт квартири становить 20318 грн., проектно-вишукувальні роботи та авторський нагляд становить 0,896 грн., що разом зазначено будівельні роботи в сумі 20996 грн.; кошторисний прибуток 0,312 грн., кошти на покриття адміністративних витрат будівельних організацій 0,146 грн., кошти на покриття ризику всіх учасників будівництва 0,382 грн., що разом зазначено інші витрати в сумі 1058 грн.; податок на додану вартість 4411 грн.

Даний зведений кошторис включає такі витрати: проектно-вишукувальні роботи та авторський нагляд, що включає вартість проектних робіт та кошти на здійснення авторського нагляду; кошторисний прибуток; кошти на покриття адміністративних витрат будівельних організацій; кошти на покриття ризику всіх учасників будівництва; кошти на покриття додаткових витрат, повязаних з інфляційними процесами; заробітна плата; загальновиробничі витрати; трудомісткість в загальновиробничих витратах; заробітна плата в загальновиробничих витратах та податок на додану вартість. (а. с. 18-21).

Колегія суддів вважає, що зазначені витрати та податок на додану вартість в сумі 4411 грн. не можуть бути включені у вартість ремонту, оскільки не є прямими збитками, завданими залиттям квартири, а тому не можуть включатися у розмір збитків, що підлягають відшкодуванню позивачам.

При визначенні розміру майнової шкоди суд першої інстанції на зазначені обставини та вимоги закону уваги не звернув, не зясував та не перевірив дійсний розмір майнової шкоди і дійшов помилкового висновку про стягнення майнової шкоди у розмірі 26465 грн., тоді як її розмір становить прямі витрати в сумі 18029 грн. згідно локального кошторису на будівельні роботи № 2-1-1 на ремонт квартири № 33.

Відповідно до розяснень п. 14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що відшкодуванню підлягає дійсна майнова шкода у вигляді прямих витрат на ремонт квартири у розмірі 18029 грн.

Тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає зміні відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України.

Також судом вірно встановлено, що під час судового розгляду знайшли підтвердження посилання позивачів на те, що внаслідок затоплення належної їм на праві власності квартири, нанесення їм матеріального збитку діями відповідача, ухилення ним від виконання своїх цивільно-правових обовязків, позивачі перенесли душевні хвилювання, чим їм було завдано моральну шкоду, тому нанесена такими неправомірними діями відповідача моральна шкода підлягає відшкодуванню в судовому порядку.

При визначенні розміру моральної шкоди суд дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивачів моральної шкоди у розмірі 2000 грн., оскільки такий розмір відшкодування не перевищує відповідних засад розумності, виваженості та справедливості, визначених згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Тому рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Згідно ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Як убачається з матеріалів справи, представництво інтересів позивачки ОСОБА_4 в суді здійснювала ОСОБА_8 за нотаріально посвідченою довіреністю і оплата здійснювалась на імя господарюючого субєкта ПП «Шевченко», ФОП ОСОБА_8. (а. с. 33, 43, 72-74).

Суд, стягуючи з відповідача на користь позивачки ОСОБА_4 витрати за надання юридичних послуг в сумі 2500 грн., на зазначені вимоги закону та обставини справи уваги не звернув, не зясував та не перевірив чи дійсно ФОП ОСОБА_8, господарюючий субєкт ПП «Шевченко» є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги та дійшов безпідставного висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на правову допомогу.

Тому, рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові в цій частині, оскільки позивачка не надала суду доказів того, що правову допомогу їй надавала особа, яка є фахівцем в галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Згідно ч. 1 та ч. 5 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Виходячи з наведеного, рішення суду в частині стягнення судового збору підлягає зміні, оскільки судовий збір підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 у розмірі 487,20 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що до кошторисного розрахунку приєднаний дефектний акт на 31 кв. м ламінату, тоді як у акті ТОВ «Міський житловий центр» від 15.10.2015 року зазначено, що ламінат піддався деформації у коридорі близько 4,35 кв. м, у холі близько 3 кв. м, у залі близько 1 кв. м, який визнається сторонами, не заслуговують на увагу, оскільки ламінат деформований в трьох приміщеннях квартири і згідно локального кошторису покриття підлоги підлягає розбиранню та улаштуванню площею 32,7 кв. м.

Таким чином, доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, рішення суду першої інстанції в частині стягнення розміру майнової шкоди та судового збору підлягає зміні, а в частині стягнення витрат на правову допомогу - скасуванню відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія судів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 березня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 26465 гривень змінити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 18029 гривень.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 березня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судового збору в розмірі 2646 грн. змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 487,20 гривень.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 березня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрат на правову допомогу скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрат на правову допомогу відмовити повністю.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді