Ухвала суду № 59036639, 11.07.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 444/1418/15-к Головуючий у 1 інстанції: Мікула В.Є.

Провадження № 11-кп/783/517/16 Доповідач: Тенюх В. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючого - Тенюха В.П.,

суддів: - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

секретаря - Мазур-Іванько Ж.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, на вирок Жовківського районного суду Львівської області від 03 березня 2016 року,-

з участю прокурора - Гошовського М.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_4,

його адвокатів: - ОСОБА_3, ОСОБА_5

потерпілого - ОСОБА_6,

в с т а н о в и л а:

вищевказаним вироком ОСОБА_4 визнано винним за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України і засуджено на 7 (сім) років позбавлення волі з відбуттям покарання у кримінально-виконавчій установі.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до ОСОБА_4 задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 8 676 грн 37 коп. матеріальної шкоди та 300 000 грн моральної шкоди.

Міру запобіжного заходу - заставу - залишено без змін до вступу вироку в законну силу. На підставі абз. 1 ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_4 строк попереднього увязнення з розрахунку: один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі, починаючи з 07.03.2015 року по 13.03.2015 року.

Вирішено питання з речовими доказами, судовими витратами та внесеними ОСОБА_7 грошовими коштами в сумі 97 440 грн як застави за ОСОБА_4 згідно з ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 13.03.2015 року.

Згідно з вироком суду ОСОБА_4 визнано винними та засуджено за те, що він07 березня 2015 року, приблизно о 12 годині 45 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в місті Жовква, по вулиці Богдана Хмельницького, а саме на території власного господарства № 56, умисно, з метою протиправного заподіяння смерті іншій людині, після суперечки та висловлених в адресу ОСОБА_6 погроз, тримаючи вогнепальну зброю у руках, а саме мисливську рушницю марки ТОЗ-34Р, серійний номер 15114, спрямував її в напрямку автомобіля марки «DAEWOO Nubira», сірого кольору, р.н. НОМЕР_1, належного ОСОБА_6, та який в той час знаходився за кермом даного автомобіля, і поруч якого на передньому сидінні пасажира знаходився ОСОБА_8, після чого вчинив постріл із зазначеної вище зброї в ділянку переднього правого вікна даного автомобіля, в результаті чого спричинив потерпілому ОСОБА_6 вогнепальне поранення шиї, однак свого злочинного наміру до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі, оскільки потерпілому ОСОБА_6 своєчасно надано медичну допомогу.

Не погоджуючись із даним вироком, адвокат обвинуваченого ОСОБА_4 ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, просить його змінити в частині правової кваліфікації кримінального правопорушення з ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України на застосування статті про менш тяжке кримінальне правопорушення ч.1 ст.122 КК України, та з врахуванням особи обвинуваченого та тяжкості злочину призначити покарання ОСОБА_4 у виді 2 років виправних робіт за місцем роботи ОСОБА_4 з відрахуванням 20% зі суми заробітку в дохід держави, зменшити суму стягнення за позовом ОСОБА_6 в частині стягнення моральної шкоди та стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_6 90000 гривень моральної шкоди, а в решті вирок залишити без змін.

Апелянт вважає, що ухвалений вирок є незаконним та необгрунтованим з підстав неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи, істотного порушення кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

У своїй апеляційній скарзі адвокат зазначає, що ОСОБА_4 не визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, оскільки не мав наміру позбавляти життя потерпілого ОСОБА_6, він не готувався до вчинення злочину, не вчиняв напередодні злочину будь-яких дій щодо вчинення злочину, а знаходився в себе вдома та не йшов до ОСОБА_6 та ОСОБА_8 з будь-якими погрозами.

На переконання адвоката, районним судом не встановлено, які причини висловлених ОСОБА_4 погроз в адресу ОСОБА_6, не встановлено причинно-наслідкового звязку між висловленими погрозами ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_9 та здійсненим вистрілом з рушниці, не надано оцінки неправомірним діям потерпілого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_8, не надано оцінки правдивості їх показань, у тому числі їх зміни у судовому засіданні.

Також, на думку апелянта, в матеріалах кримінального провадження відсутні докази достовірності тверджень експерта, викладених у висновку № 1731 від 19 червня 2015 року ситуативної експертизи.

Окрім цього, адвокат просить суд не визнавати як обставину, що обтяжує покарання, вчинення злочину у стані алкогольного спяніння, оскільки ОСОБА_4 у день вчинення кримінального правопорушення знаходився у себе вдома та не збирався покидати межі свого господарства й перебувати у громадських місцях.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_4 характеризується позитивно та частково визнає заявлений потерпілим цивільний позов.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його адвокатів на підтримання поданої апеляційної скарги, прокурора, який просить залишити вирок без змін, потерпілого ОСОБА_6, розглянувши матеріали кримінального провадження, прослухавши звукозаписи судових засідань на технічних носіях, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення.

Викладені у вироку суду першої інстанції висновки про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, відповідають фактичним обставинам справи на підставі досліджених та перевірених доказів.

Зокрема вина обвинуваченого ОСОБА_4 підтверджується:

-показаннями потерпілого ОСОБА_6 та аналогічними за змістом показаннями свідка ОСОБА_8, які підтвердили, що в день, коли вони підїхали до будинку ОСОБА_4 з метою отримання документів, такий очікував їх біля будинку у стані алкогольного спяніння та погрожував їм розправою. Після того, як вони забрали у нього документи та сіли в автомобіль обвинувачений ОСОБА_4 вистрілив впритул в бокове вікно автомобіля, де вони сиділи. Такий хотів вдруге вистрілити, однак в останнього не виявилось патронів;

-показаннями свідка ОСОБА_10І, який проживає по сусідству з ОСОБА_4, та зазначив, що в день, коли сталася подія, чув на подвірї шум з приводу документів, а за деякий час почув постріл;

-показаннями експерта ОСОБА_11, яка зазначила, що тілесні ушкодження, які були завдані потерпілому, без своєчасного надання медичної допомоги могли призвести до тяжких наслідків;

-протоколом огляду місця події від 07.03.2015 року та фото-таблиць до нього, згідно з яким місцем вчинення злочину є територія навпроти житлового будинку № 56 по вул. Б. Хмельницького в м. Жовква, біля входу на подвіря якого виявлено дробини виготовлену з металу сірого кольору у формі кульки, сліди крові, рештки скла; протоколом обшуку від 08.03.2015 року, з якого вбачається, що у господарстві ОСОБА_4 виявлено мисливське спорядження для виготовлення мисливських патронів, мисливську рушницю ТОЗ -34 Р номер 15114, гільзи до мисливських патронів, тощо;

-висновоком експерта від 25.03.2015 року № 383/2015-ім, згідно з яким кров гр. ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти А за ізосерологічною системою АВО та кров, вилучена з панелі автомобіля ОСОБА_12, реєстраційний номер НОМЕР_1, та на фрагменті правих дверей даного автомобіля може походити від потерпілого;

-висновком експерта від 27.03.2015 року № 384/2015-ім, з якого вбачається, що кров ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти А за ізосерологічною системою АВО та кров вилучена з грунту та в слідах на фрагменті тканини з території прилеглої до будинку № 56 по вул. Б. Хмельницького в м. Жовква може походити від потерпілого;

- висновоком експерта від 11.03.2015 року № 365/2015-ім, згідно з яким кров ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти А за ізосерологічною системою АВО;

-висновком судово-психіатричного експерта № 219, про те, що ОСОБА_4 на момент інкримінованих йому дій у стані фізіологічно афекту не перебував, не перебував у іншому емоційному стані, здатний усвідомлювати реальний зміст власних дій та в повній мірі свідомо керувати ними і передбачати наслідки;

- висновком експерта від 07.04.2015 року № 126/15, згідно з яким у ОСОБА_6 було виявлено поранення мяких частин шиї, котре заподіяно зі зброї зарядженої дробом у напрямку спереду назад, виявлене тілесні ушкодження відносяться до середньої важкості;

-висновком експерта від 10.04.2015 року № 71/2015-мк, з якого вбачається, що при судово-медичній експертизі одягу потерпілого ОСОБА_6 було виявлено групу наскрізних вхідних вогнестрільних пошкоджень, які заподіяні ранячим снарядом, до якого входив свинець;

-висновком експерта від 16.04.2015 року № 385/2015-ім, згідно з яким кров ОСОБА_6 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти А за ізосерологічною системою АВО та в слідах на піджаку та куртці, які вилучені із автомобіля НОМЕР_2, виявлено кров, яка може походити від потерпілого;

-висновком експерта від 15.04.2015 року № 1/225, згідно з яким вилучені на місці події уламки скла можуть являтися частинами бокового скла автомобіля;

-висновком експерта від 09.05.2015 року № 3/349, в якому зазначено, що в каналі стволів вилученої рушниці виявлено продукти пострілу;

-висновком ситуативної балістичної експертизи від 19.06.2015 року № 1731, з якого вбачається, що заподіяти тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_6 можливо було шляхом проведення пострілу в обстановці та при обставинах, про які дали показання сам потерпілий ОСОБА_6 та свідок ОСОБА_8 при проведенні слідчого експерименту з відтворення обстановки та обставин події злочину 28.04.2015 року, та які неможливо було шляхом проведення пострілу в обстановці та при обставинах, про які дав показання підозрюваний ОСОБА_4 при проведенні слідчого експерименту та відтворенні обстановки та обставин події злочину 28.04.2015 року;

-висновком ситуативної балістичної експертизи від 19.06.2015 року № 1729/1730, згідно з яким предмет схожий на гільзу з маркуванням «ТАХО 32г. №4/0 12x70 ТАХО», яке вказує на спорядження патрону дробовим зарядом «чотири нулі» (діаметром 5 мм) і предмет білого кольору (прозорий), схожий на пиж-контейнер - є складовими частинами (гільзою, пижем) мисливського патрону 12 калібру. П'ять предметів схожих на дробини є складовими частинами мисливських боєприпасів - здеформованими дробинами діаметром близько 5 мм, які можуть бути складовими частинами заряду вказаного патрону 12 калібру. Металевий предмет гачкоподібної форми не є складовою частиною мисливських патронів, може бути фрагментом перешкоди відділеної дробовим зарядом при пострілі, або стороннім предметом, який міг бути на деталях одягу (або інших) і мав контакт з дробинами в момент пострілу. Гільза мисливського патрону 12 калібру, пиж-концентратор для спорядження мисливських патронів 12 калібру і п'ять дробин надані на дослідження могли складати до пострілу одне ціле. Предмет схожий на мисливську рушницю, вилучений з приміщення належного підозрюваному ОСОБА_4, є двохствольною гладкоствольною мисливською рушницею 12 калібру Російського виробництва моделі ТОЗ-34Р № 15114, відноситься до мисливської гладкоствольної вогнепальної зброї, придатний до стрільби штатними мисливськими патронами 12 калібру і штатним способом - натисканням на спускові гачки. Надана гільза мисливського патрону 12 калібру з маркуванням, яке вказує на спорядження патрону дробинами з номером «чотири нулі» діаметром 5 мм, відстріляна з наданої мисливської рушниці ТОЗ-34Р №15114. Наданий пиж-концентратор для спорядження мисливських патронів 12 калібру і 5 здеформованих дробинок діаметром близько 5 мм, діаметр яких відповідає номеру дробин відмічених у маркуванні вказаної гільзи, могли бути відстріляні з даної рушниці, тобто з них можливо було провести постріл з даної рушниці. Індивідуальні ознаки відобразились тільки на наданій стріляній гільзі у вигляді характерних слідів бойка на капсулі. На поверхнях пижа-концентратора і дробин відобразились сліди контакту з перешкодою в момент пострілу; висновком ситуативної балістичної експертизи від 23.06.2015 року № 1755, про те, що вилучені у ОСОБА_4 два патрони є боєприпасами для мисливської зброї 12 калібру;

-висновком балістичної експертизи від 23.06.2015 року № 1756, з якого вбачається, що у ОСОБА_4 при проведенні 08.03.2015 р. санкціоновоного обшуку у належних йому приміщеннях по вул. Б. Хмельницького, 56 в м. Жовкві вилучено: 2 закрутки для патронів 16 і 12 калібрів; 4 пристрої для вибивання капсулів з гільз (один висічки пижів та прокладок для спорядження мисливських патронів 16 калібру,З пристрій, для калібрування патронів 12 і 16 калібрів; 1 пристрій для видалення прокладок і пижів патронів; 1 дозатор пороху; 1 пристрій (ложка) для засипання пороху, 1 пристрій для автоматизованого спорядження мисливських патронів порохом, 2 пристрої для запресовки капсулів; 3 деталі для пристроїв призначених для вибивання капсулів. Вказані вироби є заводськими пристроями для спорядження мисливських патронів саморобним способом (вручну в домашніх умовах), до вогнепальної зброї не відносяться. Разом з пристроями для спорядження мисливських патронів були вилучені: 2 свинцеві кулі (з войлочними хвостовиками) 16 калібру, 1 полімерний пиж концентратор; 36 прокладок і войлочних пижів для патронів 16 калібру; 40 дробин (картечин) 25 капсулів, такі є складовими частинами для спорядження мисливських патронів у наданому виді не є боєприпасами.

Проаналізувавши зібрані у кримінальному провадженні докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину, що вірно кваліфіковано за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення відповідного злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Згідно з ч.2 ст.24 КК умисел є прямим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Згідно з розясненням, яке міститься у постанові Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоровя особи», при відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тілесного ушкодження визначальним є субєктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим. При дослідженні доказів необхідно виходити із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Так, сам обвинувачений ОСОБА_4 як у суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не заперечив факту вчинення ним пострілу в сторону потерпілого ОСОБА_6, в результаті якого потерпілий отримав вогнепальне поранення, однак заперечив наявність у нього умислу на позбавлення останнього життя та зазначив, що 07 березня 2015 року близько 12 год до нього приїхав ОСОБА_6 з ОСОБА_8 по документи, між останнім у нього виникла суперечка щодо вартості оформлених документів. Після цього, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 пішли з подвіря, а він взяв рушницю, зарядив одним патроном, а два поклав в кишеню,та вистрілив через ворота в сторону автомобіля, однак не цілився. Коли відкрив фіртку, то побачив, що потерпілий ОСОБА_6 тримається за шию, потім забіг на подвіря, кинув рушницю та втік. Мотив вчинення пострілу в сторону автомобіля обвинувачений пояснив тим, що хотів налякати ОСОБА_6 і ОСОБА_8 та заперечив, що цілився конкретно в автомобіль чи безпосередньо в потерпілого.

Потерпілий ОСОБА_6 під час апеляційного розгляду зазначив, що близько 12 год 07 березня 2015 року він разом з ОСОБА_8 приїхали під будинок ОСОБА_4 за документами на водійські права. Такий вже стояв на подвірї з явними ознаками алкогольного спяніння. Зазначив, що з обвинуваченим не говорив, а ОСОБА_8 поговорив з ним декілька хвилин, забрав на подвірї в останнього документи та сів в автомобіль. Через декілька хвилин помітили, як біля автомобіля був ОСОБА_4, який вийшов за браму та стояв з рушницею, направивши її в притул на відстані приблизно 10-20 см до бокового вікна автомобіля та націлив на ОСОБА_6, після чого вистрілив зблизька. Після першого пострілу потерпілий помітив як ОСОБА_4 хотів вистрілити другий раз, однак в такого закінчилися набої. Після вчинення пострілу ОСОБА_4 через декілька хвилин втік з місця події.

Так, проаналізувавши наведені вище докази, колегія суддів вважає, що діяння обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковано як закінчений замах на умисне вбивство, оскільки встановлені судом такі обставини, зокрема те, що він, будучи мисливцем з досвідом та усвідомлюючи наслідки застосування зброї, зарядивши рушницю та маючи при собі в кишені ще два набої, підійшов до автомобіля та здійснив постріл в притул в бокове вікно, в сторону, де сиділи потерпілий та свідок ОСОБА_8, поранивши потерпілого в шию, обєктивно свідчить про направленість його умислу на позбавлення життя останнього саме в момент цього пострілу у життєво важливу частину тіла потерпілого, якому в подальшому надано своєчасно медичну допомогу.

Та обставина, що у обвинуваченого була ще можливість зарядити рушницю і повторно вистрілити в потерпілого, не може заперечувати саме такого його умислу в момент цього пострілу, тому, на думку колегії, він виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

З огляду на зазначене, на переконання колегії суддів апеляційного суду, твердження обвинуваченого та його захисника про відсутність у нього умислу на заподіяння потерпілому смерті є безпідставними та визнаються судом як захисна позиція з метою ухилення або ж зменшення обсягу відповідальності, оскільки спростовуються матеріалами кримінального провадження та дослідженими судом доказами.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд першої інстанції у повній мірі дотримався вимог закону про кримінальну відповідальність, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, відсутність обставин, що помякшують покарання, та наявність обставини, яка обтяжує покарання вчинення злочину у стані алкогольного спяніння. Таке покарання з дотриманням вимог ч.3 ст.68 КК України у виді 7 років позбавлення волі буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Щодо тверджень апелянта про неможливість визнання обставиною, що обтяжує покарання перебування в стані алкогольного спяніння, то такі не заслуговують на увагу з огляду на те, що алкогольне спяніння це психічний стан людини, який виникає внаслідок вживання алкогольних напоїв.

Факт вживання алкогольних напоїв до 12 години 07 березня 2015 року обвинувачений ОСОБА_4 не заперечив в суді першої інстанції.

Відповідно до ст.21 КК України, особа, яка вчинила злочин у стані спяніння внаслідок вживання, зокрема, алкоголю, підлягає кримінальній відповідальності, що згідно з п.13 ч.1 ст.67 КК України, може бути визнана обставиною, яка обтяжує покарання.

Таким чином, стан спяніння незалежно від його ступеня, від часу та місця вживання алкогольних напоїв, не звільняє особу від відповідальності, а також будь-яким іншим чином не може впливати на висновок суду щодо визнання даної обставини такою, яка обтяжує покарання.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції всебічно, повно та неупереджено дослідив та встановив всі обставини кримінального провадження для встановлення істини у справі, відтак доводи апеляційної скарги є безпідставними та не підлягають до задоволення.

Щодо вирішення питання цивільного позову, суд першої інстанції, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, урахував конкретні обставини й наслідки вчиненого злочину, негативний вплив на фізичне здоровя й емоційно-вольовий стан потерпілого та зробив вірний висновок про стягнення на користь останнього моральної та матеріальної шкоди в повному обсязі.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання, що оскаржуваний вирок є законним та обґрунтованим, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а отже підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

вирок Жовківського районного суду Львівської області від 03 березня 2016 року відносно ОСОБА_4 залишити без змін, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 в його інтересах без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Судді:

В.П.ОСОБА_13ОСОБА_14ОСОБА_2