Рішення № 59036003, 14.07.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 88-ц/790/18/16 Головуючий 1-ї ін-ї. - Сітало А.К.

Справа № 644/3689/14-ц Доповідач - Сащенко І.С.

Категорія - договірні

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Сащенка І.С.

суддів: - Бездітко В.М., Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря - Бойко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_4, ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду Харківської області від 18 лютого 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4, діючого в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ПАТ КБ «ПриватБанк», ТОВ «ЕстейтСеллінг», ПН ДМНО Верба В.М., третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики ХМР про визнання договору купівлі-продажу недійсним,-

в с т а н о в и л а:

У квітні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 02.08.2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ТОВ «ЕстейтСеллінг» та зобов'язати ТОВ «ЕстейтСеллінг» повернути ОСОБА_5 вказану квартиру. Також просив визнати дії ПН ДМНО Верби В.М. при посвідченні вказаного договору купівлі-продажу незаконними.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 18.12.2015 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «ЕстейтСеллінг» 02.08.2013 року, посвідчений ПН ДМНО Вербою В.М. за реєстровим номером 984 - недійсним. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 18.02.2016 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18.12.2015 року в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири - скасовано і в цій частині позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

У квітні 2016 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 подали заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду Харківської області від 18.02.2016 року.

Посилаються на те, що в рішенні апеляційного суду Харківської області від 18.02.2016 року зазначено, що «квартира була реалізована банком на виконання судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 30.11.2012 року та додаткового рішення цього ж суду від 31.05.2013 року, яке ухвалою апеляційного суду Харківської області від 17.06.2015 року залишено без змін. Проте, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.03.2016 року ухвалу апеляційного суду Харківської області від 17.06.2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами вважає, що заява підлягає задоволенню, рішення апеляційного суду Харківської області від 18.02.2016 року - скасуванню, а рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 18.12.2015 року - зміні з наступних підстав.

Підставою перегляду судових рішень у порядку, передбаченому главою 4 Розділу V ЦПК України, можуть бути лише обставини, перелічені в ст. 361 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.361 ЦПК України підставою для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є:скасування судового рішення, яке стало підставою дляухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду.

Згідно роз'яснень, які містяться в п.3, 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року №4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК).

Для визначених пунктами 3, 4 частини другої статті 361 ЦПК нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Скасування судового рішення (пункт 3 частини другої статті 361 ЦПК) може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував ухвалене судове рішення скасованим (воно було підставою для ухвалення такого судового рішення) або виходив із нього, хоча прямо й не посилався на нього на підтвердження наявності вказаних обставин, а також якщо наслідком скасування судового рішення є інше за змістом вирішення спору.

Підставою скасування судового рішення може бути лише ухвалене судом судове рішення, а не рішення третейського суду або іншого державного органу.

Вирішуючи питання про скасування судового рішення із зазначених підстав, суди мають виходити з преюдиційного зв'язку судових рішень, зокрема, із того, що між рішеннями має існувати матеріально-правовий зв'язок, факти, встановлені в одній із справ, мають значення для іншої справи.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30.11.2012 року з урахуванням доповнень, внесених додатковим рішенням цього суду від 31.05.2013 року, та залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 17.06.2015 року, позов ПАТ КБ «Приват Банк» задоволено частково. Звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 у сумі 755314,84 грн. на предмет іпотеки - 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу предмету іпотеки позивачем ПАТ КБ «Приват Банк» іншій особі від імені іпотекодавця. У задоволенні позовних вимог про виселення ОСОБА_5 відмовлено.

Суд апеляційної інстанції переглядаючи рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 18.12.2015 року та ухвалюючи нове судове рішення від 18.02.2016 року про скасування рішення у частині визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 02.08.2013 року недійсним та відмовляючи ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог в цій частині, виходив із фактів, встановлених у вищевказаній цивільній справі про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Проте, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.03.2016 року ухвалу апеляційного суду Харківської області від 17.06.2015 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

19.05.2016 року при повторному апеляційному розгляді, рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 30.11.2012 року скасовано. Провадження у справі закрито.

Оскільки суд апеляційної інстанції обґрунтував своє рішення скасованим рішенням, це є нововиявленою обставиною, у зв'язку з чим рішення апеляційного суду Харківської області від 18.02.2016 року підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Встановлено, що 07.07.2008 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № HAA0GK0000000010, за умовами якого остання отримала кредит на придбання квартири АДРЕСА_1, у розмірі 47944,85 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 07.07.2028 року.

На забезпечення виконання умов вказаного договору між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_5, як власником, укладено договір іпотеки квартири від 07.07.2008 року, відповідно до якого ОСОБА_5 передала в іпотеку ПАТ КБ "ПриватБанк" спірну квартиру.

У спірній квартирі мешкали ОСОБА_5 та її малолітній син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований у ній з 01.03.2011 року (т.1 а.с.6)

У зв'язку з тим, що ОСОБА_5 свої обов'язки по кредитному договору не виконувала банк, скориставшись своїм правом, звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30.11.2012 року з урахуванням доповнень, внесених додатковим рішенням суду від 31.05.2013 року з метою визначення способу звернення стягнення, позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 у сумі 755314 грн. 84 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки - 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» іншій особі від імені іпотекодавця.

02.08.2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «ЕстейтСеллінг» укладено договір купівлі-продажу предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 за 249920 грн., який посвідчено ПН ДМНО Вербою В.М. за реєстровим номером 984 на виконання та згідно рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30.11.2012 року.

Задовольняючи позов частково, та визнаючи договір купівлі-продажу від 02.08.2013 року недійсним, суд першої інстанції виходив із того, що укладення вказаного договору без дозволу органу опіки та піклування є порушенням прав та інтересів неповнолітнього сина позивача - ОСОБА_6, тому правочин є недійсним.

Проте погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.44 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» згідно зі статтею 32 ЦК, статтею 177 СК та статтею 17 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III "Про охорону дитинства" батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

У зв'язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Зважаючи на те, що неповнолітня дитина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, був зареєстрований у спірній квартирі після укладення його матір'ю ОСОБА_5 договору іпотеки, суд першої інстанції не мав підстав вважати, що при відчуженні предмету іпотеки були порушені права дитини та визнавати договір купівлі-продажу недійсним з цих підстав.

З огляду на викладене, судом першої інстанції застосовано закон, який не поширюється на дані правовідносини.

На теперішній час рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30.11.2012 року скасовано, провадження у справі закрито, що підтверджується ухвалою апеляційного суду Харківської області від 19.05.2016 року.

Таким чином, ПН ДМНО Вербою В.М. було посвідчено договір на підставі рішення суду, яке скасовано.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом ст.ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Із роз'яснень, які містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам відповідно до статті 215 ЦК ( 435-15 ) необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Беручи до уваги наведене та те, що судове рішення, на підставі якого було вчинено правочин, який оспорюється позивачем, скасовано, судова колегія приходить до висновку про необхідність визнання договору купівлі-продажу предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 недійсним з інших підстав, а саме - відсутності судового рішення, яким було звернуто стягнення на предмет іпотеки та на підставі якого ПН ДМНО Вербою В.М. було посвідчено вказаний договір.

Питання про скасування рішення у частині повернення іпотечного майна ОСОБА_5 та визнання дій ПН ДМНО Верби В.М. незаконними сторонами не порушувалось і рішення у цій частині судом апеляційної інстанції не переглядалось.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст. ст. 361, 363, 365,ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.4, 309 ч.1 п.4; 313, 316, 317, 319, 325 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а:

Заяву ОСОБА_4, ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду Харківської області від 18 лютого 2016 року - задовольнити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 18.02.2016 року - скасувати.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 18 грудня 2015 року - змінити.

В частині вимог про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним - скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕстейтСеллінг» від 02 серпня 2013 року, посвідчений ПН ДМНО Вербою В.М. за реєстровим номером 984 - визнати недійсним.

В іншій частині це ж рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді