Рішення № 59035971, 14.07.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження 22ц/790/4237/16 Головуючий 1 інстанції - Шмадченко С.І.

Справа № 640/12437/15-ц Доповідач - Кірсанова Л.І.

Категорія - сімейні

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Кірсанової Л.І.

суддів: Котелевець А.В., Трішкової І.Ю.

за участю секретаря - Сотнікової А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права особистої власності на майно,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя, який в ході судового розгляду справи уточнила та просила: визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, вартість 1/2 якої становить 613400 грн.; визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, вартість якої становить 21000 дол. США та визнати за нею право на отримання грошової компенсації за 1/2 частину квартири у розмірі 10500 доларі США, а за відповідачем визнати обов'язок компенсувати їй половину вартості цієї квартири у сумі 10500 дол. США; визнати за нею право власності на 1/2 частину колекції золотих монет, марок, орденів та медалей загальна вартість приблизно становить суму еквівалентну 40000 дол.США;

-визнати за нею право власності на 1/2 частину побутової техніки та меблі, що знаходяться в квартирі, за адресою: АДРЕСА_1, загальна вартість якої становить 122600 грн. 1/2 якої становить: 61,300 грн., а саме:

пральну машину JG, вартість якої становила 4500 грн.

холодильник ВЕКО, вартість якого становила 5000 грн.

блендер Braun, вартість якого становила 2 600 грн.

мікрохвильову піч LQ, вартість якої становила 1500 грн.

телевізор 1G (2 шт.), вартість яких становила 10000 грн.

електроплиту ВЕКО, вартість якої становила 5000 грн.

кухонна поверхня ВЕКО, вартість якої становила 5000 грн.

м'які меблі - дивани (2 шт.), вартість яких становила 12000 грн.

шафи-купе (3 шт.), вартість яких становила 15000 грн.

кухонний гарнітур, вартість якого становила 20000 грн.

комод, вартість якого становила 2000 грн.

меблі для гостинної, вартість яких становила 5000 грн.

тумба для взуття, вартість якої становила 2000 грн.

кришталеві люстри (2 шт.), вартість яких становила 10000 грн.

ноутбук «ASUS», вартість якого становила 8000 грн.

фотоапарат (2 шт.) «SONY», «KENON», вартість яких становила 15000 грн.

Відповідачу ОСОБА_1 виділити: 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1., вартість якої становить 613400,00 грн.;

- виділити у власність 1/2 частину вартості квартири - 10,500,00 дол. США, розташованої за адресою: АДРЕСА_2;

- виділити у власність 1/2 частину колекції золотих монет, марок, орденів та медалей, тощо загальна вартість яких приблизно становить суму еквівалентну 40 000 (сорок тисяч) доларів США;

- виділити у власність, ? частину побутової техніки та меблі, що знаходяться у квартирі, за адресою: АДРЕСА_1, загальна вартість якої становить -122 600,00 грн., 1/2 частина якої становить: 61.300,00 грн., а саме:

пральну машину JG, вартість якої становила 4500 грн.

холодильник ВЕКО, вартість якого становила 5000 грн.

блендер Braun, вартість якого становила 2 600 грн.

мікрохвильову піч LQ, вартість якої становила 1500 грн.

телевізор LG (2 шт.), вартість яких становила 10000 грн.

електроплиту ВЕКО, вартість якої становила 5000 грн.

кухонна поверхня ВЕКО, вартість якої становила 5000 грн.

м'які меблі - дивани (2 шт.), вартість яких становила 12000 грн.

шафи-купе (3 шт.), вартість яких становила 15000 грн.

кухонний гарнітур, вартість якого становила 20000 грн.

комод, вартість якого становила 2000 грн.

меблі для гостинної, вартість яких становила 5000 грн.

тумба для взуття, вартість якої становила 2000 грн.

кришталеві люстри (2 шт.), вартість яких становила 10000 грн.

ноутбук «ASUS», вартість якого становила 8000 грн.

фотоапарат (2 шт.) «SONY», «KENON», вартість яких становила 15000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона з відповідачем познайомилася у 2004 році та стали проживати разом однією сім'єю у квартирі її батьків за адресою: АДРЕСА_1. Стосунки не реєстрували, але спільно вели господарство та робили сімейні заощадження для придбання власного житла. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3. В період у 2004-2005 роках вона працювала директором ПНВП «Максим», засновником якої була сестра відповідача ОСОБА_4

Під час спільного проживання 23.01.2007 року вона з відповідачем за спільні кошти придбали однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3. 14 грудня 2007 року вони зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Дзержинського районного управління юстиції м. Харкова. За період шлюбу за спільні кошти у 2011 році придбали квартиру у Словаччинні за адресою: АДРЕСА_2 та у якій проживали разом до жовтня 2012 року. В період проживання у Словаччині вони відкрили власну фірму.

У січні 2012 року за спільні кошти придбали квартиру в АДРЕСА_1, у якій разом проживали до квітня 2015 року, а потім відповідач вигнав її з квартири з дитиною і змінив замки на вхідних дверях квартири. Перебуваючи у шлюбі вони придбали побутову техніку та меблі, які вказані у позові. Шлюб розірвали у липні 2015 року.

На даний час вона разом з сином мешкає у своїх батьків. З відповідачем про порядок поділу спільного майна домовитись не може, тому звернулася до суду за захистом своїх прав.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав та звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права особистої власності на майно. Зазначив, що під час шлюбу вони у 2011 році придбали квартиру у Словаччині за адресою: АДРЕСА_2. У вересні 2014 року вказана квартира за їх обоюдною згодою була продана. За отримані під продажу гроші були придбані дві норкові шуби по 5000 дол. США кожна та золоті прикраси на 4000 дол. США. Ці речі залишилися у ОСОБА_2 Залишок грошів вони розподілили ще у вересні 2014 року.

17.07.2007 року його сестра ОСОБА_4 подарувала йому трикімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_4., яку він подав 01.11.2011 року за 592000грн., що була еквівалентна 74000 дол. США. За вказані гроші він придбав 26.01.2012 року 4- кімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 за 455418 грн., що еквівалентна 57000 дол. США. Грошові кошти, які залишилися від продажу трьохкімнатної квартири він вклав в ремонт чотирьохкімнатної квартири.

ОСОБА_2 зустрічний позов не визнала, оскільки при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири від 26.01.2012 року вона надала приватному нотаріусу ХМНО Шуть О.Г. згоду на купівлю спірної квартири АДРЕСА_1 у спільну власність подружжя. Квартиру у Словаччині за адресою: АДРЕСА_2. ОСОБА_1 продав власноручно без її згоди у вересні 2014 року, грошові кошти з нею не поділив.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2016 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Розподілено майно набуте подружжям за час шлюбу:

Визнатно за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 1/2 частину вартості проданої квартири у АДРЕСА_2 у сумі 10500 (десять тисяч п'ятсот) доларів США, еквівалентних 267,487 (двісті шістдесят сім тисяч чотириста вісімдесят сім) грн.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 в частині розподілу майна: золотих монет, марок, орденів, медалей, побутової техніки та меблів відмовлено. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволені зустрічного позову. Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні її позовних вимог та задовольнити зустрічні позовні вимоги апелянта в повному обсязі. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, незаконність та необгрунтованість рішення суду, неповне з»ясування судом обставин по справі. Вказує на ті ж обставини, що і в суді першої інстанції.

ОСОБА_2 вказане рішення не оскаржила.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, введення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч.3 ст. 368 ЦК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 70 СК України встановлює, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

З матеріалів справи вбачається, що з квітня 2004 року ОСОБА_6 з ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу проживали однією сім'єю за місцем мешкання батьків позивачки, вели спільне господарство. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 (а.с.13).

До реєстрації шлюбу 23.01.2007 р. сторони придбали однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3. Спір щодо розподілу цієї квартири судом виділений в окреме провадження. (Т.2 а.с.111 ).

14 грудня 2007 року ОСОБА_6 з ОСОБА_1 уклали шлюб. 21 липня 2015 року на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 був розірваний. ( Т.1 а.с. 143)

Під час шлюбу сторони у 2011 році придбали квартиру у Словаччині за адресою: АДРЕСА_2. В листопаді 2014 року вказана квартира була продана.

26.01.2012 року сторони придбали квартиру АДРЕСА_1.

Судова колегія погоджується, що вказані квартири є спільною сумісною власністю подружжя.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 ? частини вартості проданої квартири у АДРЕСА_2 у сумі 10500 (десять тисяч п'ятсот) доларів США, еквівалентних 267487 грн. (двісті шістдесят сім тисяч чотириста вісімдесят сім грн.) , суд першої інстанції виходив з того, що вказану квартиру ОСОБА_1 продав без дозволу ОСОБА_2 та гроші виручені від продажу квартири привласнив.

Судова колегія не може погодитися з вказаним висновком в зв»язку з наступним.

Звертаючись з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на свою користь ? частини вартості спірної проданої квартири у АДРЕСА_2 у сумі 10500 доларів США, еквівалентних 267487 грн., ОСОБА_2 зазначала, що вказану квартиру ОСОБА_1 продав без її дозволу та гроші виручені від продажу квартири привласнив.

У відповідності до ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

З пояснень ОСОБА_1 та його представника вбачається, що вказана спірна квартира за їх обоюдною згодою була продана у вересні 2014 року. За отримані під продажу гроші ОСОБА_2 були придбані дві норкові шуби по 5000 дол. США кожна та золоті прикраси на 4000 дол. США . Ці речі залишилися у неї. Залишок грошів вони розподілили ще у вересні 2014 року.

Суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги посилання ОСОБА_1 на те, що спірна квартира у листопаді 2014 року була продана за обоюдною згодою з ОСОБА_6

Посилання суду на данні закордонного паспорту ОСОБА_2 про те, що вона у листопаді 2014 року до Словаччини не виїжджала, а також витягом з Єдиного реєстру довіреностей від 20.01.2016 року про те, що ОСОБА_6 довіреності ОСОБА_1 не видавала надумані. Зазначене не може бути доказом відсутності її гзоди на продаж спірної квартири в Словаччині.

Стягуючи з ОСОБА_1 ? частину вартості проданої квартири в Словаччині, суд першої інстанції необґрунтовано виходив з висновку спеціаліста ТОВ «Інститут правового консалтингу» від 05.02.2016 р., відповідно до якого вірогідна ринкова вартість спірної квартири на лютий 2016 р. складає від 20000-21800 доларів США. Матеріали справи не містять договору купівлі- продажу зазначеної квартири в Словаччині.

В зв»язку з наведеним суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 не отримав нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_6 на продаж спірної квартири, ні на видачу довіреності, та стягнув з нього на користь ОСОБА_6 1/2 частина вартості проданої квартири від суми 21000 дол. США, у розмірі 10500 доларів США, еквівалентних 267 487 грн.

Суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги посилання ОСОБА_1, що гроші від продажу належної йому за договором дарування 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_4 було витрачено на купівлю спірної квартири АДРЕСА_1, оскільки при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу цієї квартири від 26.01.2012 року ОСОБА_6 надала приватному нотаріусу ХМНО Шуть О.Г. згоду на купівлю спірної квартири у спільну власність подружжя (Т.1 а.с.144). Також в договорі купівлі- продажу вказаної квартири від 26 січня 2012 року, посвідченого ПН ХМНО Шуть О.Г., в п. 9 зазначено « згода дружини покупця ОСОБА_2 на укладення цього договору саме купівлі- продажу вищезазначеної квартири висловлена у відповідній заяві справжність підпису на якій засвідчено 26 січня 2012 року ПН ХМНО Шуть О.Г. за реєстровим №684( а. с. 18,19 т.1).

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано розподілив майно набуте подружжям за час шлюбу та визнав за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину спірної квартири АДРЕСА_1. В цій частині рішення є правильном , відповідаючим вимогам матеріального і процесуального права.

Також суд першої інстанції правильно відмовив ОСОБА_1.у задоволенні зустрічного позову, оскільки ним не доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Крім того, суд правильно відмовив ОСОБА_6 за відсутністю доказів, які б вказували на їх наявність в частині позовних вимог щодо розподілу колекції золотих монет, марок, орденів та медалей, загальною вартістю приблизно 40000 дол .США, а також побутової техніки та меблів, що знаходяться у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, загальна вартість яких становить 122600 грн.. В цій частині сторони рішення не оскаржували.

Виходячи з наведеного колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, визнає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення допустив невідповідність висновків суду обставинам справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що згідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення.

За таких обставин судова колегія задовольняє частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 Рішення районного суду змінює, скасувавши його в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 ? частини вартості проданої квартири у АДРЕСА_2 у сумі 10500 доларів США, еквівалентних 267 487 грн. та відмовляє в задоволенні вказаної частини позовних вимог. В іншій частині вказане рішення залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 3 ч. 2 ст. 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2016 року змінити, скасувавши в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 ? частини вартості проданої квартири у АДРЕСА_2 у сумі 10 500 доларів США (десять тисяч п'ятсот дол.), еквівалентних 267 487 (двісті шістдесят сім тисяч чотириста вісімдесят сім грн.) та відмовити в задоволенні вказаної частини позовних вимог.

В іншій частині вказане рішення залишити без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ: СУДДІ: