Вирок № 59035933, 19.07.2016, Чугуївський міський суд Харківської області

Справа №636/2448/16-к

1-кп /636/339/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2016 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Дьоміної О.П.

при секретарі Коваленко О.А.

за участю прокурора Чекирда О.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №42015220750000443 від 03.06.2015 року за обвинувальним актом стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Поромівка, Володарсько-Волинського району, Житомирської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5., ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваного 29 серпня 2014 року Володарсько-Волинським РВК у Житомирській області, навідника танкового взводу військової частини польова пошта В0576, солдата, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

29 серпня 2014 року на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 21 липня 2014 року №607/2014, затвердженого Законом України №1595-VIII від 22 липня 2014 року солдат запасу ОСОБА_1 призваний Володарсько-Волинським РВК Житомирської області на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. В цей же день наказом командира військової частини польова пошта В4264 №4 від 29 серпня 2014 року солдата ОСОБА_1 зараховано в списки особового складу військової частини та поставлено на всі види забезпечення.

Відповідно до розпорядження НГШ-ГК ЗС України від 23 вересня 2014 року №321/К/дск/956 та наказу командира військової частини польова пошта В0576 ОСОБА_1 вказаної військової частини та поставлено на всі види забезпечення.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Являючись військовослужбовцем, призваним під час мобілізації, на особливий період, солдат ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.

Проте, солдат ОСОБА_1, достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення та виявив небажання проходити військову службу та тимчасово ухилитись від її проходження. Так, близько 08 годин 08 січня 2015 року солдат ОСОБА_1, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, реалізуючи свій злочинний намір, діючи умисно, порушив вимоги зазначеного вище законодавства та самовільно, без поважних причин, залишив військову частину польова пошта В0576, яка дислокується за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Горішного, 142. Цього ж дня солдат ОСОБА_1, діючи з метою тимчасово ухилитись від військової служби убув за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1.

Незаконно перебуваючи поза місцем служби за вказаною адресою солдат ОСОБА_1 проводив час вільно, на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням службових обов'язків. Зокрема протягом всього часу тимчасового ухилення від військової служби ОСОБА_1, приховавши від роботодавця ОСОБА_3 свою належність до армії, влаштувався на роботу до вказаної особи на приватне підприємство та отримуючи на протязі всього часу ухилення від військової служби заробітну плату, працював та мешкав у с. Топорище, Володарсько-Волинського району, Житомирської області. 10 червня 2016 року солдат ОСОБА_1 вирішив припинити ухилятись від військової служби та цього ж дня самостійно прибув до військової частини польова пошта В0576 і приступив до виконання своїх обов'язків. Таким чином, солдат ОСОБА_1, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період і проходячи її на посаді навідника танкового взводу військової частини польова пошта В0576, близько 08 годин 08 січня 2015 року самовільно залишив військову частину польова пошта В0576, яка дислокується за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Горішного, 142, та продовжував ухилятися від військової служби до 10 червня 2016 року.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, щиро розкаявся та підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення.

За згодою сторін, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України, судом було визнано недоцільним дослідження всіх доказів по справі, що були зібрані в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, оскільки обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також фактичні обставини справи ніхто не оспорює, крім того учасникам судового провадження роз'яснено, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Тому суд обмежив дослідження фактичних обставин справи, а саме: допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого:

- згідно характеристики ОСОБА_4 від 03.08.2015 року за №535- обвинувачений зарекомендував себе за місцем мешкання як чесну, працьовиту, добросовісну людину (а.к.п.35);

- довідка в.о. головного лікаря Володарсько-Волинського центру первинної медико-санітарної допомоги від 16.06.2016 року свідчить про те, що обвинувачений на обліку у лікаря нарколога та психіатра у вказаному закладі не перебуває (а.к.п.87);

- у довідці №19-23062015/63103 ОСК УМВС України в Житомирській області від 23.06.2015 року зазначено, що обвинувачений до кримінальної відповідальності раніше не притягувався (а.к.п.24);

- згідно наказу начальника штабу - першого заступника командира в/ч польова пошта В0576 від 31.01.2015 року за №35 - солдата ОСОБА_1 навідника танкового взводу в/ч польова пошта В0576 зараховано в розпорядження командира в/ч у зв'язку з самовільним залишенням військової частини (а.к.п.80).

Дослідивши, співставивши та проаналізувавши вивчені в справі докази, суд приходить до висновку, що покази обвинуваченого мають характер логічних, послідовних та таких, що в сукупності з іншими наведеними доказами дозволяють суду зробити обґрунтований висновок про те, що обвинувачений своїми діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 407 КК України, а саме: самовільне залишення військової частини, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби), без поважних причин, тривалістю понад один місяць.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує характер та суспільну небезпеку скоєного, особу обвинуваченого, позитивно характеризуючи особу дані, пом'якшуючою покарання обставиною є щире каяття, обтяжуючих покарання обставин суд не вбачає, судом враховане те, що ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні двох малолітніх дітей, відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, згідно якої особі, що скоїла злочин повинно бути призначене покарання необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, суд вважає, що обвинуваченому необхідно обрати покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст. ст. 75 та 76 КК України, оскільки інші види покарання не будуть мати впливу на його виправлення, і саме в такому випадку буде досягнута передбачена ч. 2 ст. 50 КК України мета покарання у вигляді виправлення особи та попередження скоєння нових злочинів як обвинуваченим так і іншими особами.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 374 - 376 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України і призначити йому покарання у виді двох років позбавлення волі.

-2-

Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком один рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язати засудженого не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти їй про зміну місця мешкання, періодично з`являтися на реєстрацію.

Контроль за поведінкою засудженого ОСОБА_1 покласти на командира військової частини польова пошта В0576, а в разі його звільнення з військової служби - на кримінально-виконавчу інспекцію за місцем його мешкання.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Харківської області через Чугуївський міський суд протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а для особи, що перебуває під вартою - з моменту вручення копії судового рішення. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуюча: