Постанова № 59034943, 18.07.2016, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Комінтернівський районний суд м.Харкова

Провадження № 2-а/641/118/2016 Справа №641/5614/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2016 року Суддя Комінтернівського районного суду м. Харкова Богдан М.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі міста Харкова про визнання дій протиправними та зобов»язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі міста Харкова про визнання дій протиправними та зобов»язання вчинити певні дії.

В обгрунтування позову позивач посилається на те, що з 18.04.1980 року по 27.05.1982 року служив в Повітряно-десантних військах Радянської Армії в в/ч 25293 за ВУС-068 оператором спец мінування особливо важливих об»єктів (диверсійна діяльність) та був допущений до стрибків з парашутом та виконав 14 стрибків з парашутом з літаків АН-2, АН-12, Іл.-76. Після демобілізації з лав ЗССРСР йому було запропоновано роботу парашутиста-рятувальника позаштатної парашутно-десантної групи Харківського обласного авіаційного спортивного клубу ДТСААФ. 22.06.1982 року наказом ХОАСК від 22.06.1982 року №113-0 позивач був зарахований парашутистом - рятівником до складу позаштатної парашутно-десантної групи Харківського Обласного авіаційного спортивного клубу ДТСААФ. Також в період з 19.11.1985 по 23.12.1987 року позивач за сумісництвом працював на посаді тренера-викладача парашутного спорту Середнього професійно - технічного училища №18 м. Харкова. З 04.04.1986 року по 30.05.1986 року як парашутист-рятувальник позивач виконував роботи в районі Північного Полюсу по забезпеченню полярних станцій СП-26, СП-27, та створення новим авіа парашутним способом нової Комсомольсько-молодіжної станції СП-28.

Як парашутист-рятувальник позивач в період з 1987 по 2003 року щорічно виконував план навчально-льотної підготовки бортового оператора по випуску парашутистів.

23.10.2003 року позивач був виведений із складу позаштатної парашутно-десантної групи. Загальна вислуга років за період стажу з 22.06.1982 року по 23.10.2003 року 34 роки 8 місяців та 4 дні.

В період з 10.11.2004 року по 11.03.2013 року позивач працював на Харківському державному авіаційному виробничому підприємстві на посаді авіатехніка по парашутним і аварійно-рятувальним засобам та відповідно до функціональних обов»язків також щорічно виконував річні норми стрибків з парашутом з реактивним літаків та вертольотів. 14.12.2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про признання пенсії за вислугою років як особі льотного складу. 22.12.2015 року відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії.

Просить визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Комінтернівському районі м. Харкова про відмову в призначенні позивачу пенсії та зобов»язати відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років, як особі льотного складу з 14.12.2015 року. Також стягнути судові витрати.

Відповідач Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова подав до суду письмові заперечення, в яких просить в задоволенні позовних вимог відмовити. Вважають, що ОСОБА_1 право на пенсію за вислугу років як працівник льотного складу не має.

Справу розглянуто судом відповідно до п.2 ч.1 ст.183-2 КАС України в порядку скороченого провадження.

Частиною 1 ст. 54 Закону України від 05.11.1991 року N 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (в редакції Закону, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено: «Право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті:

а) працівники льотного і льотно-випробного складу за наявності вислуги років на цих посадах станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок та після цієї дати при набутті вислуги років на цих посадах».

Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання положень ст. 54 Закону «Про пенсійне забезпечення» Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова від 21.07.1992 року N 418 «Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу».

Пунктом 4 Переліку посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років визначені парашутисти всіх найменувань, рятувальники, а також десантники-пожежники всіх найменувань, інструктори авіапожежної служби, керівники парашутних (парашутно-рятувальних, пошуково-рятувальних) підрозділів, працівники позаштатних і штатних парашутно-десантних груп, які здійснюють стрибки з парашутом або спуски (підйоми) на спеціальних спуско-піднімальних пристроях з вертольотів, що перебувають на висоті не менше 10 метрів.

Судом встановлено, що з 18.04.1980 року по 27.05.1982 року служив в Повітряно-десантних військах Радянської Армії в в/ч 25293 за ВУС-068 оператором спец мінування особливо важливих об»єктів (диверсійна діяльність) та був допущений до стрибків з парашутом та виконав 14 стрибків з парашутом з літаків АН-2, АН-12, Іл.-76.

22.06.1982 року наказом ХОАСК від 22.06.1982 року №113-0 позивач був зарахований парашутистом - рятівником до складу позаштатної парашутно-десантної групи Харківського Обласного авіаційного спортивного клубу ДТСААФ. Також в період з 19.11.1985 по 23.12.1987 року позивач за сумісництвом працював на посаді тренера-викладача парашутного спорту Середнього професійно - технічного училища №18 м. Харкова. З 04.04.1986 року по 30.05.1986 року як парашутист-рятувальник позивач виконував роботи в районі Північного Полюсу по забезпеченню полярних станцій СП-26, СП-27, та створення новим авіа парашутним способом нової Комсомольсько-молодіжної станції СП-28.

Як парашутист-рятувальник позивач в період з 1987 по 2003 року щорічно виконував план навчально-льотної підготовки бортового оператора по випуску парашутистів.

23.10.2003 року позивач був виведений із складу позаштатної парашутно-десантної групи.

В період з 10.11.2004 року по 11.03.2013 року позивач працював на Харківському державному авіаційному виробничому підприємстві на посаді авіатехніка по парашутним і аварійно-рятувальним засобам та відповідно до функціональних обов»язків також щорічно виконував річні норми стрибків з парашутом з реактивним літаків та вертольотів.

28.12.2015 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за вислугу років як працівнику льотного складу.

Як вбачається з витягу з рішення від 14.12.2015 року, ОСОБА_1 в призначенні пенсії як працівнику льотного складу відмовлено (а.с. 16).

В вищевказаному витязі з рішення зазначено, що «оскільки Переліком посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.92 № 418, передбачені, зокрема, працівники позаштатних парашутно-десантних груп, які здійснюють стрибки з парашутом. Працівник, згідно ст. 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», це фізична особа, яка працює на підставі трудового договору на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи, яка виконує найману працю. Враховуючи викладене, до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугу років парашутистом, зараховуються періоди роботи на штатних посадах».

Суд зазначає, що поняття «позаштатний працівник», тобто працівник, який виконує роботу без зарахування його до штатного (спискового) складу підприємства, установи чи організації, у законодавстві про працю України не передбачено, відповідно відсутні вимоги до процедури оформлення з ними трудових відносин.

Статтею 24 КЗпП України (в редакції, що діяла станом на 05.02.1982 року) передбачалось, що трудовий договір укладається, як в усній так і в письмовій формі.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України (в редакції, що діяла станом на 05.02.1982 року) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітника чи службовця (ч. 1 ст. 48). Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців, які працюють на підприємстві, в установі, організації понад п'ять днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню (ч. 2 ст. 48).

Відповідно до п.п. 1 п. 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 року №162, трудова книжка є основним документів про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Наведене дає підстави не погодитись з висновком, викладеним в рішенні від 22.12.2015 року про те, що до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугу років парашутистам, зараховуються періоди роботи на штатних посадах, оскільки позаштатний працівник відповідно до діючого у період з 22.06.1982 року по 23.10.2003 року законодавства мав можливість перебувати у трудових відносинах з підприємствами, установами чи організаціями, в тому числі з Харківським обласним авіаспортклубом Добровільного товариства сприяння армії авіації і флоту (Харківський аероклуб ім. В.С. Гризодубової Товариства сприяння оборони України).

В абз.1 п.4 цього ж «Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації» установлено, що при обчислені строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотно - випробного складу рахується один рік на посадах, зазначених у підпункті «а» п. 3 цього Порядку, за два роки за умови здійснення протягом даного року льотних випробувань.

Як вбачається з трудової книжки позивача, вислуга років позивача, як парашутиста-рятувальника за період роботи з 22.06.1982 р. по 23.10.2003 р. - трудовий стаж складає 37 років (а.с.22-25).

В абз.1 п.5 цього ж «Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації» установлено, що до вислуги років працівникам льотно-випробного складу зараховується час роботи на посадах льотного складу цивільної авіації - в порядку, встановленому для призначення пенсій льотному складу цивільної авіації.

Таким чином до вислуги років позивача, як парашутиста-рятувальника зараховується час роботи з 22.06.1982 р. по 23.10.2003 р. на посаді льотного складу і загальний розмір його вислуги років, як працівника льотно-випробного складу складає 37 років.

В п. 7 цього ж «Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації» установлено: пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу призначаються у розмірі 55 процентів заробітку, якщо пенсія обчисляється з урахуванням заробітку після 01.01.1992 р. заробіток за кожний місяць збільшується на коефіцієнт, що визначається як частка від ділення середньої заробітної плати працівників - народного господарства за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням і перерахунком) пенсії, на середню заробітну плату працівників народного - господарства за відповідний місяць. З одержаної суми обчисляється пенсія за нормами встановленими Законом України «Про внесення змін до статті 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (428/95-ВР), у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня починаючи з 2005р.) заробіток з якого призначається (перераховувається) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії.

На виконання абз. 3 п. «а» частини 1 ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було видано постанову КМУ від 21.07.1992р. № 418 «Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу» одним з цих нормативних актів є «Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно - випробного складу цивільної авіації».

Постановою КМУ від 09.08.2005р. № 713 (тобто після 01.01.2004р.) було внесено зміни до п. 7 зазначеного Порядку, що до щорічного підвищення пенсії з 1 березня.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для відмови ОСОБА_1 в призаченні пенсії в зв»язку з відсутністю у позивача відповідного трудового стажу.

У звязку з викладеним, суд вважає дії відповідача при перерахунку пенсії позивачу такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства, а позов ОСОБА_1 таким, що підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 2, 11,17. 18, 87, 94, 99, 100,122,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в Комінтернівському районі щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, як особі льотного складу з 14.12.2015 року згідно постанови Кабінету Міністрів України №418 від 21.07.1992 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 551,20 гривен витрат з оплати судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з моменту отримання копії постанови.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня отримання копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного адміністративного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд міста Харкова.

Постанова набуває чинності після спливу вказаного строку на її оскарження.

Суддя - М. В. Богдан