Рішення № 59033284, 13.07.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №321/29/16 Головуючий у 1 інстанції Олійник М.Ю.

Провадження № 22-ц/778/3333/16 Суддя-доповідач Дзярук М.П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Дзярука М.П.,

Суддів: Осоцького І.І

Трофимової Д.А.,

за участі секретаря: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 06 червня 2016 року у справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2016 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові зазначало, що 25 жовтня 2007 року між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, згідно якого відповідач отримав грошові кошти в сумі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до умов укладеного договору, Договір складається із заяви позичальника, умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою. ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» є правонаступником прав та обов'язків ЗАТ КБ «ПриватБанк», у зв'язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30 квітня 2009 року змінено найменування позивача з ЗАТ КБ «ПриватБанк» на ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», про що зазначено у Статуті ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». 17 липня 2009 року було проведено державну реєстрацію вказаних змін. В порушення умов кредитного Договору, відповідач борг не повернув, внаслідок чого станом на 30 листопада 2015 року утворилася заборгованість за кредитним договором №б/н від 25 жовтня 2007 року у розмірі 15555,53 грн., яка складається із: 3521,88 грн. - заборгованості за кредитом; 8210,44 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 2606,28 грн. - заборгованість за пеню та комісією; 500 грн. - фіксована частина штрафу; 716,93 грн. - процентна частина штрафу.

До теперішнього часу ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором не сплатив.

Посилаючись на викладене, просило суд стягнути з ОСОБА_4 на свою користь заборгованість в розмірі 15555 грн. 53 коп. і судові витрати в розмірі 1378 грн.

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 06 червня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами та неустойки за порушення умов зобов'язання в межах позовної давності та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом та неустойки за порушення умов зобов'язання в межах позовної давності.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

За ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія перевіряє зазначене рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним вимогам закону оскаржуване рішення суду в повній мірі не відповідає.

Відмовляючи Банку в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що кінцевий термін повернення кредиту, наданого ОСОБА_4, відповідав строку дії картки, дійсної до 2009 року, останній платіж у погашення заборгованості відповідач здійснив 8 вересня 2009 року, а з позовом про стягнення заборгованості за кредитом банк звернувся тільки 6 січня 2016 року, тобто зі спливом передбаченого законом строку позовної давності, визначеного статтею 257 ЦК України.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду не можна з наступних підстав.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 25 жовтня 2007 року між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, згідно якого відповідач отримав грошові кошти в сумі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Строк дії картки два роки, тобто до 2009 року.

За змістом частини 1 статті 626, статті 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості видно, що останній платіж у погашення кредиту ОСОБА_4 здійснив 8 вересня 2009 року. Заборгованість за кредитним договором №б/н від 25 жовтня 2007 року визначена позивачем станом на 30 листопада 2015 року у розмірі 15555,53 грн., яка складається із: 3521,88 грн. - заборгованості за кредитом; 8210,44 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 2606,28 грн. - заборгованість за пеню та комісією; 500 грн. - фіксована частина штрафу; 716,93 грн. - процентна частина штрафу (а.с. 4-7).

За умовами кредитного договору остаточний строк повернення кредиту відповідає строку дії кредитної картки, яка видавалася на два роки, тобто до 2009 року (а.с. 9-15).

З позовом до суду про стягнення з ОСОБА_4 боргу по кредитному договору ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося тільки 6 січня 2016 року, тобто через шість років після спливу дії картки. Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві. звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки. Відповідно до статті 261 ЦК України перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У частині 3 статті 267 ЦК України зазначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Кінцевий термін повернення кредиту, наданого ОСОБА_4, відповідав строку дії картки, дійсної до 2009 року, останній платіж у погашення заборгованості відповідач здійснив 8 вересня 2009 року, а з позовом про стягнення заборгованості за кредитом банк звернувся тільки 6 січня 2016 року . Про застосування позовної давності ОСОБА_4 подав до суду відповідну заяву (а.с. 74-75).

Разом із тим за змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням , проведеним належним чином.

Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було , проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України. Відповідно до письмових пояснень та розрахунку позивача розмір у межах строку позовної давності відсотків за кредитом за період з 04.01.2-13 по 30.11.2015 року становить 3641,62 грн, пені за період з 04.01. по 30.11. 2015 року - 387,42 грн. За таких обставин колегія судів вважає за необхідним апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задовольнити. Рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову в частині стягнення відсотків за користування кредитом та пені за відсотками.

Відповідно до вимог ст.88. ЦПК України стягнути з ОСОБА_4 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» судовий збір в розмірі 1515,80 грн( тисячу п'ятсот п'ятнадцять грн., вісім десять копійок).

Керуючись ст.ст. 303,307,309,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І ШИ Л А:

Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити.

Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 06 червня 2016 року у цій справі скасувати. Ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» відсотки за користування кредитом в розмірі 3641,62 грн( три тисячі шістсот сорок одна грн, шістдесять дві копійки), пеня -387,42 грн( триста вісім десять сім гривень, сорок дві копійки). Всього разом 4029,04 грн( чотири тисячі двадцять дев'ять гривен, чотири копійки.)

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» судовий збір в розмірі 1515,80 грн( тисячу п'ятсот п'ятнадцять грн., вісім десять копійок). В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: