Ухвала суду № 59033188, 14.07.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 332/535/16 Головуючий у 1 інстанції

№ провадження 22-ц/778/2728/16 ОСОБА_1.

Доповідач: Бєлка В.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Бєлки В.Ю.

Суддів: Онищенко Е.А.

ОСОБА_2.

При секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Запорізького ДП «Кремнійполімер» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, посилаючись на те, що він з 22 червня 2011 року по 28.11.2012 року працював на ЗДП «Кремнійполімер».

Вказує, що був звільнений на підставі ч.3 ст.38 КЗпП Україна (наказ по підприємству від 28.11.2012 року № 132 відповідно до рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 28.11.2012 року).

На день його звільнення існувала заборгованість по виплаті заробітної плати в розмірі 5 240 грн. 80 коп., за період вересень 2010 року по жовтень 2010 року, яка на даний час не погашена.

Зазначає, що відповідач у відповідності ст.117 КЗпП України повинен сплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, за період з жовтня 2010 року по лютий 2016 року у розмірі 257448 грн. 00 коп.

Також відповідач повинен виплатити йому суму компенсації за період невиплати заробітної плати в розмірі 4842 грн. 50 коп.

Посилаючись на зазначені обставини просив суд стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 5240 грн. 80 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку в сумі 257448 грн. 00 коп., суму компенсації за період невиплати заробітної плати в сумі 4842 грн. 50 коп. та судові витрати по справі.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі в розмірі 5 240 грн. 80 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 115 842 грн. 60 коп. та компенсацію за період невиплати заробітної плати в розмірі 4 810 грн. 68 коп.

Стягнуто з Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» в дохід держави судовий збір у розмірі 1258 грн. 54 коп.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що зявилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон їх регулює.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ЗДП «Кремнійполімер» з 28.08.2008 року по 09.10.2012 року. 09.10.2012 року позивач був звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, про що було видано наказ № 132 від 09.10.2012 року та внесено запис до трудової книжки під № 23. За рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 28.11.2012 року була змінена причина звільнення з ч. 1 ст. 38 КЗпП України на ч.3 ст. 38 КЗпП України у звязку із невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю.

Згідно з розрахунку, виданого ЗДП «Кремнійполімер», на день звільнення позивача, борг ЗДП «Кремнійполімер» по заробітній платі складає 5240 грн. 80 коп.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць, через проміжок часу, який не перевищує 14 календарних днів. Згідно із ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що підлягають до сплати, проводиться в день звільнення.

З урахуванням викладеного, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у даному випадку не виплата заробітної плати є незаконною, та такою що порушує конституційне право ОСОБА_3 на своєчасне отримання винагороди за працю.

Судом першої інстанції також встановлено, що на час звільнення позивача відповідач не провів з ним розрахунок, а тому правильно задовольнив позов у цій частині.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч. 1 ст. 117 КЗпП України).

Середньоденна заробітна плата позивача на день звільнення складала 130 грн. 14 коп., що підтверджується довідкою № 78 від 12.04.2016 року, виданою ЗДП «Кремнійполімер» Зазначений розрахунок складений відповідно до Порядку нарахування середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100 (далі Порядок).

Судом обґрунтовано не взято до уваги розрахунок середньоденної заробітної плати, визначений позивачем у позові, адже він не підтверджений належними довідками, а тому і доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Також позивачем невірно визначено середньомісячне число робочих днів і невірно встановлений період, за який необхідно провести розрахунок.

Навівши відповідних розрахунок, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що середній заробіток за весь час затримки розрахунку становить 115824 грн. 60 коп. (890 днів*130,14 грн. = 115824,60 коп.).

Що стосується вимог позивача про стягнення суми компенсації за період невиплати заробітної плати в розмірі 4842,50 грн., суд правильно зазначив, що вказані вимоги підлягають задоволенню, оскільки відповідають вимогам Закону України «Про оплату праці» та Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати», рішення суду в цій частині не оскаржується.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2016 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: