Ухвала суду № 59032950, 19.07.2016, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

336/1940/16-ц

2-п/336/61/16

УХВАЛА

м. Запоріжжя 19 липня 2016 року

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя:

у складі головуючого судді Зарютіна П.В.

при секретарі Чернишовій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

27 травня 2016 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя було постановлене заочне рішення по вище зазначеній цивільній справі, яким позовні вимоги було задоволено.

Відповідач звернувся до суду із заявою про перегляд вище вказаного заочного рішення, зазначивши на те, що жодної повістки про виклик до суду він не отримував, по суті позову заперечує.

У судовому засіданні сторона відповідача наполягла на поданій заяві за вищевказаними підставами, а сторона позивача заперечила на подану заяву, яказуючи на її безпідставність.

З'ясувавши всі обставини по справі, вивчивши матеріали цивільної справи, рішення суду, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню за наступними підставами.

У відповідності до вимог ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що під час ухвалення заочного рішення відповідач не був присутній у судовому засіданні.

Оскільки відповідач не надав суду інформації щодо його адреси, відповідно до ч.5 ст. 74 ЦПК України судова повістка разом із розпискою та копіями відповідних документів була надіслана відповідачу поштою рекомендованим листом із повідомленням за адресою його місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Вимогами вказаної норми Закону визначено, що у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Але за поясненнями відповідача, він не отримував судової повістки. І у суду немає підстав не довіряти таким поясненням, оскільки в матеріалах справи міститься поштовий конверт, повернутий до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» ( а.с. 14).

Як зазначалося вище, заочне рішення підлягає скасування, якщо судом також буде встановлено, що докази, на які посилається відповідач, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За таких вимог суд має дати оцінку наданим відповідачем доказам на предмет їх істотного значення для правильного вирішення справи та має скасувати заочне рішення, якщо такі докази вливатимуть на правильність висновку суду.

Відповідач у своїй заяві послався на свої заперечення по суті позовних вимог. Натомість. самі ж по собі пояснення сторони за приписами ст. 57 ЦПК України не є доказами.

Крім того, відповідач послався на показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яким, за думкою сторони відповідача, відома та обставина, що жодних грошей за укладеним договором позики відповідач і не отримував.

Натомість, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Така правова позиція висловлена Верховним судом України у справі № 6-63цс13 постанова від 18 вересня 2013 року.

Отже, і показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не можуть влинути на правильність висновку суду, оскільки такий було зроблено на підставі дослідження письмових доказів, які підтвердили не лише факт укладення договору, але й факт передачі грошової суми позичальнику.

Таким чином, суд вважає, що підстав для задоволення заяви про перегляд заочного рішення суду не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. 231, 232 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Залишити без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя П.В. Зарютін