Рішення № 59031893, 04.07.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8081/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

04 липня 2016 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді - Микуляк П.П.,

при секретарі - Остич Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі майна у власність, -

ВСТАНОВИВ:

АТ «Дельта Банк» звернулося до Ужгородського міськрайонного суду з зазначеною позовною заявою, мотивуючи її тим, що 25.04.2008 року між ПАТ «Сведбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №0601/0408/71-032, згідно якого останній надано кредит у сумі 45000,0 дол.США, із сплатою за його користування 11,9% річних, який вона зобовязалась повернути в строк до 25.04.2038 рік.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором ПАТ «Сведбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк») та ОСОБА_1 25.04.2008 року уклали нотаріально посвідчений договір іпотеки №0601/0408/71-032-Z-1, за умовами якого остання передала в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме: квартиру №10, яка знаходиться за адресою: м.Ужгород, пр.Свободи (пр.40 річчя Жовтня).

14 серпня 2013 між ПАТ «Омега Банк» та АТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого ПАТ «Омега Банк» відступило на користь ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за вказаним Кредитним договором та Договором, яким забезпечено виконання основного зобовязання. Таким чином, АТ «Дельта Банк» набуло статусу нового кредитора.

Взяті на себе зобовязання щодо повернення кредиту, сплати відсотків за його користування Позичальник ОСОБА_1 належним чином не виконує, станом на 15.05.2015 р. заборгованість по кредиту складає 1017611,01 грн., з яких: 878080,14 грн. тіло кредиту; 113836,45 грн. заборгованість за відсотками; 25694,42 грн. пеня за порушення виконання зобовязань.

Враховуючи, що відповідачка не виконує належним чином свої зобовязання, АТ «Дельта Банк» у рахунок виконання основного зобовязання просить звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом набуття (передачі) предмету іпотеки у власність згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що містяться в іпотечному договорі у порядку, передбаченому ст.ст.36, 37 Закону України «Про іпотеки».

В судове засідання представник позивача АТ «Дельта Банк» не зявився, але подав до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не зявилась повторно, хоча про час і місце розгляду справи була повідомлена своєчасно і належним чином, про причини неявки суд не повідомила, а тому суд в порядку ст. 169 ч.4 ЦПК України, вважає, що справу слід вирішити на підставі наявних у ній доказів та постановити заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних підстав:

25 квітня 2008 року між ПАТ «Сведбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк») та ОСОБА_1 (після укладення шлюбу змінено прізвище на Качур) О.М. був укладений кредитний договір №0601/0408/71-032, за умовами якого остання отримала грошові кошти у вигляді кредиту в розмірі 45000 дол.США, на строк по 25 квітня 2038 року, включно.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

За умов Кредитного договору Позичальник зобовязався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобовязання у повному обсязі у терміни, передбачені Договором (п.1.1). Погашення кредиту та сплата процентів здійснюється Позичальником, шляхом здійснення фіксованих платежів (ануїтет них платежів) у сумі 459,0 дол.США, у чітко встановлений цим Договором термін 25 числа кожного місяця (п.3.1.1).

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 8.1 Договору визначено, що за порушення терміну сплати ануїтет них платежів та/або комісій за цим Договором Позичальник сплачує пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Судом встановлено, що Позичальник ОСОБА_1 взяті на себе зобовязання щодо виконання умов договору не виконує.

У відповідності до вимог ст.1050 ЦК України у разі прострочення повернення Позичальником чергової частини кредиту та/або сплати відсотків Кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишився.

Згідно розрахунку наведеного позивачем в позовній заяві, станом на 15.05.2015 року заборгованість Позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором №0601/0408/71-032 від 25.04.2008 року складає 1017611,01 грн., з яких: 878080,14 грн. тіло кредиту; 113836,45 грн. заборгованість за відсотками; 25694,42 грн. пеня за порушення виконання зобовязань.

З матеріалів справи вбачається, що 25.04.2008 року між ПАТ «Сведбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк») та ОСОБА_1 (після укладення шлюбу змінено прізвище на Качур) О.М., в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором №0601/0408/71-032 від 25.04.2008 року, було укладено договір іпотеки №0601/0408/71-032-Z-1, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за №1092, відповідно до якого Іпотекодавець передала Іпотекодержателю обєкт нерухомого майна, а саме: двокімнатну квартиру загальною площею 45,2 кв.м., житловою площею 27,6 кв.м., яка розташована за адресою: м.Ужгород, пр. Свободи (пр.40 річчя Жовтня), 33/10, що належить їм на праві приватної власності на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 25.04.2008 року за реєстраційним №1091.

Укладений між сторонами договір іпотеки від 25.04.2008 року відповідає вимогам ст.ст.203, 205, 208, 209 ЦК України щодо його форми, змісту та нотаріального посвідчення.

В судовому засіданні встановлено, що 14 серпня 2013 між ПАТ «Омега Банк» та АТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги №5, відповідно до умов якого ПАТ «Омега Банк» відступило на користь ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за вказаним Кредитним договором та Договором, яким забезпечено виконання основного зобовязання. Таким чином, АТ «Дельта Банк» набуло статусу нового кредитора.

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходить права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобовязанні згідно ст.516 ЦК України здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ст.24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

У відповідності до ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги з основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Пунктом 6.1.3 Кредитного договору визначено, що у випадку порушення Позичальником своїх зобовязань за цим Договором, у т.ч. у випадку невиконання Позичальником умов п.3.7 та/або 3.8 та/або 6.1.2 цього договору Банк має право без отримання додаткової письмової згоди Позичальника звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом за власним вибором Банку, у тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса, відповідно до вимог чинного законодавства України та умов іпотечного договору.

Згідно п.11 Договору іпотеки у випадку порушень будь-якого зобов'язання за кредитним договором Іпотекодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. У такому випадку Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцеві письмову вимогу про усунення порушень основного зобовязання та зобовязань передбаченим цим Договором, у строк, що не перевищує 30 календарних днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимоги Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього Договору.

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що 10.06.2015 року АТ «Дельта Банк» було надіслано письмову вимогу №31.4-08/1719/15 від 03.06.2015 року Позичальнику (Іпотекодавцю) ОСОБА_1, якою вимагало від останньої протягом тридцятиденного строку з отримання цієї вимоги повернути суму простроченого кредиту, а також попереджено, що у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником у визначений строк зобовязань, Банком із спливом тридцятиденного строку має намір звернути стягнення на предмет іпотеку. Вказана вимога позивачкою залишена без задоволення.

Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню,якийможе бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цьогоЗакону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способизверненнястягненнянапредмет іпотеки.

Відповідно до п.12.3.1 Договору іпотеки задоволення вимог здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання в порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку».

Згідно ст.37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержательможе задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

При цьому, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: спосіб реалізації предметаіпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст.38 цього Закону (ст. 39 зазначеного Закону).

Відповідно до розяснень, що містяться в пункті 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» з урахуванням положень ч.3 ст.33, ст.36, ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У звязку з наведеним, суд вважає, що у даному випадку не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі ч.2 ст.16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

Згідно з розясненнями, наданими в пункті 41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобовязання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Зі змісту договору іпотеки №0601/0408/71-032-Z-1 від 25.04.2008 року слідує, що на момент його укладення вартість предмету іпотеки квартири за адресою м.Ужгород, пр.Свободи, 33/10, згідно інвентаризаційної оцінки становила 27802,0 грн. Сторони цього Договору оцінили предмет іпотеки в 255000,0 грн.

Тобто, вартість предмету іпотеки є значно меншою від суми заборгованості за кредитним договором, яка становить 1017611,01 грн.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги, що відповідачка своїх зобовязань не виконує, суд приходить до переконання, що Банк має право в рахунок погашення заборгованості Позивальника ОСОБА_1 за кредитним договором №0601/0408/71-032 від 25.04.2008 року в розмірі 1017611,01 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру загальною площею 45,2 кв.м., яка розташована за адресою: м.Ужгород, пр. Свободи (пр. 40 річчя Жовтня), 33/10, що на праві власності належить відповідачці, шляхом визнання права власності на нього за АТ «Дельта Банк» є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Статтею 88 ЦПК України визначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно п.22 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду) уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку від сплати судового збору звільняються.

З досліджених судом матеріалів справи слідує, що позивач уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ «Дельта Банк» ОСОБА_3 при зверненні до суду з позовною заявою 07.07.2015 року судовий збір не сплачувався.

Відповідно до п.1.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент подачі позивачем заяви про збільшення позовних вимог) за подачу позовної заяви майнового характеру відсоткова ставка судового збору становила - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що з відповідачки ОСОБА_1 слід стягнути на корить держави судовий збір у розмірі 3654,0 грн.

Керуючись ст.ст. 526, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст.33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 4, 5, 14, 60, 81, 88, 224, 226, 227, 233 ЦПК України, суд, -

Р І Ш И В :

Позовну заяву - задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості Позивальника ОСОБА_1 за кредитним договором №0601/0408/71-032 від 25.04.2008 року в розмірі 1017611,01 грн., з яких: 878080,14 грн. тіло кредиту; 113836,45 грн. заборгованість за відсотками; 25694,42 грн. пеня за порушення виконання зобовязань, звернути стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки №0601/0408/71-032-Z-1 від 25.04.2008 року - двокімнатну квартиру загальною площею 45,2 кв.м., житловою площею 27,6 кв.м., яка розташована за адресою: м.Ужгород, м.Ужгород, пр. Свободи (пр. 40 річчя Жовтня), 33/10, що на праві приватної власності належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстраційним №1091 та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 25.04.2008 року за №2866189, шляхом визнання права власності на нього за АТ «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020).

Визнати за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020) право власності на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 (пр. 40 річчя Жовтня) у м.Ужгороді, загальною площею 45,2 кв.м., житловою площею 27,6 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 3654,0 грн.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Микуляк П.П.