Рішення № 59031660, 14.07.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 227/6102/15-ц Номер провадження 22-ц/775/1059/2016

Головуючий у 1 інстанції Корнєєва В.В.

Доповідач Санікова О.С.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2016 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Санікової О.С.,

Суддів: Азевича В.Б., Постолової В.Г.

за участю секретаря Марченко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави

за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 23 березня 2016 року,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулось до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 03 червня 2013 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №R52110428524В, відповідно до якого остання отримала кредит в сумі 97000 грн. зі строком повернення кредитних коштів до 03 червня 2020 року із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами у розмірі 17,59% річних (п.3.3.1 кредитного договору).

Надання кредитних коштів відповідачу підтверджується меморіальним ордером №32473 від 03 червня 2013 року.

В якості забезпечення виконання зобовязань з приводу повернення кредитних коштів (п.3.8 кредитного договору) відповідачем було надано в приватне обтяження автотранспортний засіб: автомобіль марки PEUGEOT, модель 208, тип легковий хетчбек-в, 2013 року випуску, колір білий, реєстраційний номер АН83771IE, номер шасі (кузова, рами) VF3CCZMZ0DT052024, VF3CCZMZ0DT052024, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та належить відповідачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САР 089502, виданого ВРЕВ м. Добропілля при УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області 30.05.2013 року, та відповідно до договору застави транспортного засобу №R52110428524B-Z1 від 03 червня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Добропільського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_2, зареєстрованого в реєстрі за №1059 вартість предмета застави складає 121 250,00 грн. (п.1.4).

Починаючи з 04.07.2014 року відповідач припинила виконувати кредитні зобовязання з приводу повернення кредитних коштів, порушуючи умови кредитного договору.

22 червня 2015 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» був укладений договір відступлення права вимоги грошових зобовязань за фінансовими кредитами №220615 нв, відповідно до якого позивач набув право нового кредитора до відповідача за кредитним договором.

22 червня 2015 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» був укладений договір відступлення права вимоги за договором застави №220615зп.

У звязку з невиконанням зобовязань відповідачем по поверненню кредитних коштів по кредитному договору налічується заборгованість у розмірі 171 198,37 грн., а саме: заборгованість за кредитом, яка складає 88 956,57 грн., заборгованість по відсотках, яка становить 26 934,99 грн., а також індекс інфляції та 3% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України, що станом на 27.102015 року становить 55 306,81 грн.

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) первісним кредитором здійснено зміну заставодержателя з ПАТ «ВТБ Банк» на ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», на підставі чого позивач набув права заставодержателя відносно автотранспортного засобу, що є забезпеченням виконання зобовязань, а саме: автомобіль марки PEUGEOT.

ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» просило в рахунок погашення заборгованості перед товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у розмірі171 198,37 грн.та розмір сплаченого судового збору 2 567,98 грн. за кредитним договором№R52110428524В від 03.06.2013 року звернути стягнення на предмет застави, а саме: автомобіль марки PEUGEOT, модель 208, тип легковий хетчбек-в, 2013 року випуску, колір білий, реєстраційний номер АН83771IE, номер шасі (кузова, рами) VF3CCZMZ0DT052024, VF3CCZMZ0DT052024, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та належить відповідачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САР 089502, виданого ВРЕВ м. Добропілля при УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області 30.05.2013 року шляхом визнання за товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» право власності на предмет застави автомобіль марки PEUGEOT, модель 208, тип легковий хетчбек-в, 2013 року випуску, колір білий, реєстраційний номер АН83771IE, номер шасі (кузова, рами) VF3CCZMZ0DT052024, VF3CCZMZ0DT052024 з правом вчинення подальших дій повязаних з переоформленням автотранспортного засобу в органах Державної автомобільної інспекції України Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», наділивши правом зняття з обліку транспортний засіб автомобіль марки PEUGEOT, модель 208, тип легковий хетчбек-в, 2013 року випуску, колір білий, реєстраційний номер АН83771IE, номер шасі (кузова, рами) VF3CCZMZ0DT052024, VF3CCZMZ0DT052024 та постановленням на облік в органах ДАІ України; зобовязати ОСОБА_1 передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» предмет застави - автомобіль марки PEUGEOT, модель 208, тип легковий хетчбек-в, 2013 року випуску, колір білий, реєстраційний номер АН83771IE, номер шасі (кузова, рами) VF3CCZMZ0DT052024, VF3CCZMZ0DT052024 з комплектом ключів, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Заочним рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 23 березня 2016 року у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи щодо надання неповного тексту договору про відступлення права вимоги грошових зобовязань за фінансовими кредитами №220061нв від 22.06.2015 року і підписання зовсім іншими особами та щодо можливості підтвердження факту надання грошових коштів відповідним платіжним документом, який є єдиним можливим та належним доказом надання кредиту відповідачу та ненадання суду первинних розрахункових документів, що були створені безпосередньо банком, оскільки, по-перше, копії договорів відступлення права вимоги, що надавалися із позовною заявою та повторно 18.03.2016 року є копіями одного і того ж самого договору, який підписано двома сторонами: директором ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» - ОСОБА_3 з однієї сторони та заступником Голови Правління ПАТ «ВТБ Банк» - ОСОБА_4 з другої сторони; при цьому апелянт звертає увагу, що відповідність підпису має доводитись в силу ст.ст. 143-150 ЦПК України, Закону України «Про судову експертизу» належним способом, а саме судовою почеркознавчою експертизою, а по-друге, разом із позовною заявою апелянтом було додано копію меморіального ордера №32473 від 03.06.2013року, що є підтверджуючим документом відносно отримання відповідачем грошових коштів саме у сумі 97000 грн., в якому зазначено призначення платежу у розмірі 97000 грн., а саме: «надання кредиту, згідно з кредитним договором № R52110428524В від 03.06.2013», який було здійснено на реквізити, що вказані у п. 3.6 кредитного договору; при цьому апелянт вважає, що наданий меморіальний ордер є засобом доказування факту надання кредитних коштів відповідачу банком; крім того, на підтвердження існуючої заборгованості у відповідача апелянтом до позовної заяви надано розрахунок заборгованості.

У судове засідання сторони не зявились.

Від ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника.

Від ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи на серпень 2016 року у звязку з відїздом.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до ст. 3031 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом двох місяців з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що апеляційне провадження по даній справі було відкрите ухвалою судді апеляційного суду Донецької області від 23 травня 2016 року. З цього часу апеляційним судом здійснювались заходи по врученню копії апеляційної скарги ОСОБА_1 та належного її повідомлення повістками про час і місце розгляду справи за місцем її проживання (в тому числі і через житлово-експлуатаційну організацію), оскільки суду не були відомі її засоби звязку. Але на неодноразові виклики до суду (на 02.06.2016 року, 16.06.2016 року, 30.06.2016 року) ОСОБА_1 не зявлялась і будь-яких повідомлень про причини неявки не повідомляла.

Враховуючи сплив двох місяців, встановлений для розгляду скарги на рішення суду і виходячи із встановлених обставин, апеляційний суд вважає причину неявки відповідачки у судове засідання 14 липня 2016 року неповажною, тому вважає за можливе розглянути справу у її відсутності.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги і дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 309 ч.1 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відмовляючи ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх недоведеності, оскільки суд не може впевнитися в тому, що надані позивачем копії договорів відступлення права вимоги відповідають оригіналам, надати суду оригінали договорів відступлення права вимоги позивач відмовився.

На обґрунтування висновку суд послався на те, що:

- на підтвердження позовних вимог позивачем надана копія договору відступлення права вимоги грошових зобовязань за фінансовими кредитами №220615нв від 22.06.2015 року, яка не містить в собі тексту розділу 2 «Предмет договору»

- та копію договору відступлення права вимоги за договорами застави №220615зп, в якому також відсутня частина тексту розділу 1 «Предмет договору» стосовно заставленого майна, яке передається за цим договором і є лише посилання на Додаток №1, в якому є перелік заставленого майна;

- з наданих копій не вбачається, що договори відступлення права вимоги були нотаріально посвідчені;

- на виконання ухвали суду надати оригінали договорів відступлення права вимоги позивачем повторно надані копії, з яких вбачається, що вони підписані зовсім іншими особами, про що свідчить різниця в підписах;

- крім того, в наданій первісно копії немає печатки на підпису представника ПАТ «ВТБ Банк», а в повторно наданій копії печатка є;

- крім того, повторно надана копія договору відступлення права вимоги за договорами застави розміщена на нотаріальному бланку, посвідчена нотаріусом ОСОБА_5 Надана повторно копія даного договору суперечить первісно наданій копії цього договору №220615зп від 22.06.2015 року, яка була надана позивачем під час звернення до суду;

- крім того, позивачем було надано неякісну копію Додатку №9 до договору відступлення права вимоги за договором застави №220615зн від 22.06.2015 року з переліком переданого майна новому кредитору первісним кредитором ПАТ «ВТБ Банк»; при цьому суд не прийняв дану копію до уваги, оскільки в договорах відступлення права вимоги немає посилання на додаток №9. З наданої копії неможливо встановити стосовно чого було укладено договір відступлення права вимоги між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

На обґрунтування висновку суд першої інстанції послався також на те, що факт надання грошових коштів може бути підтверджений відповідним платіжним документом, який є єдиним можливим та належним доказом здійснення платежу, при цьому, позивачем не надані суду первинні розрахункові документи, що були створені безпосередньо банком під час здійснення кредитування, тому в силу ст. 59 ЦПК України розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не є засобом доказування факту заборгованості та обставин надання кредитних коштів.

Проте такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Статтею 512 ЦК України передбачено,що однією з підстав заміни кредитора у зобовязанні іншою особою є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. ст. 58, 59 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Так, дійсно, звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на обґрунтування набуття права вимоги нового кредитора до відповідачки за кредитним договором і відповідно права звернення до суду з зазначеним позовом надані копії договору про відступлення права вимоги грошових зобовязань за фінансовими кредитами №220615нв від 22 червня 2015 року, договору відступлення прав вимоги за договорами застави №220615зп від 22 червня 2015 року, акт приймання-передачі документації з недоліками, на які звернуто увагу суду першої інстанції.

Проте, на виконання ухвали суду від 04.03.2016 року про витребування у позивача оригіналів договорів відступлення права вимоги товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» повторно надані копії повного тексту договору про відступлення права вимоги грошових зобовязань за фінансовими кредитами №220615нв від 22 червня 2015 року, договору відступлення прав вимоги за договорами застави №220615зн від 22 червня 2015 року, акту приймання-передачі документації.

Зазначені документи були також надіслані і до апеляційного суду.

Так, з договору про відступлення права вимоги грошових зобовязань за фінансовими кредитами №220615нв від 22 червня 2015 року вбачається, що він укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» в особі директора ОСОБА_3 та публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» в особі заступника Голови Правління ПАТ «ВТБ БАНК» ОСОБА_4 Пунктом 2 договору визначено предмет договору, відповідно до якого Первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором та визначений загальний розмір заборгованостей боржників, права вимоги до яких відступається згідно цього договору.

З договору відступлення прав вимоги за договорами застави №220615зн від 22 червня 2015 року вбачається, що він укладений між публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» в особі заступника Голови Правління ПАТ «ВТБ БАНК» ОСОБА_4 та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» в особі директора ОСОБА_3 Пунктом 1 зазначеного договору передбачено предмет договору, відповідно до якого у звязку з укладенням сторонами договору про відступлення права вимоги грошових зобовязань за фінансовими кредитами від 22 червня 2015 року №220615нв, згідно якого первісним кредитором відступлено новому кредитору права вимоги за кредитними договорами, первісний кредитор передає, а новий кредитор одержує належні первісному кредитору права заставодержателя в зобовязаннях за договорами застави, укладеними між первісним кредитором (заставодержателем) та заставодавцями, що укладені в якості забезпечення виконання боржниками своїх зобовязань перед первісним кредитором за кредитними договорами. Перелік кредитних договорів, договорів застави, заставодавців та боржників наведено у додатку 1 до даного договору (п.п.1.1.); право вимоги, що відступається за цим договором є право звернення стягнення, у випадку невиконання чи неналежного виконання боржниками умов кредитних договорів, на рухоме майно, яке належить заставодавцям на праві власності, що є предметом застави за договорами застави. Перелік такого майна наведено в додатку 1 до даного договору (п.п.1.3.); сума невиконаних зобовязань боржників перед новим кредитором станом на момент укладення цього договору, згідно кредитних договорів, договору від 22 червня 2015 року №220615нв про відступлення права вимоги за кредитними договорами становить 96 301 303,16 грн. (п.п.1.4.).

Згідно акту приймання-передачі документації (додаток №1) первісний кредитор ПАТ «ВТБ БАНК» передав, а новий кредитор ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» прийняв документи щодо відступлення права вимоги, в тому числі кредитний договір №R52110428524В від 3 червня 2013 року строком дії до 03.06.2020 року, за яким боржником є ОСОБА_1 та договір застави №R52110428524B-Z1 від 03 червня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Добропільського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_2, зареєстрованого в реєстрі за №1059; в графі «опис застави (марка, рік випуску, державний номер)» зазначено «PEUGEOT, 208, 2013 р. в., АН83771IE (а.с.33, т.2).

З наданих і досліджених документів вбачається, що договір відступлення права вимоги за договорами застави №220615зн від 22 червня 2015 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, що передбачено п.п. 3.1.3. договору про відступлення права вимоги грошових зобовязань за фінансовими кредитами, зареєстрований в реєстрі за №1278; договір підписаний сторонами у присутності приватного нотаріуса. Договір відступлення права вимоги грошових зобовязань за фінансовими кредитами №220615 від 22 червня 2015 року також підписаний представниками сторін, скріплений печатками ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та ПАТ «ВТБ Банк».

За таких обставин у апеляційного суду немає підстав вважати такі договори неналежними доказами на підтвердження права ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» вимоги і, зокрема права звернення стягнення на предмет застави, а саме автомобіль, який належить на праві власності відповідачці.

Посилання суду першої інстанції на те, що з повторно наданих копій договорів відступлення права вимоги вбачається, що вони підписані зовсім іншими особами, є безпідставним, оскільки такі обставини встановлюються тільки шляхом проведення судової почеркознавчої експертизи.

Не можна погодитися і з висновком суду першої інстанції про недоведеність отримання відповідачкою грошових коштів, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 03 червня 2013 року ОСОБА_1 звернулась з письмовою заявою на імя директора відділення «Перемога» ПТ «ВТБ БАНК» про видачу кредиту в сумі 97 000 грн. на покупку автомобіля PEUGEOT 208, 2013 року випуску (а.с.158).

03 червня 2013 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №R52110428524В, відповідно до якого остання отримала кредит в сумі 97000 грн. зі строком повернення кредитних коштів до 03 червня 2020 року із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами у розмірі 17,59% річних (п.3.3.1 кредитного договору); згідно умов договору позичальник зобовязується використати кредит за цільовим призначенням та здійснювати повернення кредиту, сплату процентів за його використання та всіх комісійних платежів у передбачені цим договором строки; позичальник здійснює погашення кредиту та процентів рівними щомісячними платежами згідно з визначеним графіком.

Надання кредитних коштів відповідачу підтверджується меморіальним ордером №32473 від 03 червня 2013 року, сплата за автомобіль підтверджується меморіальним ордером №32539 від 03 червня 2013 року, в якому отримувачем зазначено ТОВ «Талісман-Автостиль» (а.с. 157).

З доданого до матеріалів справи розрахунку заборгованості вбачається, що починаючи з 04.07.2014 року відповідачка припинила виконувати кредитні зобовязання з приводу повернення кредитних коштів, порушуючи умови кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Невиконання або неналежне виконання сторонами своїх зобовязань по договору тягне правові наслідки, передбачені ст. 611 ЦК України, зокрема сплату неустойки (штраф, пеня), відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, з наведеного вбачається, що у відповідачки перед позивачем станом на 27.10.2015 року утворилась заборгованість по кредитному договору у розмірі 171 198 грн. 37 коп., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 88 956 грн. 57 коп., заборгованості за відсотками в сумі 26 934 грн. 99 коп., інфляції та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України в сумі 55 306 грн. 81 коп.

В якості забезпечення виконання зобовязань з приводу повернення кредитних коштів (п.3.8 кредитного договору та п.п. 1.4 договору застави) відповідачем було надано в приватне обтяження автотранспортний засіб: автомобіль марки PEUGEOT, модель 208, тип легковий хетчбек-в, 2013 року випуску, колір білий, реєстраційний номер АН83771IE, номер шасі (кузова, рами) VF3CCZMZ0DT052024, VF3CCZMZ0DT052024, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та наложить відповідачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САР 089502, виданого ВРЕВ м. Добропілля при УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області 30.05.2013 року, та відповідно до договору застави транспортного засобу №R52110428524B-Z1 від 03 червня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Добропільського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_2, зареєстрованого в реєстрі за №1059 вартість предмета застави складає 121 250,00 грн. (п.1.4 договору застави).

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) первісним кредитором ПАТ «ВТБ БАНК» здійснено заміну заставодержателя з ПАТ «ВТБ БАНК» на ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», на підставі чого позивач набув права заставодержателя відносно автотранспортного засобу, що є забезпеченням виконання зобовязань, а саме: автомобіль марки PEUGEOT, модель 208, тип легковий хетчбек-в, 2013 року випуску, колір білий, реєстраційний номер АН83771IE.

Відповідно до п. 5.7 договору застави заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави (у т.ч. вилучити предмет застави) у разі порушення будь-якого з наступних випадків: порушення позичальником будь-якого зобовязання за кредитним договором, в тому числі при повному або частковому неповерненні кредитних коштів (чергового платежу кредитних коштів) та/або при несплаті або частковій несплаті процентів та/або при несплаті або частковій несплаті комісії та будь-яких інших платежів у строки, встановлені кредитним договором; порушення заставодавцем будь-якого зобовязання за цим договором; вчинення заставодавцем дій, спрямованих на виникнення інших обтяжень предмету застави на користь третіх осіб в будь-який спосіб тощо.

Відповідно до пунктів 5.8-5.10 договору застави заставодержатель має право здійснити реалізацію предмета застави або набути право власності на предмет застави у разі невиконання позичальником зобовязань за кредитним договором та/або порушення справи про банкрутство заставодавця. Право звернення стягнення на предмет застави заставодержатель набуває також, якщо заставодержатель відповідно до умов кредитного договору заявить позичальнику вимогу повернути кредит та сплатити проценти до настання строків, зазначених в кредитному договорі, а позичальник не виконає зазначене зобовязання. Звернення стягнення та реалізація предмету застави відбувається у порядку, визначеному заставодержателем, в т.ч., але не виключно на підставі виконавчого напису нотаріуса, рішення суду або в позасудовому порядку згідно чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Положеннями ч.1 ст. 574 ЦК України встановлено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Стаття 589 ЦК України встановлює, що уразі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у звязку із предявленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 590 ЦК України передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобовязання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про заставу» застава це спосіб забезпечення зобовязань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобовязання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про заставу» заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про заставу» встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобовязання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначається правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобовязань, а також правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобовязань, а також правовий режим виникнення оприлюднення та реалізації інших прав юридичних осіб і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими і перехідними положеннями Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону,

Отже, Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України «Про заставу» застосовуються лише в частині, що не суперечить Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобовязаний до початку процедури звернення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Пунктом 4 ч.2 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

За змістом п.1 ч.1 ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобовязання в порядку, встановленого цим Законом.

Звертаючись 25 листопада 2015 року до суду з позовом позивачем до позовної заяви додана ксерокопія Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, з якого вбачається, що 12 листопада 2015 року зареєстрована реєстрація звернення стягнення на підставі договору відступлення права вимоги за договором застави №220615зп від 22 червня 2015 року; при цьому у Витягу зазначений тип змін: зміна відомостей про обтяження; звернення стягнення (до змін) не зареєстровано.

В процесі розгляду справи позивачем надані ксерокопії повідомлень від 22 червня 2015 року про відступлення прав вимоги та вимога про погашення кредитної заборгованості на підставі ст.ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, направлені на імя ОСОБА_1 рекомендованим листом.

Виходячи із встановлених обставин та зазначених норм матеріального права, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що, хоча судом першої інстанції по справі ухвалено заочне рішення, тобто справа розглянута у відсутності відповідачки ОСОБА_1, але про розгляд справи апеляційним судом їй було відомо (в матеріалах справи містяться відомості про отримання нею копії апеляційної скарги); крім того, в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення їй 08.04.2016 року копії рішення суду першої інстанції, проте будь-яких заперечень проти позовних вимог та доводів апеляційної скарги вона не надала, тому апеляційний суд вважає, що права відповідачки ОСОБА_1 ніяким чином не порушені.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» при подачі позовної заяви сплачений судовий збір в розмірі 2567,98 грн., а при подачі апеляційної скарги 2824,78 грн., яка відповідно до положень ч.1 ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 307 ч.1, 309 ч.1, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» задовольнити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 23 березня 2016 року скасувати.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у розмірі171 198,37 грн. за кредитним договором №R52110428524В від 03.06.2013 року звернути стягнення на предмет застави, а саме: автомобіль марки PEUGEOT, модель 208, тип легковий хетчбек-в, 2013 року випуску, колір білий, реєстраційний номер АН83771IE, номер шасі (кузова, рами) VF3CCZMZ0DT052024, VF3CCZMZ0DT052024, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та наложить відповідачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САР 089502, виданого ВРЕВ м. Добропілля при УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області 30.05.2013 року шляхом передачі у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» предмет застави - автомобіль марки PEUGEOT, модель 208, тип легковий хетчбек-в, 2013 року випуску, колір білий, реєстраційний номер АН83771IE, номер шасі (кузова, рами) VF3CCZMZ0DT052024, VF3CCZMZ0DT052024 з правом вчинення подальших дій, повязаних з переоформленням автотранспортного засобу в органах Державної автомобільної інспекції України Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», наділивши правом зняття з обліку транспортний засіб - автомобіль марки PEUGEOT, модель 208, тип легковий хетчбек-в, 2013 року випуску, колір білий, реєстраційний номер АН83771IE, номер шасі (кузова, рами) VF3CCZMZ0DT052024, VF3CCZMZ0DT052024 та постановленням на облік в органах ДАІ України.

Зобовязати ОСОБА_1 передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» предмет застави - автомобіль марки PEUGEOT, модель 208, тип легковий хетчбек-в, 2013 року випуску, колір білий, реєстраційний номер АН83771IE, номер шасі (кузова, рами) VF3CCZMZ0DT052024, VF3CCZMZ0DT052024 з комплектом ключів, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» судовий збір в сумі 5 392 грн. 76 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Судді: