Постанова № 59031253, 14.07.2016, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/2195/16-а

Провадження №2-а/265/67/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2016 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Міхєєва І.М., за участю секретаря Осіпенко С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області, про визнання неправомірним та скасування рішення щодо відмови в призначенні пенсії, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

15 квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя (далі за текстом скорочена назва -УПФУ), в якому, з урахуванням внесених змін до позову від 08.07.2016, просив суд: визнати Рішення про відмову в призначенні пенсії від 29.03.2016 №1395 неправомірним та скасувати його; зобов'язати Відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком №2 період з 23.01.1981 по 31.08.1987 та призначити з 28.03.2016 року пенсію за віком на пільгових мовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що з 23.01.1981 по 31.08.1987 рік він безперервно працював в Жданівському СУ «Металургмонтаж-207» тресту «Донбасметалургмонтаж» на посаді слюсаря-монтажника. Керуючись нормами п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ОСОБА_1 28.03.2016 року звернувся до УПФУ із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах зі зниження пенсійного віку на п'ять років. Рішенням УПФУ від 29.03.2016 року №1395 йому відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за відсутності необхідного пільгового стажу роботи. Згідно Рішення №1395 від 29.03.2016 року його загальний стаж роботи становить 37 років, 01 місяць, 14 днів, з них пільговий стаж роботи відповідно до Списку №2 - 09 років, 10 місяців, 21 день. Вважає, що управлінням в порушення вимог п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та розділу №IV підрозділу І «а» постанови Ради міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 р. «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій, посад, робота яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільговому розмірі» не зараховано до його пільгового стажу період роботи на посаді слюсаря-монтажника з 23.01.1981 по 31.08.1987 року.

Позивач до судового засідання не з'явився, від нього надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю, в якому зазначено, що доводи позову підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача - УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Вайншток Б.Г., що діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, заперечував проти їх задоволення, в межах заперечень посилався на те, що позивач звернувся до УПФУ 28.03.2015 року, із заявою про призначення пенсій за віком на пільгових умовах, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». До заяви позивач додав: копії трудової книжки БТ-І 4015193, військового квитка № 2733674, копії паспорту і ідентифікаційного коду, довідки про пільговий стаж №44 від 10.11.2015 року, №634 від 10.10.2015 року, №169 від 28.03.2016 року, архівна довідка №373 від 05.11.2012 року, довідки №07/20, №07/21, №07/22, №07/23 від 28.01.2016 року надані позивачу ПАТ «Донецький металургійний завод» та «Донецький електрометалургійний завод»про. У зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», рішенням від 29 березня 2016 року №1395 позивачу відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах. Підстав для зарахування до пільгового стажу роботи періоду з 23.01.1981 по 31.08.1987 на посаді слюсаря-монтажника не має, так як зазначена посада не віднесена до посади із шкідливим та важкими умовами праці за Списком №2. З урахуванням зазначеного, пільговий стаж позивача становить 9 років, 10 місяців, 21 день, замість необхідних 12 років та 6 місяців. Просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, з урахуванням думки позивача, заперечень представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до п. «б» ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.

Предметом судового розгляду є право позивача на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 при повному пільговому стажі.

Судом встановлено, що станом на момент звернення до УПФУ вік ОСОБА_1 становив повних 55 років, що підтверджується ксерокопією паспорта позивача.

Таким чином, для реалізації позивачем права на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 йому необхідно було мати при досягненні 55 років загального стажу роботи 30 років,стажу роботи за Списком №2 не менше 12 років 6 місяців.

Матеріалами справи встановлено, що 28 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», надавши у тому числі копії трудової книжки, довідок ТОВ «Бізнес Архів», Особової картки форми Т-2.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя №1395 від 29.03.2016 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст.. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»,у зв'язку з відсутність необхідного пільгового стажу роботи.

Згідно трудової книжки, 23.01.1981 року (приймальна записка №4 від 23.01.1981 року) позивача було прийнято до Жданівського Спеціалізованого управління «Металургмонтаж -207» тресту «Донбасметалургмонтаж» на посаду слюсаря-монтажника 4 розряду. Факт працевлаштування на посаду слюсаря-монтажника також підтверджує Довідка ТОВ «Бізнес Архів» від 05.11.2012 року №373, особова картка Форми Т-2. Відповідно до довідок ТОВ «Бізнес Архів» №190 та №191 від 06.06.2016 року з січня 1981 до 31.12.1991 ОСОБА_1 проводилось нарахування заробітної плати.

З 01.01.1984 року позивачу наказом №12 від 03.011.984 року, присвоєно 5 розряд слюсаря-монтажника (зазначене твердження підтверджує копія трудової книжки (запис №3), Довідка ТОВ «Бізнес Архів» від 05.11.2012 №373, особова картка форми Т-2.). З 01.09.1987 року в межах підприємства ОСОБА_1 переведено на посаду монтажника по монтажу технологічного обладнання та пов'язаних з ним конструкцій.

Як вбачається з письмових матеріалів та заперечень, наданих в судовому засіданні представником відповідача, до пільгового стажу роботи позивача за Списком № 2 на вищевказаному підприємстві не зарахований період з 23.01.1981 по 31.08.1987 року у зв'язку з відсутністю аутентичної назви професії в переліку посад робота на яких надає право для призначення пенсії на пільгових умовах.

Суд не може погодитися з діями відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу роботи позивача спірного періоду та вважає, що дані дії суперечили діючому законодавству з наступних підстав.

Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.

Відповідно до п.3 "Порядку застосування Списків №1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005р., при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92. Оспорюваний період припадає на час до введення в дію обов'язку підприємства підтверджувати умови праці атестаціями робочих місць

Як встановлено в судовому засіданні, у спірний період позивач працював на підприємстві Жданівське Спеціалізоване управління «Металургмонтад-207» тресту «Донбасметалургмонтаж».

Згідно особової картки форми Т-2 ОСОБА_1 з 23.01.1981 прийнятий на посаду слюсаря-монтажника 4 розряду третьої дільниці, з 01.01.1984 - слюсар-монтажник 5 розряду третьої дільниці. З 01.09.1987 року монтажник з монтажу технологічного обладнання та пов'язаного з ним устаткування. В розділі 1 Загальні відомості особової картки форми Т-2 позивача зазначено інформацію про освіту робітника, а саме Спеціальність за дипломом - устаткування заводів в сфері чорної металургії.

В період з 23.01.1981 по 31.08.1987 рік діяли норми постанова Ради міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 р. «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій, посад, робота яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільговому розмірі», згідно якої право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 розділу №IV (металургійне виробництво-чорна металургія) підрозділу І «а» мають слюсарі чергові та ремонтні, бригадири слюсарів. Однак в роз'ясненнях Державного комітету Ради міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати №5/8 від 02.04.1976 р., зазначено, що право на пільгове забезпечення мають слюсарі-монтажники (монтажники) спеціалізованих ремонтних організацій, цехів та кустів, постійно зайняті на ремонті металургійного обладнання.

Отже, названими нормами матеріального права встановлені умови, за яких особа має право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

З наданих позивачем письмових доказів (копії трудової книжки, довідки ТОВ «Бізнес Архів №373 від 05.11.2012 року, особової картки Т-2), встановлено, що ОСОБА_1 дійсно в період часу з 23.01.1981 по 31.08.1987 працював слюсарем-монтажником СУ «Металургмонтаж-207» (мав у відповідні періоди четвертий, п'ятий розряди). Підприємство СУ «Металургмонтаж» було реорганізоване в Дочірнє підприємство «СУ Механомонтаж-207» закритого акціонерного товариства ордена Трудового Червоного Прапору БМФ «Донбасмеханомонтаж», та постановою Господарського суду Донецької області від 26.03.2008 року №27/257Б визнано банкрутом. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємство на якому працював позивач здійснювало монтаж металевих конструкцій; ремонт та технічне обслуговування машин та устаткування для металургії.

Виходячи з даних довідок ТОВ «Бізнес Архів» про розмір заробітної плати №190 та №191 від 06.06.2016 за період з січня 1981 по грудень 1991 року (довідки видані на підставі архівних особових рахунків за 1981-1991 роки), а також відомостей особової картки Т-2 про періоди перебування у відпустці без збереження заробітної плати вбачається, що позивач дійсно працював повний робочий день період з 23.01.1981 року по 31.08.1987 року.

Внаслідок ліквідації Дочірнього підприємства «СУ Механомонтаж-207» ЗАТ ордена Трудового Червоного Прапору БМФ «Донбасмеханомонтаж», позивач, не за своєю провинною, позбавлений можливості надати представникам відповідача необхідну уточнюючу довідку про умови його роботи для підтвердження пільгового стажу у спірний період.

У наданих ОСОБА_1 представникам відповідача архівних довідках ТОВ «Бізнес Архів» було підтверджено на підставі первинних документів факт працевлаштування у спірний період позивача на металургійне підприємство Жданівське СУ «Металургмонтаж-207» на посаду слюсаря-монтажника..

Суд зауважує, що правильність ведення та заповнення особових документів на працівників Жданівського СУ «Металургмонтаж-207» покладалось на керівників такого товариства, таким чином працівник не повинен нести відповідальність за не внесення роботодавцем до трудової книжки даних про роботу повний робочий день та посилання на нормативно правовий акт яким підтверджено віднесення посади слюсаря-монтажника до Списку №2.

Між тим у судовому засіданні не було досліджено жодних доказів про те, що умови праці позивача в спірний період не носили шкідливий та важкий характер, або що він не працював повний робочий день на такому підприємстві в спірний період.

При цьому за даними архівної установи було підтверджено, що ОСОБА_1 з 23.01.1981 року по 31.08.1987 року не переводився на іншу роботу, не звільнявся та не працював за сумісництвом у спірний період його працевлаштування на СУ «Металургмонтаж-207».

Факт постійної роботи та повний робочий день ОСОБА_1 в Жданівському СУ «Металургмонтаж-207» тресту «Донбасметалургмонтаж» підтверджується довідками ВАТ «Бізнес-Архів» про розмір заробітної плати, відомостями Особової картки Т-2 про періоди відпусток без збереження заробітної плати.

На підставі переліченого суд дійшов висновку, що не зарахування представниками відповідача ОСОБА_1 періоду його роботи на посаді слюсаря монтажника СУ «Металургмонтаж-207» з 23.01.1981 по 31.08.1987 є неправомірним.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивачем надано всі необхідні документи для зарахування періоду його роботи на СУ «Металургмонтаж-207» з 23.01.1981 по 31.08.1987 рік, до спеціального стажу, відповідно до п. «б» ст.. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення.

Таким чином суд вважає, що ОСОБА_1 набув необхідний пільговий стаж роботи, який перевищує необхідні 12 років 6 місяців, тому мав право на момент його звернення до відповідача на призначення йому пільгової пенсії за Списком № 2.

В свою чергу дії відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 23.01.1987 по 31.08.1987 року, а також щодо відмови йому у призначенні пенсії на пільгових умовах за п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є неправомірними, внаслідок чого вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню шляхом скасування рішення управління №1395 від 29.03.2016 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

На підставі наведеного суд вважає необхідним задовольнити вимоги ОСОБА_1, в рамках заявлений вимог, шляхом зобов'язання УПФУ в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах на підставі п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоду роботи позивача з 23 січня 1981 по 31 серпня 1987 року, із відповідним призначенням та сплатою позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, починаючи з 28 березня 2016 року.

Керуючись п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», роз'ясненням Державного комітету Ради міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати №5/8 від 02.04.1976 р ст. ст. ст. 8-11, 17, 18, 71, 86, 159-167, 181 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати Рішення управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя від 29.03.2016 №1395, щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. «б» ст.. 13 «Про пенсійне забезпечення».

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи на посаді слюсаря-монтажника з 23.01.1981 року по 31.08.1987 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя призначити та виплатити ОСОБА_1 недоотриману з 28.03.2016 року пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст.13 «Про пенсійне забезпечення».

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення, а особами що не були присутні при проголошенні - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови, до Донецького апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Міхєєва І.М.